Рішення № 140562473, 12.10.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1177/26

Провадження № 2-а/708/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Буджерака М. Р. звернувся до суду із адміністративним позовом до ГУНП у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. На обґрунтування поданого позову зазначив, що 28.08.2026 постановою інспектора ВПД № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта Бондарця В. М. позивач визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн.

У мотивувальній частині постанови серії ЕНА № 7796204 зазначено, що 28.08.2026 о 21 годині 00 хвилин в м. Чигирин по вулиці Богдана Хмельницького ОСОБА_1 керував мотоциклом KAWASAKI без номерного знаку, будучи позбавленим права керування транспортним засобом та не мав при собі полісу обов`язкового страхування, тим самим, на думку працівника поліції, ОСОБА_1 порушив пункти 2.1. а), г) та 2.9. в) Правил дорожнього руху України.

Вважає притягнення позивача до адміністративної відповідальності безпідставним, а постанову від 28.08.2026 незаконною, що обґрунтовується таким.

28.08.2026 о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував біля мотоцикла, двигун якого був вимкнений, а сам транспортний засіб перебував у неробочому стані. ОСОБА_1 очікував свого батька, щоб останній допоміг перевезти мотоцикл для проведення ремонтних робіт. Про вказаний факт був повідомлений екіпаж патрульної поліції. Однак, вказані пояснення залишилися поза увагою працівника поліції, який виносив оскаржувану постанову. Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджений жодним доказом у справі про адміністративне правопорушення, а є лише припущенням працівника поліції. Також зверталася увага працівників поліції і на наявність номерного знаку на транспортному засобі.

У постанові про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 відсутні ідентифікаційні ознаки засобу фото чи відеофіксації адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова містить лише загальні фрази про те, що до неї додаються відеозаписи з боді-камер та відео з реєстратора. Таким чином, працівниками поліції допущено істотне порушення процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відповідачем на місці скоєння адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 258 КУпАП.

Крім того, постанова від 28.08.2026 не містить посилання на докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що також є підставою для її скасування.

Ураховуючи наведене, на думку позивача об`єктивна сторона адміністративних правопорушень відсутня у даній справі, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні. Тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7796204 від 28.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та закрити провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.09.2026 адміністративний позов залишений без руху із наданням позивачеві часу на усунення виявлених у ньому недоліків.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.09.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, постановлено провести розгляд справи відповідно до положень частини 1 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідач повідомлений про розгляд вказаної справи судом, йому запропоновано надати суду відзив на позов з усіма наявними доказами.

У визначений судом строк представниця відповідача у порядку самопредставництва Нянько А. І. подала суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представниця проти позову заперечувала та просила суд відмовити у його задоволенні. На обґрунтування наявних заперечень зазначила, що оскаржуваною постановою від 28.08.2026 установлено, що 28.08.2026 о 21:00 год в м. Чигирин по вул. Богдана Хмельницького водій керував мотоциклом «Кавасакі» без номерного знаку, будучи позбавленим права керування Чигиринським районним судом Черкаської області 24.07.2026 та не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів чим порушив п. 2.1а, п. 2.1 ґ,п. та 2.9 в Правил дорожнього руху України керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст.126 КУпАП.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами. У свою чергу постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 13.07.2026 (справа № 708/651/26) ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Зазначена постанова набрала законної сили 24.07.2026.

Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Відповідачем було встановлено, що позивач ОСОБА_1 керував ТЗ без наявного посвідчення водія категорії А, полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та без номерного знаку чим порушив п. 2.1а та 2.1ґ, 2.9в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП (об`єднано згідно ст. 36 КУпАП).

Доводи представника ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки на момент складання адміністративних матеріалів перебував лише біля мотоцикла, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними доказами.

Сам по собі факт перебування особи біля транспортного засобу під час оформлення матеріалів після дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про відсутність факту керування цим транспортним засобом до моменту настання події. У свою чергу з відеозапису з місця події вбачається, що на проїзній частині знаходяться два мотоцикли, які лежать після дорожньо-транспортної пригоди, а двоє учасників події, одним із яких був ОСОБА_1 , перебувають на узбіччі (бордюрі) та спілкуються з працівниками поліції.

Під час спілкування працівник поліції прямо запитує у присутніх осіб, чи були вони учасниками дорожньо-транспортної пригоди, на що ОСОБА_1 надає ствердну відповідь: «Так». На подальше запитання щодо обставин пригоди позивач повідомляє: «Не пам`ятаю», при цьому не заперечує своєї участі у ДТП та не заявляє про те, що не керував транспортним засобом.

Більше того, на початку відеозапису ОСОБА_1 неодноразово, щонайменше тричі, ствердно відповідає на запитання працівників поліції щодо того, чи перебував він за кермом мотоцикла. Такі пояснення є послідовними та однозначними, а тому спростовують доводи сторони захисту про відсутність факту керування транспортним засобом.

Отже, сукупність зафіксованих на відеозаписі обставин, а саме: наявність дорожньо-транспортної пригоди, розташування пошкоджених мотоциклів на місці події, визнання ОСОБА_1 своєї участі у ДТП та його неодноразові ствердні відповіді щодо перебування за кермом, підтверджують факт керування ним транспортним засобом та свідчать про безпідставність тверджень представника позивача про протилежне.

За таких обставин представниця відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач керував транспортним засобом без номерного знаку, без поліса обов`язкового страхування та керував мотоциклом, будучи позбавленим права керування рішенням суду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а ГУНП в Черкаській області, як суб`єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини, у зв`язку із чим представниця відповідача просила суд відмовити у позові.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та відзив на позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У свою чергу частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративним правопорушенням відповідно до диспозиції частини першої статті 121-3 КУпАП є керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до диспозиції частини першої статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством

У свою чергу адміністративним правопорушенням відповідно до диспозиції частини 4 статті 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

На підставі статті 36 КУпАП стягнення на особу, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом під час розгляду справи установлено, що 28.08.2028 інспектор ВПД № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції Бондарець В. М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7796204 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

З описової частини оскаржуваної постанови вбачається, що підставою її винесення став установлений факт, що ОСОБА_1 28.08.2026 о 21:00 год в м. Чигирин по вул. Богдана Хмельницького керував мотоциклом «Кавасакі» без номерного знаку, будучи позбавленим права керування Чигиринським районним судом 24.07.2026 та не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів чим порушив п. 2.1а, п. 2.1ґ,п. 2.9в Правил дорожнього руху України керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

За сукупність допущених порушень Правил дорожнього руху ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за більш серйозна порушення з числа вчинений, що відповідає положенням статті 36 КУпАП, а саме за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Обов`язки і права водіїв транспортних засобів регламентовані Розділом 2 ПДР, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пп. а п. 2.1.); чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка (пп ґ п. 2.1.); на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.п. а п. 2.4.).

Крім того, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий (пп. в п 2.9. ПДР).

З аналізу наведених у Правилах дорожнього руху визначень термінів вбачається, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Питання допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою КМУ від 08.05.1993 за № 340 (зі змінами).

Відповідно до п. 2 Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

На підставі п. 20 Положення позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, зокрема права керування транспортними засобами, в силу п. 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП є одним із видів адміністративних стягнень, яке застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КУпАП).

Порядком тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженим постановою КМУ від 17.12.2008 за № 1086, також визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (п. 3).

Аналізуючи доводи і заперечення сторін суд ураховує, що під час складення адміністративних матеріалів 28.08.2026 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце у м. Чигирині на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Гетьманської, працівники поліції використовували нагрудні боді-камери. У свою чергу наданий суду відеозапис з боді-камери поліцейського підтверджує, що під час уточнення обставин дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 визнав свою причетність до неї у якості водія мотоцикла, зазначив, що не пам`ятає механізму зіткнення, та підтвердив, що претензій до іншого учасника дорожнього руху, з вини якого імовірно і сталася дорожньо-транспортна пригода, він не має, у зв`язку із чим подальша перевірка щодо зазначеної ДТП працівниками поліції не проводилася. Сукупність наведених тверджень позивача ОСОБА_1 , які обумовили винесення відносно нього оскаржуваної постанови, на переконання суду спростовують твердження позивача у частині, що він не керував трансопртним засобом.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про порушення порядку розгляду справи через відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що статтею 258 КУпАП визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

За загальним правилом, закріпленим у частини 2 статті 258 КУпАП, протокол не складається у тому числі у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Виняток із загального правила визначений частиною 9 цієї статті, у якій регламентовано, що у випадках, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Тобто зазначена вимога не поширюється на вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Також суд не погоджується із твердженнями позивача про наявність підстав для скасування постанови від 28.08.2026 у зв`язку із її невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Нормами статті 283 КУпАП регламентовані вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Зокрема частиною третьою цієї статті визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів серед іншого повинна містити також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

У свою чергу оскаржувана постанова має посилання на наявність відеофіксації без зазначення ідентифікуючих даних такого технічного засобу. Проте на переконання суду така невідповідність не може бути оцінена як істотне порушення, що має наслідком скасування постанови. Оскільки відеозапис з боді-камери відповідачем був наданий суду та досліджений під час розгляду справи, внаслідок чого було встановлено його відповідність та належність до подій, які мали місце 28.08.2026. За таких обставин судом не встановлені підстави для неврахування наданого представницею відповідача доказу.

Аналізуючи наведен суд дійшов переконання, що вказані обставини не впливають на суть самого порушення та його наслідки.

Одночасно суд ураховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, що понесені позивачем судові витрати у зв`язку із відмовою у позові відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення набирає законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження, а якщо його буде оскаржено в апеляційному порядку - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: адвокат Буджерак Михайло Романович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000605 від 02.09.2015, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, буд. 121, оф. 4);

Відповідач: Головне управління національної поліції у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 40108667, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 57);

Представниця відповідача: Нянько Анна Іванівна (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ