Ухвала суду № 140559480, 13.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/33675/23

Провадження № 1-о/947/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про відмову у відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами)

13.10.2026 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023160000000317 від 14.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 109, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 109, ч.ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2026 року вирок Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року стосовно ОСОБА_2 залишено без змін, у зв`язку із чим вирок набрав законної сили.

12.10.2026 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 від 03.10.2026 року про перегляд вироку Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року за нововиявленими обставинами.

У поданій заяві ОСОБА_2 , посилаючись на положення п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, просить скасувати зазначений обвинувальний вирок, закрити кримінальне провадження № 22023160000000317 від 14.08.2023 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, звільнити його з-під варти, скасувати арешт та повернути вилучений мобільний телефон марки «OPPO».

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося з порушенням установлених кримінальним процесуальним законом строків, які, на його переконання, закінчилися 09.04.2023 року. Вважає, що після спливу зазначених строків орган досудового розслідування та прокурор не мали правових підстав для подальшого здійснення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень і збирання доказів.

Зокрема, ОСОБА_2 посилається на те, що 14.08.2023 року з кримінального провадження № 22021160000000175 від 27.10.2021 року були виділені матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження № 22023160000000317, хоча, на його думку, на той час строки досудового розслідування вже закінчилися. У зв`язку із цим ставить під сумнів законність відповідного процесуального рішення та допустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_2 вказує на порушення порядку обчислення та продовження строків досудового розслідування, повідомлення про підозру, об`єднання і виділення матеріалів кримінальних проваджень, посилаючись на положення ст.ст. 217, 219, 284, 294, 295-1 КПК України та практику Верховного Суду.

На переконання ОСОБА_2 , зазначені порушення свідчать про наявність підстав для закриття кримінального провадження, а тому постановлений щодо нього обвинувальний вирок є незаконним та підлягає скасуванню.

Викладені обставини ОСОБА_2 вважає нововиявленими у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України (інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути) та такими, що є підставою для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

За змістом зазначеної норми нововиявленими можуть визнаватися фактичні обставини, які об`єктивно існували на час ухвалення судового рішення, однак не були відомі суду та мають істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження.

Водночас незгода заявника з оцінкою доказів, установленими судом обставинами, застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також повторне наведення доводів, які були предметом судового розгляду, самі по собі не становлять нововиявлених обставин у розумінні ст. 459 КПК України.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливою процедурою кримінального провадження, яка не призначена для повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення та не може використовуватися як спосіб повторного вирішення питань, що вже були предметом судової оцінки.

Відповідно до ст. 462 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинна відповідати встановленим законом вимогам щодо форми та змісту, зокрема містити зазначення обставин, які заявник вважає нововиявленими, обґрунтування таких обставин, дату їх відкриття або встановлення, а також посилання на докази, що підтверджують їх наявність.

Отже, особа, яка звертається із відповідною заявою, повинна не лише висловити незгоду з ухваленим судовим рішенням, а й конкретизувати фактичні обставини, які не були відомі суду під час первісного розгляду, зазначити, коли вони стали відомими, та обґрунтувати їх значення для можливого перегляду судового рішення.

Положеннями ст. 464 КПК України визначено порядок вирішення питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Зокрема, суддя після надходження заяви перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 КПК України та вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

При цьому на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд перевіряє наявність передбачених законом передумов для здійснення відповідної процедури перегляду, не підміняючи таку перевірку повторним дослідженням доказів, встановленням фактичних обставин кримінального правопорушення або вирішенням питання про законність та обґрунтованість вироку по суті.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, вирішуючи питання про відкриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 , суд має встановити, чи містить вона посилання на конкретні фактичні обставини, які за своїм характером відповідають критеріям нововиявлених обставин, визначеним ст. 459 КПК України, та чи дотримано вимог ст. 462 КПК України щодо їх викладення й обґрунтування.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень глави 34 КПК України.

Так, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.02.2020 року у справі № 522/14170/17 (провадження № 51-1836кмо19) дійшла висновку, що положення ч. 2 ст. 464 КПК України необхідно розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення як про відкриття такого провадження, так і про відмову у його відкритті.

Отже, вирішення питання про відкриття провадження передбачає не лише формальну перевірку відповідності заяви вимогам ст. 462 КПК України, а й встановлення наявності передбачених кримінальним процесуальним законом передумов для застосування процедури перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Водночас зазначені повноваження суду не є необмеженими та повинні здійснюватися з дотриманням установленого законом порядку кримінального провадження.

У постанові від 01.04.2026 року у справі № 243/3421/19 (провадження № 51-3894км24) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами та призначив новий розгляд, звернувши увагу на необхідність дотримання вимог кримінального процесуального закону під час вирішення відповідного питання.

Таким чином, наведена практика Верховного Суду свідчить, що суддя на стадії відкриття провадження вправі перевірити наявність установлених законом передумов для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, однак не повинен підміняти таку перевірку розглядом заяви по суті, повторним дослідженням доказів або переоцінкою обставин, установлених вироком.

З урахуванням викладеного суд, вирішуючи питання про відкриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 , виходить із необхідності перевірки її змісту на відповідність вимогам ст.ст. 459, 462 КПК України в межах повноважень, визначених ст. 464 КПК України.

Так, доводи ОСОБА_2 зводяться до тверджень про закінчення строків досудового розслідування, незаконність об`єднання та виділення матеріалів кримінальних проваджень, недопустимість зібраних доказів і наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Водночас зі змісту вироку Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року вбачається, що зазначені питання вже порушувалися ОСОБА_2 та стороною захисту під час первісного судового розгляду і були предметом безпосередньої оцінки суду.

Зокрема, у вироку суд першої інстанції окремо розглянув доводи сторони захисту щодо закінчення строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 22021160000000175 від 27.10.2021 року та № 22023160000000317 від 14.08.2023 року, здійснення процесуальних дій після закінчення таких строків, а також використання доказів, нібито отриманих у межах інших кримінальних проваджень.

За результатами розгляду цих доводів суд першої інстанції виклав у вироку відповідні мотиви та дійшов висновку про відсутність установлених порушень строків досудового розслідування, відхиливши заперечення сторони захисту щодо допустимості доказів із зазначених підстав.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що постановою прокурора від 12.05.2023 року матеріали відповідних кримінальних проваджень були об`єднані в одне провадження № 22021160000000175, а постановою прокурора від 14.08.2023 року з нього виділені матеріали стосовно ОСОБА_2 в окреме кримінальне провадження № 22023160000000317.

Таким чином, обставини прийняття зазначених процесуальних рішень, їх дати, зміст та правові наслідки були відомі суду першої інстанції під час ухвалення вироку та враховані при вирішенні відповідних заперечень сторони захисту.

Суд також враховує, що вирок Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року був предметом апеляційного перегляду та ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2026 року залишений без змін. Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції також надав оцінку доводам щодо дотримання строків досудового розслідування, законності відповідних процесуальних рішень та допустимості доказів.

Отже, порушені ОСОБА_2 питання не є такими, що вперше виникли або стали відомими після ухвалення обвинувального вироку, а стосуються обставин, які були відомі під час первісного судового провадження та становили предмет судової перевірки.

Посилання ОСОБА_2 на закінчення строків досудового розслідування 09.04.2023 року за своїм змістом є викладенням його позиції щодо обчислення процесуальних строків та застосування положень ст.ст. 219, 294, 295-1 КПК України. При цьому ОСОБА_2 не зазначає конкретних раніше невідомих суду фактичних обставин, які були встановлені після ухвалення вироку та могли б свідчити про наявність підстав для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Аналогічно твердження про незаконність виділення 14.08.2023 року матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження не містить посилання на новий фактичний факт, а становить повторне оспорювання правомірності процесуального рішення прокурора, існування та зміст якого були відомі під час первісного судового розгляду.

Доводи про недопустимість доказів також ґрунтуються на незгоді ОСОБА_2 з результатами їх оцінки та процесуальним порядком отримання, а не на повідомленні про обставини, які не були відомі суду на час ухвалення вироку.

Посилання на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, своєю чергою, є обґрунтуванням необхідності застосування відповідної процесуальної норми на підставі вже відомих заявникові обставин. Саме по собі інше тлумачення або застосування положень кримінального процесуального закону не становить нововиявленої обставини в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України.

Таким чином, зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_2 фактично порушує питання про повторну перевірку законності та обґрунтованості обвинувального вироку, правильності застосування норм кримінального процесуального закону та оцінки доказів, які вже були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій.

Разом із тим процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не є додатковою формою апеляційного чи касаційного оскарження та не призначена для повторного вирішення питань, щодо яких заявник висловлює незгоду з висновками суду.

Суд наголошує, що на цій стадії не здійснює повторного обчислення строків досудового розслідування, не перевіряє заново законність постанов прокурора та не переоцінює допустимість доказів, оскільки зазначені питання виходять за межі вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Наведені висновки ґрунтуються виключно на перевірці змісту заяви ОСОБА_2 та характеру обставин, на які він посилається, з метою встановлення наявності передбачених ст. 459 КПК України передумов для відкриття відповідного провадження.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві ОСОБА_2 доводи за своїм змістом не містять посилань на конкретні нововиявлені обставини, які відповідають критеріям, визначеним п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, а фактично спрямовані на повторне оскарження висновків судів щодо обставин, які вже були відомі та оцінені під час судового провадження.

Таким чином, перевіривши зміст заяви ОСОБА_2 в межах повноважень, передбачених ст. 464 КПК України, суд доходить висновку, що наведені заявником доводи за своєю правовою природою стосуються незгоди з процесуальними рішеннями органу досудового розслідування та прокурора, порядком обчислення строків досудового розслідування, оцінкою доказів і висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм кримінального процесуального закону.

При цьому ОСОБА_2 не наводить конкретних фактичних обставин, які об`єктивно існували на час ухвалення вироку, не були відомі суду під час первісного судового розгляду та за своїм характером могли б становити підставу для перегляду судового рішення відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України.

Саме по собі повторне наведення доводів, які вже були предметом судової оцінки, а також незгода з результатами їх вирішення не свідчать про наявність нововиявлених обставин та не можуть бути самостійною підставою для застосування особливої процедури перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що наведений висновок зроблено виключно за результатами перевірки змісту поданої заяви на предмет наявності передбачених законом передумов для відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами, без повторного дослідження доказів, переоцінки фактичних обставин кримінального провадження чи вирішення питання про законність та обґрунтованість вироку по суті.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.ст. 459, 462, 464 КПК України та вищезазначену релевантну практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 110, 370, 369-372, 392-395, 429, 459, 462464 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2 про перегляд вироку Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року у справі № 947/33675/23, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023160000000317 від 14.08.2023 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом семи днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1