Ухвала суду № 140558513, 30.09.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 359/6777/24

Провадження 1-кп-102/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024111100001224 від 14.06.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, за наступних обставин.

Так, невстановлені органом досудового розслідування особи, використовуючи офіційні документи ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні наміри зловмисників, організували виготовлення та видачу підробленого додатку номер 24-06-56/110 виданого 02.04.2015 до рішення народних депутатів Бориспільської міської ради №99 від 18.02.1997 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків», до переліку осіб зазначених у додатку до вказаного рішення внесено ОСОБА_6 , після чого шляхом нанесення відтисків печаток та підписів документу надано вигляду офіційного документу.

В подальшому, невстановлені органом досудового розслідування особи використовуючи вказаний підроблений документ, з метою незаконної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, організували скерування підроблених офіційних документів державному кадастровому реєстратору, внаслідок чого ОСОБА_7 18.04.2016 видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037 площею 0.06 га.

Також, невстановлені органом досудового розслідування особи з метою введення в оману уповноважених на прийняття відповідного рішення осіб та заволодіння земельною ділянкою на території міста Бориспіль Київської області, організували надання державному реєстратору реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, який 25.04.2016 на підставі підробленого додатку номер 24-06-56/110 виданого 02.04.2015 до рішення народних депутатів Бориспільської міської ради №99 від 18.02.1997 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків» та витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037, внаслідок чого державним реєстратором зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 , який не був обізнаний про використання його особистих документів та про набуття права власності на вказану земельну ділянку.

Окрім цього, у квітні 2016 року, точні дата та час органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на шахрайське заволодіння земельною ділянкою із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037, розташованою на території міста Бориспіль Київської області.

Так, з метою реалізації вказаного злочинного замислу, 08.06.2016 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні офісу нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою на території міста Бориспіль Київської області, використовуючи документи ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні плани ОСОБА_4 , організував оформлення та видачу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 довіреності № 560, засвідчивши ніби то волевиявлення ОСОБА_6 у видачі довіреності шляхом підроблення, а саме виконання власноруч ОСОБА_4 рукописного надпису « ОСОБА_6 » в графі підпис, згідно якої ОСОБА_6 ніби то уповноважував ОСОБА_9 , якого ОСОБА_4 залучив до процедури оформлення та переоформлення права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037 та який не був обізнаний про злочинні плани ОСОБА_4 , діяти від його імені та вчиняти правочини щодо реалізації права власності на вказану земельну ділянку.

В подальшому, ОСОБА_4 , розуміючи, що задля можливості володіти та розпоряджатись вказаною земельною ділянкою необхідно змінити її власника ОСОБА_6 , оскільки останній не був обізнаний про наявність у нього права власності на вказану земельну ділянку, організував оформлення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від ОСОБА_6 , інтереси якого представляв ОСОБА_9 , на ОСОБА_10 , якого ОСОБА_4 також залучив до процедури переоформлення права власності на земельну ділянку та який не був обізнаний про злочинні плани та наміри останнього.

Внаслідок реалізації злочинних планів ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_11 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки №1147 від 22.06.2016 та відповідно до якого право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_10 .

В цей же день, 22.06.2016 року ОСОБА_10 діючи за вказівкою ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні офісу приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_11 видав довіреність №1150, якою уповноважив ОСОБА_4 діяти від його імені та надав можливість вчиняти дії щодо реалізації земельної ділянки із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037.

26.09.2016 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_12 , що за адресою: АДРЕСА_3 , діючи від імені ОСОБА_10 на підставі нотаріальної довіреності, реалізував шляхом укладення із ОСОБА_13 договору купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037, отримавши від її реалізації грошові кошти, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.

Вартість земельної ділянки із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037 станом на 25.04.2016 становила 314 083 грн, що станом на момент вчинення злочину є великим розміром завданої внаслідок вчинення злочину шкодою для потерпілою особи Бориспільської територіальної громади.

Окрім того, 08.06.2016 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні офісу нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою на території міста Бориспіль Київської області, використовуючи документи ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні плани ОСОБА_4 , організував оформлення та видачу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 офіційного документу - довіреності № 560, засвідчивши ніби то волевиявлення ОСОБА_6 у довіреності шляхом підроблення, а саме виконання власноруч ОСОБА_4 рукописного надпису « ОСОБА_6 » в графі підпис, згідно якої ОСОБА_6 ніби то уповноважував ОСОБА_9 , якого ОСОБА_4 залучив до процедури оформлення та переоформлення права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037 та який не був обізнаний про злочинні плани ОСОБА_4 , діяти від його імені та вчиняти правочини щодо реалізації права власності на вказану земельну ділянку.

Також, 22.06.2016 ОСОБА_4 діючи умисно, з метою шахрайського заволодіння земельною ділянкою із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037, залучивши до протиправних дій ОСОБА_9 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4 , приховавши від нього відомості щодо фіктивності довіреності № 560, яка посвідчує факт делегування йому повноважень ОСОБА_6 щодо переоформлення права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3210500000:13:014:0037, використав, а саме надав ОСОБА_9 підроблений офіційний документ нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 довіреності № 560, якою ніби то засвідчувалось право ОСОБА_9 діяти від імені ОСОБА_6 та повідомив ОСОБА_9 про необхідність пред`явити вказану завідомо підроблену ОСОБА_4 довіреність № 560 нотаріусу Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .

Так, 22.06.2016 на виконання злочинного замислу ОСОБА_4 . ОСОБА_9 , не усвідомлюючи його кінцевого злочинного замислу, діючи перебуваючи в приміщенні офісу нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_11 , не усвідомлюючи факт використання ним завідомо підробленого ОСОБА_4 офіційного документа довіреності № 560 від 08.06.2016, надав її для підтвердження своїх повноважень щодо вчинення правочину купівлі продажу земельної ділянки нотаріусу ОСОБА_11 , яка у свою чергу, не усвідомлюючи фіктивність вказаної довіреності посвідчила факт купівлі-продажу вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_10 .

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.

Обвинувачений також в судовому засіданні пояснив про те, що йому відомі наслідки закриття кримінального провадження за даних обставин та просить закрити провадження у зв`язку з закінченням строків давності по ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень (десять років) не закінчився, та як до дня його закінчення ОСОБА_4 вчинив нові злочини, передбачені ч.ч. 3,4 ст. 190, ч.2 ст. 364, ч.ч. 3,4 ст. 358, ч.ч.1,2 ст. 209, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 209, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України, обвинувальні акти щодо якого перебувають на розгляді в судах першої інстанції.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, клопотань та заперечень на адресу суду не подавав.

Ознайомившись зі змістом клопотання, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в необхідному обсязі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого за наступних підставах.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком суду законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов`язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано та йому пред`явлено обвинувачення за ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 190 КК України санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років; за ч. 1 ст. 358 КК України штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом до шести місяців, або обмеженням волі строком до двох років; та за ч. 4 ст. 358 КК України штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом до шести місяців, або обмеженням волі строком до двох років, тощо.

В редакції статті ч. 3 ст. 190 КК України, яка діяла станом на момент його вчинення ОСОБА_4 , зазначене кримінальне правопорушення за санкцією відносилось до тяжких злочинів, а за ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України до злочину невеликої тяжкості відповідно до ст. 12 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в період з 18.04.2016 року по 26.09.2016 року кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, 08.06.2016 року за ч. 1 ст. 358 КК України, а 22.06.2016 року за ч. 4 ст. 358 КК України.

Судом встановлено, що станом на день подання та розгляду заявленого клопотання захисника, з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України (є тяжкими, та нетяжкими злочинами (згідно зі ст. 12 КК України) пройшло десять років. При цьому вказаний строк не зупинявся та не переривався, а обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплином строків давності.

Що стосується заперечень прокурора щодо задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, то суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України ), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7, ч. 1 ст. 17 КПК України).

Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

Саме тому Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що лише ухвалення обвинувального вироку встановлює факт учинення особою нового злочину як підставу для переривання давності притягнення її до кримінальної відповідальності (постанови: від 03 червня 2021 року в справі № 344/7812/16-к; від 05 лютого 2022 року в справі № 504/2099/18; від 23 червня 2022 року в справі № 204/2626/21; від 30 червня 2022 року в справі № 499/890/18; від 24 жовтня 2023 року в справі № 489/7500/18; від 29 листопада 2023 року в справі № 127/18013/20; від 27 березня 2024 року в справі № 504/2099/18; від 09 квітня 2025 року в справі № 761/41888/17; від 18 вересня 2025 року в справі № 761/24361/17).

Враховуючи те, що на час розгляду клопотання захисника про закриття кримінального провадження за ст. ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності винуватість ОСОБА_4 за ч.ч. 3,4 ст. 190, ч.2 ст. 364, ч.ч. 3,4 ст. 358, ч.ч.1,2 ст. 209, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 209, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України обвинувальним вироком не була встановлена, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання.

Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17).

З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Таким чином, норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його винуватість чи невинуватість, та не реабілітує його за вчинені дії. У разі, якщо обвинувачений наполягає на його звільненні від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, суд не звільняється від обов`язку невідкладно розглянути таке клопотання і задовольнити його за наявності для цього підстав, однак позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання є першочерговим.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, та те, що станом на 30.09.2026 закінчився строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, за викладених вище обставин, та беручи до уваги наявність його беззаперечної згоди, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Приписами ст. 285 КПК установлено загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності:

- особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність;

- особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення;

- підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 284 КПК звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати по справі становлять 44 629 грн. 40 коп. та підлягають віднесенню на рахунок Державного бюджету України, зважаючи на необхідність закриття кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, та ст. ст. 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України.

Кримінальне провадження №12024111100001224, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати в розмірі 44 629 грн. 40 коп. пов`язані з проведенням експертиз - віднести на рахунок Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня проголошення ухвали.

Суддя: ОСОБА_1