Ухвала суду № 140557499, 13.10.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1250/26

Провадження № 2/282/822/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 жовтня 2026 року селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Воронюк К.Ю. до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви з додатками, вважаю, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

До позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, представником зазначено, що на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як військовослужбовець. До позовної заяви додано виписку з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, довідку про перебування громадянина України у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, довідку про перебування громадянина України з числа осіб, визначених п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей, у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, довідка №09-04/7446 від 10.02.2026 про перебування та звільнення з полону ОСОБА_1 . Також представником позивача зазначено, що якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для звільнення, Позивач просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення на підставі ст.8 ЗУ "Про судовий збір" і ст.136 ЦПК України.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Таким чином, для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов`язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов`язаною із обороною України.

З матеріалів справи встановлено, що хоча й позивач має статус військовослужбовця, але матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої він просить ухвалити рішення стосується стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Зважаючи на таке, спірні правовідносини у даній справі не пов`язані із захистом порушених прав ОСОБА_1 саме як військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи будь-яким іншим чином пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, не стосуються його соціального та правового статусу як військовослужбовця, а тому відсутні визначені законом підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 в справі 640/7310/19 погодилась із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення особи від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки зміст заявлених вимог свідчить, що вони не пов`язані з виконанням особою військових обов`язків та не стосуються його службових обов`язків.

Аналогічним чином Верховним Судом були застосовані положення пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" в ухвалах від 26.07.2023 у справі N 755/25044/14-ц, від 29.06.2023 у справі N 274/1676/22.

В позовній заяві представник позивача посилалася на статус позивача як військовослужбовця, його тривалого перебування в полоні, характеру спору та попереднього характеру ціни позову та просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» і статті 136 ЦПК України.

Розглянувши клопотання в цій частині та з`ясувавши фактичні підстави, вважаю, що у задоволенні клопотання, слід відмовити з таких підстав.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

На підставі ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Тобто фактичною підставою для відстрочення сплати судового збору є такий майновий стан особи, що утруднює виконання цього обов`язку у повному обсязі у встановлений законом строк.

Зазначеними нормами встановлено, що суд, при звільненні від сплати судового збору, повинен врахувати майновий стан заявника.

При розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки представником позивача не наведено будь-яких доводів скрутного матеріального стану позивача, що перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Доводи, зазначені по тексту позовної заяви в обґрунтування клопотання, на які посилається представник позивача, не підтверджено жодними доказами.

Крім того, нормами ЦПК України і Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відтак, клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на положення статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік", за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1331,20 грн. та не більше 16 640,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» було визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач визначив ціну позову в розмірі 4 456 713,71 грн, зазначивши, що сума 4 151 358,44 грн є попереднім розміром основного боргу, визначеним на підставі єдиних доступних йому офіційних відомостей. З огляду на наведене суд виходить із зазначеної позивачем ціни позову для визначення належного до сплати судового збору.

Оскільки 1 відсоток від ціни позову перевищує встановлений законом максимальний розмір судового збору, за подання цього позову підлягає сплаті судовий збір у максимальному розмірі, що становить 16 640,00 грн.

Водночас частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ураховуючи, що позовну заяву подано до суду в електронній формі, розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 13 312,00 грн (16 640,00 грн ? 0,8).

Таким чином, враховуючи, що позов подано до суду в електронній формі, позивачу необхідно подати суду документ про сплату судового збору у розмірі 13312,00 грн. за наступними банківськими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ смт Любар/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Рахунок отримувача: UA268999980313161206000006759, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Найменування коду класифікації доходу бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050).

За таких обставин, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак у позовній заяві адреси позивача, його представника та відповідачки наведені без зазначення поштових індексів, що не дає змоги належним чином перевірити повноту відомостей, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Крім того, позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, фактом розірвання шлюбу між сторонами на підставі заочного рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2023 року у справі №294/970/21, яке набрало законної сили 30 травня 2023 року. Водночас у наведеному переліку додатків до позовної заяви копія зазначеного судового рішення не зазначена та до матеріалів справи не додана.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, в кожному випадку позивач при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позову, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Виявлені недоліки є суттєвими та перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у цивільній справі, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для їх усунення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 185, 260-261 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання ним ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст.185 ЦПК України заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Вальчук