Рішення № 140556377, 12.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2850/26

2/154/1620/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 08.07.2026 звернулося до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 141059 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» надало відповідачці фінансовий кредит у сумі 7300,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Дата надання кредиту - 13.07.2025, строк кредиту - 90 днів, валюта кредиту - UAH, процентна ставка - 0,72 % на добу.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 13.07.2025 на картковий рахунок відповідачки було перераховано 7300,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала. Згідно з випискою з особового рахунка станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 13 907,96 грн, яка складається з: 7300,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4782,96 грн прострочена заборгованість за процентами; 1825,00 грн за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до п. 1.4 договору.

19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/2 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 141059 від 13.07.2025.

На адресу відповідачки позивачем направлено вимогу від 20.03.2026 про виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 13907,96 грн, однак станом на дату подання позову вимога залишилася без виконання.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 141059 від 13.07.2025 у розмірі 13907,96 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Ухвалою суду від 14.07.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.09.2026 представником позивача адвокатом Пархомчуком С.В. подано заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просить стягнути з відповідачки 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви долучено акт про отримання правової допомоги від 01.09.2026, рахунок № 01.09.2026-119 від 01.09.2026, платіжну інструкцію № 5135 від 01.09.2026 та інші документи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином судовими повістками. Заяв та клопотань від неї не надходило, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у частині першій статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідачка не подала відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка не з`явилася в судове засідання, відзиву на позов не подала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 141059.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого суду кредитного договору № 141059 вбачається, що його підписання ОСОБА_1 здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL7897. Такий самий одноразовий ідентифікатор зазначений у Додатку № 1 до кредитного договору.

Таким чином, надані суду докази у їх сукупності підтверджують погодження відповідачкою умов кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 141059 ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» зобов`язалося надати відповідачці фінансовий кредит у розмірі 7300,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, установлених договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надано строком на 90 днів, тобто до 10.10.2025. Строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Цим же пунктом передбачено, що клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплачувати Товариству 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 14 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено сплату 25 % від суми фінансового кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі обслуговування кредитної заборгованості, надання пов`язаної з кредитом інформації і довідок та юридичне оформлення. Визначена цим пунктом сума становить 1825,00 грн.

За умовами п. 1.5 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом; дата надання кредиту 13.07.2025, дата повернення 10.10.2025.

Пунктом 2.6 договору визначено, що проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування відповідно до п. 1.3 договору.

Згідно з п. 3.1 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Додатком № 1 від 13.07.2025 до кредитного договору сторони погодили графік розрахунків. З його змісту вбачається, що строк кредитування становить 90 днів, сума кредиту 7300,00 грн, загальна сума процентів за погоджений сторонами строк користування кредитом 4730,40 грн, комісія 1825,00 грн, а загальна вартість кредиту визначена у розмірі 13855,40 грн.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредиту підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 13.07.2025 о 13:52 здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 7300,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені у кредитному договорі як реквізити платіжної картки відповідачки (номер транзакції 45240-39311-66004).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише укладення кредитного договору в електронній формі, але й фактичне надання відповідачці кредитних коштів у погодженому сторонами розмірі 7300,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що кінцевий строк повернення кредиту відповідно до п. 1.2 договору настав 10.10.2025.

Разом із тим зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі відповідачкою не виконано.

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунка станом на 20.02.2026 за кредитним договором № 141059 обліковується заборгованість у загальному розмірі 13 907,96 грн, з яких: 7300,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4782,96 грн прострочена заборгованість за процентами; 1825,00 грн прострочена заборгованість за комісією.

При цьому із зазначеної виписки вбачається, що після набуття права вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» додаткових процентів, пені та штрафів не нараховувало.

Також встановлено, що 19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Матеріали справи містять платіжні інструкції № 182 від 19.12.2025 на суму 700000,00 грн, № 211 від 22.01.2026 на суму 650000,00 грн та № 235 від 18.02.2026 на суму 650000,00 грн про переказ коштів фактором первісному кредитору за договором факторингу № 19122025/2.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, кредитор у зобов`язанні міг бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України у відповідній редакції до нового кредитора переходили права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не було встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 141059 від 13.07.2025 у загальному розмірі 13 907,96 грн, з яких: 7300,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 4782,96 грн заборгованість за процентами та 1825,00 грн заборгованість за комісією.

Наданий договір факторингу у сукупності з витягом з реєстру боржників підтверджує перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 141059 у зазначеному розмірі.

20.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» складено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 141059, відповідно до якої відповідачці запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 13 907,96 грн.

Доказів повного погашення заборгованості, іншого розміру невиконаного зобов`язання чи доказів на спростування наданих позивачем документів відповідачкою суду не подано.

Оцінюючи надані докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд враховує, що розмір заявленої заборгованості 13 907,96 грн відображений як у виписці з особового рахунка, так і у витягу з реєстру боржників до договору факторингу, а її склад в обох документах є однаковим: 7300,00 грн за сумою кредиту, 4782,96 грн за процентами та 1825,00 грн за комісією.

При цьому заявлений позивачем розмір процентної заборгованості 4782,96 грн перевищує розмір процентів, передбачених графіком розрахунків за погоджений сторонами 90-денний строк кредитування, який відповідно до Додатка № 1 становить 4730,40 грн, на 52,56 грн. Доказів погодження іншого строку кредитування чи додаткового нарахування процентів у межах цього строку матеріали справи не містять. Тому вимоги в частині процентів підлягають задоволенню в розмірі 4730,40 грн, а в стягненні 52,56 грн слід відмовити.

Щодо заявленої до стягнення комісії у розмірі 1825,00 грн суд виходить із того, що відповідно до пункту 1.4 кредитного договору вона визначена у фіксованому розмірі 25 % від суми фінансового кредиту, а пунктом 2.7 договору її названо одноразовою винагородою за підготовку, організацію та надання фінансової послуги. Комісія відображена окремим платежем у погодженому сторонами графіку розрахунків та включена до загальних витрат за кредитом. Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. З урахуванням погодженої сторонами одноразової природи цього платежу та його відображення у графіку розрахунків суд визнає вимогу про стягнення 1825,00 грн обґрунтованою.

Враховуючи встановлені судом обставини укладення кредитного договору, фактичного отримання відповідачкою 7300,00 грн кредитних коштів, настання встановленого договором строку їх повернення, невиконання відповідачкою зобов`язань у повному обсязі, а також перехід до позивача права вимоги за цим договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 141059 від 13.07.2025 підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 13 855,40 грн (7300,00 грн сума кредиту, 4730,40 грн проценти, 1825,00 грн комісія).

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до відшкодування судовий збір у розмірі 2662,40 грн. З огляду на задоволення позову в сумі 13 855,40 грн із заявлених 13 907,96 грн пропорційна частина судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки становить 2652,34 грн.

Щодо заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення їх розміру учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат (частина третя статті 137 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

За змістом частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за критерієм співмірності лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Водночас відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат суд враховує пов`язаність витрат із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку учасників під час судового розгляду й інші передбачені цією нормою обставини. Застосовуючи ці критерії, суд може не покладати на іншу сторону витрати в повному обсязі, навіть якщо їх фактична оплата підтверджена.

Позивачем ще у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

03.09.2026 до суду подано окрему заяву представника позивача про розподіл судових витрат із додатками, що стосуються саме цієї цивільної справи № 154/2850/26: договором № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026, актом про отримання правової допомоги від 01.09.2026, рахунком № 01.09.2026-119 від 01.09.2026 та платіжною інструкцією № 5135 від 01.09.2026.

Зі змісту акта про отримання правової допомоги від 01.09.2026 вбачається, що адвокат Пархомчук С.В. надав, а ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» прийняло послуги правничої допомоги щодо підготовки та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 141059 від 13.07.2025. Сторони акта визначили загальну вартість послуг та витрат у розмірі 15500,00 грн.

За актом до зазначеної суми включені: зустріч і консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості тривалістю 0,5 години вартістю 1500,00 грн; складення та подання позовної заяви, підготовка доказів і додатків до неї, моніторинг та аналіз судової практики тривалістю 3 години вартістю 9000,00 грн; підготовка інших клопотань і заяв, процесуальних документів та моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень тривалістю 1,5 години вартістю 4500,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів і відправлення поштової кореспонденції 500,00 грн.

Рахунком № 01.09.2026-119 від 01.09.2026 Адвокатське бюро «Пархомчук та Партнери» виставило позивачу до оплати 15500,00 грн за правничу допомогу згідно з договором від 09.04.2026. Платіжною інструкцією № 5135 від 01.09.2026 з відмітками АТ «КОМІНБАНК» про виконання підтверджено перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» на рахунок Адвокатського бюро «Пархомчук та Партнери» грошових коштів у сумі 15500,00 грн із призначенням платежу як оплати правничої допомоги за зазначеним рахунком та договором.

Отже, надані договір, акт, рахунок і платіжна інструкція підтверджують не лише погодження сторонами відповідної вартості правничої допомоги, але й фактичне перерахування коштів у заявленому розмірі. Тому підстав стверджувати, що витрати у сумі 15500,00 грн не підтверджені документально, немає.

Разом з тим документальне підтвердження сплати гонорару саме по собі не визначає обсягу витрат, які необхідно покласти на іншу сторону цивільної справи. При їх розподілі суд зобов`язаний перевірити критерії необхідності, обґрунтованості та пропорційності з огляду на конкретний предмет спору.

Предметом розгляду є стягнення заборгованості за одним кредитним договором. Ціна позову становить 13 907,96 грн. Спір є типовим для діяльності позивача, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; справа не потребувала експертиз, допиту свідків чи розгляду складних правових питань. Основні докази складалися з кредитного договору, підтвердження переказу коштів, договору факторингу, витягу з реєстру боржників та розрахунку заборгованості.

При цьому заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу 15500,00 грн, перевищує ціну позову 13907,96 грн. Саме по собі перевищення ціни позову не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, однак з урахуванням характеру й складності спору має значення для оцінки їх пропорційності.

Суд бере до уваги, що складення позовної заяви й підготовка доказів уже включені до окремої позиції акта вартістю 9000,00 грн. Водночас акт містить загальне позначення інших клопотань, процесуальних документів і моніторингу стану справи на суму 4500,00 грн, не конкретизуючи вид та обсяг кожної з таких дій. Наявна в матеріалах заява про розподіл судових витрат свідчить про здійснення представником певної додаткової роботи, однак за своїм характером та обсягом вона не обґрунтовує покладення на відповідачку всієї вартості цієї позиції.

Стосовно 500,00 грн канцелярських витрат суд враховує, що загальна сума за актом і рахунком фактично перерахована адвокатському бюро. Однак окремих документів, які б дозволяли встановити обсяг виготовлених копій, кількість і вартість поштових відправлень та необхідність саме таких витрат у заявленому розмірі, не надано; тому підстав для їх окремого покладення на відповідачку у повному розмірі немає.

Визначаючи обсяг витрат, який належить компенсувати позивачу за рахунок відповідачки, суд враховує фактичний характер роботи адвоката, підготовку позову й доказів, ціну позову, типовість справи, незначний обсяг процесуальних дій та часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на сукупність наведених обставин та критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що покладення на відповідачку повної сплаченої позивачем суми 15500,00 грн не було б обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Натомість витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн суд вважає необхідними, обґрунтованими та пропорційними обставинам цієї справи і такими, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 141059 від 13.07.2025 у розмірі 13 855 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2652 гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 12.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Лутай