Рішення № 140556374, 12.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/337/26

2/154/659/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» 27.01.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2110570842212 від 15 квітня 2021 року у розмірі 39 474,00 грн, з яких 5100,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, та 34 374,00 грн проценти.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2662,40 грн судового збору та 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 15 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2110570842212, за яким останньому надано кредит у сумі 5100,00 грн.

Позивач зазначав, що кредитний договір укладався за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця шляхом акцепту оферти та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання договору кредитодавець перерахував відповідачу 5100,00 грн, однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Позивач також посилався на те, що право вимоги за кредитним договором було спочатку відступлено ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, а надалі ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023.

Ухвалою суду від 13.02.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19 березня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій він позов не визнав, просив застосувати позовну давність, перевірити факт укладення кредитного договору саме ним, факт отримання кредитних коштів, правильність розрахунку заборгованості, законність нарахування процентів та безперервність переходу права вимоги до позивача. Також зазначав, що нараховані проценти є, на його думку, явно завищеними.

У додаткових поясненнях від 07.04.2026 відповідач вказував, що сам факт можливого переказу грошових коштів не підтверджує зміст договірних відносин та його волевиявлення щодо всіх умов договору. Після 2021 року платежів не здійснював, боргу не визнавав, договорів про реструктуризацію не укладав.

22.05.2026 відповідач подав до суду окрему заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій заперечив проти доводів позивача щодо впливу карантину COVID-19 і воєнного стану на відповідний строк.

У письмових поясненнях від 04.06.2026 відповідач наполягав на необхідності витребування належних доказів укладення договору, фактичного отримання коштів, повного та зрозумілого розрахунку боргу, документів щодо переходу права вимоги саме за його договором, а також просив критично оцінити розрахунок заявлених процентів.

09.06.2026 відповідач подав додаткові заперечення, зазначаючи, що сама наявність документів у матеріалах справи не означає їх належності, допустимості, достовірності та достатності, і що вони повинні бути оцінені судом у сукупності.

07.04.2026 до суду надійшли письмові заперечення ТОВ «Коллект Центр» на заяву ОСОБА_1 , в яких позивач заперечив проти застосування позовної давності посилаючись на положення статей 256259 ЦК України та спеціальні законодавчі правила щодо перебігу позовної давності під час карантину COVID-19 і воєнного стану. Зазначав, що строк позовної давності на час звернення до суду не сплив. Окремо позивач послався на п. 4.12 кредитного договору, відповідно до якого сторони погодили встановлення договірної позовної давності строком 10 років. У запереченнях щодо витребування доказів позивач зазначав, що договір було укладено в електронній формі, а тому вимога відповідача про надання паперового оригіналу не враховує особливостей електронного правочину. Посилався на статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та зазначав, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору. Також вважав належно підтвердженим перехід права вимоги договорами відступлення, актами приймання-передавання та реєстрами боржників. У розгорнутих письмових поясненнях позивач зазначив, що збільшення процентної ставки після спливу орієнтовного строку повернення кредиту не є односторонньою зміною умов договору, оскільки відповідний механізм був передбачений п. 1.4 договору з моменту його укладення. Позивач зазначав, що з 01 по 14 травня 2021 року щоденно нараховувалося 185,64 грн, із 15 по 29 травня 2021 року 256,02 грн, а з 30 травня 2021 року 391,17 грн. При цьому позивач прямо пов`язував застосування підвищеної ставки з невиконанням позичальником зобов`язання у визначений договором строк. Позивач вважав, що здійснене первісним кредитором списання частини процентів 30 листопада 2021 року свідчить про добросовісність кредитора та про те, що до стягнення заявлено не всю математично нараховану суму.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року, за клопотанням представника позивача, у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано інформацію про держателя картки № НОМЕР_1 , докази зарахування на неї 5100,00 грн та пов`язані з нею ідентифікаційні дані.

Листом від 28 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що картка з такими реквізитами на ім`я ОСОБА_1 цим банком не емітувалася, а за неповним номером встановити її держателя неможливо.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року, за клопотанням представника позивача, у ТОВ ФК «Вей Фор Пей» витребувано повний номер картки, на яку 15 квітня 2021 року здійснено переказ 5100,00 грн.

На виконання ухвали ТОВ ФК «Вей Фор Пей» повідомило, що кошти були перераховані на картку № НОМЕР_2 , а інформацією про держателя цієї картки та рух коштів володіє АТ «ТАСКОМБАНК».

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року, за клопотанням представника позивача, в АТ «ТАСКОМБАНК» витребувано інформацію про держателя картки № НОМЕР_2 , докази зарахування на неї 5100,00 грн та пов`язані з нею ідентифікаційні дані.

На виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК» листом від 13 серпня 2026 року надало відомості щодо рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , та виписку з рахунку. Із наданої банком виписки вбачається зарахування 15 квітня 2021 року на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 5 100 грн.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не з`явилися. У поданих до суду заявах просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 15 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансових послуг № 2110570842212.

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов`язалося надати позичальникові споживчий кредит без конкретної споживчої мети в сумі, погодженій сторонами у заяві-анкеті, а саме 5100,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, нараховані відповідно до договору, його додатків та Правил.

Пунктом 1.3 договору визначено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів із моменту отримання кредитних коштів.

Водночас пунктом 1.9 договору передбачено граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) один рік.

За змістом пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день фактичного користування кредитними коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

Підпунктом «а» пункту 1.4 передбачено процентну ставку 2 % за кожний день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту.

Починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, ставка збільшується на 1,64 процентного пункту порівняно зі ставкою, передбаченою підпунктом «а», тобто становить 3,64 % за день (підпункт «б» пункту 1.4 Договору).

Починаючи з п`ятнадцятого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, ставка збільшується ще на 1,38 процентного пункту і становить 5,02 % за день (підпункт «в» пункту 1.4 Договору).

Починаючи з тридцятого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, ставка збільшується ще на 2,65 процентного пункту і становить 7,67 % за день (підпункт «г» пункту 1.4 Договору).

Тип процентної ставки умовами договору визначено як фіксований.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті у строк, визначений пунктом 1.3 договору, у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом станом на дату сплати.

Згідно з пунктом 1.4.2 договору, якщо після спливу орієнтовного строку повернення кредиту кредит залишається неповернутим, позичальник зобов`язаний здійснювати сплату процентів у порядку та строки, визначені договором, у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитними коштами.

Такі ж істотні умови кредитування відображені безпосередньо у заяві-анкеті клієнта № 2110570842212 від 15.04.2021, яка містить персональні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП, адресу проживання, контактний номер телефону, електронну адресу та реквізити банківської картки.

У заяві-анкеті зазначено суму кредиту 5100,00 грн, орієнтовний строк його повернення 16 днів, а також строк 365 днів із правом дострокового повернення.

Заява-анкета містить конкретну суму процентів 1632,00 грн, що відповідає процентам за перші 16 днів користування кредитом за ставкою 2 % на день, та водночас безпосередньо містить порядок подальшого нарахування процентів за ставками 3,64 %, 5,02 % та 7,67 % залежно від тривалості фактичного користування кредитними коштами.

Отже, порядок застосування зазначених процентних ставок містився не лише у стандартному тексті договору, але й у заяві-анкеті, яка стосувалася конкретно відповідача.

Заяву-анкету підписано від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором S6 15.04.2021.

Пунктами 1.5, 1.6, 4.3 та 4.4 договору сторони передбачили можливість його укладення в електронній формі, визначили момент укладення договору шляхом акцепту оферти та погодили використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який має юридичне значення підпису сторони.

Матеріали справи містять також технічну інформацію щодо порядку укладення договору, яка відображає реєстраційні дії в інформаційній системі кредитодавця, верифікацію банківської картки, направлення оферти, її акцепт та використання одноразового ідентифікатора.

На виконання взятого на себе зобов`язання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» перерахувало позичальнику кредитні кошти в сумі 5100,00 грн.

Первісно факт такого переказу підтверджувався листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей», за яким 15.04.2021 здійснено переказ 5100 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 за договором № 2110570842212.

У ході розгляду справи судом витребувано повний номер картки, після чого ТОВ ФК «Вей Фор Пей» повідомило, що кошти перераховані на картку № НОМЕР_2 , інформацією про держателя якої володіє АТ «ТАСКОМБАНК».

На виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК» листом № 54747-7-БТ від 13.08.2026 надало відомості про рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , та виписку за рахунком, із якої вбачається зарахування 15.04.2021 грошових коштів у сумі 5 100 грн.

Таким чином, факт фактичного отримання відповідачем суми кредиту підтверджено не лише документами кредитодавця, а й інформацією банківської установи.

Доказів повернення відповідачем отриманих 5 100 грн матеріали справи не містять.

Судом також досліджено розрахунок заборгованості за договором № 2110570842212, складений первісним кредитором.

Із розрахунку вбачається, що з 15.04.2021 по 30.04.2021 проценти нараховувалися за ставкою 2 % на день у сумі 102 грн щоденно, що за 16 днів становить 1 632 грн.

Починаючи з 01.05.2021 по 14.05.2021 проценти нараховувалися у розмірі 185,64 грн за день, що відповідає ставці 3,64 % від 5 100 грн.

Із 15.05.2021 по 29.05.2021 щоденне нарахування становило 256,02 грн, тобто 5,02 % від суми кредиту.

Із 30.05.2021 по 30.11.2021 щоденно нараховувалося 391,17 грн, що відповідає ставці 7,67 %.

За результатами таких нарахувань станом на 30.11.2021 загальна розрахункова сума боргу становила 85 537,71 грн, після чого первісний кредитор здійснив зменшення нарахованих процентів на 46 063,71 грн, внаслідок чого остаточно визначив борг у сумі 39 474,00 грн, із яких 5 100 грн основний борг та 34 374 грн проценти.

У розрахунку зазначено, що платежі відповідачем не здійснювалися, пеня та штраф до заборгованості не включалися.

Щодо переходу права вимоги

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування», код ЄДРПОУ 38839217, як клієнтом та ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, як фактором укладено договір факторингу № 1-12.

Відповідно до умов цього договору клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, включених до Реєстру боржників, а фактор прийняти такі права та здійснити фінансування. Розмір фінансування за договором становив 5 535 543,12 грн.

Факт його здійснення підтверджується платіжним дорученням № 307600018 від 03.12.2021, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5 535 543,12 грн із призначенням платежу «Оплата лоту згідно договору факторинга № 1-12 від 01.12.2021, без ПДВ».

03.12.2021 сторонами підписано Акт приймання-передавання Реєстру боржників до договору факторингу № 1-12, відповідно до якого передано Реєстр щодо 31 632 боржників із загальною сумою заборгованості 60 183 678,63 грн.

Цього ж дня сторонами підписано Акт приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді.

Належність до переданого портфеля саме вимоги до ОСОБА_1 підтверджується Витягом із Додатка № 3 до договору факторингу № 1-12 Реєстру боржників від 03.12.2021, де за порядковим номером 22424 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , договір № 2110570842212, основний борг 5100 грн, проценти 34 374 грн, загальну суму вимоги 39 474 грн.

Отже, матеріали справи дозволяють не лише встановити сам факт укладення договору факторингу, але й індивідуалізувати конкретне право вимоги до відповідача.

Крім того, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» як первісним кредитором та ТОВ «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, як новим кредитором укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

За пунктом 2.1 цього договору первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що права вимоги вважаються відступленими та набутими новим кредитором у день належного підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників. Ціна прав вимоги за договором становила 5 312 491,59 грн.

Умовами договору допускалося виконання обов`язку з оплати, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

10.01.2023 сторонами підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників, відповідно до якого передано Реєстр щодо 207 307 боржників.

Витяг із Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 містить під порядковим номером 6512 відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , договір № 2110570842212, основний борг 5100 грн, проценти 87 181,95 грн та загальну облікову заборгованість 92 281,95 грн.

28.02.2023 сторонами складено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, у якому окремо зазначено грошове зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» за договором № 10-01/2023 у сумі 5 312 491,59 грн та проведено відповідне зарахування.

Наведена сукупність договорів, актів приймання-передачі, доказів розрахунків та індивідуалізованих витягів із реєстрів боржників підтверджує послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 2110570842212 від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал», а від нього до ТОВ «Коллект Центр».

Мотиви суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін та вважається укладеним, якщо вони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

За статтею 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за погодженням сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Встановлені судом обставини, а саме наявність заяви-анкети з персональними даними ОСОБА_1 та підписом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором S6, технічної інформації щодо оформлення договору, даних платіжної організації та банківського підтвердження зарахування 5100 грн на рахунок відповідача, у своїй сукупності є достатніми для висновку про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредиту.

Доказів належного виконання відповідачем зустрічного обов`язку з повернення кредиту суду не надано.

Щодо правомірності нарахованих процентів

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок їх одержання встановлюються договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти на умовах кредитного договору.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У спірному договорі тип процентної ставки прямо визначено як фіксований, а конкретні ставки, періоди та обставини їх застосування визначені сторонами під час укладення договору.

Зокрема, ставки 2 %, 3,64 %, 5,02 % та 7,67 % не були запроваджені кредитодавцем після укладення договору шляхом одностороннього волевиявлення, а заздалегідь передбачені самим договором та заявою-анкетою, підписаною відповідачем електронним підписом S6.

Тому суд розцінює відповідну шкалу не як наступну односторонню зміну кредитодавцем процентної ставки, а як погоджений сторонами при укладенні договору порядок визначення фіксованої ставки залежно від тривалості фактичного користування кредитними коштами.

У цій справі граничний строк кредитування відповідно до пункту 1.9 договору становив один рік із 15.04.2021 до 15.04.2022, тоді як проценти, що увійшли до заявлених 34 374 грн, сформовані первісним кредитором станом лише на 30.11.2021, тобто в межах такого строку.

Перевіривши арифметичну складову наданого розрахунку, суд встановив, що вона відповідає формулі, закріпленій договором.

За перші 16 днів проценти становили 1 632 грн.

За наступні 14 днів за ставкою 3,64 % 2598,96 грн.

За наступні 15 днів за ставкою 5,02 % 3840,30 грн.

Із 30.05.2021 до 30.11.2021 за ставкою 7,67 % 72 366,45 грн.

Загальна сума процентних нарахувань становила 80 437,71 грн, а разом із тілом кредиту 85 537,71 грн.

Після здійсненого 30.11.2021 списання 46 063,71 грн кредитором залишено до обліку лише 34 374 грн процентів, тобто суму, суттєво меншу за суму, одержану при буквальному застосуванні передбаченого договором алгоритму.

Будь-якого власного контррозрахунку відповідач суду не подав, конкретної арифметичної помилки у розрахунку первісного кредитора не навів.

За таких обставин суд вважає доведеним розмір процентної заборгованості 34 374,00 грн, а загальний борг за договором 39 474,00 грн.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Досліджені судом договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021, платіжне доручення № 307600018 від 03.12.2021, акти приймання-передавання Реєстру боржників від 03.12.2021, індивідуальний витяг із Реєстру боржників щодо ОСОБА_1 , договір № 10-01/2023 від 10.01.2023, акт приймання-передачі Реєстру боржників від 10.01.2023, індивідуальний витяг із другого Реєстру та Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 у своїй сукупності підтверджують безперервний перехід права вимоги за договором № 2110570842212 до ТОВ «Коллект Центр».

Тому відповідні заперечення відповідача суд відхиляє.

Щодо позовної давності

Відповідач до ухвалення судом рішення подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом із тим згідно з частиною першою статті 259 ЦК України встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін, яка має бути укладена у письмовій формі.

Пунктом 4.12 кредитного договору № 2110570842212 сторони погодили збільшення строку позовної давності за правовідносинами, що виникають із цього договору, до десяти років.

Оскільки суд дійшов висновку про належне укладення кредитного договору в електронній письмовій формі, зазначена його умова є чинною та підлягає врахуванню відповідно до статті 259 ЦК України.

З огляду на те, що порушення зобов`язання виникло у 2021 році, а позов пред`явлено у січні 2026 року, позивач звернувся до суду в межах погодженої сторонами десятирічної позовної давності.

Уже ця обставина є достатньою для висновку про відсутність підстав для застосування частини четвертої статті 267 ЦК України.

Разом із тим, зважаючи на аргументи відповідача, суд додатково оцінює спеціальне законодавство щодо перебігу строків позовної давності під час карантину COVID-19 та дії воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 із 12 березня 2020 року на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин діяв до 30.06.2023 та був відмінений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 дійшов висновку, що законодавче продовження позовної давності під час карантину поширюється також на строк, який був збільшений сторонами договору відповідно до статті 259 ЦК України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким було передбачено, що у період дії воєнного чи надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, воєнне законодавче регулювання прямо охоплювало не лише звичайну позовну давність, але й статтю 259 ЦК України, тобто випадки договірного збільшення її тривалості.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 викладено в новій редакції: замість конструкції продовження законодавець установив, що перебіг позовної давності зупиняється на строк дії в Україні воєнного стану.

Надалі Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено.

Закон № 4434-IX набрав чинності 04.09.2025, унаслідок чого з цієї дати дія спеціального воєнного зупинення позовної давності припинилася і її звичайний перебіг було поновлено.

Отже, твердження відповідача про те, що позовну давність у цій справі слід визначати шляхом простого додавання трьох календарних років до дати прострочення у 2021 році, не враховує ані домовленості сторін про десятирічну позовну давність, ані спеціальних законодавчих правил, установлених у зв`язку з COVID-19 та воєнним станом.

Суд також враховує доводи відповідача про те, що після 2021 року він не здійснював платежів і не вчиняв дій, які свідчили б про визнання боргу.

Разом із тим обставини можливого переривання позовної давності в даному випадку не мають визначального значення, оскільки суд установив, що позовна давність не сплила незалежно від наявності чи відсутності підстав для її переривання.

За таких обставин підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України, відсутні.

Висновки суду

Оцінивши всі наявні у справі докази відповідно до статті 89 ЦПК України, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідача, суд доходить висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено факт укладення між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг № 2110570842212 від 15.04.2021, факт фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 100 грн та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення.

Судом також встановлено, що умови щодо розміру процентної ставки та порядку її застосування були погоджені сторонами під час укладення договору та містилися як у самому кредитному договорі, так і в заяві-анкеті, підписаній відповідачем одноразовим ідентифікатором S6.

Проценти нараховувалися в межах установленого сторонами річного строку кредитування відповідно до заздалегідь погодженого алгоритму, а наданий розрахунок є арифметично узгодженим із такими умовами.

Первісний кредитор додатково зменшив фактично нараховану суму процентів на 46 063,71 грн, унаслідок чого заявлена заборгованість за процентами становить 34 374,00 грн.

Доказів сплати відповідачем тіла кредиту чи процентів матеріали справи не містять.

Перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому до ТОВ «Коллект Центр», підтверджений договорами відступлення, актами передачі, доказами розрахунків між кредиторами та індивідуалізованими записами в реєстрах боржників.

Доводи відповідача про сплив позовної давності є безпідставними, оскільки договором строк позовної давності збільшено до десяти років, а крім того, на порядок її перебігу поширювалися спеціальні правила, установлені на період карантину COVID-19 та воєнного стану.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає заборгованість за кредитним договором № 2110570842212 від 15.04.2021 у сумі 39 474)) грн, із яких 5100,00 грн основний борг, 34 374,00 грн проценти.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2110570842212 від 15 квітня 2021 року в розмірі 39 474 гивень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 12.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ТОВ «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Лутай