Рішення № 140554264, 12.10.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1351/26

Провадження № 2/317/1039/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного провадження, у заочному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика»), в особі представника Міньковської А.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 34 000,00 грн. та стягнення понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 26.12.2021 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» (далі - ТОВ «ФК «ІРБІС», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позивальник, відповідач) укладено Кредитний договір № 30578713 (далі-Кредитний договір, Договір). У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 30578713 від 26.12.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн.

Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість. У зв`язку з не виконанням відповідачем належним чином кредитних зобов`язань, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика»), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1. Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 30578713 від 26.12.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 34 000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 грн.; заборгованість за відсотками становить 24 000 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 та користь Товариства заборгованість в розмірі 34 000,00 грн. та у порядку розподілу судових витрат, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представником позивача 16.03.2026 на за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.62).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилась, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.61,70,80,82,87). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 26.12.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 30578713 (а.с.16-21) (далі-Договір), який є електронним договором у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п.13.1 Договору).

За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 10000,00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п.3.2 Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується в межах строку, визначеного ц п. 4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативною Клієнта.

Згідно з п.4.2 Договору Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 26.03.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 26.03.2022, але у будь якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором. Згідно Довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, наданої ТОВ «ФК «ІРБІС», клієнт ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерції»: акцепт оферти Позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №30578713: унікальний номер ідентифікатор (код підпису) - 538434, № моб./ел.адреса, на яку було відправлено персональний ідентифікатор - 0676133177, дата та час підписання - 12/26/2021, номер карти/маска карти - НОМЕР_1 (а.с.15).

У графіку погашення боргу, що є додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 30578713, який було підписано відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, мітиться таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.21-зворот).

На підтвердження перерахування первісним кредитором на банківську карту відповідача кредитних коштів в розмірі 10000,00 грн., позивачем долучено лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (iPay.ua сервіс онлайн платежів ) за вих. № 3152_251023164203 від 23-10-2025, згідно якого, на підставі укладеного договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 26-12-2021 12:42:46 на суму 10000,00 грн., маска картки: НОМЕР_2 , номер транзакції в системи iPay.ua -127412244, призначення платежу: зарахування 10000,00 грн. на карту: НОМЕР_2 (а.с.35).

Крім того, згідно витребуваної судом у АТ КБ «ПриватБанк» інформації, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), а також з виписки по рахунку ОСОБА_1 з період 26.12.2021-29.12.2021 вбачається, що 26.12.2021 р. на карту № НОМЕР_3 здійснено зарахування переказу в розмірі 10000,00 UAH, що є також підтвердженням перерахування первісним кредитором на банківську картку відповідача кредитних коштів (а.с.89-90).

Таким чином первісним кредитором в повному обсязі виконано умови Кредитного договору, в ту чергу як відповідач, в порушення вимог кредитного договору належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості складним первісним кредитором (а.с.41-42).

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1 (а.с.29-33). Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 30578713 від 26.12.2021 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 34000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн.; заборгованість за відсотками становить 24000 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Із дослідженого судом Договору про надання фінансового кредиту № 30578713 встановлено, його укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із копії вказаного Договору також вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_5 , паспортні дані, місце проживання, номер телефону, номер електронного платіжного засобу (банківський рахунок) та відомості про електронну пошту), які були заповнені особисто відповідачем при реєстрації в ІКС Товариства - Особистому кабінеті в Онлайн Системі на веб-сайті Товариства, які зазначені в Розділі 14 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Таким чином, Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «538434», а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Відповідач ОСОБА_1 вимоги вищевказаного Договору про надання фінансового кредиту не виконала в повному обсязі в обумовлені строки, кредит та проценти за користування кредитом не сплатила в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №30578713 від 26.12.2021 року в розмірі 34000,00 грн.

При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №30578713 від 26.12.2021 року, за невиконання зобов`язань за яким у останньої виникла заборгованість.

Надана позивачем засвідчена належним чином копія договору факторингу №01092025/01 що укладений 01.09.2025 р. між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика», підтверджує факт відступлення позивачу права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється на підставі правочину. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Правомірність укладеного між сторонами Договору про надання споживного кредиту, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Первинним кредитором відповідачу надано кредитні кошти, які остання повинна була повернути. Проте, відповідач зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Розмір заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 30578713 від 26.12.2021 року підтверджується розрахунком заборгованості та витягом з Додатку №1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 (а.с.13,41-42). Вказаний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджуються з умовами кредитного договору. Тому суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні цього рішення. Факт порушення відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідач будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розміру заборгованості за кредитним договором, суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 30578713 від 26.12.2021 року р. в розмірі 34 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

Таким чином суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (а.с.37).

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі5500,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн., на підтвердження яких надані наступні копії документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Міньковської А.В. серії КС №5618/10 (а.с.9), Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, з переліком та обсягом наданих правових послуг, а також вартістю наданих послуг і виконаних робіт, загальна вартість яких склала 5500,00 грн. (а.с.11); Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким В.М. необхідних для надання правничої(правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості, з переліком та обсягом наданих правових послуг, а також вартістю наданих послуг і виконаних робіт, загальна вартість яких склала 5500,00 грн. (а.с.14), Додаткова угода № 30578713 до Договору про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026 (а.с.34).

Матеріали справи не містять належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, клопотань відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 року зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п`ятої статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Позика» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 509, 512, 513, 525, 526, 527, 530, 546-552, 598, 599, 610-612, 617, 625, 628, 629, 1048-1050, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 191, 247, 259, 263-265, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 39493634) суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №30578713 від 26.12.2021 у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка