Рішення № 140554081, 12.10.2026, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________________ Справа № 299/2899/26

Номер провадження 2/299/1428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Леньо В.В., за участю секретаря судового засідання Бордей О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

25.06.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 77329427 від 02.12.2021 року в розмірі 22 074,36 грн, з яких 10 200,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 11 874,36 грн заборгованість за процентами.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 2 662,40 грн судового збору, 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн витрат на комплектування і поштове відправлення матеріалів відповідачу.

На обґрунтування позову зазначив, що 02.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір позики № 77329427 в електронній формі. Для укладення договору відповідач зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, заповнила електронну анкету, надала персональні дані та реквізити банківської картки, ознайомилася з умовами кредитування і підписала електронний договір шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого на її фінансовий номер телефону. За умовами договору відповідач отримала позику в розмірі 10 200,00 грн, однак належним чином зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів не виконала.

02.11.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право грошової вимоги за зазначеним договором ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 09-021122 від 02.11.2022 року та Реєстру прав вимоги № 12/12/22.

17.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право грошової вимоги за Договором позики № 77329427 ТОВ «ФК «Сіті Колект» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01, Реєстру боржників, акта приймання-передачі від 17.12.2025 року та платіжної інструкції № 14 від 17.12.2025 року.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подала.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, надані письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною або сторонами.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до встановлених законом вимог, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 02.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77329427 в електронній формі шляхом використання вебсайту первісного кредитора.

З умов договору вбачається, що позичальник погодилася на отримання позики, її розмір, строк користування та умови сплати процентів. Договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора. У договорі зазначено реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 та номер телефону відповідача НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник повернути таку саму суму коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з п. 2 договору сума позики становить 10 200,00 грн, строк позики 30 днів, дата надання позики 02.12.2021 року, дата повернення 01.01.2022 року. Договором передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1,8905 % за день та базову фіксовану процентну ставку в розмірі 1,99 % за день.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту повернення позики та сплата процентів мали здійснюватися одним платежем наприкінці строку позики.

Додаток № 1 до договору містить таблицю обчислення реальної вартості кредиту, згідно з якою сума процентів за 30 днів користування позикою становить 5 784,93 грн.

На підтвердження фактичного надання позики позивач надав електронну копію довідки, видану директором ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» Оксаною Губіна від 16.04.2026 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Фінекспрес» виконало платіжну інструкцію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо переказу 02.12.2021 року грошових коштів у сумі 10 200,00 грн на користь ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд вважає доведеними обставини укладення між первісним кредитором і відповідачем електронного договору позики та фактичного перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 10 200,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

З огляду на те, що відповідач отримала позику в розмірі 10 200,00 грн, проте доказів її повернення в повному обсязі матеріали справи не містять, вимога про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 02.11.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право грошової вимоги за Договором позики № 77329427 ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 09-021122 від 02.11.2022 року та Реєстру прав вимоги № 12/12/22.

Надалі, 17.12.2025 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право грошової вимоги за цим договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01, Реєстру боржників, акта приймання-передачі від 17.12.2025 року та платіжної інструкції № 14 від 17.12.2025 року.

Надані позивачем документи підтверджують послідовний перехід права грошової вимоги за договором позики від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс», а надалі - до ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги за Договором позики № 77329427 від 02.12.2021 року, а тому має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань у межах обсягу прав, що перейшли до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Як встановлено судом, строк користування позикою за договором становив 30 днів - з 02.12.2021 року до 01.01.2022 року. За умовами договору та додатка № 1 сума процентів за цей період становила 5 784,93 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 30.12.2021 року відповідач сплатила 5 399,24 грн, які були зараховані в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Отже, залишок несплачених процентів за весь 30-денний строк кредитування становить 385,69 грн.

Оскільки зазначена сума нарахована за погоджений сторонами строк користування позикою, а факт її сплати відповідачем не підтверджений, вимога про стягнення 385,69 грн процентів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути 11 874,36 грн заборгованості за процентами. З наданого розрахунку вбачається, що ця сума складається з 5 784,93 грн процентів, нарахованих за первісний 30-денний строк користування позикою, та 6 089,43 грн процентів, нарахованих за періоди з 02.01.2022 року до 24.02.2022 року та з 25.04.2022 року по 29.04.2022 року.

Водночас суд не погоджується з нарахуванням процентів за користування кредитом за період після закінчення встановленого договором строку кредитування з огляду на таке.

Умовами договору визначено строк користування позикою тривалістю 30 днів та кінцеву дату її повернення - 01.01.2022 року. Отже, після закінчення цього строку відповідач була зобов`язана повернути отримані кошти, а правовідносини сторін щодо нарахування договірних процентів за правомірне користування позикою не могли продовжуватися автоматично лише через неповернення боргу.

У розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», зазначено, що за користування позикою в розмірі 10 200,00 грн нараховувалися проценти в розмірі 192,83 грн за кожен день користування протягом первісного 30-денного строку. За періоди з 02.01.2022 року до 24.02.2022 року та з 25.04.2022 року по 29.04.2022 року позивач додатково нарахував 6 089,43 грн, зазначивши цю суму як проценти за користування кредитом.

При цьому з умов договору та наданого розрахунку вбачається, що зазначені кошти нараховані саме як плата за користування кредитом після закінчення первісного строку, а не як проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Правові наслідки нарахування процентів після закінчення строку кредитування роз`яснені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду підтвердила правовий висновок, викладений, зокрема, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу встановленого договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України є платою за можливість правомірно не повертати кредитору отримані кошти протягом певного часу. Після закінчення строку кредитування позичальник уже не має права правомірно утримувати кошти на підставі відповідного договору, а тому кредитор не вправі продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом лише з тієї підстави, що позичальник не виконав обов`язку щодо повернення боргу.

У разі порушення зобов`язання щодо повернення кредиту за період після закінчення строку кредитування можуть нараховуватися проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України за наявності передбачених законом підстав, а не проценти за правомірне користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Суд також ураховує, що положення договору або правил кредитодавця, які передбачають продовження нарахування процентів за користування кредитом до дня фактичного повернення коштів, самі по собі не є достатньою підставою для стягнення таких процентів за межами погодженого строку кредитування всупереч наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

У цій справі строк кредитування становив 30 днів, а дата повернення позики була визначена сторонами як 01.01.2022 року. Тому нарахування 6 089,43 грн за періоди з 02.01.2022 року до 24.02.2022 року та з 25.04.2022 року по 29.04.2022 року саме як процентів за користування кредитом не відповідає правовій природі таких процентів та наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

При цьому позивач не заявив окремої вимоги про стягнення процентів за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, а суд відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не вправі самостійно змінювати предмет позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 6 089,43 грн процентів, нарахованих за період після закінчення строку кредитування, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявлених до стягнення 11 874,36 грн процентів підлягають стягненню лише 385,69 грн, нарахованих у межах строку кредитування, а в задоволенні вимоги про стягнення решти процентів належить відмовити.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 7681, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані сторонами докази в сукупності, суд встановив, що відповідач отримала позику в розмірі 10 200,00 грн, зобов`язання щодо її повернення належним чином не виконала, а право вимоги за відповідним договором перейшло до позивача.

Суд також встановив, що за 30-денний строк користування позикою відповідач мала сплатити 5 784,93 грн процентів, із яких 5 399,24 грн сплатила 30.12.2021 року. Несплачений залишок процентів за цей період становить 385,69 грн.

Водночас нараховані позивачем проценти за період з 01.01.2022 року до 29.04.2022 року в розмірі 6 089,43 грн стосуються періоду після закінчення строку кредитування та не можуть бути стягнуті як договірні проценти за користування кредитом.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача належить стягнути 10 200,00 грн заборгованості за основною сумою позики та 385,69 грн заборгованості за процентами, а всього - 10 585,69 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Відповідно до ст.. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням положень цієї статті.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на часткове задоволення позову на відповідача належить покласти судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 276,75 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 381,74 грн витрат на комплектування та поштове відправлення матеріалів відповідачу.

На підтвердження зазначених витрат позивач надав договір № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025 року, за умовами якого ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» зобов`язалося надавати послуги з підготовки документів для розсилки клієнтам замовника, друку, пакування та організації поштового відправлення документів.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі. Позивач також надав додаток № 3 до договору, яким визначено вартість послуг за один лист у розмірі 381,74 грн, акт надання послуг № 193 від 25 травня 2026 року та опис вкладення поштового відправлення на ім`я відповідача з позначенням «позовна заява із додатками» та зазначенням номера відправлення.

Оцінивши надані документи, суд ураховує, що такі витрати можуть бути віднесені до інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, за умови підтвердження їх фактичного понесення, необхідності та безпосереднього зв`язку з розглядом цієї справи.

За умови підтвердження зазначених обставин витрати на поштове відправлення підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір № ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, укладений з адвокатом Богомоловим В. В., додаток № 1 до договору з прайс-листом послуг, заявку про надання правової допомоги № 152 від 01 травня 2026 року та витяг з акта про надання юридичної допомоги № 152 від 01 травня 2026 року.

Згідно з указаними документами сторони погодили надання правничої допомоги з питань примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором позики №77329427, зокрема проведення усної консультації тривалістю три години та підготовку позовної заяви тривалістю 1,2 години, загальною вартістю 12 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд ураховує категорію та складність цієї справи, обсяг матеріалів, характер спірних правовідносин, зміст виконаних адвокатом робіт, час, необхідний для підготовки позовної заяви, ціну позову, а також те, що представник позивача не брав участі в судових засіданнях, а справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд також бере до уваги, що адвокат здійснює представництво інтересів позивача у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а підготовка позовів такої категорії справ передбачає використання типових правових аргументів та процесуальних документів. Зазначене саме по собі не виключає права на компенсацію витрат, проте має значення під час оцінки обсягу фактично виконаної роботи та співмірності заявленої суми.

З урахуванням наведених обставин суд вважає, що заявлена до відшкодування сума 12 000,00 грн є неспівмірною зі складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт і наданих послуг та ціною позову.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на відповідача, суд виходить із необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, дотримання критеріїв розумності, співмірності та справедливості й вважає обґрунтованим визначити загальний розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу, у сумі 3 000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Отже, судові витрати позивача підлягають розподілу з урахуванням часткового задоволення позову та наведених висновків щодо співмірності заявлених витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 274275 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 626, 628, 638, 1046, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за Договором позики №77329427 від 02.12.2021 року у сумі 10 585,69 грн (десять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 69 копійок), яка складається із 10 200,00 грн заборгованості за основною сумою позики та 385,69 грн за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 276,75 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн та витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів 183,10 грн.

У задоволенні вимог позову у іншій частині відмовити.

Відповідач може подати до суду, який розглянув справу, заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження 02154, м. Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий Леньо В. В.