Вирок № 140554076, 14.10.2026, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________

Справа № 299/372/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представників потерпілого та цивільного позивача адвокатів ОСОБА_7 ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Виноградів кримінальне провадження, внесене 02.11.2017р. до ЄРДР за №12017070080000989 по обвинуваченню-

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого- на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 01.11.2017р., близько 23.30 години, будучи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком судово - медичного експерта токсиколога №1976 від 20.11.2017р., керуючи технічно-справним автомобілем марки «VW PASSAT B 5», р.д.н. Литовської республіки НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год., на ділянці проїжджої частини по вул.Копанська м.Виноградів в напрямку центра м.Виноградів, з порушенням вимог п.10.1 - «перед початком руху, перестроювання та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п.11.3 - «на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»; п.14.2 (г) - «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, кого він обганяє, повернутися на займану смугу» Правил дорожнього руху України, не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де навпроти будинку №272 по вул.Копанська в м.Виноградів, допустив зіткнення передньою лівою частиною свого транспортного засобу з лівою передньою частиною автомобіля марки «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався назустріч по своїй смузі руху по вул.Копанська в м.Виноградів, в напрямку с.Букове Виноградівського району .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , згідно висновку експерта №704 від 06.12.2017р., отримав тілесні ушкоджень у вигляді множинної скелетної травми: відкритий багато уламковий перелом середньої третини лівого стегна зі зміщенням на фоні незавершеної консолідації після коригуючих остеотомій та фіксацією АЗФ. Закритий перелом латеральної кісточки справа та дистального метаепіфіза правої великогомілкової кістки, здавлення лівої ступні, які є небезпечними для життя та здоров`я і по цій ознаці згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичної визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Також, в результаті здійснення маневру обгону ОСОБА_4 , наслідком якого стала дорожньо-транспортна пригода, відбулося механічне пошкодження автомобіля марки «SЕАТ Соrdoba» із реєстраційним номером НОМЕР_3 , керування яким здійснював громадянин ОСОБА_9 . У зв`язку із цим, ОСОБА_9 хоча і не отримав тілесних ушкоджень, але при цьому зазнав матеріальних збитків.

В ході зазначеної події дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок зіткнення автомобіля «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 із залізобетонною опорою лінії електропередач №79 ПЛ 0,4 кВ Л-1 «Копанська - 5» від КТП - 126 «Місто», що належить ПрАТ «Закарпаттяобленерго» чим самим, її було пошкоджено. Після чого, силами Виноградівського РЕМ ПрАТ «Закарпаттяобленерго», було здійснено заміну пошкодженої опори на нову. У зв`язку із цим, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» зазнало матеріальних збитків.

Згідно висновку експерта №621 від 22.12.2017р. з технічної точки зору причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стали обставини пов`язані з тим, що водій автомобіля марки «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 ОСОБА_4 , не дотримавшись вимог пунктів 10.1,11.3 та 14.2 (г) Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху на такій відстані від автомобіля марки «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якій його водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.

Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України стали причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманням потерпілим ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Такі висновки суду відповідно до вимог ч.3 ст.370 КПК України грунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах справи, які підтверджені доказами, безпосередньо сприйнятими, дослідженими, оціненими судом згідно зі статтею 94 КПК України, зокрема, як власними показаннями обвинуваченого в судовому засіданні, а також свідченнями допитаних у суді потерпілих, свідків і експерта, а також сукупністю письмових доказів.

Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , підтвердивши обставини пред`явленого обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, визнав вину у вчиненні цього кримінального правопорушення частково. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_6 визнав частково, цивільні позови заявлені позивачами ОСОБА_10 та ПрАТ «Закарпаттяобленерго» визнав повністю. Пояснив, що 01.11.2017р. він виїхав на власному автомобілі марки «VW PASSAT B5», р.н. Литовської республіки НОМЕР_1 із с.Букове Виноградівського району в м.Виноградів, по дорозі підібрав пасажирів. Рухаючись в напрямку м.Виноградів по вул.Копанська зі швидкістю близько 60 км/год, включивши покажчик повороту, почав здійснювати маневр обгону автомобіля «Сеат», який рухався попереду нього близько до обочини. Маючи намір обігнати автомобіль «Сеат», він побачив на зустрічній смузі інший автомобіль, який рухався далеко, і вважав, що встигне здійснити маневр обгону, проте не встиг обігнати автомобіль «Сеат», внаслідок чого відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем, від цього удару він своїм автомобілем вдарив у бік автомобіль «Сеат». Також вказав, що випив один стакан пива в обідню пору. Визнає, що винен у тому, що в стані сп`яніння пішов на обгон, оскільки в цьому місці «сплошна полоса». Від зіткнення він теж отримав тілесні ушкодження, лікуваввся в лікарні. Дуже жалкує, що так сталося, просить у потерпілого вибачення.

Такі показання обвинуваченого були перевірені в судовому засіданні шляхом дослідження в порядку, передбаченому ст.94 КПК України, всіх наявних у розпорядженні суду доказів та надання їм відповідної правової оцінки.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, доведені сукупністю зібраних, перевірених та належно оцінених судом, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який повідомив відомі йому обставини дорожньо-транспортної події та ступінь тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень,

Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 01.11.2017р., приблизно о 12.00 годині ночі він виїхав автомобілем марки «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 з м.Виноградів у сторону м.Хуст. Рухаючись своєю смугою руху по вул.Копанська в м.Виноградів із швидкістю 50-60 км.год., роз`їжджаючись із зустрічним автомобілем, він вмить побачив перед собою фари іншого автомобіля, який виїхав на його смугу руху. Не маючи можливість уникнути зіткнення із автомобілем марки «Пассат», він здійснив маневр керма вправо, проте відбувся удар у передню ліву сторону його автомобіля. Від удару його автомобіль відкинуло на праву по ходу обочину, де його автомобіль від удару пошкодив і електроопору. Після цього його 2,5 години не могли витягнути з пошкодженого та заблокованого автомобіля. Внаслідок ДТП у нього були переламані дві ноги, більше року він лежав у «залізі», з часу ДТП він переніс 4 оперції і на даний час проходить реабілітацію. Додав, що має досвід керування транспортними засобами, також він є інвалідом третьої групи, має вади нижніх кінцівок, однак це не перешкоджає у здійсненні керування автомобілем. Наразі він і зараз продовжує лікуватиться, оскільки після ДТП була загроза гангрени, перебував на стаціонарному лікуванні. Підтримує повністю заявлений ним уточнений цивільний позов та просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальні збитки в розмірі 827970,00 грн. та 800000,00 грн. моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу та інфляційні втарти.

Представник цивільного позивача ОСОБА_10 ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні повністю підтримав вимоги позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діями ОСОБА_4 внаслідок ДТП та просив стягнути з останнього в користь ОСОБА_10 , як власника автомобіля, що зазнав механічних пошкоджень, у відшкодування матеріальної шкоди 388.144,00 грн., вартість проведенного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500,00 грн. та стягнути з Моторного (транспортного) бюро України в користь ОСОБА_10 99.000,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди на підставі ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», , а також витрати на правову допомогу та інфляційні втрати.

Представник цивільного позивача ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та представник відповідача - Моторного (транспортного) бюро України, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, причини неявки суду невідомі, відзив та будь-які заяви до суду не подавали.

Окрім показів потерпілого, вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочину, доводиться і показаннями допитаних у суді свідків.

Так, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що 01.11.2017р. він рухався із смт.Буштино в м.Виноградів зі своїм сином, дружиною та тещею на автомобілі марки «Сеат». Їдучи по вул.Копанська в м.Виноградів зі швидкістю близько 60 км/год., розминаючись із зустрічним транспортним засобом, він відчув удар по їхньому автомобілю. Виявилося, що водій автомобіля «Пассат», який рухався позаду нього і намагався його обігнати, не встиг зробити маневр обгону і зіткнувся із зустрічним автомобілем марки «БМВ», після чого автомобіль «Пассат» відкинуло на його автомобіль «Сеат». Після зіткнення автомобіль «БМВ» проїхав ще десь 20 метрів юзом. Припускає, що зіткнення двох автомобілів відбулося на зустрічній смузі руху.

В подальшому під час судового слідства прокурор, користуючись правами, передбаченмии КПК України, з чим погодилась і сторона захисту та представник потерпілих, відмовився від допиту інших свідків та експертів, зазначених у додатку до даного обвинувального акту.

З цього приводу суд зазначає, що відповіднодо приписів ст.22 ч.1,2 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні суд за клопотанням представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 відтворив показання експерта ОСОБА_11 , зокрема, суд дослідив відеозапис судового засіданні від 25.03.3019р. (том №4) в частині саме допиту експерта ОСОБА_11 , де останій в засіданні вказав, що проводив судово-автотехнічну експертизу на підставі вихідних даних, зазначених у постанові слідчого. У зв`язку з тим, що вказані події відбулися більше року тому, він не пам`ятає подробиць проведення експертного дослідження. Запевнив суд, що змінювати вихідні дані не має права.

Такі показання свідка та експерта є допустимим джерелом доказів, оскільки отриманні від сторонніх осіб за відповідно передбаченої законом процесуальної процедури.

Крім цього вина обвинуваченого у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) доводиться наступними письмовими доказами, безпосередньо сприйнятими, дослідженими, оціненими судом згідно зі статтею 94 КПК України:

- даними рапорту оперативного чергового Хустського ВП від 02.11.2017р. (а.п.6 т.1) про надходження повідомлення від органу охорони здоров`я про ДТП, яка трапилася 01.11.2017р., потерпілий ОСОБА_6 доставлений до приймального відділення Хустської РЛ;

- даними рапорту оперативного чергового Виноградівського ВП від 02.11.2017р. (а.п.8 т.1) про надходження повідомлення ОСОБА_12 про ДТП, яка трапилася 01.11.2017р., близько 23.50 години по вул.Головна в м.Виноградів;

- винуватість обвинуваченого підтверджується фактичними даними, що містяться, зокрема, у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.11.2017р. зі схемою (а.п.21-30 т.1), яким встановлено місце ДТП м.Виноградів, вул.Копанська та у якому зафіксовано розташування двох транспортних засобів автомобіля «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 та «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 на узбіччі дороги, після їх зіткнення, в тому числі і сліди гальмівного юзу, який розпочинається на смузі руху автомобіля «ВМW Х3», що підтверджує виїзд обвинувченого на смугу зустрічного руху. Описані видимі пошкодження транспортних засобів;

- фактичними даними, які містяться у Висновку експерта №704 (а.п.64-68 т.1), згідно яких в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 01.11.2017р. у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження: рубці верхньої третини лівої гомілки по передній поверхні, середньої третини лівого стегна по передній поверхні, нижньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні, середньої третини лівої гомілки по зовнішній поверхні. На праву та ліву нижні кінцівки накладено апарати АЗФ, шкірні покрови оброблені антисептиком. Згідно медичної карти стаціонарного хворого №12763-817 Хустської РЛ заповненої на його ім`я встановлено діагноз: множинної скелетної травми, відкритий багато уламковий перелом верхньої третини лівої гомілки, закритий перелом середньої третини лівого стегна зі зміщенням на фоні незавершена консолідації після коригуючих остеотомій та фіксацією АЗФ. Закритий перелом латеральної кісточки справа та дистального метаепіфіза правої великогомілкової кістки, здавлення лівої ступні. Травматичний шок ІІ ступеня. Післятравматична анемія І-ІІ ступеня. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП і вкладаються в час події, яка мала місце 01.11.2017 року. Вище вказані тілесні ушкодження є небезпечними для життя і по цій ознаці згідно п.2.1.3 «М», «О» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року їх слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження;

- фактичними даними висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №621 від 22.12.2017р. (а.п.93-99 т.1), згідно яких причиною виникнення ДТП з технічної точки зору стали дії водія автомобіля «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який виїхав на смугу зустрічного руху на такій відстані від автомобіля «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якій його водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування;

- ці дані повністю доповнюються та узгоджуються з даними висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля №618 від 22.12.2017р. з фототаблицями (а.п.101-107 т.1), згідно яких на момент огляду і експертного дослідження робоча гальмівна система та система рульового керування автомобіля марки «SЕАТ Соrdoba» із реєстраційним номером НОМЕР_3 , знаходилися у працездатному стані;

- висновок судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля №617 від 22.12.2017 року з фототаблицями (а.п.109-115 т.1) підтверджує, що на момент огляду і експертного дослідження гальмівна система автомобіля «VWPASSATB5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 знаходилася у працездатному стані. На момент огляду і експертного дослідження система рульового керування автомобіля марки «VWPASSATB5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 , знаходилися у непрацездатному стані, несправність якої виникла під час даної ДТП;

- даними висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля №619 від 22.12.2017р. з фототаблицями (а.п.117-123 т.1), згідно яких на момент огляду і експертного дослідження гальмівна система та система рульового керування автомобіля «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилися у непрацездатному стані, несправність яких виникла під час даної ДТП;

- даними висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди №621 від 22.12.2017р. з технічної точки зору причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стали обставини пов`язані з тим, що водій автомобіля марки «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 ОСОБА_4 , не дотримавшись вимог пунктів 10.1,11.3 та 14.2 (г) Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху на такій відстані від автомобіля марки «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якій його водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, і саме, невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог ПДР України стали і причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманням потерпілим ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

- окрім того, фактичними даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №620 від 22.12.2017р. з фототаблицями (а.п.125-142 т.1) стверджено, що місце зіткнення автомобіля «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 з автомобілем «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходиться на смузі руху останнього в межах відображеної на схемі найбільшої концентрації осипу скла пластмаси та частин автомобіля;

Суд погоджується із зазначеними висновками, що встановлений характер і черговість порушень свідчать про те, що саме водій ОСОБА_4 , а не водій ОСОБА_6 , перший допустив порушення вимог пунктів 10.1,11.3,14.2 (г) Правил дорожнього руху, створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію) і що саме між його діями і наслідками, які настали, є необхідний і достатній причинний зв`язок.

У цьому аспекті неспроможними є посилання захисника на те, що не визначиено, які діяння обвинуваченого призвели до суспільно небезпечних наслідків, не встановлений механізм ДТП, зокрема, поза увагою досудового слідства та експертів залишено сліди юзу автомобілів на місці ДТП, не встановлено, якому автомобілю вони належать.

Так, зі змісту сформульованої у ст.286 КК диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому під час кваліфікації необхідно керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. У зв`язку з цим суди зобов`язані ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках: 1) у чому саме полягали названі у цій статті порушення; 2) яких норм правил безпеки дорожнього руху не додержано; 3) чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Спосіб вчинення ДТП у складному механізмі дорожньо-транспортної події внутрішньо притаманний самому діянню особи, що полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху і передує настанню негативних наслідків. Одним з обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК, є причинний зв`язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками, що настали (в цьому випадку - заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень).

Як убачається з досліджених судом вище доказів, чітко встановлено, що суспільно небезпечні наслідки, а саме- заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, настали внаслідок дорожньо-транспортної події, під час якої обвинувачений допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме порушень вимог пунктів 10.1,11.3,14.2 (г) ПДР України, а відтак, суд, дотримуючись вимог ст. 374 КПК з повною мірою встановив, у чому саме полягали порушення з боку водія обвинуваченого та які норми правил безпеки дорожнього руху ним не додержано, оскільки обвинувачення, визнане судом доведеним, містить посилання на ці конкретні порушення.

За вказаними висновками обґрунтовано відхиляються і доводи сторони захисту про незаконність вище досліджених судом висновків авто-технічних експертиз, наявних в матеріалах провадження, внаслідок їх суперечності між собою, зокрема, по дослідженню механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2017р., оскільки вони фактично доповнюють одна одну, ними підтверджено порушення саме обвинуваченим вимог пунктів 10.1,11.3 та 14.2 (г) ПДР України та прямий причинний зв`язок вказаних порушень з наслідками, що настали.

- фактичними даними висновку експерта №1976 від 20.11.2017р. (а.п.151-153 т.1) підтверджено, що на момент скоєння ДТП обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки в крові ОСОБА_4 на момент ДТП, яка відбулася о 23.50 годині 01.11.2017р., знаходився етиловий спирт в концентрації 1,35 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

Судом також досліджено письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, з даних Довідки Виноградівської районної поліклініки від 13.11.2017р. №1154 (а.п. 163 т.1) вбачається, що ОСОБА_4 на «Д» обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога та лікаря-фтизіатра не перебуває;

- відповідно до Вимоги про судимість (а.п. 164 т.1) ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;

- відповідно до Характеристики ОСОБА_4 , виданої виконавчим комітетом Буківської сільської ради за №02-10/371 від 01.12.2017 року (а.п.165 т.1) обвинувачений по місцю проживання характеризується з позитивної сторони;

- даними Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 22.12.2018р. та Свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 22.01.2019р. підтверджено, що ОСОБА_4 одружений та має на утриманні одну малолітню дитину сина ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази, як окремо так і у сукупності в повній мірі поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Захисник в судовому засіданні стверджував, що винуватість обвинуваченого, який фактично не заперечує та визнає обставини скоєння ним ДТП, у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України не доведена поза розумним сумнівом, проте суд вважає такі доводи, наведені захисником, необґрунтованими.

При цьому суд виходить з того, що із системного аналізу кримінального процесуального закону випливає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

При цьому, відповідно до ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дотримуючись вимог КПК України та забезпечивши сторонам кримінального провадження реалізацію права на змагальність процесу, безпосередньо дослідив і згідно зі ст.94 КПК України перевірив наявні у провадженні докази, та, встановивши фактичні обставини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, і його дії містять склад злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Такий висновок суду, окрім показів самого обвинуваченого, потерпілого та свідка, ґрунтується на ряді доказів, а саме: факт спричинення тілесних ушкоджень, їх локалізація та інтенсивність підтверджуються даними Висновк експерта №704, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_6 завдано тілесні ушкодження, що мають ознаки тяжких по критерію небезпеки для життя в час спричинення; даних висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №620 від 22.12.2017р. з фототаблицями (а.п.125-142 т.1) стверджено, що місце зіткнення автомобіля «VW PASSAT B5» з автомобілем «ВМW Х3» знаходиться на смузі руху саме останнього; даних протоколу огляду відвід 02.11.2017р. зі схемою (а.п.21-30 т.1), в якому зафіксовані відомості місце ДТП м.Виноградів, вул.Копанська та у якому зафіксовано місце події, розташування двох транспортних засобів автомобіля «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 та «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 на узбіччі дороги, після їх зіткнення, в тому числі і сліди гальмівного юзу, який розпочинається на смузі руху автомобіля «ВМW Х3», що підтверджує виїзд обвинувченого на смугу зустрічного руху та описані видимі пошкодження транспортних засобів; даних висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №621 від 22.12.2017р. (а.п.93-99 т.1), згідно яких причиною виникнення ДТП з технічної точки зору стали дії саме водія автомобіля «VW PASSAT B5», реєстраційний номер Литовської республіки НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який виїхав на смугу зустрічного руху на такій відстані від автомобіля «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якій його водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування; даними протоколів огляду автомобілів учасників ДТП від 22.12.2017 року за №№617,618, в яких зафіксовано стан та пошкодження автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди; висновку інженерно-транспортної експертизи №621 від 22.12.2017р. (а.п.93-99 т.1) щодо механізму і місця контактування автомобілів та щодо порушень водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Так, за результатами аналізу фактичних даних, що містяться у зазначених доказах, суд достовірно установив, що саме обвинувачений, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat B5», р.н. Литовської республіки НОМЕР_1 , не переконався, що перед початком маневру обгону це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, не переконався, що перед початком та після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, кого він обганяє, повернутися на займану смугу, не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де по вул.Копанська в м.Виноградів, допустив зіткнення передньою лівою частиною свого транспортного засобу з лівою передньою частиною автомобіля марки «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався назустріч по своїй смузі руху. У причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події і небезпечними наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6 , є порушення саме обвинуваченим вимог п.п.10.1,11.3 та 14.2 (г) ПДР України, тобто прямий причинний зв`язок вказаних порушень з тяжкими наслідками для здоров`я потерпілого.

Суд вважає, що зібрані у справі докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та у своїй сукупності в достатній мірі поза розумним сумнівом підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а саме те, що дії водія ОСОБА_4 не відповідали зазначеним вище вимогам Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її суспільно небезпечними наслідками (отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень), а доводи захисника про неналежне встановлення події цього кримінального правопорушення є непереконливими.

При цьому є безпідставними доводи захисника про недопустимість і неналежність доказів, зокрема висновку експерта №621 від 22.12.2017р. судової автотехнічної експертизи, вважаючи, що дана експертиза ґрунтується на припущеннях та сумнівних вихідних даних, які слідча не перевірила, в тому числі і шляхом проведення слідчого експерименту в порядку ст.240 КПК України.

Надаючи оцінку і таким доводам захисника суд зазначає, що направлені експерту вихідні дані були отримані як за результатами проведення слідчих дій, так і з урахуванням пояснень обвинуваченого та потерпілого у ході досудового розслідування про обставини дорожньо-транспортної пригоди, а тому суд, не встановивши порушень вимог КПК при призначенні та проведенні даної експертизи, проаналізувавши її зміст та співставивши експертний висновок із фактичними даними, що містяться в інших доказах, дійшов обґрунтованого висновку про належність і допустимість як цього доказу так і похідних від нього доказів.

Крім того, та обставина, що слідча не перевірила показання обвинуваченого шляхом проведення слідчого експерименту, не може свідчити про недостовірність висновку експерта, який не суперечить сукупності інших досліджених судом доказів.

Слід також зазначити, що для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин. У цьому кримінальному провадженні суд з`ясував усі обставини, передбачені у ст.91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Так, оцінюючи покази обвинуваченого, який попри часткове визнання своєї провини, фактично заявив про визнання своєї провини, його покази узгоджується як з показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 , так і свідка ОСОБА_9 щодо обставин кримінального правопорушення.

Також ці свідчення об`єктивно підтверджуються фактичними даними протоколу огляду місця пригоди від 02.11.2017р. та доданою до нього схемою місця ДТП. Зазначене також узгоджується з висновками судової автотехнічної експертизи від 22.11.2017р. та висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 22.11.2017р., якими встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди та відповідно до яких причиною ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_4 . Правилам дорожнього руху України. Факт спричинення тілесних ушкоджень, їх локалізація та інтенсивність підтверджуються даними Висновк експерта №704, відповідно до якого спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не виключає можливості утворення їх при ударянні об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП, та те, що потерпілому ОСОБА_6 завдано тілесні ушкодження, що мають ознаки тяжких по критерію небезпеки для життя в час спричинення, а відтак, на переконання суду, всі ці докази є належним та допустимими, не суперечать одне одному та узгоджуються між собою.

На підставі наведеного суд приходить до обґрунтованого переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання відсутні.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком судово - медичного експерта токсиколога №1976 від 20.11.2017р. /а.с.151-153 т.1/, відповідно до якого в крові обвинуваченого на момент ДТП, яка відбулась 01.11.2017р. о 23.50 годині, знаходився етиловий спирт в концентрації 1,35 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння, а відтак, за наведених обставин убачається, що перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, також перебуває у причинному зв`язку із суспільно небезпечними діями обвинуваченого та наслідками вчиненого ним злочину.

Відповідно до ст.ст.50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченому суд також бере до уваги і досудову доповідь уповноваженого органу пробації, згідно якої виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Отже, призначаючи обвинуваченому покарання за ч.2 ст.286 КК України суд, відповідно до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь і характер небезпечності вчиненого злочину, його тяжкість, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини і причини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, і які пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, та й іншими особами.

За правилами ст.65 КК, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього кодексу, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

За скоєний обвинуваченим злочин кримінальний закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Окрім того, при призначенні покарання за ст.286 ч.2 КК України істотне значення має думка потерпілого щодо виду і розміру покарання, який необхідно призначити винуватцю ДТП.

Між тим, в судовому засдіанні як потерпілий, так і його представник, підтримавши позицію держаного обвинувача щодо призначення покарання обвинуваченому у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортниим засобами строком на три роки, також категорично наполягали на призначенні обвинуваченому реальної міри покарання з позбавленням його права керування транспортними засобами.

Отже, вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставини вчиненого злочину та його наслідки, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів-нарколога, -фтизіатра, -психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується лише позитивної сторони, не займається суспільно-корисною працею, одружений- на вихванні має одну малолітню дитину сина ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався .

Як пом`якшуючі згідно ст.66 КК України відповідальність обставини суд враховує те, що обвинувачений частково визнав себе винним, у скоєному щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, на судовому слідстві відшкодував потерпілому матеріальні витрати та моральні страждання, які були визначенні в попередньому вироку Виноградівського районного суду від 11.04.2019р.

Отже, з приводу оцінки цих обставин суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою самого факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Разом з тим обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що стверджено висновком судово - медичного експерта токсиколога №1976 від 20.11.2017р. /а.с.151-153 т.1/, відповідно до якого в крові обвинуваченого на момент ДТП яка відбулась 01.11.2017р. о 23.50 годині знаходився етиловий спирт в концентрації 1,35 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння, а відтак, за наведених обставин убачається, що перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, перебуває у причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками вчиненого ним злочину.

Відповідно до чинного законодавства України максимально допустимим рівнем алкоголю в крові є 0,2 %о (проміле), а отже допустиму межу обвинуваченим було перевищено у більше ніж 6 разів. Такий рівень алкоголю в крові відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння (межі цієї стадії становлять від 0,5 до 1,5 проміле), а тому суд обґрунтовано вважає, що зазначена обставина суттєво впливає на суспільну небезпеку скоєного злочину та його тяжкі наслідки, а відтак суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і йому слід, з урахуванням пом`якшуючих обставин, призначити покарання в межах мінімальної санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд вважає, що обвинувачений, визнавши свою вину у скоєні даного злочину (ч.2 ст.286 КК) у стані сп`яніння, а такі злочинні діяння є особливо небезпечними, адже ставлять під загрозу життя і здоров`я невизначеного кола осіб, що значно підвищує суспільну небезпеку дій обвинуваченого. Натомість згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.

Зокрема, при вирішенні питання про доцільність застосування додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд враховує обставини вчинення злочину, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та тяжкі наслідки для потерпілого, а, отже, визнає за необхідне застосовувати до обвинуваченого і додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Підстав для обрання більш м`якого покарання суд не знаходить.

На переконання суду призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.

Вирішуючи цивільні позови потерпілого ОСОБА_6 , цивільного позивача ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.6 зазначеної Постанови, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Під час судового розгляду 20.01.2018р. ОСОБА_6 заявив первісні позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_14 , завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 KK України, в розмірі 827 970 грн гривень та моральної шкоди у розмір 800 000 грн. Крім того, позивач ОСОБА_10 просив стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди суму 388 144.00 гривень, та витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 1500 .00 гривнь. Заявлено позовну вимогу і до Моторного транспортного б`юро України про стягнення на користь ОСОБА_10 суми 99 000 гривень.

30 червня 2026 року представник позивачів уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 залишок невідшкодованої матеріальної шкоди й збитків, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України в розмірі 560 702.60 гривень, суму інфляційних втрат від суми боргу у розмірі 904 577.06 гривень, моральну шкоду у розмірі 800 000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 5000 гривень.

Крім того, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди суму 388 144.00 гривень, інфляційні витрати від суми боргу у розмірі 500 176.212 гривень та витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 1500 .00 гривнь.

У судовому засіданні обвинувчений та його захисник уточненні позови не визнали та заперечували проти їх задовлення.

Вирішуючи заявлені уточнені позовні вимоги суд зазначає, відповідно до частини першої ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Метою зазначеної норми є визначення остаточного предмета та розміру цивільного позову ще до початку дослідження доказів та забезпечення реалізації права сторони захисту на належний захист.

У даній справі первісні позови були подані 20.01.2018р., а заяви про збільшення позовних вимог подані до суду лише 30.06.2026р., тобто після проведення численних судових засідань та дослідження доказів. Фактично позивач через дев`ять років після виникнення спірних правовідносин істотно змінює зміст своїх вимог. Такі дії суперечать принципам правової процесуальні визначеності, рівності сторін та змагальності.

Суд виходить з того, що подані заяви про збільшення позовних вимог фактично містять нові позовні вимоги.

Зокрема, в уточнених заявах позивач просить стягнути інфляційні втрати на користь ОСОБА_6 у сумі 904 577,06 грн та на користь ОСОБА_10 у розмірі 500 176.21 грн., стягнути витрати на професійну правничу допомогу та змінює структуру первісного цивільного позову.

Між тим, згідно з позицією Великої Палати додавання інфляційних втрат не є простим збільшенням позовних вимог, а є зміною предмета позову або новою вимогою, а отже потерпілими фактично заявлено нові майнові вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі N0657/1024/16 дійшла правового висновку, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти лише збільшення кількісних показників за тією самою вимогою. Велика Палата також зазначила, що під виглядом збільшення позовних вимог не допускається пред`явлення нових вимог або зміна предмета позову. Крім того, Велика Палата наголосила, що суд повинен оцінювати зміст заяви, а не її назву.

Саме така ситуація має місце у даному кримінальному провадженні, оскільки позивач фактично не збільшує первісно заявлену вимогу, а заявляє нову вимогу про стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.

Первісний цивільний позов був пред`явлений про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Правовою підставою цих вимог є положення Цивільного кодексу України, які регулюють деліктні зобов`язання щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями.

Натомість вимога про стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України грунтується на інших правових підставах та регулює відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак у даному випадку позивач звернувся із вимогою, що грунтується на іншій нормі матеріального права-статті 625 ЦК України, яка встановлює самостійний спосіб захисту цивільного права у разі прострочення грошового зобов`язання.

Отже, йдеться не про збільшення розміру вже заявленої вимоги, а про пред`явлення нової самостійної витмоги, яка не може бути заявлена під виглядом збільшення позовних вимог після початку судового розгляду.

Частина п`ята статті 128 КПК України допускає застосування норм ЦПК України лише тоді, коли відповідне питання не врегульоване КПК України та за умови, що це не суперечить засадам кримінального судочинства.

У даному випадку застосування статті 49 ЦПК України не може нівелювати вимогу частини першої статті 128 КПК України щодо строку пред`явлення цивільного позову.

Такі висовки узгоджуються з практикою Верховного Суду, який у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №621/3115/18 сформулював правову позицію щодо вирішення судом цивільного позову про відшкодування шкоди в межах заявлених до обвинуваченого вимог.ККС ВС у цій справі залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, відмовив у задоволенні касаційної скарги та вказав, що відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з положеннями ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст.128, ст. 369 КПК України суд вважає за справедливе відмовити у прийнятті заяв представника цивільного позивача від 30.06.2026р. про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, оскільки за своїм змістом вони містять нові самостійні позовні вимоги, які не можуть бути заявлені після початку судового розгляду кримінального провадження.

Щодо стягнення з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу у сумі 39 500 грн. суд зазначає наступне.

Заявлений акт виконаних робіт сам по собі не підтверджує обгрунтованість та співмірність зазначених витрат. Позивачем нe доведено, що всі зазначені роботи були необхідними саме для розгляду цього кримінального провадження, що витрачений адвокатом час відповідає фактичному обсягу виконаної роботи, що погодинна ставка 1000 грн є співмірною складності справи, що зазначені витрати є розумними та необхідними.

Відповідно до практики Верховного Суду при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен перевіряти: реальність понесених витрат і їх необхідність; розумність; співмірність із складністю справи. Натомість наданий акт містить лише внутрішній розрахунок адвоката та клієнта і сам по собі не підтверджує необхідність саме такого обсягу робіт. Крім того, у заявлених витратах зазначені консультації, підготовка документів та інші дії, які є звичайною складовою представництва інтересів клієнта і не свідчать автоматично про необхідність їх компенсації іншою стороною у повному заявленому розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст.128, ст. 369 КПК України суд вважає за справедливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Суд також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди пов`язану із закупівлею лікарських засобів та матеріалів медичного призначення в розмірі 35000,00 грн. та витрати понесені на транспортування спецавтомбілем в розмірі 10000,00 грн., є справедливим, але, оскільки такі обвинуваченим фактично сплачені під час судового розгляду справи позивачеві, то такі вимоги в цій частині залишити без розгляду.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням оперативного втручання в МЦ «Ладістен», то суд вважає вказати на наступне. Як вбачається із доказів, які надані суду на твердження своїх позовних вимог, а саме довідки заступника директора медичного центру «Ладістен» від 01.07.2017 року, ОСОБА_6 необхідне ортопедичне лікування по технології Ілізарова, вартість якого становить 30000,00 доларів США. Суд звертає увагу на ту обставину, що ДТП, в якій потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень, трапилася 01.11.2017р., а довідка, на яку посилається потерпілий із зазначенням суми, яку просить стягнути з обвинуваченого, видана 01.07.2017р.. Надалі, в ході судового розгляду справи, потерпілим надано суду довідку МД «Ладістан» про проведення оперативного втручання у два етапи: 03.07.2017р. та 11.11.2017р., однак без належних та достовірних доказів понесення таких витрат на лікування.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними вимоги позивача про відшкодування за рахунок обвинуваченого збитків, які пов`язанні з витратами понесеними за проведення операції, яка проведена в МД «Ладістен», оскільки до позову не було долучено належних доказів щодо понесених позивачем фактичних витрат на лікування, а відшкодуванню підлягають відповідно до положень ст.22 ЦК України лише реальні збитки.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити, що при реальному настанні цих витрат та їх належному та достовірному підтвердженні відповідними документами позивач має право звернутись до суду з цивільним позовом, надавши суду відповідні докази, а відтак суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування вартості проведення оперативного втручання не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди в розмірі 800 000,00 грн. суд виходить з того, що судом уже встановлювався розмір моральної шкоди у даному кримінальному провадженні. Крім того, після пред`явлення цивільного позову ОСОБА_4 добровільно здійснював відшкодування потерпілому.

Зокрема, потерпілому ОСОБА_6 було сплачено 25 000 грн 26.12.2019 року; 1 000 євро 04.09.2020 року (еквівалент 33 000 грн); 30 000 грн 28.12.2021 року; 2 000 євро 04.09.2023 року (еквівалент 79 200 грн); 100 000 грн 31.01.2025р., а відатк, загальна сума добровільно відшкодованих коштів становить 267 200 грн.

Добровільне відшкодування шкоди є обставиною, яка підлягає врахуванню судом під час вирішення цивільного позову та визначення розміру моральної шкоди. Обвинувачений нe ухилявся від відшкодування шкоди, визнавав необхідність допомоги потерпілому та протягом тривалого часу здійснював добровільні виплати.

Таким чином, сума добровільно сплачених коштів фактично перевищує розмір матеріальної шкоди 36 000 грн та моральної шкоди 200 000 грн, які були визначені попереднім вироком суду.

За усталеною судовою практикою розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у його житті, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, тощо. Водночас необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

В той же час, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом з`ясовано, що за своїм характером кримінальне правопорушення вчинене з необережності.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 цивільному позивачу спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження його здоров`я, що потягло за собою досить складне та тривале лікування, на досить тривалий час було змінено звичний уклад його життя, внаслідок чого він переносив певні моральні страждання. Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання.

Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких ОСОБА_6 об`єктивно зазнав, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов`язаних з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди 800 000 грн. є явно завищеними, не відповідають засадам розумності та справедливості, а також нe враховують уже отримане потерпілим відшкодування.

Ураховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності, оскільки за усталеною судовою практикою розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у його житті, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а відтак, заявлений розмір моральної шкоди відповідно до вимог статті 23 ЦК України суд визначає у розмірі 400 000,00 грн., а тому, з урахуванням вже сплачених відповідачем 267 200,00 грн., стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 підлягає 168 200,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Окрім того, обвинувачений в судовому засіданні повністю визнав заявлені до нього цивільним позивачем ОСОБА_10 вимоги, а відтак, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв`язку з пошкодженням автомобіля, з`ясуванню підлягають вартість транспортного засобу, вартість його ремонту і зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту; при цьому розмір відшкодування залежить і від того, чи погоджується власник транспортного засобу на визнання такого транспортного засобу фізично знищеним.

Згідно звіту №188/12 від 14.12.2017 року про визначення матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «ВМW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість заподіяного ОСОБА_10 матеріального збитку на момент проведення дослідження становила 487144,00 грн. Разом з цим, ОСОБА_10 понесено витрати на проведення вищевказаної оцінки в сумі 1500,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Відповідно до частин 1,2 статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9,22-31,35,36) настання страхового випадку, зокрема, скоєння ДТП, є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону).

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно підпункту а) пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 № 1961-IV, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №3470 від 29.02.2015 року з 19.02.2016 року встановлено розміри страхових виплат за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, укладених після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200 000 гривень на одного потерпілого.

Аналізуючи положення статей 9,22-31,35,36, підпункту а) пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд доходить висновку, що обов`язок по відшкодуванню шкоди, яка заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого в справі що розглядається, покладається на МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду в межах розміру страхових виплат: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого. Обов`язок відшкодувати шкоду, розмір якої не покривається страховою сумою покладається на обвинуваченого.

Оскільки ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 100000,00 грн., при цьому франшиза складає 1000,00 грн., то для повного відшкодування шкоди, яка завдана ОСОБА_10 у зв`язку з пошкодженням автомобіля, обвинуваченому необхідно відшкодувати цивільному позивачу грошові кошти в розмірі 389 644,00 грн.

На підставі вище наведеного, позовна заява ОСОБА_10 до ОСОБА_4 та Моторного (транспортного) страхове бюро України про стягнення відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувався та підстави для його застосування, до набрання вироком законної сили відсутні.

З огляду на вищевказане, керуючись ст.ст.91,94,370,374,615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Вирок привести до виконання з дня набрання ним законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Відмовити у прийнятті заяв представника цивільного позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 від 30.06.2026р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки за своїм змістом вони містять нові самостійні позовні вимоги, які не можуть бути заявлені після початку судового розгляду кримінального провадження.

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн., з урахуванням вже сплачених ним коштів, стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 підлягає 168 800,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 389644,00 (триста вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок чотири грн. 00 коп.) гривень.

Стягнути з Моторного (Транспортного) страхового бюро України, ідентифікаційний код юридичної особи 21647131, місцезнаходження юридичної особи: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, на користь ОСОБА_10 , мешканця АДРЕСА_2 матеріальну шкоду пов`язану з пошкодженням автомобіля у розмірі 99000,00 (дев`яносто дев`ять тисяч ) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 20000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Накладений ухвалами слідчого судді Виноградівського районного суду від 03.11.2017 року у справі №299/3420/17 арешта на майно , а саме: транспортний засіб автомобіль марки «BMW X3», р.н.з. НОМЕР_2 ; транспортний засіб автомобіль марки «VW PASSAT B5» із р.н.з. Латвійської республіки НОМЕР_6 скасувати (а.п.45-46, 47-48 т.1).

Речові докази:

- транспортний засіб автомобіль марки «BMW X3», р.н.з. НОМЕР_2 , чорного кольору, поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Виноградівського ВП Бкерегівського ВП ГУНП в Закарпатській області (а.п.50 т.1) повернути власнику ОСОБА_10 (а.п.14 т.1);

- транспортний засіб автомобіль марки «VW PASSAT B5» із р.н.з. Латвійської республіки НОМЕР_6 , поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Виноградівського ВП Бкерегівського ВП ГУНП в Закарпатській області (а.п.50 т.1) повернути власнику ОСОБА_4 (а.п.14 т.1).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №621 від 22.12.2017 у розмірі 1180,00 (одна тисяча сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень (а.п.92 т.1), за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля №618 від 22.12.2017 у розмірі 1180,00 (одна тисяча сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень (а.п.100 т.1), за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля №617 від 22.12.2017 у розмірі 1180,00 (одна тисяча сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень (а.п.108 т.1), за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля №619 від 22.12.2017 у розмірі 1180,00 (одна тисяча сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень (а.п.116 т.1), за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №620 від 22.12.2017 у розмірі 1180,00 (одна тисяча сто вісімдесят грн. 00 коп.) гривень (а.п.124 т.1).

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору та засудженому підлягає врученню негайно після проголошення.

Роз`яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

ГоловуючийОСОБА_1