Постанова № 14055013, 09.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2011                                                                                           № 16/087-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           Зубець Л.П.

          Мартюк А.І.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Коваленко О.М. (дов. №01-1756 від 14.12.2010 р.)

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Меблевик" ТОВ Броварська меблева фабрика "Дружба"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010

у справі № 16/087-10 (Христенко О. О. .....)

за позовом                               Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритеплоенергомережа"

до                                                   Дочірнього підприємства "Меблевик" ТОВ Броварська меблева фабрика "Дружба"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 17 804,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області “Броваритеплоенергомережа” (далі за текстом – позивач, КП Броварської міської ради Київської області “Броваритеплоенергомережа”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства “Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба”(далі за текстом –відповідач, ДП “Меблевик” ТОВ “Броварська меблева фабрика “Дружба”) про стягнення суми основного боргу в розмірі 17804,42 грн. та судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором про надання послуг з теплопостачання №113 від 01.09.2005 р. за період з 01.10.2005 р. по 01.06.2007 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі №16/087-10 задоволено клопотання Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритеплоенергомережа” вих. №01-1219 від 30.08.2010р. про поновлення строків позовної давності та визнано поважними причини пропуску строку позовної давності. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства „Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритеплоенергомережа” 17804,42 грн. основної заборгованості, 178,04 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Дочірнє підприємство „Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі №16/087-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача позивачем пропущений строк позовної давності на подання вимог про стягнення з відповідача 17804,42 грн., оскільки відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлений тривалістю 3 роки; в ході судового розгляду позивачем не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності. Крім того, апелянт зазначив, що не був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання, оскільки ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 02.11.2010 р. отримав лише 03.11.2010 р.

09.02.2011 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача - Дочірнього підприємства “Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба” надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги, в якому останній зазначає про неможливість забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що відповідачем у справі являється підприємство (Дочірнє підприємство „Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба”), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а відтак суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.02.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі №16/087-19 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.2005 р. між Комунальним підприємством “Броваритеплоенергомережа”, як теплогенеруючою організацією, та Дочірнім підприємством “Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба”, як споживачем, було укладено Договір про надання послуг теплопостачання №113 (далі за текстом –Договір), відповідно до умов якого теплогенеруюча організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов‘язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (п.1 Договору).

Відповідно до довідки про будівлі та споруди ДП “Меблевик” ТОВ “Броварська меблева фабрика “Дружба”, які підлягають опаленню (додаток №1 до Договору), підписаної обома сторонами, позивач опалює 3-х поверховий гуртожиток відповідача, який знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. В.Інтернаціоналістів, 7-Б, площею 937,7 кв.м.

В пункті 6.1 Договору сторонами погоджено, що розмір оплати за користування послугами з теплопостачання встановлюється згідно з діючими тарифами, які затверджуються рішенням Виконкому Броварської міської ради. У разі зміни тарифів оплата за надані відповідачу послуги здійснюється за новими затвердженими цінами, без зміни інших умов Договору (п. 6.5 Договору).

Всі копії рішень виконавчого комітету Броварської міської ради, якими було встановлено тарифи на опалення і за якими здійснювалось нарахування за отриману відповідачем теплову енергію, містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 7.1 - 7.3 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач проводить оплату за послуги з теплопостачання на підставі платіжних вимог-доручень до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до п.7.8 послуги з теплопостачання, надані теплогенеруючою організацією у відповідному місяці оформлюються актом про надання послуг. Теплогенеруюча організація зобов’язується направити споживачу акт про надання послуг, а споживач зобов’язується протягом 5 днів з дня його отримання повернути теплогенеруючій організації акт в належно оформленому вигляді (підпис та печатка).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення умов Договору, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати за надані послуги належним чином не виконував, у зв’язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно виставлених рахунків за теплопостачання за період з 01.10.2005 р. по 01.06.2007 р. становить 17804,42 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві та обов’язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що станом на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором про надання послуг теплопостачання №113 від 01.09.2005 р. щодо сплати вартості наданих послуг по стягненню заборгованості у розмірі 17804,42 грн. не виконав, суму заборгованості не сплатив, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що споживач проводить оплату за послуги з теплопостачання на підставі платіжних вимог-доручень до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Відповідно до п.7.8 послуги з теплопостачання, надані теплогенеруючою організацією у відповідному місяці оформлюються актом про надання послуг. Теплогенеруюча організація зобов’язується направити споживачу акт про надання послуг, а споживач зобов’язується протягом 5 днів з дня його отримання повернути теплогенеруючій організації акт в належно оформленому вигляді (підпис та печатка).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження виникнення та наявності заборгованості у ДП “Меблевик” ТОВ “Броварська меблева фабрика “Дружба”.

Як свідчать матеріали справи, до позовної заяви позивачем додані копії рахунків на оплату наданих послуг за період з 01.10.2005 р. по 01.06.2007 р., проте позивачем не надано доказів надіслання (вручення) ДП “Меблевик” ТОВ “Броварська меблева фабрика “Дружба” вказаних рахунків, також в матеріалах справи відсутні акти про надання послуг (на підтвердження надання послуг за Договором), як то передбачено п.7.8 Договору, а відтак висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості в сумі 17804,42 грн. не відповідає обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов’язання по оплаті за надані послуги за Договором про надання послуг теплопостачання №113 від 01.09.2005 р. для відповідача не виникло, а тому вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 17804,42 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимог відповідача про застосування строків позовної давності, задоволення місцевим господарським судом клопотання позивача про поновлення строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.7.9 Договору сторони домовились, що термін позовної давності за даним договором встановлюється тривалістю 5 (п’ять) років відповідно до чинного законодавства.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що позивач надіслав до місцевого господарського суду позовну заявою 26.07.2010 р. з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.10.2005 р. по 01.06.2007 р., колегія суддів вважає, що позивач звернувся в межах строку позовної давності, з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору, а тому відсутні підстави як для застосування судом строків позовної давності за заявою відповідача, так і для задоволення судом клопотання позивача про поновлення строків позовної давності.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, а саме: щодо неналежного повідомлення про дату та місце судового засідання, призначеного на 02.11.2010 р., слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2010 р. у справі №16/087-10 розгляд справи відкладено на 02.11.2010 р., зобов’язано позивача надати додаткові докази.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 19.10.2010 р. була направлена сторонам 20.10.2010 р., що підтверджується відміткою Господарського суду Київської області, наявною на зворотньому аркуші ухвали. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що представники сторін були повідомлені про відкладення розгляду справи ще в судовому засіданні 19.10.2010 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, однак останній не скористався своїм процесуальним правом, в судове засідання місцевого господарського суду 02.11.2010 р. не направив свого представника.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба” задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі №16/087-10 скасувати, винести нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Броваритеплоенергомережа” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 3-а, р/р 260093271264 в Броварському відділенні №5400 ВАТ “Державний Ощадний банк”, МФО 320122, код ЄДРПОУ 13711949) на користь Дочірнього підприємства “Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба” (07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Залізнична, 5, ідентифікаційний код 30839686, р/р № 26003301340634 в Промінвестбанку в м. Бровари, МФО 321433) 89 (вісімдесят дев’ять) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №16/087-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Новіков М.М.

Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.