Ухвала суду № 140549268, 12.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30518/26

Провадження № 2-адр/127/8/26

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазура Олександра Валентиновича про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради № 1075 від 21 серпня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу цим рішенням не вирішено.

26 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Мазур О. В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути на користь позивача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Заява мотивована тим, що пункт 3 прохальної частини позову містив вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, а докази їх розміру подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення з урахуванням, що останній день строку припадає на вихідний день 26 вересня 2026 року. Заявник зазначає, що основна частина гонорару є фіксованою, становить 8000,00 грн, повністю сплачена 25 серпня 2026 року, а надана допомога охоплювала аналіз матеріалів, формування правової позиції, консультацію та підготовку адміністративного позову.

До заяви додано договір про надання правничої допомоги від 25 серпня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 25/08-26 від 25 серпня 2026 року на суму 8 000,00 грн, детальний опис робіт від 26 вересня 2026 року та роздруківку електронного повідомлення про направлення відповідачу заяви з додатками електронною поштою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, а також характер вирішуваного питання та сукупності наявних в матеріалах справі доказів суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 132 КАС України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 5 ст. 143 КАС України встановлено, що у цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, Верховний Суду у справі №340/2823/21 зазначив, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також в зазначеній справі Верховний Суд зауважив, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до ст. 252 КАС України

Крім того, у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву, зокрема, одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Також в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, 08 січня 2024 року у справі №580/3758/19 та від 23 січня 2024 року у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

У постанові від 20 серпня 2024 року у справі №280/3862/20 Верховним Судом зазначено наступне: «Іншої заяви в порядку абзаців другого та третього частини 7 статті 139 КАС України позивачем чи його представниками до постановлення судового рішення надано не було. Не містить вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу і сама позовна заява. В свою чергу, доданий до позовної заяви орієнтовний попередній розрахунок понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні ч. 7 ст. 139 КАС України.

Визначені п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України.»

В даній справі, зі змісту прохальної частини позовної заяви від 28 серпня 2026 року слідує, що позивач просив стягнути з відповідача понесені ним та документально підтверджені витрати на оплату правничої допомоги адвоката. Отже вимогу про компенсацію цих витрат заявлено до ухвалення рішення у справі.

Водночас у позовній заяві позивач не зазначає причин неможливості подати докази розміру витрат на правничу допомогу раніше.

Після подання позову й до ухвалення рішення 21 вересня 2026 року позивач та його представник із клопотанням про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення у зв`язку з неможливістю своєчасно подати докази до суду не зверталися.

У заяві про ухвалення додаткового рішення причин, які перешкоджали поданню доказів до ухвалення рішення від 21 вересня 2026 року також не зазначено, як і не надано доказів неможливості їх подання.

Натомість згідно долучених до заяви доказів понесених витрат на правничу допомогу убачається, що договір про надання правничої допомоги укладений 25 серпня 2026 року.

За пунктами 4.1, 4.2 договору основний гонорар визначено у фіксованому розмірі 8000,00 грн і повністю сплачено в день укладення договору. На підтвердження сплати гонорару додана квитанція до прибуткового касового ордера №25/08-26 від 25 серпня 2026 року.

Отже, розмір заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу був погоджений, а документи про її сплату існували ще до звернення з позовом - 28 серпня 2026 року. Їх складання та подання не залежали від результату вирішення справи про що свідчать дати таких документів.

Детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом складений і підписаний лише ним 26 вересня 2026 року містить дві послуги: юридичну консультацію тривалістю 0,5 години вартістю 1000,00 грн та підготовку адміністративного позову тривалістю 3,5 години вартістю 7000,00 грн

Разом з тим, оформлення опису робіт після ухвалення рішення саме по собі не доводить неможливості раніше підтвердити вже виконані роботи та погоджену фіксовану оплату.

Таким чином, позивач до ухвалення у справі рішення по суті спору не надав доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відтак суд, враховуючи викладені вище правові позиції Верховного Суду, дійшов висновку, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України давала підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, а отже підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі відсутні.

Верховний Суд у постановах від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18 зазначив, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

За таких обставин заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 120, 139, 143, 241-243, 248, 252, 256, 286, 294-297 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазура Олександра Валентиновича від 26 вересня 2026 року про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 127/30518/26 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. Питання поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вирішується судом апеляційної інстанції за наявності поважних причин відповідно до частини третьої статті 295 КАС України.

Суддя: