Рішення № 14054789, 24.02.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2011 Справа № 3/18-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Дніпро", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея", м. Херсон

про стягнення 183411 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Бірсан Є.М. представник дов. б/н від 03.12.2010 р.

від відповідача - Васильєва М.В. представник дов. № 1-юр від 10.01.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Дніпро" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (відповідач) заборгованості сумі 183411 грн. 76 коп., з яких: 160000,00 грн. - основний борг, 13675,30 грн. - пеня, 7412,48 грн. - інфляційні, 2323,98 грн. - 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомляє суд, що позовні вимоги визнає в сумі основного боргу, наявність заборгованості пояснює тяжким фінансовим становищем підприємства; не погоджується із позовними вимогами позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу, також просить суд розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Дніпро»(позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амалтея»(відповідач, покупець) укладено договір №12/05-1 від 26.05.2010 р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію (далі товар) згідно рахунку-фактури.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу відповідача за видатковою накладною №27-05-1 від 27.05.2010 р. було поставлено товар полімерний наповнювач на суму 216000,00 грн.

Згідно до пункту 4.1., 4.2. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов»язується здійснювати розрахунки за поставлений товар щотижнево, рівними частинами (25% від суми, вказаної у видаткових накладних). Перша оплата здійснюється не пізніше семи календарних днів з моменту поставки товару, остання оплата здійснюється не пізніше тридцяти календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважати дату, вказану у видатковій накладній. Враховуючи умови договору та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що борг відповідача на день звернення позивача до суду складав 160000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач 23 лютого 2011 року надав до матеріалів справи платіжне доручення №110 від 21.01.2011 р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №191 від 01.02.2011 р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №359 від 18.02.2011 р. на суму 5000,00 грн. в якості доказу часткової оплати суми боргу.

Керуючись ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 15000,00 грн.

Враховуючи викладене,, позовна вимога про стягнення з відповідача 145000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5.5. Договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми невиконаних грошових зобов»язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення строків оплати, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13675,30 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 11989,40 грн. (за період з 27.06.2010 р. по 01.07.2010 р. із суми боргу 171000,00 грн. пеня складає 445,07 грн.; за період з 02.07.2010 р. по 24.09.2010 р. із суми боргу 166000,00 грн. пеня складає 6312,55 грн.; за період з 25.09.2010 р. по 10.12.2010 р. із суми боргу 160000,00 грн. пеня складає 5231,78 грн.)

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути 7412,48 грн. інфляційних та 2323,98 грн. річних.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 7412,48 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню. Щодо стягнення 3% річних задоволенню підлягають річні в сумі 2242,60 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 6000,00 грн. судових витрат за участь адвоката при розгляді справи та стверджує, що був змушений звернутись до фахівця за наданням правової допомоги, у зв»язку з чим позивачем було укладено Договір на юридичне обслуговування від 03.12.2010 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 На виконання умов вищезазначеного договору позивач платіжним дорученням №768 від 15.12.2010 р. перерахував 6000,00 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. за юридичне обслуговування та ведення судового процесу за позовом ТОВ «Реал-Дніпро»до ТОВ «Амалтея»про стягнення заборгованості за договором поставки №12/05-1 від 26.05.2010 р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»; дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в ст.2 Закону України «Про адвокатуру»наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача 6000,00 грн. судових витрат за участь адвоката при розгляді справи, оскільки надання відповідних послуг підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання адвокатських послуг від 03.12.2010 р.; ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1229 має право на заняття адвокатською діяльністю.

У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Суд відмовляє в клопотанні про надання розстрочки, враховуючи наступне.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов»язань призвело до виникнення вказаного спору, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх справ та охоронюваних законом інтересів. При цьому, відповідачем не наводились будь-які обставини, що б свідчили про відсутність його вини у порушенні взятого на себе договірного зобо»язання. Судом враховується наявність інфляційних процесів у економіці держави, період на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду. Відсутність оплати відповідачем на протязі тривалого часу позивачу грошових коштів за договором спричиняє позивачу додаткові витрати у власній діяльності, в тому числі і внаслідок зростання індексу інфляції. Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення тільки посиланням на свій тяжкий фінансовий стан, не підтверджуючи його відповідними доказами.

Суд також відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, оскільки відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання. На підтвердження необхідності зменшити розмір пені боржником не було надано у судове засідання жодного належного доказу, на підтвердження обставин, що можуть стати підставою для задоволення клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625, 712 ЦК України, ст.265 ГК України та керуючись, ст. ст. 44, 49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково. Припинити провадження по справі в частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея»(м.Херсон, пров.Навчальний, 28/50, р/р 2600308002953 в філії ВАТ «Кредобанк», МФО 352413, код ЄДРПОУ 21298452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Дніпро»(49000, м.Дніпропетровськ, вул..Моніторна, 2, кв.291, р/р 26007060285872 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 36574317) 145000,00 грн. боргу, 11989,40 грн. пені, 7412,48 грн. збитків від інфляції, 2242,60 грн. 3% річних, 6000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 1816,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,46 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 01.03.2011 р.