Рішення № 140547223, 13.10.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/7048/26

Провадження № 2/642/2852/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.

представника позивача Жукової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Жукова В.М. звернулася до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є дружиною та спадкоємицею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (св-во про смерть серія НОМЕР_1 , видане 28.04.2021 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

До складу спадкового майна померлого ОСОБА_3 входить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому проживає позивачка. ОСОБА_3 володів зазначеним житловим будинком на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом, виданим Другою харківською міською державною нотаріальною конторою 05.02.1993р. №1- 1107, що підтверджується Довідкою №1173025 про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

За заявою позивача, 13.07.2021 Другою державною нотаріальною конторою м. Харкова була відкрита спадкова справа № 67698268 (номер у нотаріуса 380/2021).

Листом від 04.09.2025 року державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Пилипенко О.В. повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно в наявності є арешт нерухомого майна, а саме: вид обтяження - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження 2334625; дата, час реєстрації 30.08.2005 12:47:08; державний реєстратор: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська ДНК), 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, під`їзд 7, поверх 4, (057)731-57-69; 731-40-34; 731-39-42; info_l@khm.kh.notary.gov.ua; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_4 , інша підстава відсутності коду, АДРЕСА_1 , рік народження 1985; підстава обтяження - повідомлення, 22464, 29.08.2005, ВДВС Ленінського р-ну м.Харкова, виконавець - Лахно О.В.; тип майна - будинок.

Дійсно, подружжя мало сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (св-во про смерть серія НОМЕР_2 , видане 04.03.2025 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків.). ОСОБА_5 не був співвласником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , з батьками не проживав, у спадщину за батьком не вступав.

Окрім того, метою з`ясування обставин накладення арешту, особи стягувана, представником позивача адвокатом В.М. Жуковою було надіслано низку адвокатських запитів.

На такий запит КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради надало відповідь № 14324/04-11/25 від 10.10.2025, якою надало з матеріалів інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 ксерокопію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Ленінського ВДВС ХМУЮ від 29.08.2005 серія АА №147899 знято з оригіналу: серія АА №559434 про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_4 1985 р.н., АДРЕСА_1 .

Син позивачки, покійний ОСОБА_5 , з батьками не проживав, наявність будь-яких взаємовідносин із АТЗТ СК «Велта» позивачці невідомо. Про наявність будь-яких позовів (спорів) третіх осіб до сина, відкритих виконавчих проваджень з 2005 року також нічого не відомо. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників - відомості відсутні (відповідні скрини та витяги - додаються).

Як виходить із тексту означеної постанови, обтяження накладено на користь АТЗТ СК «Велта». За відсутності ідентифікаційного коду юридичної особи (коду ЄДРПОУ) з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не можливо достеменно встановити чи існує станом на заразі юридична особа- обтяжувач, оскільки за запитом АТЗТ СК «Велта» відомості відсутні.

Таким чином, вважає, що накладення арешту у 2005 році на майно, яке на момент обтяження не належало та не було зареєстроване за ОСОБА_5 , не відповідає вимогам закону, а також порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Обставини та правові підстави державної реєстрації обтяження, проведеної Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), на майно померлої особи також невідомі.

За час, що пройшов зі смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з вимогою про сплату боргу до позивачки ніхто не звертався.

Враховуючи давність та невизначені обставини накладення арешту на майно померлого ОСОБА_5 , наявність в Єдиному реєстрі забороно відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт, накладений на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 взагалі не має жодного практичного сенсу та правових підстав, порушувало права та законні інтереси власника майна ОСОБА_3 з моменту реєстрації обтяження, та порушує права та законні інтереси позивача як спадкоємиці за законом за померлим ОСОБА_3 , що є підставою для скасування арешту. Таким чином, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом на захист порушених прав.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 серпня 2026 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

02.09.2026 року до суду від представника відповідача Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Відділ не є органом, яким накладався спірний арешт, а матеріали відповідного виконавчого провадження у Відділі відсутні. Відтак Відділ позбавлений можливості встановити обставини, за яких у 2005 році було накладено арешт, перевірити правомірність його накладення, встановити подальшу долю виконавчого документа та виконавчого провадження, а також визначити наявність чи відсутність передбачених законом підстав для припинення відповідного обтяження. Спірне обтяження зареєстровано 30.08.2005 на підставі повідомлення № 22464 від 29.08.2005 Ленінського ВДВС м. Харкова. Відділ не здійснював накладення зазначеного арешту та не отримував на зберігання матеріали відповідного виконавчого провадження Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 «Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції» було ліквідовано відповідні відділи державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції без правонаступництва. За наявною у Відділу інформацією, матеріали виконавчого провадження, у межах якого було накладено спірний арешт, до Відділу не передавалися. Отже, відсутні підстави покладати на Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові відповідальність за дії, вчинені іншим органом державної виконавчої служби у 2005 році, матеріали яких до Відділу не передавалися. Відділ не може надати суду матеріали виконавчого провадження, яких у нього фактично немає, а також не може підтвердити або спростувати обставини, що мали місце понад 20 років тому та стосувалися діяльності іншого органу державної виконавчої служби. Таким чином, визначення Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові відповідачем у цій справі є безпідставним.

17.09.12026 року до суду надійшли додаткові письмові пояснененя у справі від представника позивача адвоката Жукової В.М., в яких представник не погодилася з доводами представника відповідача, та вважає що наявність нескасованого арешту, накладеного посадовою особою районного структурного підрозділу Державної виконавчої служби (в будь яких варіантах назви та/або чергових структурних ітераціях цього державного органу) є перепоною у отриманні позивачем свідоцтва на право на спадщину на успадковане майно, що порушує права та законні інтереси позивача. Твердження відповідача про відсутність правонаступника Ленінського ВДВС ХМУЮ суперечить фундаментальним принципам держави, а факт передачі/можливої непередачі/ втрати, знищення з будь яких причин матеріалів виконавчого провадження не може бути виправданням для порушення прав громадян України, зокрема права позивачки на отримання свідоцтва на успадковане майно, подальше здійснення прав щодо цього майна.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Жукова В.М. у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не прибув, надав відзив на позов.

Представники третіх осіб Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Другої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 79 ЦПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Статтею 41 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що в провадженні Ленінського (нині Холодногірського) районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №2-2389/05 за позовом Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Велта» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Рішенням Ленінського (нині Холодногірського) районного суду м. Харкова від 01.07.2005 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Велта», код ЄДРПОУ 23465084, - 11123,00грн.

На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні Ленінського ВДВС ХМУЮ.

Згідно з постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ від 29.08.2005 року було арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , 1985р.н., АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно довідки №1173025 про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належав батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.03.2025 року.

Його батько - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною та спадкоємицею ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.04.1994.,

До складу спадкового майна померлого ОСОБА_3 входить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому проживає позивачка. ОСОБА_3 володів зазначеним житловим будинком на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом, виданим Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою 05.02.1993р. №1- 1107, що підтверджується Довідкою №1173025 про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Листом від 04.09.2025 року державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Пилипенко О.В. позивача повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно в наявності є арешт нерухомого майна, а саме: вид обтяження - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження 2334625; дата, час реєстрації 30.08.2005 12:47:08; державний реєстратор: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська ДНК), 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, під`їзд 7, поверх 4, (057)731-57-69; 731-40-34; 731-39-42; info_l@khm.kh.notary.gov.ua; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_4 , інша підстава відсутності коду, АДРЕСА_1 , рік народження 1985; підстава обтяження - повідомлення, 22464, 29.08.2005, ВДВС Ленінського р-ну м.Харкова, виконавець - Лахно О.В.; тип майна - будинок.

Таким чином, згідно з постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ від 29.08.2005 року було накладено обтяження майна у вигляді арешту на належний згідно Довідки №1173025 про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, виданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, ОСОБА_3 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (маймо), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видасться на ім`я кожного з них, із зазначенням імені і а частки у спадщині інших спадкоємців.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

При цьому відповідачами у такій справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Як особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом виконують судові рішення.

Подібні висновки в частині застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо належних відповідачів у відповідній категорії справ є сталими та неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі № 461/5308/16. від 03.07.2019 у справі № 461/7265/16-й, від 10.06.2020 у справі № 183/59/17-ц, від 04.08.2020 у справі № 607/3748/18, від 07.12.2022 у справі № 359/3609/19, від 27.01.2023 у справі № 343/565/21. від 29.03.2023 у справі № 462/8376/20, а також постановах від 26.06.2019 у справі № 521/17712/15, від 13.11.2019 у справі № 745/691/18, від 12.08.2021 у справі № 756/14542/19, від 26.01.2022 у справі № 457/726/17, від 02.02.2022 у справі № 607/3269/21. та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

Відтак, заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача і боржником виконавчого провадження, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховною Суду.

Як вбачається з позовної заяви позивач пред`явила позовні вимоги до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке не є стороною у виконавчому провадженні.

При цьому, судом встановлено, що особа в інтересах якої було накладено арешт на майно -Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія «Велта», код ЄДРПОУ 23465084, 30.10.2013 року провела ребрендинг змінила найменування на Приватне акціонерте товариство «Страхова компанія «WONA», код ЄДРПОУ 23465084, та продовжує свою діяльність, що підтверджується інформацією з офіційного сайту компанії та відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 21.08.2026 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідач - це особа, яка на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивача покладено обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивача покладений обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Згідно ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на зазначене вище, пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача, позивачем у передбаченому законом порядку подано не було.

Отже, у зв`язку з тим, що Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем у цій справі, у позові ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління слід відмовити у зв`язку з пред`явленням позивачем вимог до неналежного відповідача.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов