Рішення № 14054698, 03.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2011 Справа № 8/8-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс", м. Київ,

до приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс", м. Херсон,

про стягнення 47165 грн. 50 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: в судове засідання не прибули;

від відповідача: в судове засідання не прибули.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс" (відповідач) основного боргу в сумі 39639 грн. 76 коп., 3010 грн. 76 коп. пені та 4613 грн. 98 коп. штрафу, відповідно до умов договору купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу № 24/10 від 01.06.2010 року.

08.02.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог №03/02 від 03.02.2011 року, якою фактично зменшено розмір позовних вимог: зменшено суму пені до 2911грн. 76коп. у зв'язку з перерахунками згідно із періодами виникнення та стягнення заборгованості за умовами оплати товару, узгодженими сторонами в договорі. З врахуванням зазначеного сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 47165грн. 50коп. (а.с. 41-42). Судом зменшення розміру позовних вимог прийнято та розгляд спору відбувся виходячи з нової ціни позову.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1. За вказаною адресою судом направлена з рекомендованими повідомленнями ухвала суду від 24.02.2011 р. про відкладення розгляду справи. Ухвали суду від 06.01.2011 р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду, ухвали від 25.01.2011 р., 08.02.2011 р. та 24.02.2011 р. про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулись до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалами господарського суду від 25.01.2011 р., 08.02.2011 р. та 24.02.2011 р. розгляд справи відкладався в звязку із неявкою представників сторін, ненаданням ними витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових доказів. Судом залишене без задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу №24/10 від 01.06.2010 року (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити (передати) у власність соки, нектари, напої, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціна товару зазначається постачальником у специфікації (додатку 2), яка являється невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця (п. 1.2). Найменування (асортимент) та ціна кожної партії товару визначається сторонами у відповідних заявках, а також оформлених на підставі товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, рахунках, рахунках-фактури, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 1.3).

Відповідно до п.2.3 договору приймання товару здійснюється уповноваженими представниками покупця (указаного в Генеральній довіреності, довіреності) та оформляється документами, які зазначені в п. 1.3 договору. З дати доставки товару постачальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобовязання перед покупцем. Строк поставки товару: на протязі 7 календарних днів з дати отримання заявки на поставку товару (п. 2.4). Право власності на товар при поставці автотранспортом переходить до покупця з дати поставки товару, (дата поставки товару - дата підписання товаротранспортної накладної та видаткової накладної уповноваженими представниками покупця) (п. 2.5).

Розділом 5 передбачена ціна та порядок розрахунку, зокрема, сума даного договору складає 10000000 грн. Покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати поставки (п. 5.4). Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.5). Датою оплати за договором вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.6).

Відповідальність сторін передбачена розділом 7 договору, а саме: покупець, у разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (п. 5.3), сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (яка діяла в період нарахування заборгованості) від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 7.2). Покупець у випадку порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар п. 5.3 договору, більш ніж на 21 календарний день, сплачується, крім пені, постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 7.3).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р., при цьому дія договору продовжується до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1).

Позивач свої зобов'язання відповідно до п.п.1.1., 6.1. Договору виконав належним чином, здійснивши поставку товар в період з 01.06.2010 р. по 10.11.2010 р. на загальну суму 46139 грн.76 коп., що підтверджується видатковою накладною № К-00002168 від 09.06.2010 р. (а.с. 25).

Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній № К-00002168 від 09.06.2010 р., генеральною довіреністю (а.с. 24) та, відповідно, зобовязаний був протягом 30 календарних днів (п.5.4) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем товар оплачено не в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 26-32) та розрахунком, наданим позивачем (а.с. 5, 43).

10.11.2010 року за вих. №43 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою розрахуватись за отриманий товар в повному обсязі у сумі 39639грн. 76коп. до 20.11.2010 р. (а.с. 15-17). Претензія позивача залишена без відповіді.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 39639 грн. 76 коп., 2911 грн. 76 коп. пені та 4613 грн. 98 коп. штрафу за договором купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу № 24/10 від 01.06.2010 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обовязок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обовязку продавця по передачі товару відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару виконані не в повному обсязі. На момент подання позову сума простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу №24/10 від 01.06.2010 року складає 39639грн. 76 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 39639 грн. 76 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2911 грн. 76 коп. пені та 4613 грн. 98 коп. штрафу за прострочення оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За не виконання обовязку з оплати в повному обсязі поставленого товару, на підставі п. 7.2 Договору відповідачеві нарахована пеня, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від суми заборгованості.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати поставленого товару та задовольняє ці вимоги в сумі - 2888 грн. 41 коп. Пеня в сумі 23 грн. 35 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

В п. 7.3 Договору сторонами узгоджено, що у випадку порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар п. 5.3 договору, більш ніж на 21 календарний день, сплачується, крім пені, постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 4613 грн. 98 коп. на підставі п.7.3 договору позивачем обґрунтовані простроченням оплати вартості поставленого товару за договором.

Суд не знаходить достатніх підстав для стягнення заявленого штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині - в сумі 4613 грн. 98 коп., оскільки позивачем відповідачу нараховані і пеня (п. 7.2 Договору) і штраф (п. 7.3 Договору), які є відповідальністю одного виду, за одне й те ж порушення - несвоєчасне виконання обовязку з оплати поставленого товару. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Штраф є повторною відповідальністю поряд з пенею за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст. 61 Конституції України.

Окрім того, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлена відповідальність, яка в ст. 1 обмежена пенею у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, проаналізувавши зазначені вище норми матеріального права, оцінивши докази, залучені до матеріалів справи, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 39639 грн. 76 коп. основного боргу, 2888 грн. 41 коп. пені.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс", ідентифікаційний код - 34660215, адреса - буд. 169, вул. Перекопська, м. Херсон, р/рахунок - № 26000146973 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО - 380805 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс", ідентифікаційний код - 35771408, адреса - буд. 22, вул. Металістів, м. Київ, р/рахунок - № 2600301022318 в Закарпатській філії ВАТ "Кредобанк (Україна)", МФО - 312237, 39639 грн. 76 коп. основного боргу, 2888 грн. 41 коп. пені, 424 грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита, 212 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23 грн. 35 коп. пені та 4613 грн. 98 коп. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 04.03.2011 р.