Рішення № 140546137, 13.10.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/220/26

38

2/339/182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповіальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 26274.02 грн за кредитними договорами №1838196 від 15 березня 2021 року та №638230 від 17 березня 2021 року.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, 15 березня 2021 року між ТОВ «ФК ВЕРОНА» та відповідачем укладено кредитний договір № 1838196, умовами якого передбачений загальний розмір наданого кредиту 4000 грн, який позичальник зобов`язується повернути у встановлений строк та сплатити проценти за користування кредитом.

17 березня 2021 року між ТОВ «ФК«ДЖОБЕР» та відповідачем укладено кредитний договір № 638230, згідно якого розмір наданого кредиту становить 3500 грн, який позичальник зобов`язується повернути у встановлений строк та сплатити проценти.

Однак позичальник не здійснив своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість за договором.

03 грудня 2021 року укладено договори № 03/12/2021-2, № 03/12/2021-1, відповідно до яких ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Джобер» відступили на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами № 1838196, №638230.

10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача права вимоги за кредитним договором № 1838196, №638230, а тому позивач наділений правом вимоги до відповідача за договорами № 1838196, №638230.

Загальний розмір заборгованості за договорами становить 26274.02 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7500 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18457.50 грн; інфляційні збитки - 265.37 грн; нараховані 3% річних - 51.15 грн.

30 квітня 2026 року прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 травня 2025 року відповідачем подано відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити та розгляд справи проводити за наявними матеріалами.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в позові через відсутність допустимих та достатніх доказів виникнення заборгованості ( а.с.80).

А в додаткових письмових поясненнях спочатку покликався на те, що позивачем не доведено фа?ту у?ладення договору; передачі ?оштів; розмір заборгованості; правомірність нарахування процентів; належність еле?тронного підпису; за?онність переходу права вимоги (а.с.77-80).

21 травня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому спростовані такі твердження відповідача. Зокрема, щодо укладення договорів, то наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронні кредитні договори, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

З приводу перерахування коштів, то на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4000 грн. та 3500 грн.

Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру боржників та самим реєстром боржників. (а.с.83-90).

25 травня 2026 року відповідачем подано додаткові пояснення, в яких вже просить суд надати оцінку обґрунтованості та пропорційності заявлених нарахувань та в разі встановлення надмірності нарахувань зменшити розмір заявлених до стягнення сум до фактично доведеного та справедливого рівня.

Вказує, що не заперечує факт отримання кредитних коштів за договорами, укладеними у березні 2021 року на суми 4000 грн та 3500 грн, але не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості, оскільки він є непропорційним, документально не підтвердженим у повному обсязі та сформованим із завищених нарахувань відсотків і штрафних санкцій (а.с.94).

29 травня 2026 року представником позивача подано додаткові пояснення, в яких просить позов задоволити, оскільки відповідач визнає факт перерахування коштів, а отже і укладення договорів.

Щодо умов кредитування та нарахування відсотків, то сторонами при укладенні договору досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. (а.с.96-97).

22 червня 2026 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких вказує, що інфляційні втрати та три проценти річних є передбаченим законом способом захисту майнового права кредитора та компенсацією втрат, пов`язаних зі знеціненням грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та тривалого невиконання грошового зобов`язання.

03 грудня 2021 року укладено договір факторингу № 03/12/2021-2 відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ Вердикт Капітал права вимоги за кредитним договором № 1838196. Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача, складений ТОВ Вердикт Капітал, містить нарахування 3% річних проведений на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України за період з 03 грудня 2021 року (дати набуття права вимоги) по 23 лютого 2022 року включно, загальна сума нарахованих 3% річних становить 27,28 грн.

03 січня 2021 року укладено договір факторингу № 03/12/2021-2 відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ Вердикт Капітал права вимоги за кредитним договором № 638230.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, складений ТОВ Вердикт Капітал, містить нарахування 3% річних проведений на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України за період з 03 грудня 2021 року (дати набуття права вимоги) по 23 лютого 2022 року включно, загальна сума нарахованих 3% річних становить 23,87 грн.

10 січня 2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ Вердикт Капітал відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами № 1838196.

Після переходу прав вимоги до позивача жодних нарахувань за вказаними договорами не здійснювалося, у тому числі трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Нарахування трьох процентів річних за кредитними договорами № 1838196 від 15 березня 2021 року та № 638230 від 17 березня 2021 року здійснювалося попередніми кредиторами відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України за відповідні періоди прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Заявлені до стягнення суми заборгованості ґрунтуються на правах вимоги, які перейшли до позивача від попередніх кредиторів у встановленому законом порядку та підтверджуються належними доказами, долученими до матеріалів справи (а.с.117-118).

01 вересня 2026 року представником позивача надано заяву, в якій вказує, щодо суми заборгованості за Договором №1838196 15.03.2021 року між відповідачем та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» було укладено Кредитний договір №1838196, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн (п. 1.2.) строком на 29 календарних днів (п. 1.3.) під процентну ставку 1,9% від суми Кредиту в день (п. 1.4.) з можливістю пролонгації/ автопролонгації (п.9.4.2.).

Згідно п. 9.4.2. Договору №1838196 автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Згідно п. 9.4.3. договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: 9.4.3.1. Строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; 9.4.3.2. в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день, що становить 1058,5 % річних від суми наданого Кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Так, за перші 29 днів користування кредитом відповідачу нараховано суму процентів у розмірі 2 204,00 грн, а після цього у зв`язку з неповерненням кредиту вступили в силу підпунктів 9.4.3.1. та 9.4.3.2. Договору №1838196, у зв`язку з чим відповідачу нараховано проценти ще за 70 днів користування кредитом, при цьому відповідно до умов договору на перші 10 днів автопролонгації зберігалась процентна ставка 1,9% за день користування, а протягом подальших 60 днів застосовано процентну ставку 2,9% за день користування.

Отже, відповідачу мало бути нараховано суму процентів у розмірі 7 720 грн, з яких: 760 грн (4000 грн х 1,9% :100% х 10 днів) та 6 960 грн (4000 грн х 2,9% : 100% х 60 днів).

Однак, згідно Реєстру боржників, який є Додатком №3 до Договору факторингу №03/12/2021-2 від 03.12.2021 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до відповідача за кредитним договором у загальній сумі 13 844,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 2 204,00 грн заборгованість за процентами; 7 640,00 грн заборгованість за процентами прострочення (автопролонгації).

Тобто, заборгованість за процентами, нарахованими за період автопролонгації, було відступлено навіть у меншому розмірі, ніж передбачено умовами кредитного договору, таким чином, права відповідача під час нарахування процентів порушено не було.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останнім відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 4 000,00 грн нараховано 3% річних у сумі 27,28 грн та інфляційні збитки у сумі 141,53 грн за період з 03.12.2021 року до 23.02.2022 року.

У зв`язку з чим, загальна сума заборгованості відповідача за Договором №1838196 станом на 10.01.2023 року становила 14 012,81 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 9 844,00 грн заборгованість за процентами; 27,28 грн нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 141,53 грн нараховані інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача за договором №1838196 та жодних позивачем не здійснювалось.

Щодо суми заборгованості за договором №638230 17.03.2021 року між відповідачем та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» укладено Кредитний договір №638230, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 3 500,00 грн (п. 1.2.) строком на 29 календарних днів (п. 1.3.) під процентну ставку 1,9% від суми Кредиту в день (п. 1.4.) з можливістю пролонгації/ автопролонгації (п.9.4.2.).

Згідно п. 9.4.2. договору №638230 автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії договору.

У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Згідно п. 9.4.3. договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: 9.4.3.1. строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; 9.4.3.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день, що становить 1058,5 % річних від суми наданого Кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Так, за перші 29 днів користування кредитом відповідачу нараховано суму процентів у розмірі 1928,50 грн (3500 грн х 1,9% / 100% х 29 днів).

Після чого у зв`язку з неповерненням кредиту вступили в силу підпунктів 9.4.3.1. та 9.4.3.2. договору, у зв`язку з чим відповідачу було нараховано проценти ще за 70 днів користування кредитом, при цьому відповідно до умов договору на перші 10 днів автопролонгації зберігалась процентна ставка 1,9% за день користування, а протягом подальших 60 днів було застосовано процентну ставку 2,9% за день користування. Отже, відповідачу мало бути нараховано суму процентів у розмірі 6 755 грн, з яких:- 665 грн (3500 грн х1,9%:100%х10 днів); 6 090 грн (3500 грн х 2,9%:100% х 60 днів).

Згідно Реєстру боржників, який є додатком №3 до договору факторингу №03/12/2021-1 від 03.12.2021 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до відповідача за договором №638230 у загальній сумі 12 113,50 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 1 928,50 грн заборгованість за процентами; 6 685,00 грн заборгованість за процентами прострочення (автопролонгації).

Тобто, заборгованість за процентами, нарахованими за період автопролонгації, було відступлено навіть у меншому розмірі, ніж передбачено умовами кредитного договору, таким чином, права відповідача під час нарахування процентів порушено не було.

У свою чергу, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останнім відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 3 500,00 грн було нараховано 3% річних у сумі 23,87 грн та інфляційні збитки у сумі 123,84 грн за період з 03.12.2021 року до 23.02.2022 року.

У зв`язку з чим, загальна сума заборгованості відповідача за Договором №638230 станом на 10.01.2023 становила 12 261,21 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 8 613,50 грн заборгованість за процентами; 23,87 грн нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 123,84 грн нараховані інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача за Договором №638230 та жодних нарахувань за Договором №638230 позивачем не здійснювалось (а.с.182-189).

12 серпня 2026 року витребувано актовий запис про зміну прізвище ОСОБА_2 та на підставі актового запису про шлюб №27 від 07 травня 2022 року, складеного Болехівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області встановлено, що відповідач після одруження змінив прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 (а.с.179).

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року задоволено заяву відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Судом забезпечено технічну можливість проведення відеоконференції, запрошення надіслано до електронного кабінету заявника у підсистемі відеоконференцзв`язку.

Однак, відповідач на запрошення організатора суду на відеоконференцію не вийшов, авторизацію у підсистемі відеоконферензв`яку не пройшов, при цьому у додаткових поясненнях вказував про неможливість участі у відеоконференції через відсутність доступу до електронної пошти, необхідної для відновлення пароля та авторизації в системі судового зв"язку.

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право, з-поміж іншого, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За таких обставин, суд важає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, який заявив клопотання про участь у режимі ВКЗ, але не вийшов на зв`язок, взявши до уваги його письмові пояснення та заперечення щодо позовних вимог.

Представник позивача, надавши пояснення, подав заяву про розгляд справи без його участі, що не суперечить вимогам ст. 211 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості з приводу виконання зобов"язань кредитного договору.

Так, 15 березня 2021 року між ТОВ «ФК ВЕРОНА» та відповідачем укладено кредитний договір № 1838196, який підписаний одноразовим ідентифікатором (а.с.19-21, 39).

Попередньо відповідач 05 березня 2021 року отримував інформацію до укладення договору, що підтверджується наявність одноразового ідентифікатора G8167 (а.с.47-48).

Відповідно до п. 1.1.- 1.4, 1.6 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором. Тип Кредиту кредит. Загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов`язується надати позичальникові за цим договором) складає 4000 гривень. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 15 березня 2021 року по 12 квітня 2021 року включно. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (або непогашену його частину) у розмірі 1.90 % від суми кредиту за кожен день користування. Загальна вартість кредиту 6204 грн.

Крім того, розділом 9 кредитного договору визначені умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору.

Згідно з п. 9.4.3. сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації; продовження строку користування кредитом та строку дії договору не є зміною істотних умов електронного договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому договорі та сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення електронного договору.

Пролонгація можлива і після настання дати погашення Кредиту та сплати процентів за користування кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього договору, в дату здійснення позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені договором та правилами.

Факт укладення кредитних договорів та отримання коштів підтверджується матеріалами справи і відповідачем не оспорюється факт укладення договору та розмір отриманого тіла кредиту.

03 грудня 2021 року укладено договір факторингу № 03/12/2021-2 відповідно до якого ТОВ «ФК «Верона» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами № 1838196.

До позову долучено платіжне доручення щодо оплати відступлення прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги.

Сторонами було підписано акт прийому-передачі боржників за договором. Згідно реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги вбачається, що відповідач має заборгованість у сумі 13844 гривень, що складається з наступного: борг по тілу кредиту 4000 грн, борг по відсотках 2204 грн, борг відсотки (прострочені) 7640 грн (а.с. 9-18).

10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача права вимоги за кредитним договором № 1838196.

Загальний розмір заборгованості за договором № 1838196 на дату відступлення становить 14012.81 гривень, що складається з наступного: заборгованість по основній сумі 4000 грн, заборгованість за відсотками 9844 грн, 3% річних 27.28 грн, інфляційні збитки 141.53 грн (а.с.63).

Згідно реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги вбачається, що відповідач має заборгованість у сумі 14012 гривень, що складається з наступного: сума заборгованості за основним зобов`язанням 4000 грн, сума заборгованості за нарахованими відсотками 9844 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання 168.81 грн (а.с.32-38, 40-43).

А тому позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 1838196.

Загальний розмір заборгованості за договором № 1838196 на 12 квітня 2026 року становить 14012.81 гривень, що складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн, заборгованість за відсотками 9844 грн, 3% річних 27.28 грн, інфляційні збитки 168.81 грн (а.с.8).

17 березня 2021 року між ТОВ «ФК«ДЖОБЕР» та відповідачем укладено кредитний договір № 638230, який підписаний одноразовим ідентифікатором G5944 (а.с.57-62).

Згідно договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 3500 грн шляхом перерахування коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника строком на 29 днів до 11 квітня 2021 року включно, проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину та встановлюється у розмірі 1,90% від суми кредиту в день. Також відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, яким визначені умови кредитування. Загальна вартість кредиту становить 5428.50 грн.

Пунктом 9 Договору передбачено строк дії договору, зокрема:

Відповідно до п. 9.4.2. Договору, автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується авто пролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його авто пролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Відповідно до п. 9.4.3. Договору, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом продовженим на наступних умовах: строк авто пролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня) , наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п. 9.4.3.1.); в період авто пролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2.9% від суми кредиту в день В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більше ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п. 9.4.3.2.).

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

Уклавши з кредитором договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач порушив зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач не оспорював факт укладення вказаного договору та розмір отриманого тіла кредитів.

03 грудня 2021 року укладено договір № 03/12/2021-1 відповідно до якого ТОВ «ФК «Джобер» відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором №638230.

До позову долучено платіжне доручення щодо оплати відступлення прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги.

Сторонами було підписано акт прийому-передачі боржників за договором. Згідно реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги вбачається, що відповідач має заборгованість у сумі 12113.5 гривень, що складається з наступного: борг по тілу 3500 грн, борг по відсотках 1928.5 грн, борг відсотки (прострочені) 6685 грн (а.с.23-31).

10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача права вимоги за кредитним договором №638230.

Загальний розмір заборгованості за договором №638230 на дату відступлення становить 12261.21 гривень, що складається з наступного: заборгованість по основній сумі 3500 грн, заборгованість за відсотками 8613.5 грн, 3% річних 23.87 грн, інфляційні збитки 123.84 грн (а.с.63).

Згідно реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги вбачається, що відповідач має заборгованість у сумі 12261.21 гривень, що складається з наступного: сума заборгованості за основним зобов`язанням 3500 грн, сума заборгованості за нарахованими відсотками 8613.5 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання 147.71 грн (а.с.32-38, 40-44).

А тому позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором №638230.

Загальний розмір заборгованості за договором № 638230 станом на 12 квітня 2026 року становить 12261.21 гривень, що складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 3500 грн, заборгованість за відсотками 8613.5 грн, 3% річних 27.2 грн, інфляційні збитки 123.84 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи вищевказане, позивач правомірно нарахував проценти після визначеного кредитним договором строку кредитування, оскільки такі виступають як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

А тому позов підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що розмір заборгованості є непропорційним, документально не підтвердженим та сформованим із завищених нарахувань відсотків і штрафних санкцій, в зв"язку чим просив зменшити розмір заявлених до стягнення сум до фактично доведеного та справедливого рівня (а.с.94).

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Так, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, вказане правило стосується лише такої відповідальності за невиконання зобов`язань як неустойка, тоді як проценти мають зовсім іншу правову природу, їх розмір узгоджується сторонами при підписанні договору і вони мають бути сплачені позичальником відповідно до положень статті 1054 ЦК України.

Умови договору про сплату процентів за користування кредитом не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін, оскільки розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін, договір укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання. Кредитний договір укладено на визначений термін, відповідно до умов якого відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом установлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, тримавши кошти, не здійснив жодної проплати, у зв`язку із чим допустив порушення умов кредитних договорів.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитами нараховувалися виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу зазначеного строку нові проценти позивачем не нараховувалися, а їх розмір залишився незмінним. Також матеріали справи не містять відомостей про нарахування позивачем штрафних санкцій, пені чи інших видів цивільно-правової відповідальності, а предметом позову є виключно стягнення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21) зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано скан-копію витягу з акту про надання правової допомоги на суму 13000 грн, скан-копію договору про надання правничої допомоги, скан-копію заявки на надання правової допомоги (а.с.52-56).

Суд зауважує, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанова Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 404/5951/23).

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На переконання суду заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 13000 грн є непропорційним до ціни позову в сумі 26274.02 грн.

Куім того, підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, що свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відтак, суд доходить висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям розумності й співмірності.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

Суд, здійснивши оцінку наданих доказів, врахувавши складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, наводить вмотивоване обґрунтування неспівмірності заявлених судових витрат та підстави їх зменшення до 7000грн.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 9662.40 грн (2662.40 грн - судовий збір, 7000 грн витрати на правову допомогу).

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість в розмірі 26274 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн 02 коп, з них:

- за кредитним договором №1838196 від 15 березня 2021 року заборгованість за основним зобов`язанням 4000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення 9844 грн, інфляційні збитки 141.53 грн, 3 % річних 27.28 грн;

- за кредитним договором та №638230 від 17 березня 2021 року заборгованість за основним зобов`язанням 3500 грн, заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення 8613.50 грн, інфляційні збитки 123.84 грн, 3 % річних 23.87 грн;

- судові витрати в розмірі 9662 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

Товариство з обмеженою відповіальністю «Коллект Центр» вул. Мечнікова, 3 офіс 306 м.Київ код ЄДРПОУ 44276926.

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О.С. Головенко