Ухвала суду № 140545520, 02.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9980/26

Провадження № 1-кс/202/7476/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника власника майна - ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025040000000324 від 28.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, вилучене 25.09.2026 року під час обшуку автомобіля AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 та належить ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42025040000000324 відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 28.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами відділу Дніпропетровської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що від працівників УСР в Дніпропетровській області ДСР НПУ, відповідно до якого група осіб, з метою отримання незаконного прибутку у великому розмірі, у період дії воєнного стану, здійснюють шахрайські дії.

В ході проведення заходів з відпрацювання вказаного оголошення було встановлено місце розташування офісів, а саме: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

У вказаному приміщенні невстановлені громадяни здійснюють шахрайські дії у відношенні громадян України та інших держав.

25.09.2026 року у в ході проведення досудового розслідування, проведено обшук транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 було вилучено: банківські картки: восток банк НОМЕР_2 , мобільний телефон Imei: НОМЕР_3 , Imei:2 НОМЕР_4 , які поміщено спецпакет NPU 5307162; два номерні знаки з номером НОМЕР_5 , поміщено до поліетиленового пакети чорного кольору, опечатано біркою, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в ході обшуку транспортного засобу виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , ключі від транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , транспортний засіб «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .

Прокурор вказує, що вищевказане вилучене майно, містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в ході досудового розслідування, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно на підставі п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а тому він звернувся із вказаним клопотанням та просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити. Вказав, що в межах вказаного кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, пов`язане із вчиненням шахрайських дій, з метою отримання незаконного прибутку у великому розмірі, у період дії воєнного стану. На даній стадії кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру, проте вказав, що ОСОБА_5 може бути причтеним до вчинення злочину. Власником вилученого транспортного засобу є мати, ОСОБА_6 . ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що позиція прокурора ґрунтується на припущеннях, у клопотанні прокурора не вказано, яким чином вилучені речі відповідають ст. 98 КПК України, тобто критеріям речових доказів. Представник вважає недоведеними зв`язок вилученого майна з розслідуваним кримінальним правопорушенням та необхідність обмеження права власності. Зазначає, що повідомлення про підозру власнику не вручалося, ОСОБА_5 не є фігурантом кримінального провадження. Транспортний засіб було приидбано за кошти, що накопичені матір`ю за час служби в ЗСУ. Її син ОСОБА_5 лише користувався вказаним транспортним засобом. Накладення арешту на майно порушить право власності особи на транспортний засіб.

Вивчивши клопотання, дослідивши надані прокурором матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін та надані в ході судового засідання документи, суд виходить з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42025040000000324 відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 28.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

25.09.2026 року в ході обшуку транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 було вилучено: банківські картки: восток банк НОМЕР_2 , мобільний телефон Imei: НОМЕР_3 , Imei:2 НОМЕР_4 , які поміщено спецпакет NPU 5307162; два номерні знаки з номером НОМЕР_5 , поміщено до поліетиленового пакети чорного кольору, опечатано біркою, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в ході обшуку транспортного засобу виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , ключі від транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , транспортний засіб «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .

25.09.2026 року вказані предмети та речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Як встановлено слідчим суддею, вищевказане майно було вилучене під час проведення обшуку 25.09.2026 року. Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було направлено до суду 26.09.2026 року, тобто в межах строку, передбаченого ч.ч.3, 5ст. 171 КПК України.

Згідно із ч. 1ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що прокурор просить арештувати майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в порядку, визначеному п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом з тим, зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зазначеним у ст. 98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

На думку слідчого судді, прокурором доведено, що вилучене під час обшуку майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення і може бути використано як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому наявні підстави для накладення арешту на вищевказане майно.

Проте, розглядаючи клопотання в межах кваліфікації кримінального провадження на цій стадії процесу, слідчий суддя вважає, що прокурор не довів, що майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , ключі від транспортного засобу «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , транспортний засіб «AUDI А6» н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 підлягає арешту.

Належність автомобіля ОСОБА_6 підтверджується реєстраційними відомостями, наведеними в ухвалі про обшук, і змістом вилученого реєстраційного документа, зафіксованим у протоколі. Натомість прокурор не навів відомостей про оплату AUDI A6 за рахунок коштів від розслідуваного шахрайства, їх рух на користь продавця або перетворення злочинного доходу в цей транспортний засіб.

Виходячи із положень п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_7 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).

Слідчий суддя вважає, що накладення арешту, на зазначене майно не буде відповідати завданню кримінального провадження під час проведення досудового розслідування, вимогам ст. 2, 98, 170 КПК України, ст. 96-2 КК України та критерію співмірності втручання в право особи на мирне володіння майном.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити спосіб виконання даної ухвали, в порядку затвердженому постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.

При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.

За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню.

Майно , на яке арешт не накладений, підлягає негайному поверненню власнику/володільцю на підставі ч.3 ст.173 КПК України.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення 25.09.2026 року обшуку в транспортному засобі марки «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме на:

- банківську картку Восток Банк НОМЕР_2 , мобільний телефон Imei: НОМЕР_3 , Imei:2 НОМЕР_4 - спецпакет NPU 5307162;

- два номерні знаки з номером НОМЕР_5 , що поміщені до поліетиленового пакету чорного кольору.

Заборонити власнику відчужувати, користуватись, розпоряджатись вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Арештоване майно зберігати відповідно до вимог Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.

В іншій частині клопотання відмовити.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 07 жовтня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1