Рішення № 14054461, 21.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 лютого 2011 року

справа № 5020/72/2011

Господарський суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши матеріали справи №5020/72/2011

за позовом: Відділу Державної служби охорони при УМВС України в місті Севастополі

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 3 913,02 грн,

за участю представників:

позивача –Дубовіс Ю.О., довіреність №1 від 07.02.2011, інспектор організаційно-аналітичного відділу;

відповідача –Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009,

Суть спору:

21.01.2011 Відділ Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” про стягнення заборгованості за надані послуги за договором на централізоване спостереження по GSM - каналу технічних засобів сигналізації, встановлених на «Об’єкті», з виїздом наряду охорони і перезакриттям «Об’єкту»в розмірі 3913,02 грн, яка складається з суми основного боргу –3440,42 грн, пені –231,77 грн, штрафу 7% за прострочення платежу більш 30 днів в сумі 240,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.01.2011 позовна заява прийнята до розгляду суддею Дмитрієвим В.Є. та порушено провадження у справі №5020/72/2011.

Ухвалою суду від 24.01.2011 відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту розрахунковий рахунок відповідача в межах суми заборгованості 3913,02 грн.

У зв’язку з закінченням повноважень судді господарського суду міста Севастополя Дмитрієва В.Є., розпорядженням керівника апарату №6 від 04.02.2011, призначений повторний автоматичний розподіл справ.

За результатами повторного автоматичного розподілу, ухвалою суду від 01.12.2010, справа №5020/72/2011 прийнята до провадження суддею Харченком І.А.

У судовому засіданні 21.02.2011 від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач відмовився від позовних вимог в сумі 500грн у зв’язку із сплатою відповідачем зазначеної суми.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсягу в сумі основного боргу –2940,42 грн, пені –231,77 грн, штрафу –240,83 грн (арк.с. 26).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в:

28.04.2007 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір на централізоване спостереження по GSM - каналу технічних засобів сигналізації, встановлених на «Об’єкті», з виїздом наряду охорони і перезакриттям «Об’єкту»№12-0279/07 (далі –Договір) (арк.с.8-10).

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався надавати послуги по централізованому спостереженню технічних засобів сигналізації встановлений на об’єкті відповідача за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 7, а відповідач в свою чергу зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги охорони (п. 5.8 договору) .

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались заходи спостереження шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

Як зазначив позивач, зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідач виконував неналежним чином, у зв’язку з чим у період з липня по жовтень 2010 року заборгованість останнього склала 3440,42 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

В процесі розгляду справи відповідач оплатив частину заборгованості в розмірі 500 грн, у зв’язку з чим позивач відмовився від позовних вимог в цей частині (арк.с.25).

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсягу в сумі основного боргу – 2940,42 грн, пені –231,77 грн, штрафу –240,83 грн (арк.с. 26).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, заслухав представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг №Ог-0022888 за липень 2010 року, №Ог-0026820 за серпень 2010 року, №Ог-0030821 за вересень 2010 року, №Ог-0034880 за жовтень 2010 року, підписаних сторонами, загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 4040,42 грн (арк.с. 11-13).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за надані послуги є одним з основних обов’язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2 940,42 грн. з урахуванням суми, оплаченої в процесі розгляду справи.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з довідки №336912 від 20.05.2010 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі є державною організацією, тобто він належить до державного сектору економіки.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченої оплати згідно статті 231 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, зокрема, положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі (арк.с.14).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 3 413,02 грн., у тому числі основної борг –2940,42 грн, пеня –231,77 грн, штраф 7% –240,83 грн.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 500 грн провадження підлягає припиненню виходячи з наступного.

21.02.2011 від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач відмовився від позовних вимог в сумі 500грн у зв’язку із сплатою відповідачем зазначеної суми /арк.с. 25/.

Оскільки відмова від позову є правом позивача згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача –прийняти відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 500 грн.

Відповідно до вимог статті 78 та пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 78, пунктом 4 статті 80, статтями 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (99007, місто Севастополь, вулиця Миколи Музики, 58 кв. 74, ідентифікаційний код 31005009) на користь Відділу державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, ідентифікаційний код 14319030) заборгованість в сумі 3 413,02 грн., у тому числі основної борг –2940,42 грн, пеня –231,77 грн, штраф –240,83 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 500,00 грн провадження у справі припинити.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 28.02.2011.