Рішення № 140543577, 13.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2760/26

пр.№ 2/464/2325/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Позивач через електронний кабінет звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 71145699 у розмірі 15 130 грн, з яких: 8 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1275 грн сума заборгованості за відсотками; 4080 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1275 грн комісія за надання кредиту, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов`язань.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвалою судді від 07 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків заяви.

У зв`язку з поданням до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивачем додано до позовної заяви доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

Суддя ухвалою від 20 травня 2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження (про що просив позивач) без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку із малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства.

Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.

Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.

Позивачу/представнику позивача ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

За відсутності у відповідача електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру в порядку ст.187 ЦПК України.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права ураховується, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судового повідомлення.

З огляду на викладене долучена до справи довідка поштового відділення (узгоджується із трекінгом поштового відправлення) з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення з підстав - «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, що узгоджується із положеннями п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідач додатково (альтернативним способом) повідомлявся про розгляд справи на адресу електронної пошти, наявної в матеріалах справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19).

Вирішуючи заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходить із положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, за яким підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Як регламентовано ст.ст.13, 14 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч.1 ст.512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договорів факторингу (глава 73 ЦК України), купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.ст.1077, 1080 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Судом з`ясовано, що 06 вересня 2025 року між фінансовою установою ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позичальником) та відповідачем (позичальником) укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71145699 відповідно до Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 16533. Договір також підписано кредитодавцем електронним підписом 42616.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору: мета отримання кредиту придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума кредиту 8 500 грн строком кредитування/договору 30 днів; процентна ставка/день - 0,5 % (фіксована); комісія за надання кредиту 15 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1275 грн); номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 ; визначено порядок повернення кредиту.

Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та здійснено переказ у розмірі 8 500,00 грн кредиту на зазначену у договорі карту відповідача НОМЕР_1 (номер платежу f67ca208-0768-4564-827d-b084a45dd27d), що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 10 квітня 2026 року, що надає послуги кредитодавцю про переказ коштів на підставі договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30 вересня 2020 року.

На підставі договору факторингу № 26/01/26 від 26 січня 2026 року з додатками - актом прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією з оплати згідно з договором факторингу, укладеним між фінансовою компанією ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та фінансовою установою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (фактор) позивач по справі, останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.

Покликаючись на невиконання відповідачем умов договору кредиту, позивач долучає розрахунок заборгованості, визначаючи розмір заборгованості 11 050 грн, з яких: 8 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1275 грн сума заборгованості за відсотками; 1275 грн комісія за надання кредиту.

У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже відповідачами наведений розрахунок не заперечено та не спростовано. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Досліджуючи вимоги про стягнення 4080 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом, суд виходить із положення ч.2 ст.625 ЦК України, за якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як установлено вище, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач отримав кредитні кошти, та зобов`язувався повернути надані кошти у повному обсязі у визначений договором строк, а саме до 05 жовтня 2025 року, визначено строк кредитування 30 днів.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, кредитодавець відповідно до положень ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, до 05 жовтня 2025 року, після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено абзац 2 наступного змісту: «У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін».

Доказів пролонгації строку дії договору надання грошових коштів у кредит шляхом укладення відповідних додаткових договорів між сторонами позивачем суду не надано.

За таких обставин, проценти після закінчення строку, на який укладався кредитний договір, стягненню не підлягають, оскільки виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу та від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання. Отже, вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» та пункт 6 викладено в такій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 виснувала таке: якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Беручи до уваги викладене, зміни до Закону України «Про споживче кредитування» не надають правової підстави для нарахування для нарахування неустойки, оскільки пріоритетними є норми ЦК України.

Суд наголошує, що у позовній заяві позивач жодним чином не зазначає жодних підстав, у тому числі правових, нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом.

З урахуванням узятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, обов`язковості договору для сторін та презумпції правочинів, відсутності доказів повернення кредиту, доводи позивача щодо стягнення заявленої суми боргу з відповідача у розмірі 11 050 грн з наданням переконливих письмових доказів, достовірність яких не оспорюється, є підставними та позов підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. В іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

У матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б доводили протилежне та беззастережно спростовували зазначений висновок суду.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не висловив свою позицію про заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, жодних доводів у спростування позову не навів та доказів, які б досліджувалися судом, не надав. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягаря доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

Розподіляючи судові витрати, у порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог. Докази наявності у відповідачів пільг зі сплати судового збору у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 71145699 у розмірі 11 050 грн, з яких: 8 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1275 грн сума заборгованості за відсотками; 1275 грн комісія за надання кредиту.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 1944,35 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул.Лісова, 2;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 13 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО