Ухвала суду № 140543457, 09.10.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3983/21

Провадження № 6/450/135/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикій О. Ю.

за участю заявника ОСОБА_1

представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року та встановлення графіку погашення заборгованості в цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

15.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про розстрочення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року та встановлення графіку погашення заборгованості в цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 450/3983/21, яке перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Білецького І.М., щодо стягнення з нього заборгованості; встановити розстрочку виконання рішення строком на 24 місяців шляхом сплати заборгованості рівними щомісячними платежами відповідно до графіка: до 01.10.2026 р. 5 400 грн 00 коп; до 01.11.2026р. 5 400 грн 00 коп; до 01.12.2026р. 5 400 грн 00 коп; далі щомісячно до повного погашення заборгованості; встановити, що остаточний платіж здійснюється у розмірі фактичного залишку заборгованості

В обґрунтуванні заяви покликається на те, що відповідно до виконавчого листа з нього, ОСОБА_1 , підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 загалом 128 881,61 грн, а саме 109 016,28 грн матеріальної шкоди, 18 589,33 грн шкоди за втрату товарного вигляду автомобіля та 1 276,00 грн судового збору. Зазначає, що рішення суду на даний час не виконано та перебуває на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 79547841. Вважає, що одноразове стягнення всієї суми заборгованості з огляду на його майновий стан та запроваджений воєнний стан є надмірним, оскільки внаслідок накладення приватним виконавцем арешту на належне йому майно та банківські рахунки він позбавлений можливості вільно розпоряджатися майном та забезпечувати поточні витрати. При цьому зазначає, що не ухиляється від виконання судового рішення та має намір погашати заборгованість шляхом регулярних платежів. Посилається на положення статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 435 ЦПК України, які передбачають можливість розстрочки виконання судового рішення за наявності обставин, що ускладнюють його виконання. Вважає, що встановлення розстрочки забезпечить реальне виконання рішення суду та баланс інтересів сторін, оскільки стягувач не буде позбавлений можливості отримати присуджені йому кошти. У зв`язку з цим просить розстрочити виконання рішення суду шляхом встановлення щомісячної сплати по 5 400,00 грн до повного погашення заборгованості, з першим платежем протягом десяти календарних днів з моменту набрання законної сили ухвалою суду, а також дозволити дострокове часткове погашення заборгованості у разі покращення його фінансового становища.

02.10.2026 року подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи заявником ОСОБА_1 , в якому останній зазначив, що подані документи мають підтвердити обставини, які істотно ускладнюють одноразове виконання судового рішення, зокрема його фактичне матеріальне становище, відсутність регулярного заробітку та наявність інших фінансових зобов`язань. Зокрема, посилається на витяг із протоколу наглядової ради КС «Кредо» щодо виконання ним обов`язків на громадських засадах без виплати заробітної плати, наявність інших судових спорів та грошових зобов`язань, а також додаткових витрат у виконавчому провадженні. Просить долучити подані письмові докази до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення.

05.10.2026 року представником стягувача ОСОБА_3 адвокатом Шниром О. Б. на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області подано письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, відповідно до яких стягувач заперечує проти задоволення заяви та вважає її безпідставною. Зазначає, що заява про розстрочення подана з пропуском передбаченого ч. 5 ст. 435 ЦПК України однорічного строку з дня ухвалення рішення суду, а запропонований боржником строк розстрочення на 24 місяці також перевищує встановлений законом граничний строк. Посилається на практику Верховного Суду щодо імперативності зазначеного обмеження. Крім того, вказує, що боржником не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Зазначає, що накладення арешту на майно та кошти є заходами примусового виконання рішення, а не обставинами, що перешкоджають його виконанню, при цьому боржником не надано доказів часткового погашення заборгованості чи належних відомостей про його доходи, майновий стан та стан банківських рахунків. Звертає увагу на наявність у ОСОБА_1 нерухомого майна, на яке може бути звернено стягнення. Також заперечує доводи щодо відсутності у боржника заробітку, посилаючись на те, що виконання ним обов`язків голови правління КС «Кредо» на громадських засадах без оплати було встановлено за його власною заявою та не підтверджує відсутності інших джерел доходу. Щодо додатково поданих боржником доказів зазначає, що вони не підтверджують наявності обставин, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання рішення суду, а окремі з них стосуються зобов`язань юридичної особи, незавершених судових спорів або інших витрат, пов`язаних із примусовим виконанням рішення. Вважає, що посилання на воєнний стан саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення, оскільки боржником не доведено його впливу на доходи чи майновий стан. Також стягувач вважає, що запропонований боржником графік платежів не забезпечує балансу інтересів сторін, оскільки не охоплює всіх належних до сплати сум, містить внутрішні суперечності щодо кількості та строків платежів, а запропонований строк виконання рішення до жовтня 2028 року є надмірним з огляду на тривалий строк невиконання рішення, яке набрало законної сили 24.12.2024 року. У зв`язку з наведеним просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року у справі №450/3983/21 та стягнути з боржника витрати на професійну правничу допомогу.

05.10.2026 року ОСОБА_1 подано через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення додаткових доказів до заяви про розстрочення виконання судового рішення, у якому зазначив, що подані документи підтверджують його актуальний матеріальний та майновий стан і обставини, які, на його думку, істотно ускладнюють одноразове виконання судового рішення. Посилається на накладення арешту на його банківські рахунки та майно, що, за його твердженнями, позбавляє можливості вільно розпоряджатися коштами та майном, а також на значний розмір щомісячних витрат на утримання житла та оплату житлово-комунальних послуг. Зазначає, що не ухиляється від виконання судового рішення, звертався до приватного виконавця з пропозицією погашати заборгованість частинами, однак такої можливості йому надано не було. Вважає, що подані документи у сукупності підтверджують відсутність у нього реальної можливості одноразово виконати рішення суду та необхідність встановлення розстрочки як способу забезпечення його повного і реального виконання. У зв`язку з наведеним просить долучити додаткові докази до матеріалів справи та врахувати їх разом з іншими доказами під час розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, заяву підтримав та пояснив, що не ухиляється від виконання рішення суду, однак на даний час не має матеріальної можливості виконати його в повному обсязі одноразово. Зазначив, що відмовився від отримання заробітної плати у кредитній спілці «Кредо», а всі поточні витрати на даний час несе його дружина, яка також має намір допомогти йому у погашенні заборгованості. Повторно наголосив, що не ухиляється від виконання рішення суду та готовий розглянути запропоновані умови погашення заборгованості.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Шнир О. Б. у судовому засіданні проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду заперечив, підтримав подані письмові заперечення та зазначив, що заявником не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Наголосив, що боржник тривалий час не виконує рішення суду, при цьому не надав належних доказів свого майнового стану та неможливості погашення заборгованості. Наголосив на тому, що боржником пропущено встановлений ч.5 ст.435 ЦПК України однорічний строк для подання такої заяви. Зазначив, що запропонований боржником порядок погашення заборгованості не відповідає інтересам стягувача та не забезпечує своєчасного виконання рішення суду. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, суд, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року вирішено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задоволити; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 50 000 гривень 00 копійок та суму пені в розмірі 42 856 гривень 16 копійок; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 109 016 гривень 28 копійок та суму шкоди за втрату товарного вигляду автомобілем в розмірі 18 589 гривень 33 копійки; стягнути Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 930 гривень; стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 1 276 гривень.

Вказане рішення набрало законної сили 24.12.2024 року.

23.10.2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

03.12.2024 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Пустомитівським районним судом Львівської області було ухвалено додаткове рішення на підставі якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 32 000 грн. на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.12.2024 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 14.01.2025 року.

23.10.2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 79547841, відкрите 07.11.2025 року на підставі виконавчого листа № 450/3983/21, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 128 881,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суд звертає увагу сторін на те, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Саме такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18), від 07 листопада 2024 року у справі № 824/111/22, (провадження № 61-13176ав24).

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище, на підтвердження чого долучає податкове повідомлення рішення від 15.09.2026 року № 021386/0707 ГУ ДПС в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ, згідно якого Кредитній спілці «Кредо», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ і п.118-1.1 статті 118 та п.п. 2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" абзац 2, п.п. 53-1.1. п. 53-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV змінами та доповненням застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 380 000,00 грн.; ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2026 року у справі № 349/551/26; додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.12.2024 року у справі № 450/3983/21; ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області (додаткову) від 03.12.2024 року у справі № 450/3983/21; ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області (додаткову) від 27.08.2026 року у справі № 450/3983/21; постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 79547841 від 25.08.2026 року приватного виконавця Макухіної І. В., за заміщенням приватного виконавця Білецького І. М.; платіжні інструкції про сплату ОСОБА_4 комунальних платежів; рахунок повідомлення на оплату № 9/26/56 за вересень 2026 року за утримання будинку та внески ОК «Панська Гора»; постанову про арешт майна боржника від 24.11.2025 року ВП № 79547841 приватного виконавця Білецького І. М.; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП № 79547841 приватного виконавця Білецького І. М.

Згідно витягу з протоколу № 151 засідання наглядової ради кредитної спілки «Кредо» від 03.08.2026 року за участю членів наглядової ради, зокрема ОСОБА_4 голови наглядової ради та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , щодо заяви Голови Правління Кредитної спілки «КРЕДО» Даниляка Р. І. від 28.08.2026 року щодо виконання ним обов?язків Голови Правління на громадських засадах, у зв?язку зі складною фінансово-економічною ситуацією, низького дохідністю діяльності Кредитної спілки та відсутністю можливості забезпечувати виплату заробітної плати в достатньому розмірі, з метою зменшення адміністративних витрат Кредитної спілки, збереження її фінансових ресурсів та забезпечення безперервності управління і належного виконання функцій виконавчого органу, вирішили задовольнити вищевказану заяву ОСОБА_1 та встановлено з 01.09.2026 року виконання ним обов`язків Голови правління КС «Кредо» на громадський засадах, безоплатно.

Окрім іншого, витягом з протоколу, встановлено, що виконання Головою Правління своїх повноважень на громадських засадах здійснюється за його особистою заявою та добровільною згодою і спрямоване на зменшення витрат Кредитної спілки в умовах недостатньої дохідності її діяльності.

Водночас суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на відсутність заробітної плати у КС «Кредо» як підтвердження його скрутного матеріального становища, оскільки виконання ОСОБА_1 обов`язків Голови Правління на громадських засадах, безоплатно, здійснюється з 01.09.2026 року на підставі його особистої заяви та добровільної згоди на таке, проте рішення Пустомитівським районним судом Львівської області винесено 12.11.2024 року, виконавче провадження № 79547841 на підставі виконавчого листа № 450/3983/21, виданого 23.10.2025 року відкрито 07.11.2025 року, натомість відомостей про його доходи за цей період суду не надано. Таким чином, відсутність заробітної плати 01.09.2026 року зумовлена власною ініціативою заявника, а не обставинами, які не залежать від його волі. Крім того, заявником не надано відомостей про розмір його доходів з інших джерел та належних доказів, які б підтверджували його неспроможність виконати рішення суду.

Крім того, подане заявником податкове повідомлення-рішення стосується КС «Кредо» як юридичної особи та застосованих до неї штрафних (фінансових) санкцій, а тому саме по собі не підтверджує розміру доходів чи майнового стану ОСОБА_1 особисто. Інші долучені документи також не містять відомостей про фактичний розмір його доходів, наявні грошові кошти, інші джерела доходу чи сукупний майновий стан.

Судом встановлено, що 28.08.2026 року ОСОБА_1 приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області подано заяву про добровільне погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 79547841, на яку за вих. № 60770 від 02.09.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Макухіною І. В. надано відповідь, відповідно до якої запропонований боржником графік погашення заборгованості в розмірі 5 400,00 грн щомісяця, починаючи з 01.10.2026 року до 01.10.2028 року, не прийнято як підставу для зупинення чи відкладення вчинення виконавчих дій. При цьому зазначено, що за відсутності рішення суду про розстрочення або відстрочення виконання судового рішення часткове погашення заборгованості не є підставою для припинення чи зупинення заходів примусового виконання. Водночас боржнику повідомлено про можливість здійснювати часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, які враховуватимуться при визначенні її залишку, а також про можливість погасити заборгованість у повному обсязі до проведення реалізації арештованого майна.

Тобто, приватним виконавцем Даниляку Р. І. було роз`яснено, що він не позбавлений можливості здійснювати часткове погашення заборгованості, а внесені ним платежі будуть враховані у виконавчому провадженні з відповідним перерахунком залишку заборгованості.

Натомість, заявник є працездатною особою, документів, які б свідчили про наявність у нього інвалідності, хвороби, іншої надзвичайної ситуації, яка б підтвердила особливий характер обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду не надано, складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

В той же час суд наголошує для заявника ОСОБА_1 , що при вирішенні питання розстрочення виконання рішення суду мають бути враховані також права позивача у справі.

Варто зазначити також, що, як на це обґрунтовано звертає увагу представник стягувача адвокат Шнир О. Б., заява про розстрочення виконання рішення суду подана ОСОБА_1 15.09.2026 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення рішення суду від 12.11.2024 року, що набрало законної сили 24.12.2024 року.

Таким чином, відповідачем не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочки виконання рішення суду, а наведені підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного розстрочення.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України « Про виконавче провадження » є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами

Законодавством встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Враховуючи наведені вище норми закону, зазначає, що складне матеріальне становище, на яке посилається заявник у поданій заяві, не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Тобто, вирішуючи дане питання суд зазначає, що обставини, на які посилається заявник, не є виключними в розумінні ст. 435 ЦПК України і не є підставою для розстрочення виконання рішення, яке набрало законної сили.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що сторони виконавчого провадження на стадії виконавчого провадження вправі укласти мирову угоду, де вони можуть погодити графік погашення заборгованості.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку про недоведеність заявником обґрунтованих підстав для розстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року та встановлення графіку погашення заборгованості в цивільній справі № 450/3983/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі її подання ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 09.10.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук