Постанова № 140542, 30.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.06 р. Справа № 31/163а

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання В.В.Москалик, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова фірма „Ніста” м. Маріуполь

До Жовтневої міжрайонної держаної податкової інспекції м. Маріуполя

Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 0000862342/0, 0000812342/0 від 30.05.06р.

За участю представників сторін:

від позивача: Бабенко Микола Григорович – директор ТОВ “Промислової фірми “Ніста”, паспорт серії ВВ 244736, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 24.01.98р.

від відповідача: Рєпіна К.В. – довіреність № 14 від 06.02.06р.

Усачова О.І. – довіреність № 73 від 19.08.06р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислова фірма „Ніста” м. Маріуполь звернулось з позовом до Жовтневої міжрайонної держаної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.05.06р. № 0000862342/0, яким визначена штрафна санкція у сумі 350 грн. з податку на прибуток та № 0000812342/0 про визначення ПДВ у сумі 3159грн. та штрафних санкцій у сумі 5331грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставне застосування податковим органом штрафних санкцій з податку на прибуток при відсутності донарахування податку і факту заниження чи завищення податкових зобов’язань з цього податку, а також неправомірне нарахування йому податкового зобов’язання з ПДВ по операції з придбання літака та застосування штрафних санкцій при самостійному виправленні помилки шляхом подачі уточненої декларації.

Позивач зважає на те, що уточнені декларації в зв’язку з самостійним виправленням помилки були подані ним до проведення перевірки ДПІ і тому у нього відсутнє заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ, тому і підстави застосування штрафних санкцій по п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” були відсутні.

Стосовно віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з придбання літака, то в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ч. 2 п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідач проти позову заперечував, вважає свої рішення законними з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Відповідач вважає, що позивач допустив порушення п. 4.1 ст. 4, п. 8.4.3 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке призвело до несвоєчасного декларування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 700грн. внаслідок не включення до складу валового доходу сум перевищення виручки від продажу основних фондів над їх балансовою вартістю у І кварталі 2004р. на суму 2969грн. Зазначена помилка позивачем була виправлена самостійно в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2004р., але не було здійснено самостійне нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в зв’язку з чим йому була визначена штрафна санкція податковим органом відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 зазначеного Закону.

Відповідач також зважає на порушення позивачем п. 7.4.1 та п. 7.4.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” при відображені в податковому обліку операцій з придбання літака, а також на порушення норм п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.3.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке було самостійно виправлене позивачем до проведення ДПІ перевірки, але без нарахування позивачем самостійно штрафних санкцій відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тому за результатами перевірки до позивача також застосована штрафна санкція відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Розгляд справи здійснювався за нормами КАС України і без здійснення технічного фіксування судового процесу з веденням протоколу судового засідання відповідно до ст. 2 КАС України. Провадження у справі зупинялось за клопотанням сторін відповідно до ч. 2 п. 4 ст. 156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази господарським судом встановлено наступне.

ДПІ у м.Маріуполь здійснила позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.03р. по 31.12.05р., про що складено акт № 15/23-2/31191299 від 11.05.06р., на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000862342/0, яким визначена штрафна санкція у сумі 350грн. з податку на прибуток та від 30.05.06р. № 0000812342/0 про визначення ПДВ у сумі 3159грн. та штрафних санкцій у сумі 5331грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивач в порушення п. 4.1 ст. 4, п. 8.4.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в І кварталі 2004р. не включив до складу валових доходів суму перевищення виручки від продажу основних фондів над їх балансовою вартістю. В ІІ кварталі 2004р. позивач самостійно виправив помилку, здійснивши коригування (збільшення) валових доходів (рядок 02.2 декларації) в декларації за І півріччя 2004р., але не нарахував штрафну санкцію у розмірі 5% від суми недоплати відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в зв’язку з чим ДПІ застосувала до позивача штрафну санкцію у сумі 350грн. відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” без нарахування податку на прибуток.

Господарський суд вважає, що застосування штрафної санкції, передбаченої п. 17.1.3 ст. 17 зазначеного Закону, у сумі 350грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0000862342/0 від 30.05.06р. є безпідставним.

Відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними в п.п. „б” п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати.

Спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов’язання не донараховане і базою для застосування штрафних санкцій у сумі 350грн. (50%) ДПІ визначила суму податку, на яку позивач занизив податкові зобов’язання по декларації за І квартал 2004р. (0,7тис. грн.), але відкоригував у І півріччі 2004р. без нарахування штрафних санкцій 5 % відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За приписами п. 17.2 ст. 17 даного Закону платник податку, який до початку перевірки ДПІ самостійно виявляє факт заниження податкових зобов’язань минулих податкових періодів, зобов’язаний а) надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або б) відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Позивач скористався правилом, передбаченим п. „б” п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відобразивши суму такої недоплати в складі декларації з цього податку за наступний податковий період, але не нарахував і не збільшив загальну суму податкових зобов’язань по декларації за 1 півріччя 2004р. на суму штрафних санкцій у розмірі 5 % (35 грн.).

ДПІ у м.Маріуполі встановила при перевірці фактично заниження позивачем при самостійному виправленні помилки загальної суми податкового зобов’язання за І півріччя 2004р. на суму штрафних санкцій у розмірі 35грн. (5% від суми недоплати – 700грн.), на яку платник податку повинен був збільшити загальну суму податкових зобов’язань за І півріччя 2004р., але неправомірно застосувала штрафну санкцію у сумі 350 грн. відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при відсутності факту донарахування податкових зобов’язань у випадку, передбаченому п.п. „б” п. 4.2.2 ст. 4 зазначеного Закону, і при цьому, виходячи із суми недоплати 700 грн., на яку були позивачем самостійно збільшені податкові зобов’язання з податку на прибуток у І півріччі 2004р. при виправленні помилки відповідно до п. 17.2 ст. 17 зазначеного Закону.

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000862342/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 350грн. з податку на прибуток підлягають задоволенню.

Стосовно правильності прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000812342/0, то даним рішенням ДПІ позивачу визначені податкові зобов’язання з ПДВ у сумі 3159грн. та штрафні санкції у загальній сумі 5331грн.

Податок у сумі 3159грн. донараховано (згідно акту перевірки і податкового повідомлення-рішення) за порушення позивачем п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Із змісту акту перевірки убачається, що позивачем у вересні 2003р. включена до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 3159 грн., по операції з придбання літака у ПКФ „Метон” (податкова накладна № 15 від 29.09.2003р.), розрахунки за який було здійснено заліком взаємної заборгованості. Документи, що підтверджують передачу права власності на літак в процесі перевірки не були надані. На даний літак амортизація не нараховувалась і в господарській діяльності він не використовувався.

За результатами перевірки ДПІ дійшла висновку, що даний транспортний засіб з урахуванням зазначених обставин не підлягає амортизації, оскільки в експлуатацію не прийнятий, в господарській діяльності не використовувався, тому ПДВ у сумі 3159грн. не підлягав включенню до податкового кредиту по декларації за вересень 2003р.

Придбаний літак відноситься до основних засобів 2 групи, які підлягають амортизації відповідно до ст.. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. За поясненнями позивача літак не був введений в експлуатацію на день перевірки ДПІ, оскільки не були проведені необхідні роботи, пов’язані з наданням дозволу на здійснення польотів.

Господарський суд вважає, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні літака як основного засобу, незалежно від того, був чи ні введений даний засіб в експлуатацію, виходячи із положень ч. 2 п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

З урахуванням зазначеного донарахування податку на додану вартість у сумі 3159грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1580грн. є неправомірним і тому вимоги позивача в цій частині позову також підлягають задоволенню.

Стосовно застосування штрафної санкції з ПДВ у сумі 3751грн. відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то суд також вважає її неправомірною з тих же мотивів, викладених в даному рішенні щодо застосування штрафних санкцій по податку на прибуток, оскільки дане порушення є аналогічним.

Згідно акту перевірки ДПІ встановила порушення п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.3.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

ТОВ „Промислова фірма „Ніста” в жовтні 2005р. здійснило реалізацію основних засобів (споруди та будівлі) загальною вартістю 37510,22грн. (ПДВ 7502,04грн.), а балансова вартість споруд склала 36353,03грн.

Сума ПДВ, нарахована при реалізації основних засобів до складу податкових зобов’язань з ПДВ у декларацію за жовтень 2005р. включена не була.

Позивач 20.03.06р. надав уточнений розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з самостійним виправленням помилки на суму 7502 грн., але штрафну санкцію, передбачену п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач не нарахував, в зв’язку з чим ДПІ застосувала до позивача штрафну санкцію у сумі 3751грн., передбачену п. 17.1.3 ст. 17 зазначеного Закону. При цьому донарахування ПДВ відповідно до п. „б” п. 4.2.2 ст. 4 Закону ДПІ не здійснювалась.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000812342/0 в частині застосування штрафної санкції з ПДВ у сумі 3751грн., передбаченої п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підлягають задоволенню.

З урахуванням результатів розгляду справи судові витрати – судовий збір у сумі 3грн. 40коп., сплачений позивачем, підлягають стягненню з коштів Державного бюджету України.

Керуючись п. 4.2.2 п.п. „б”, п. 17.1.3, п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.. 4, 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.. 2, 12, 71, 72, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова фірма „Ніста” м.Маріуполь до Жовтневої міжрайонної держаної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 0000862342/0, 0000812342/0 від 30.05.06р. задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000862342/0, яким визначена штрафна санкція у сумі 350 грн. з податку на прибуток, та № 0000812342/0 про визначення податку на додану вартість у сумі 3159грн. та штрафних санкцій у сумі 5331грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова фірма „Ніста” м.Маріуполь судовий збір у розмірі 3,40грн.

Вступну та резолютивну частини постанови залучити до справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подання через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та подачі протягом 20 днів апеляційної скарги з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 04.09.06 р.

Суддя Ушенко Л.В.