Ухвала суду № 140541001, 12.10.2026, Оболонський районний суд міста Києва

12.10.2026 Справа № 756/7509/26

Номер справи 756/7509/26

Унікальний номер 756/7086/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря судових засідань - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про закриття провадження у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» до ОСОБА_1 , треті особи: Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання вчиненим правочину на підставі договору найму майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсним Договір відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований у реєстрі за № 1811.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2026 відкрито загальне провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.07.2026 залучено в якості третіх осіб Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі ТОВ, АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Богомазова П.С. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить: визнати вчиненим правочин з надання іпотекодержателем акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» згоди на передачу предмета іпотеки - будівлі центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв.м. - у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» на підставі Договору найму майнових прав від 20.11.2015; визнати існуючими обов`язки правонаступника наймодавця акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», передбачені пунктами 6.2 та 14.4 Договору найму майнових прав від 20.11.2015; визнати існуючим право вимоги ОСОБА_1 до правонаступника наймодавця, яке виникло внаслідок порушення обов`язків наймодавця, передбачених пунктами 6.2 та 14.4 Договору найму майнових прав від 20.11.2015 та було набуте ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.07.2026 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» про визнання вчиненим правочину на підставі договору найму майнових прав прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» до ОСОБА_1 , треті особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23.09.2026 за клопотанням позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 залучено Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» як співвідповідача за його зустрічним позовом у даній справі.

Представник Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому просить закрити провадження у справі № 756/7509/26 як за первісним позовом ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», так і за зустрічним позовом ОСОБА_1 з огляду на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування клопотання Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» зазначає, що спір у даній справі стосується правочину у господарській діяльності - Договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015, укладеного між юридичними особами, а також нерухомого майна, що на дату виникнення спірних правовідносин виступало предметом забезпечення (іпотекою) виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, а також наразі таке майно визначено у спірному договорі відступлення як предмет неустойки за зобов`язанням, сторонами якого є юридичні особи.

Наголошує, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами зводяться виключно до оцінки правовідносин за іпотечним договором, укладеним між юридичними особами в забезпечення виконання кредитних зобов`язань юридичної особи, а також господарського договору найму, укладеного між юридичними особами та предметом якого виступало іпотечне майно.

Додатково звертає увагу суду, що висновок стосовно віднесення спірних правовідносин до юрисдикції саме господарського суду неодноразово підтверджувався судовими рішеннями, які набрали законної сили, у інших справах за участю учасників цієї справи за результатами розгляду позовних вимог, які стосувались спірного договору відступлення права вимоги та прав на нерухоме майно, що є об`єктом спору у даній справі.

Представник ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» - адвокат Бабійчук О.С. подала заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про закриття провадження у справі, посилаючись на таке.

Спірні правовідносини пов`язані із договором відступлення права вимоги та правом вимоги, як самостійним об`єктом цивільних прав, який належить фізичній особі, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Крім того, зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним правочину закрито провадження, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазов П.С. подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про закриття провадження у справі, навівши такі доводи.

У цій справі не заявлено вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права іпотекодержателя, витребування або передачу будівлі Банку, а також про виконання кредитного договору. Тому саме ці правовідносини не можуть визначати предметну юрисдикцію справи.

Сторонами договору відступлення № 01/300823 є ТОВ «ОКІТ» та ОСОБА_1 . Останній виступає у спірних правовідносинах як фізична особа. Банк не надав доказів, що договір укладено ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем або в межах його підприємницької діяльності.

Обставини укладення кредитного, іпотечного договорів або договору найму можуть оцінюватися судом як підстави вимог чи заперечень. Проте така оцінка не змінює ані заявленого предмета позовів, ані суб`єктного складу сторін договору відступлення.

Також представник ОСОБА_1 посилається на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) та стверджує, що закриття цього цивільного провадження створило б юрисдикційний конфлікт і позбавило б сторони можливості розглянути спір судом, визначеним законом.

Представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.

Представники ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про закриття провадження.

Третя особа Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі ТОВ в судове засідання не з`явилось, про час та дату розгляду справи було повідомлено належним чином, причини неявки в судове засідання суду не повідомило.

Заслухавши думку представників учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши зміст позовних вимог, суд вважає правильним закрити провадження у даній справі, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2530/18, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Вищенаведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений законом або договором, чи іншим способом, що є ефективним та не суперечить закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість (предметна юрисдикція) господарських справ установлена ч. 1 ст. 20 ГПК України, згідно з п.п. 1 та 6 якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені ст. 20 ГПК України.

У постановах від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2530/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що 18.08.2006 між АТ «Державний експортно - імпортний банк України» (банк) та БП «Солідарність» у формі ТОВ (позичальник) було укладено Кредитний договір № 18106К31/2159 з додатковими угодами.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 між БП у формі ТОВ «Солідарність» (іпотекодавець) та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір № 18106Z109 від 19.08.2006, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно - будівля центру сімейного дозвілля (літ. А), загальною площею 7317,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було у власності іпотекодавця.

20.11.2015 між ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та БП «Солідарність» у формі ТОВ було укладено Договір найму майнових прав (нова редакція), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим № 2162, строком на 10 років з моменту його підписання, відповідно до п. 1.1 якого наймодавець - БП «Солідарність» у формі ТОВ передає наймачу - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» свої право володіння, право користування та право розпорядження (далі - майнові права) - будівлею центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв.м.

22.09.2022 АТ «Державний експортно - імпортний банк України» набуло право власності на будівлю центру сімейного дозвілля, загальною площею 7317 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , літера А в результаті придбання цього майна на електронному аукціоні ДП «СЕТАМ».

У вересні 2022 року АТ «Державний експортно - імпортний банк України» звернулось з позовом до ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та БП «Солідарність» у формі ТОВ про визнання недійсним (нікчемним) Договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 року, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) позов АТ «Державний експортно - імпортний банк України» задоволено частково; у задоволенні позовної заяви АТ «Державний експортно - імпортний банк України» в частині визнання недійсним (нікчемним) договору найму майнових прав від 20.11.2015, укладеним між Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено; в частині позовної заяви АТ «Державний експортно - імпортний банк України» до ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» про звільнення з будівлі центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв. м. задоволено; зобов`язано ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» усунути перешкоди у здійсненні права користування АТ «Державний експортно - імпортний банк України» нежитловим приміщенням - будівлею центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв.м. шляхом її звільнення.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) договору найму мотивовано тим, що недійсність цього правочину вже встановлена законом (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»), тому вимога позивача в цій частині не є належним та ефективним способом захисту прав та інтересу позивача.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та постановою Верховного Суду від 05.12.2024.

В свою чергу, 30.08.2023 між ОСОБА_1 (новий кредитор) та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» (первісний кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 01/300823, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого первісний кредитор передає (відступає в повному обсязі), а новий кредитор приймає (набуває в повному обсязі) належне первісному кредиторові право вимоги витребувати (стягнути) у Боржника (Наймодавця та/або його Правонаступника) у власність предмет неустойки - об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7317 кв.м, яке (право вимоги) виникло на підставі п. 9.7 та як наслідок невиконання Боржником (Наймодавцем) умов, передбачених п. 6.2 Договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 року за реєстровим № 2162 (надалі - Основний договір), який був укладений між багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Наймодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» (надалі - Наймач).

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 922/856/23 (910/8719/22) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023.

Як було зазначено вище, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

При цьому, суд зазначає, що участь фізичної особи в якості сторони справи не відносить апріорі такий спір до цивільної юрисдикції, а формулювання позивних вимог (тобто предмет позову), що кореспондує обраному позивачем способу захисту, не впливає на визначення предметної юрисдикції, адже, не змінює сутності спірних правовідносин сторін.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» посилається на те, що спірний договір відступлення був спрямований на передачу ОСОБА_1 право вимоги будівлі центру сімейного дозвілля як неустойки в забезпечення виконання зобов`язань за Договором найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015.

Водночас, була відсутня письмова згода іпотекодержателя на передачу предмета іпотеки у користування ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» за Договором найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015.

А тому внаслідок нікчемності правочину (Договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 року) у цивільному обороті не виникли та не існували обов`язки та відповідальність наймодавця, передбачені цим договором найму, а також похідне від них право вимоги неустойки.

Тобто станом на 30.08.2023 у ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» не існувало дійсного, належного, визначеного та такого, що може бути передане іншій особі, права вимоги про передання у власність будівлі як неустойки.

В свою чергу, ОСОБА_1 в своєму зустрічному позові стверджує, що іпотекодержатель АТ «Державний експортно - імпортний банк України» був обізнаний про передачу права користування будівлею центру сімейного дозвілля ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» на підставі Договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 та надавав згоду на таке користування, а також вказує, що до АТ «Державний експортно - імпортний банк України» перейшли права та обов`язки наймодавця за Договором найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 року в порядку правонаступництва.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спір у даній справі за первісним позовом ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та за зустрічним позовом ОСОБА_1 стосується спору:

- щодо нерухомого майна (будівлі центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А)) саме з приводу перебування цього майна в статусі предмета забезпечення (предмета іпотеки за Іпотечним договором № 18106Z109 від 19.08.2006, укладеним між АТ «Державний експортно - імпортний банк України» та БП «Солідарність» у формі ТОВ в забезпечення виконання кредитних зобов`язань БП у формі ТОВ «Солідарність» за Кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006);

- щодо правочину (Договору найму майнових прав (нова редакція) від 20.11.2015 року), вчиненого в господарській діяльності між двома юридичними особами - БП «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», за яким було відступлено право вимоги на підставі спірного договору.

Відтак, сторонами основного зобов`язання (кредитного договору та договору найму), а також договору іпотеки у цій справі є виключно юридичні особи.

Наступне введення до господарських правовідносин в порядку відступлення права вимоги фізичної особи жодним чином не змінює ні характер первісних правочинів, ні їх суті, ні характеру правовідносин (в даному випадку господарських), що виникли на їх підставі, адже, договір цесії є лише інструментом передачі майнових прав, під час якої змінюється тільки сторона кредитора.

Таким чином, на переконання суду, спір у даній справі належить до розгляду суду господарської юрисдикції, оскільки закон (ст. 20 ГПК України) містить пряму вказівку на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2025 у cправі № 911/153/24, із посиланням на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 та в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 зі справи № 201/8793/21-ц, наведено правову позицію, відповідно до якої, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а договір є господарським, то спір стосовно договорів про відступлення права вимоги за такими договорами має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому ж судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням. Те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які прямі договірні відносини між собою, у тому числі, укладені на забезпечення виконання основного (кредитного) зобов`язання, не впливає на те, що цей спір в силу специфіки забезпечувальних правовідносин, пов`язаних із суб`єктним складом сторін основного зобов`язання, підлягає вирішенню саме в порядку господарського судочинства.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до Оболонського районного суду міста Києва з позовом у тих самих спірних правовідносинах.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.12.2024 у справі № 756/15839/24 було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про витребування неустойки, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності, прав наймача, визнання договорів дійсними.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2025 у справі № 756/15839/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2025 у справі № 756/11233/25 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій», Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання укладеним акту прийому-передачі нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні і володінні нерухомим майном.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2025 у справі № 756/11233/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2025 залишено без змін.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.07.2026 у справі № 752/30849/25 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій», багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора Різника Олександра Юрійовича, про визнання укладеним договору найму майнових прав нерухомого майна та договору відступлення права вимоги.

Відмовляючи у відкритті провадження у справах № 756/15839/24, № 756/11233/25 та № 752/30849/25 суд виходив з того, що спір за позовом ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.12.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) розглядалось питання щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання укладеним акта та припинення порушення прав на володіння нерухомим майном та суд касаційної інстанції наголосив, що заявлені ОСОБА_1 вимоги належать до виключної підсудності Господарського суду міста Києва (п. 63 постанови).

Твердження представника ОСОБА_1 про позбавлення сторін можливості розглянути спір судом, визначеним законом, у разі закриття провадження, суд не визнає переконливими доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У рішенні від 22.12.2009 у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у межах однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, попередньо ОСОБА_1 вже звертався з позовом про захист свої прав у цих правовідносинах до Господарського суду міста Києва, і господарським судом не було зроблено висновку про те, що справа не належить до юрисдикції господарського суду. Водночас, позивач не сплатив судовий збір, і тому позов було йому повернуто ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2025 у справі № 910/4405/25, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025.

З огляду на норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд не приймає до уваги посилання ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі № 922/856/23 (756/11612/23). До того ж представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомив про апеляційне оскарження цієї ухвали.

Пунктом 1 частини 1 ст. 255 ЦПК України унормовано, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, правовідносини у цій справі є господарськими, справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а тому слід закрити провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює позивачу за первісним позовом та за зустрічним позовом його право звернутися до відповідного господарського суду із зазначеними позовними вимогами.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» до ОСОБА_1 , треті особи: Багатопрофільне підприємство «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання вчиненим правочину на підставі договору найму майнових прав - закрити, роз`яснивши право звернення в порядку господарського судочинства.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.В. Белоконна