Ухвала суду № 140538518, 05.10.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3210/26

2/401/2643/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Іващенко В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Світловодської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований гараж,-

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2026 року адвокат Левченко В.П. звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до Світловодської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований автомобільний гараж № НОМЕР_1 .

В ході ознайомлення з матеріалами позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено, що ОСОБА_2 вже звертався до Світловодського міськрайонного суду з аналогічним позовом в інтересах ОСОБА_1 . Із комп`ютерної програми автоматизації документообігу загальних судів "Діловодство -3", реєстру судових рішень та архівних матеріалів було встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду від 19 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Світловодської міської ради про визнання права власності на автомобільний гараж АДРЕСА_1 , справа № 401/3812/25, провадження 2/401/497/26, вказане рішення суду сторонами не оскаржене.

Представник позивача Левченко В.П. звертаючись до суду 02 жовтня 2026 року в інтересах ОСОБА_1 не міг не знати про рішення у справі № 401/3812/25, яке було ухвалене 19 травня 2026 року, оскільки саме він є представником позивача у обох справах.

Порівнявши матеріали вищевказаної цивільної справи 401/3812/25 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобільний гараж та матеріали позову в рамках яких постановляється дана ухвала, встановлено той факт, що предмет та підстави позову ідентичні як і докази, що подані разом з позовними заявами. Відмінними у вказаних справах є лише ціна позову, тобто сума вартості автомобільного гаража, яка була визначена позивачем самостійно.

Статтею 44 ЦПК України передбачено неприпустимість зловживання процесуальними правами, а саме: учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Згідно ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках, з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Статтею 144 ЦПК України визначено заходи процесуального примусу: попередження; видалення із зали судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Згідно ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. Штраф може бути стягнуто як з учасника справи, так і з його представника.

Враховуючи, що в діях представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левченко В.П. вбачається зловживання процесуальними правами, неприпустимість зловживання якими чітко визначено у ст.44 ЦПК України, що полягає у повторному поданні позову до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, приходжу до висновку про доцільність застосування до представника позивача, адвоката Левченко В.П., заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1(одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою недопущення повторного зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Керуючись ст.ст.44, 143, 144, 148 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Застосувати відносно представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левченко Віктора Петровича заходи процесуального примусу - штраф.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) штраф за зловживання процесуальними правами в розмірі 1(одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328(три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Реквізити для сплати штрафу: стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Отримувач коштів: ГУК у м.Києві /Печерський р-н/ 21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007.

Ухвала суду про стягнення штрафу є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом 3 (трьох) місяців, з дня набрання нею законної сили.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її вручення представнику позивача.

Копію ухвали направити представнику позивача.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду В.М.Іващенко

05.10.2026