Ухвала суду № 140538178, 12.10.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7421/25

Номер провадження 1-кс/404/3980/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року місто Кропивницький

Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фортечного районного суду м. Кропивницького скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_4 від 08.09.2026 року про закриття кримінального провадження №12023121130001090, за ч. 1 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 подав до Фортечного районного суду м. Кропивницького скаргу з вимогою скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_4 від 08.09.2026 року про закриття кримінального провадження №12023121130001090 від 19.10.2023 за ч. 1 ст. 172 КК України.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що дізнавач, порушуючи приписи ч. 2 ст. 9 КПК України, ігнорувала своїми зобов`язаннями (дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого ч. 1 ст. 40-1 КПК) у досудовому розслідуванні зазначеного кримінального провадження: дослідила обставини не всебічно, неповно, упереджено, тож у спосіб, що не викриває правопорушення громадянки ОСОБА_5 , як такі, що стосуються суті її обвинувачення. Не звернула увагу на те, що ОСОБА_5 не рядовий працівник ОСББ «УЖД», а особа, яка не уклала трудовий договір з роботодавцем - з ОСББ «УЖД», юридичною особою, перебуваючи на посаді голови правління ОСББ «УЖД», тобто особою, яка у певному сенсі очолює ОСББ «УЖД». Тому, оскаржувану постанову вважає незаконною, оскільки дізнавач не вжив всі заходи для повного та всебічного дослідження обставин справи, а винесена постанова є передчасною.

Дізнавач заперечила проти заявленої вимоги скаржника, вважає постанову обґрунтованою та такою, що повністю відповідає вимогам кримінально-процесуального Закону. Досудове розслідування проведено повно, об`єктивно та неупереджено, підстав для проведення подальшого досудового розслідування не вбачається, а сукупність зібраних доказів дає всі підстави для його завершення у формі закриття кримінального провадження.

Розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 08.09.2026 року про закриття кримінального провадження №12023121130001090, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

У відповідності до вимог ст. 303 КПК України, на досудовому розслідуванні оскарженню підлягають рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

У відповідності до ст. 9 ч. 2 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження має бути детально мотивованою, прийматися на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Слідчим суддею встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за №12023121130001090 були внесені на підставі ухвали слідчого судді з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 172 КК України, а саме за фактом можливого грубого порушення законодавства про працю головою правління ОСББ «УЖД» ОСОБА_6 , що виразилося в неукладенні нею трудового договору з ОСББ «УЖД» як роботодавцем.

На виконання ухвали Кропивницького апеляційного суду від 04.11.2025 року, якою попередню постанову про закриття провадження було скасовано через неповну перевірку доводів заявника, дізнавачем під час додаткового розслідування було проведено комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на повне та всебічне з`ясування обставин.

Зокрема, органом досудового розслідування було детально допитано голову правління ОСББ «УЖД» ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_3 , досліджено оригінали та долучено копії установчих документів об`єднання, зокрема Статут ОСББ «УЖД», Протокол №1 Установчих зборів від 25.05.2016 року, Наказ №1 від 26.05.2016 року, Протокол №2 позачергових зборів співвласників, довідку органів Державної податкової служби від 15.12.2016 року про включення об`єднання до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а також документи щодо виплати заробітної плати та повідомлення ДПС про прийняття на роботу штатних працівників (бухгалтера ОСОБА_7 , двірника ОСОБА_8 , механіка ОСОБА_9 ).

Оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови дізнавача з урахуванням нових зібраних доказів, слідчий суддя виходить з такого.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, є конституційне право людини на працю, що включає належні, безпечні і здорові умови праці, її своєчасну та у повній мірі оплату, а також захист від незаконного звільнення чи інших свавільних дій роботодавця щодо найманого працівника. Суб`єктом цього злочину є службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або громадянин суб`єкт підприємницької діяльності, які мають право прийому та звільнення працівників, тобто виступають роботодавцями.

Об`єктивна сторона даного злочину полягає у грубому порушенні законодавства про працю (незаконне звільнення, порушення строків виплат, інші дії, що істотно порушують трудові права особи).

Водночас, правова природа відносин між головою правління ОСББ та самим об`єднанням регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», правління є виконавчим органом об`єднання, виборні члени та голова якого обираються і здійснюють свої повноваження на підставі статуту та рішень загальних зборів співвласників.

Аналіз положень чинного законодавства України свідчить, що відносини між головою правління та ОСББ є за своєю суттю корпоративними та виборними, а не класичними трудовими відносинами в розумінні Кодексу законів про працю України. Чинне законодавство не містить імперативної (обов`язкової) вимоги щодо обов`язкового укладення з обраним головою правління ОСББ саме трудового договору (контракту). Голова правління може виконувати свої обов`язки як на підставі трудового договору, так і безпосередньо на підставі Статуту та рішення загальних зборів (на громадських засадах або з виплатою матеріального заохочення).

Як вбачається з матеріалів провадження, згідно з п. 3 Розділу ІІІ Статуту ОСББ «УЖД», до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить обрання Голови, заступника та членів правління. Рішенням загальних зборів від 25.05.2016 року (Протокол №1) ОСОБА_6 була правомірно обрана на посаду голови правління ОСББ «УЖД», що повністю спростовує твердження заявника ОСОБА_3 про незаконність її обрання та порушення процедури, оскільки Статут даного об`єднання прямо передбачав можливість обрання Голови безпосередньо вищим органом управління.

Оскільки загальні збори співвласників ОСББ «УЖД» не приймали рішення про необхідність укладення з головою правління ОСОБА_6 трудового договору, а остання виконує свої повноваження безпосередньо на підставі Статуту та рішень зборів, у діях ОСОБА_6 відсутній сам факт невиконання обов`язків роботодавця чи порушення прав найманих працівників.

Крім того, допитана ОСОБА_6 та досліджені дізнавачем фінансово-господарські документи підтверджують, що ОСББ «УЖД» зареєстроване як неприбуткова організація, має розрахунковий рахунок в АТ «Ощадбанк», відкритий безпосередньо на юридичну особу, куди надходять внески співвласників будинку. Наймані працівники об`єднання (бухгалтер, двірник, механік) працюють офіційно, про що в установленому порядку було повідомлено органи ДПС, а з їхніх заробітних плат, затверджених Протоколом зборів №2, утримуються та сплачуються всі передбачені законом податки та збори.

Твердження заявника ОСОБА_3 про те, що відсутність трудового договору позбавляє співвласників можливості контролювати діяльність ОСОБА_6 та притягувати її до дисциплінарної відповідальності, є безпідставними та базуються на внутрішньому міжособистісному або житлово-комунальному конфлікті та суб`єктивному трактуванні цивільно-правових норм. Оскільки обрання ОСОБА_6 відбулося відповідно до Статуту та Закону України «Про ОСББ», а обов`язковість укладення трудового договору в даному випадку відсутня, у діях голови правління немає ознак складу кримінального правопорушення.

Законодавство про ОСББ надає загальним зборам безумовне право у будь-який час скликати позачергові збори та прийняти рішення про відкликання (звільнення) голови правління у разі незадовільної роботи, що є цивільно-правовим (корпоративним) способом захисту прав співвласників, а не інструментом кримінально-правового регулювання.

Оцінюючи постанову на предмет її відповідності нормам закону, слідчий суддя зазначає наступне.

Частиною 1ст.172 КК України передбачено відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Звертаючись із заявою від 29.09.2023 про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_3 зазначив про грубе порушення трудового законодавства Кодексу законів про працю України, не укладення трудового договору з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «УЖД».

Під іншим «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випадки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і у кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності порушень, злісності мотивів тощо.

Об`єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок.

Потерпілим від цього злочину закон визнає працівника. Під працівниками розуміються особи, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин, у т. ч. державні службовці, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Підставою виникнення таких відносин можуть бути: трудовий договір (як письмовий, так і усний), членство у кооперативах та їх об`єднаннях, колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, підприємствах з іноземними інвестиціями. До працівників слід відносити також іноземців, які відповідно до чинного українського законодавства оформлені на роботу і працюють на підприємствах, в установах і організаціях на території України, і громадян України, які працюють за її межами (слід враховувати, що трудові відносини цих осіб регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України).

З об`єктивної сторони цей злочин може проявитися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю.

У постанові від 01.10.2015 у справі №5-106кс15 Верховний Суд України зазначив, що поняття «інше грубе порушення законодавства про працю», яке зазначене у частині 1 статті 172 КК, має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю України. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння. Визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення: характеру порушуваних трудових прав людини; категорії працівника, права якого порушуються; об`єктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо); суб`єктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо). Отже, вирішуючи питання про те, чи є порушення законодавства про працю грубим, суд у кожному окремому випадку має виходити з характеру порушених трудових прав людини, обставин, за яких вчинено це порушення, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Як зазначає ОСОБА_3 в заяві від 29.09.2023 громадянка ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді голови правління ОСББ «УЖД», не уклала трудового договору з ОСББ «УЖД», як з роботодавцем.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1-3 ст. 24 КЗПП України).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 25.05.2016) органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться згідно з вимогами статуту об`єднання. Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше половини членів об`єднання. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх членів об`єднання. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане членам об`єднання під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Отже, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що ОСОБА_5 була обрана головою правління ОСББ «УЖД» та приступила до виконання обов`язків згідно наказу. Підстави, визначені ст. 24 КЗПП України щодо обов`язкового укладення письмового трудового з головою ОСББ, відсутні. Відсутні такі підстави і в Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Доказів того, що протокол № 1 установчих зборів оскаржено в судовому порядку, заявником не надано.

Долучений ОСОБА_3 до матеріалів скарги протокол № 2 позачергових зборів ОСББ «УЖД» від 28.08.2016 не спростовує факту обставин обрання ОСОБА_5 головою правління. Так, в судовому засіданні, скаржник зазначив, що згідно даного протоколу ОСОБА_5 взагалі не обиралася ні до правління ОСББ, ні його головою.

Разом з тим, з протоколу № 2 позачергових зборів вбачається, що на позачергові збори виносилося питання збільшення чисельної кількості членів правління та обрання таких членів.

Разом з цим, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який підтримується Великою Палатою Верховного Суду й повторюється у значній кількості тотожних справ, Велика Палата Верховного Суду вважала, що особи, які є членами об`єднання, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у ОСББ. Оскільки ОСББ «УЖД» є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю об`єднання, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18-ц, від 17 грудня 2019 року у справі №904/4887/18 та інших). Кооперація є одним із різновидів господарської діяльності, здійснюваної у формі кооперативу, правовідносини з питань участі членів кооперативу в управлінні кооперативом та обранні органу управління належать до юрисдикції суду, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо суб`єктивних прав та обов`язків як членів кооперативу з управління юридичною особою, так і органів управління юридичної особи, тому такі питання не є внутрішньостатутною діяльністю.

Корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Якщо спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, зокрема спір між членом та самим кооперативом щодо визнання недійсними рішень загальних зборів то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року, справа № 695/2665/16-ц; провадження № 14-105цс20, правовий висновок). Порушення процедури скликання установчих зборів; неналежного повідомлення співвласників; визначення кількості голосів.

Сучасна практика ґрунтується на оцінці реального впливу допущених порушень на права співвласників та результати голосування, оцінці балансу інтересів співвласників, оскільки не кожне процедурне порушення є автоматичною підставою для визнання рішень недійсними і підставою для застосування такого радикального способу захисту як кримінальна відповідальність. Ключовим орієнтиром для формування такого критерію істотності порушення стала постанова ВП ВС від 16 жовтня 2018 року у справі № 916/4652/15, в якій було підтверджено, що доводи про неналежне повідомлення про установчі збори не можуть використовуватися для припинення юридичної особи, а у нашому випадку настання кримінальної відповідальності.

У постанові КГС ВС від 2 лютого 2026 року у справі № 916/4721/24, згідно з якою суд має утримуватися від зайвого втручання в діяльність товариства, якщо вони поза сумнівом підтримані більшістю власників і не мають ознак дискримінації чи іншого порушення прав. Загальні збори є вищим органом управління. До їх виключної компетенції належить вирішення найважливіших питань діяльності товариства, зокрема обрання та відкликання членів правління і ревізійної комісії, затвердження кошторису, визначення розміру внесків і платежів співвласників, а також прийняття рішень щодо управління та утримання спільного майна. Рішення загальних зборів є формою реалізації права співвласників на управління спільним майном, а тому судовий контроль у господарському провадженні має бути спрямований на перевірку законності процедури їх прийняття, а не доцільності чи економічної обґрунтованості таких рішень.

Оскарження таких рішень у господарському провадженні є різновидом корпоративного спору, а тому слідчий суддя не перевіряє не доцільність прийнятого рішення, не відповідність його закону, статуту та дотримання процедури прийняття. Цей підхід остаточно закріпила Велика Палата в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20.

Встановлення порушень вимог законодавства та/або положень статуту об`єднання при скликанні та проведенні зборів, обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог є доведення позивачем обставин порушення його прав оспорюваним рішенням, а також того, що ефективним і співмірним способом захисту таких прав буде визнання оспорюваного рішення недійсним. Стосовно питання реалізації права на отримання інформації щодо діяльності ОСББ та необхідності захисту персональних даних співвласників багатоквартирного будинку, то співвласники мають право на ознайомлення з усіма документами об`єднання: фінансово-господарськими звітами, протоколами загальних зборів, кошторисами, первинними бухгалтерськими документами, за винятком персональних даних інших осіб.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 не є особою, яка працює на підставі найму у розумінні КЗпП України без відповідного рішення зборів, її відносини з ОСББ мають цивільно-правовий характер, а жодних порушень прав інших працівників об`єднання не встановлено, в її діях відсутній об`єкт, об`єктивна сторона та склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Будь-які інші суперечності чи майнові спори між співвласником будинку ОСОБА_3 та керівництвом ОСББ «УЖД» мають вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства і не можуть бути предметом дослідження у кримінальному провадженні.

Дізнавач СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області під час повторного розслідування повно виконав вказівки суду апеляційної інстанції, належним чином оцінив усі зібрані докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Отже, доводи скаржника про неповноту розслідування, упереджене його проведення є необґрунтованими, оскільки дізнавачем дотримано вимоги ст. 23 КПК України щодо всебічності, повноти та неупередженості розслідування. Постанова дізнавача від 08.09.2026 відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки містить обґрунтування підстав закриття провадження. Таким чином слідчий суддя не знаходить підстав для її скасування.

За таких обставин, постанова дізнавача від 08.09.2026 року про закриття кримінального провадження №12023121130001090 є законною, вмотивованою та скасуванню не підлягає, у зв`язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_4 від 08.09.2026 року про закриття кримінального провадження №12023121130001090, за ч. 1 ст. 172 КК України, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1