Ухвала суду № 140537012, 01.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13311/26

№ 1-кп/183/2544/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 06.08.2026 року до ЄРДР за № 12026042350001082, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.4 ст.186, ч.3 ст.357 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

До суду 29.09.2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.4 ст.186, ч.3 ст.357 КК України.

Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_3 застосовувався запобіжний захід у виді тримання в умовах гауптвахти.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений, кожен окремо, вважають, що обвинувальний акт можливо призначити до судового розгляду, а також судовий розгляд можливо проводити у відкритому судовому засіданні.

Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, а тому обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду.

Суд, вислухавши прокурора, захисника, обвинуваченого вважає необхідним призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 обґрунтувавши тим, що він,будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді майстра 2 екіпажу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 1 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 06 серпня 2026 року приблизно о 18 годині 00 хвилин спільно з раніше знайомим ОСОБА_6 знаходився на польовій дорозі між селищами Піщанка та селища Меліоративне Самарівського району Дніпропетровської області, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, а саме через невдоволення навиками керування транспортним засобом ОСОБА_6 , побоювання за власне життя та здоров`я, з метою провчити останнього, ОСОБА_3 почав наносити удари руками по обличчю та тулубу ОСОБА_6 , внаслідок чого ОСОБА_6 упав на землю, та ОСОБА_3 продовжив наносити невстановлену в ході досудового розслідування кількість ударів по обличчю та тулубу ОСОБА_6 , заподіявши потерпілому у своїй сукупності ні менш ніж п`ять травматичних дій, які спричинили останньому тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток носу, струсу головного мозку, синців навколо обох очей, синців на спинці носа, верхній губі, саден обличчя, які відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, тривалістю понад 6-ть діб, але не більш ніж 21-а доба, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, солдат ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді майстра 2 екіпажу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 1 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 06 серпня 2026 року приблизно о 18 годині 00 хвилин спільно з раніше знайомим ОСОБА_6 знаходився на польовій дорозі між селищами Піщанка та селища Меліоративне Самарівського району Дніпропетровської області, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, а саме через невдоволення навиками керування транспортним засобом ОСОБА_6 , побоювання за власне життя та здоров`я, з метою провчити останнього за недосконале вміння керування транспортним засобом, ОСОБА_3 почав наносити удари руками по обличчю та тулубу ОСОБА_6 , внаслідок чого ОСОБА_6 упав на землю, та ОСОБА_3 продовжив наносити невстановлену в ході досудового розслідування кількість ударів по обличчю та тулубу ОСОБА_6 , заподіявши потерпілому у своїй сукупності ні менш ніж п`ять травматичних дій, які спричинили останньому тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток носу, струсу головного мозку, синців навколо обох очей, синців на спинці носа, верхній губі, саден обличчя, які відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, тривалістю понад 6-ть діб, але не більш ніж 21-а доба, тим самим позбавивши останнього будь-якої можливості чинити опір заволодінню його майном, через що з кишень ОСОБА_6 на землю випали мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» моделі «Redmi 14С (2409BRN2CY)» 4/128GB та органайзер-обкладинка, всередині якої знаходилися свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) марки Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_4 ) марки ВАЗ моделі 2109, реєстраційний номер НОМЕР_5 , посвідченням водія на ім`я ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_7 ) типу причіп-легковий-В марка ПА модель 004, реєстраційний номер НОМЕР_8 , та у цей час у ОСОБА_3 , який побачив вказане майно, виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, рукою підняв із землі мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» моделі «Redmi 14С (2409BRN2CY)» 4/128GB вартістю 3587 гривень 67 копійок, який належить ОСОБА_6 , та, утримуючи викрадене майно, з місця злочину пішов, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3587 гривень 67 копійок, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Також, солдат ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він,будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді майстра 2 екіпажу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 1 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 06 серпня 2026 року приблизно о 18 годині 00 хвилин спільно з раніше знайомим ОСОБА_6 знаходився на польовій дорозі між селищами Піщанка та селища Меліоративне Самарівського району Дніпропетровської області, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, а саме: через невдоволення навиками керування транспортного засобу ОСОБА_6 , побоювання за власне життя та здоров`я, з метою провчити останнього за недосконале вміння керувати транспортним засобом, ОСОБА_3 почав наносити удари руками по обличчю та тулубу ОСОБА_6 , внаслідок чого ОСОБА_6 упав на землю, та ОСОБА_3 продовжив наносити невстановлену в ході досудового розслідування кількість ударів по обличчю та тулубу ОСОБА_6 , заподіявши потерпілому у своїй сукупності ні менш ніж п`ять травматичних дій, які спричинили останньому тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток носу, струсу головного мозку, синців навколо обох очей, синців на спинці носа, верхній губі, саден обличчя, які відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, тривалістю понад 6-ть діб, але не більш ніж 21-а доба, тим самим позбавивши останнього будь-якої можливості чинити опір заволодінню його майном, через що з кишень ОСОБА_6 на землю випали мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» моделі «Redmi 14С (2409BRN2CY)» 4/128GB та органайзер-обкладинка, всередині якої знаходилися свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) марки Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_4 ) марки ВАЗ моделі 2109, реєстраційний номер НОМЕР_5 , посвідченням водія на ім`я ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_7 ) типу причіп-легковий-В марка ПА модель 004, реєстраційний номер НОМЕР_8 , та у цей час у ОСОБА_3 , який побачив вказане майно, виник умисел направлений на незаконне заволодіння іншим важливим особистим документом, та надалі останній шляхом вільного доступу, з метою подальшого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6 , рукою підняв із землі органайзер-обкладинку, всередині якої знаходилося посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), яке в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 02 жовтня 1992 року, п. 2 ч. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є різновидом офіційних документів, яке належать ОСОБА_6 , та, утримуючи викрадене, з місця злочину пішов, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.

За сукупністю вчиненого, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я,відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, та незаконного заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.

Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 жовтня 2026 року, без визначення розміру застави.

В ході судового розгляду за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) Переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України): враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від 7 до 10 років, у зв`язку із чим усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинувачуваному, у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого злочину, він може вдатися до активних дій для уникнення кримінальної відповідальності, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбування покарання. Крім того, невідворотність покарання за злочини вже сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3

ч. 1 ст. 177 КПК України): ОСОБА_3 в подальшому може як у спосіб погроз так і реально може незаконно впливати на потерпілого та свідків за вказаним кримінальним провадженням, з метою зміни їх показань, а також відмови від давання будь яких інших додаткових показань. Обвинувачений може впливати на їхні показання шляхом особистих контактів, умовлянь, підкупу, залякування або погроз, з метою спотворення фактичних обставин справи.

Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими прокурору або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України):

ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки характер та тяжкість злочину, у вчинення якого обвинувачується останній, а також навички ОСОБА_3 поводження із вогнепальною зброєю як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов`язків до вогнепальної зброї та бойових припасів, дають підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров`я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможність обвинуваченого вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов`язку застосувати насильство відносно інших осіб.

Наразі особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 186 КК України), що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його дій та нехтування правовими нормами навіть у критичний для держави час. Отже застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вказаному ризику та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого,

а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

Таким чином, застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого не може запобігти вищевказаним ризикам та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 .

Таким чином, враховуючи сукупність викладених обставин, у разі не продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , існують ризики, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, є необхідність продовження застосовування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного прокурор просить продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді трима ння під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу

ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від 7 до 10 років, у зв`язку із чим усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинувачуваному, у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого злочину, він може вдатися до активних дій для уникнення кримінальної відповідальності, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбування покарання. Крім того, невідворотність покарання за злочини вже сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

Крім того, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки характер та тяжкість злочину, у вчинення якого обвинувачується останній, а також навички ОСОБА_3 поводження із вогнепальною зброєю як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов`язків до вогнепальної зброї та бойових припасів, дають підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров`я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможність обвинуваченого вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов`язку застосувати насильство відносно інших осіб.

Наразі особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 186 КК України), що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його дій та нехтування правовими нормами навіть у критичний для держави час. Отже застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вказаному ризику та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.

Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів, без визначення альтернативного запобіжного заходу, суд вважає, що достатньо підстав для його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314-317 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.4 ст.186, ч.3 ст.357 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.00 годину 07 жовтня 2026 року в залі судового засідання Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю прокурора, потерпілого, захисника, обвинуваченого та свідків.

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти до 25 листопада 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Суддя ОСОБА_1