Ухвала суду № 140536948, 07.10.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 204/6397/18

Номер провадження 1-в/205/373/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-в/205/373/26 Справа № 205/6397/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши матеріали за клопотанням засудженого ОСОБА_3 про відстрочку виконання вироку суду,

ВСТАНОВИВ :

До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про відстрочку виконання вироку Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року.

В обґрунтування свого клопотання засуджений посилається на те, що він 24 грудня 2025 року був засуджений вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року, за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Цим же вироком, стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 252 551 (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 22 копійки.

Засуджений зазначає, що ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 серпня 2026 відкрито провадження за його касаційного скаргою на вищевказаний вирок суду та ухвалу суду апеляційної інстанції. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року в задоволенні його клопотання про зупинення виконання вироку відмовлено.

З огляду на все вищевказане та оскільки Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду вироку суду першої інстанції може прийняти рішення про його скасування, з метою недопущення стягнення з нього грошових коштів за цивільним позовом до ухвалення остаточного рішення у справі, просить суд зупинити виконання вищевказаного вироку в частині цивільного позову.

В судове засіданні засуджений ОСОБА_3 та його захисник не з`явились, надали суду заяву про розгляд клопотання за наявними матеріалами.

Прокурор до суду також не з`явилась, надала суду заяву про розгляд даного клопотання у її відсутність. При цьому, категорично заперечувала проти задоволення даного клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

З огляду на неявку всіх учасників судового розгляду, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Суд, заслухавши заявлене клопотання та дослідивши додані до нього документи, проаналізувавши їх доводи та обґрунтування, доходить таких висновків.

Як видно з матеріалів клопотання, ОСОБА_3 засуджений вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року за ч. 2 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 2 (два) роки, зі штрафом у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Цим же вироком, стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 252 551 (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 22 копійки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року апеляційні скарги сторони захисту були залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Тобто, вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року набрав законної сили 03 серпня 2026 року.

Дійсно, ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24.12.2025 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03.08.2026, а ухвалою цього ж суду від 25 серпня 2026 року витребувано матеріали кримінального провадження для касаційного розгляду. При цьому, цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про зупинення виконання вироку.

Розглядаючи питання про наявність підстав для зупинення виконання вироку суду в частині цивільного позову, суд виходить з такого.

Обов`язковість виконання рішення закріплена частиною 5 статті 124 Конституції України, а також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року.

Стаття 6 Конвенції гарантує неухильне виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 статті 539 КПК передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 537 КПК, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Положеннями частини 2 статті 539 КПК встановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 5 ст. 128 КПК, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки норми кримінального процесуального законодавства не встановлено порядок виконання вироку в частині цивільного позову, суд вважає можливим застосувати при вирішенні даного питання норми цивільного процесуального законодавства.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Тобто, можливість відстрочки, розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, з посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.06.2019 року в справі № 381/1040/15-ц (провадження № 61-16003св18).

Як роз`яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення: хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Водночас зі змісту поданого клопотання видно, що необхідність відстрочення виконання вироку в частині стягнення матеріальної шкоди засуджений обґрунтовує виключно фактом касаційного оскарження судових рішень та відкриття Верховним Судом касаційного провадження.

При цьому засудженим не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання вироку в частині цивільного позову, зокрема пов`язаних із його матеріальним станом, станом здоров`я чи іншими об`єктивними обставинами, які відповідно до статті 435 ЦПК України могли б бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Суд наголошує, що саме по собі касаційне оскарження вироку, який набрав законної сили, не належить до обставин, передбачених частиною третьою статті 435 ЦПК України, оскільки не свідчить про існування об`єктивних перешкод для виконання судового рішення.

Відповідно до статті 532 КПК, вирок суду першої інстанції, залишений без змін судом апеляційної інстанції, набирає законної сили після ухвалення відповідного рішення апеляційним судом та підлягає обов`язковому виконанню.

При цьому відкриття касаційного провадження не зупиняє виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Питання зупинення виконання судового рішення на час касаційного перегляду належить до повноважень суду касаційної інстанції та вирішується в порядку, визначеному КПК України.

Як установлено судом, засуджений вже звертався до Верховного Суду з клопотанням про зупинення виконання вироку, однак у його задоволенні було відмовлено.

За таких обставин посилання засудженого виключно на факт касаційного оскарження як на підставу для відстрочення виконання вироку в частині цивільного позову фактично спрямоване на досягнення аналогічного процесуального результату тимчасового невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, без наведення самостійних підстав, передбачених статтею 435 ЦПК України.

При цьому суд зауважує, що відстрочення виконання судового рішення та зупинення його виконання на час касаційного перегляду є різними процесуальними інститутами, які мають самостійні правові підстави та порядок застосування. Відтак обставини, пов`язані виключно з реалізацією засудженим права на касаційне оскарження, не можуть автоматично визнаватися достатніми для застосування механізму відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, вирішуючи питання про відстрочення виконання вироку в частині цивільного позову, суд має забезпечити справедливий баланс між інтересами засудженого та цивільного позивача, на користь якого судовим рішенням, що набрало законної сили, присуджено відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Безпідставне відтермінування виконання такого рішення за відсутності об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють його виконання, призводило б до невиправданого обмеження права цивільного позивача на своєчасне отримання присудженого відшкодування та суперечило б принципу обов`язковості судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, § 40) наголосив, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна складова судового розгляду.

Таким чином, беручи до уваги, що засуджений не навів обставин, які відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення, а його доводи зводяться виключно до факту касаційного оскарження вироку, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання.

Судом встановлено, що до заяви засудженого ОСОБА_3 про відстрочення виконання вироку не було долучено належних і допустимих доказів, що підтверджують його матеріальне становище або рівень доходів. Також відсутня медична документація, яка б свідчила про необхідність значних витрат на лікування самого заявника чи членів його родини.

Таким чином, обставин, які б свідчили про скрутне матеріальне становище заявника або створювали надмірний тягар у виконанні ним судового рішення, судом не встановлено.

Отже, оскільки засуджений не навів обставин, які істотно ускладнюють виконання вироку в частині цивільного позову або роблять його неможливим, а наведені ним доводи стосуються виключно факту касаційного оскарження судових рішень, суд доходить висновку, що передбачені частиною третьою статті 435 ЦПК України підстави для відстрочення виконання вироку відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 128, 537, 539 КПК, ст. 435 ЦПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про відстрочку виконання вироку Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Суддя: ОСОБА_1