Постанова № 14053417, 25.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 р.                                                                                 № 2а-1749/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Кравчука В.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

до Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

пропро скасування постанови , ВСТАНОВИВ: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова звернулось до суду з позовом до Шевченківського Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 04.02.2011 № 21902356.

Позовні вимоги мотивує тим, що постанова про накладення штрафу винесена без врахування обставин, що впливають на можливість застосування до боржника штрафу, оскільки Управління видало розпорядження від 24.11.2010 р. для виплати підвищення до пенсії стягувачу. Вважає, що ним в межах його компетенції виконано рішення суду, а тому постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.

Представник позивача подав клопотання, яким просить справу розглядати без його участі, а позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча був повідомлений про розгляд справи, заперечень по суті позовних вимог не надав. Оскільки відповідач є суб‘єктом владних повноважень відповідно до частини 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається за наявними в ній доказами.

На підставі ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2а-706 від 22.09.2010 р. згідно якого Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова зобов‘язано нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком), відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 по 30.04.2009 р. із врахуванням та виплачених сум за даний період..

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС на підставі виконавчого листа № 2а-706 від 22.09.2010, відкрито виконавче провадження та надано боржнику - Управлінню Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова строк для добровільного виконання рішення суду.

Постанова про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом строк була скерована боржнику.

Боржник листом від 24.11.2010 р. повідомив державного виконавця про те, що рішення суду в межах повноважень управління виконано. Для проведення виплати даного підвищення пенсійна справа ОСОБА_1 направлена листом № 11150_03-20 від 24.11.2010 р. в Управління по виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

04.02.2010 р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС винесено постанову, якою на Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова за повторне не виконання рішення суду накладено штраф в розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду у строк встановлений державним виконавцем. Як зазначено у постанові, у строк, що був повторно встановлений державним виконавцем для виконання, виконавчий документ не виконано, про що свідчить лист за вих. № 11151, який надійшов від боржника 28.12.2010 р.

Супровідним листом від 04.02.2011 р. постанова про накладення штрафу була скерована боржнику, в якому зазначено, боржник зобов’язаний до 11.02.2011 р. виконати виконавчий документ та надати письмове підтвердження про виконання.

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова вважає, що постанова про накладення штрафу від 04.02.2011 року підлягає скасуванню.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є правомірність зазначеної постанови Шевченківського ВДВС про накладення штрафу.

Оцінюючи встановлені обставини, Суд дійшов висновку про безпідставність позову з наступних міркувань.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова не виконало судове рішення, яким позивача у справі зобов’язано виплатити разову грошову допомогу. Зазначене рішення набрало законної сили Доказів зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції суду не надано.

У відповідності до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови судів, зокрема, в адміністративних справах.

Відповідно до статті цього 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Отже, невиконання судового рішення, що набрало законної сили органом примусового виконання рішень є порушенням зазначених законодавчих приписів.

Статтею 5 цього Закону визначено права та обов'язки державного виконавця. Так, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 87 цього ж Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Оцінюючи доводи, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо виконання ним судового рішення в межах його повноважень, яке полягає у видачі відповідного розпорядження на виплату коштів та переданні пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то Суд такі не може брати до уваги, так це не свідчить та жодним чином не підтверджує фактичної виплати стягувачу –ОСОБА_1 підвищення до пенсії.

Таким чином, державним виконавцем в межах наданих йому повноважень накладено штраф на боржника в розмірі 680 грн. за повторне невиконання рішення суду.

Суд вважає, що посилання позивача на наведені ним вище обставини та на відсутність вини в його діях, не є підставою для скасування постанови про накладення штрафу та визнання дій виконавця неправомірними.

Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року (справа "Жовнер проти України") Суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 38). За таких обставин, відсутність фінансування не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Доводи позивача про те, що на даний час видано розпорядження про нарахування та виплату коштів, не можуть бути підставою для скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення, оскільки фактично рішення суду не виконано. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що постанову про накладення штрафу від 04.02.2011 року винесено з урахуванням вимог ст.ст. 3, 5, 18, 24, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження»та з дотриманням умов, передбачених у ч. 3 ст. 2 КАС України.

За таких обставин покликання позивача на порушення закону при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому у позові слід відмовити.

Щодо судових витрат, то такі у відповідності до ст. 94 КАС України зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 3,17-19, 86, 94, 122,128, 160-163 КАС України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова до Шевченківського Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 04.02.2011 № 21902356 –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                           Кравчук В.М.