Ухвала суду № 140532799, 13.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

13.10.2026 Справа № 917/975/25(917/1877/26)

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Філатової Тетяни Миколаївни ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03110) за вх. №12857 від 24.09.2026

до керівника боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2

про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника

в межах справи про банкрутство №917/975/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімпорт Груп", вул. Білецького Академіка, буд. 34, офіс 31, м. Київ, 03126; код ЄДРПОУ 45372374

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС", вул. Серьогіна, буд. 17, офіс 310, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 42911676

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/975/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС" (далі - ТОВ "ДВ Плюс") ( вул. Серьогіна, буд. 17, офіс 310, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 42911676).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2025 у справі №917/975/25 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДВ ПЛЮС" , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Філатову Тетяну Миколаївну (далі - Філатова Т.М.) (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2139 від 28.06.2024).

Постановою Господарського суду Полтавської області у справі №917/975/25 від 23.04.2026 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ДВ ПЛЮС", припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "ДВ ПЛЮС" Філатової Т.М., визнано банкрутом ТОВ "ДВ ПЛЮС", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ "ДВ ПЛЮС" арбітражного керуючого Філатову Т.М.

24.09.2026 від ліквідатора ТОВ "ДВ ПЛЮС" арбітражного керуючого Філатової Т.М. надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника (за вх. №12857), в якій ліквідатор прохає суд:

1. Покласти на керівника боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "ДВ ПЛЮС" (вул. Леоніда Каденюка (колишня - Серьогіна), буд. 17, офіс 310, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 42911676) у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42911676), рахунок НОМЕР_3 (980) в АТ "Полтава-банк", грошові кошти в розмірі 805 891,46 грн. у порядку субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

3. Розглянути клопотання про забезпечення вимог кредиторів накласти арешт у межах суми 805 891,46 грн. на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 86345553240), заборонивши ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в іпотеку (заставу) чи іншого обтяження зазначеного нерухомого майна, а також заборонивши органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо переходу права власності та обтяжень стосовно зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї Заяви.

Клопотання про забезпечення вимог кредиторів також подано ліквідатором окремою заявою (за вих. № 01-20/391/1 від 24.09.2026), яка додана до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.09.2026 справа №917/975/25(917/1877/26) передана на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2026 заяву ліквідатора ТОВ "ДВ Плюс" арбітражного керуючого Філатової Т.М. (вх. №12857 від 24.09.2026) про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника у справі №917/975/25(917/1877/26) залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків. Ліквідатор на виконання вимоги ухвали суду подав документи для усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 13.10.2026 заяву ліквідатора ТОВ "ДВ Плюс" арбітражного керуючого Філатової Т.М. ( за вх. №12857 від 24.09.2026) про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника у справі №917/975/25(917/1877/26) призначено до розгляду в судовому засіданні 01.12.2026 на 10:50 год.

Дослідивши матеріали справи та клопотання ліквідатора боржника про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту в межах суми 805 891,46 грн. на нерухоме майно, що належить керівнику боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Приписами КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України. Загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується з логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства, зокрема ті норми, що мають універсальний характер. Виходячи з цього, Верховний Суд дійшов висновку, що інститут забезпечення позову застосовується до заяви про покладення відповідальності на керівника боржника, а невжиття судом заходів забезпечення заяви у вигляді накладення арешту на майно керівника боржника і заборони йому вчиняти певні дії цілком вірогідно призведе до того, що керівник боржника буде вживати заходів щодо відчуження і своїх особистих активів (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.08.2024 у справі №907/935/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 13 7 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1-2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор посилається на наступне.

По-перше, ліквідатор вказує на наявність ознак протиправної поведінки Відповідача щодо предмета спору. Предметом цього спору є грошове стягнення з Відповідача як особи, винної в доведенні Банкрута до банкрутства. Обставини, викладені в Заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, свідчать, що Відповідач уже застосовував модель поведінки, спрямовану на виведення майна на користь підконтрольної члену його родини особи - відчуження обладнання на користь ТОВ "ФІШ "М" у рахунок штучно сформованої заборгованості за Актом взаємозаліку №1 від 03.07.2025, на безпідставне витрачання коштів Товариства (871 331,87 грн.), на приховування документів бухгалтерського обліку та невиконання ухвали суду від 30.09.2025. Наведене дає обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення Відповідач вчинить аналогічні дії й щодо власного майна.

По-друге, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Відповідач є фізичною особою, єдиним відомим ліквідатору ліквідним майном, право власності на яке зареєстровано за Відповідачем згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 495415098 від 24.09.2026, є квартира за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 86345553240. Відчуження Відповідачем квартири (як і будь-яке інше обтяження) до набрання рішенням суду законної сили про покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях ТОВ "ДВ ПЛЮС" унеможливить фактичне виконання судового рішення та наповнення ліквідаційної маси Банкрута, а отже - позбавить кредиторів єдиної реальної можливості задоволення їх вимог.

Щодо співмірності ліквідатор зазначає наступне.

Ліквідатор просить накласти арешт на квартиру в межах суми визнаних господарським судом вимог кредиторів 805 891,46 грн.

Арешт як вид забезпечення не позбавляє Відповідача права власності на квартиру та права користування нею, а лише унеможливлює її відчуження й обтяження до вирішення спору, тобто є мінімально достатнім та найменш обтяжливим заходом, який відповідає критерію співмірності, встановленому ч. 4 ст. 137 ГПК України.

З огляду на вищевказане ліквідатор прохає суд вжити заходів забезпечення, накласти арешт у межах суми 805 891,46 грн. на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 86345553240), заборонивши ОСОБА_1 вчиняти будь які дії щодо відчуження, передачі в іпотеку (заставу) чи іншого обтяження зазначеного нерухомого майна, а також заборонивши органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо переходу права власності та обтяжень стосовно зазначеного нерухомого майна - до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду Заяви про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 за зобов`язаннями ТОВ "ДВ ПЛЮС".

До заяви ліквідатора, зокрема, додана Інформаційна довідка з ДРРП станом на 24.09.2026.

Розглянувши клопотання ліквідатора ТОВ "ДВ ПЛЮС" про забезпечення вимог кредиторів, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України, тоді як статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.

Частиною 1 статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 4, ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства).

Таким чином у статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів забезпечення - боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника.

У статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець визначив мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядника майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.

Зміст заяви ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів свідчить про те, що захід забезпечення ( арешт в межах суми 805 891,46 грн. на нерухоме майно, що належить керівнику боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не належить до визначеного статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства переліку спеціальних заходів, та за змістом і спрямованістю відповідає заходам забезпечення позову відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2021 року у справі № 922/4359/19).

Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 року у справі №50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173).

Відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна керівника боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій керівника боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.

Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

В обґрунтування клопотання ліквідатор - заявник посилається на те, що Відповідач - керівник боржника уже застосовував модель поведінки, спрямовану на виведення майна на користь підконтрольної члену його родини особи - відчуження обладнання на користь ТОВ "ФІШ "М" у рахунок штучно сформованої заборгованості за Актом взаємозаліку №1 від 03.07.2025, на безпідставне витрачання коштів Товариства (871 331,87 грн.), на приховування документів бухгалтерського обліку та невиконання ухвали суду від 30.09.2025. Наведене дає обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення Відповідач вчинить аналогічні дії й щодо власного майна.

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника (в даному випадку - керівника боржника), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173 від 16.09.2020 у справі №910/13208/19).

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив, що клопотання ліквідатора про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арешту у межах суми 805 891,46 грн. на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 86345553240) підлягає задовольню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.40, 81 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС" арбітражного керуючого Філатової Тетяни Миколаївни ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03110) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арешту у межах суми 805 891,46 грн. на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 86345553240), заборонивши ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в іпотеку (заставу) чи іншого обтяження зазначеного нерухомого майна, а також заборонивши органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо переходу права власності та обтяжень стосовно зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника

2. Вжити заходи забезпечення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС" :

- шляхом накладення арешту у межах суми 805 891,46 грн на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) , а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 86345553240), заборонивши ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в іпотеку (заставу) чи іншого обтяження зазначеного нерухомого майна, а також заборонивши органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо переходу права власності та обтяжень стосовно зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана 13.10.2026

Ухвала є обов`язковою та набирає законної сили 13.10.2026

Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання до 14.10.2029 .

За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ ПЛЮС" ( вул. Серьогіна, буд. 17, офіс 310, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 42911676) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Філатової Тетяни Миколаївни ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: вул. Клінічна, 25, м. Київ, 03110)

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення/підписання.

Суддя Ореховська О.О.