Рішення № 140532655, 09.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1486/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Кемінь В.В.,

від відповідача - Рева С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до фізичної особи Перепелиці Розуле Еюпівни про стягнення заборгованості у загальному розмірі 74124,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Перепелиці Розуле Еюпівни про стягнення заборгованості у загальному розмірі 74124,16 грн., з яких: 49892,19 грн. - основний борг, 10009,05 грн. - пеня, 2713,94 грн. - 3% річних, 11508,98 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та фізичною особою-підприємцем Перепелицею Розуле Еюпівною укладено договір постачання природного газу № 101/ПГ-1953-К від 22.02.2021 року, на виконання умов якого протягом лютого 2021 - серпня 2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало у власність відповідача природний газ на загальну суму 79973,89 грн. згідно з актами приймання-передачі природного газу.

Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1 договору ціна за 1 тис. куб.м газу протягом дії цього договору публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього договору.

При цьому позивач вказує, що положеннями п. 3.7 та 3.9 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється відповідачем на рахунок позивача у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газового місяця). Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природнього газу.

Крім того, позивач наголошує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підтверджується, зокрема, листом Оператора ГТС від 03.02.2023 № ТОВВИХ-23-1442 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 53XO000634SIQ00V.

Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимог п.п. 3.7, 3.9 договору.

Відтак, як вказує позивач, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 49892,19 грн.

Крім того, позивач посилається на п. 6.2 договору, де визначено, що в разі порушення відповідачем порядку та строків оплати поставленого позивачем газу/інших платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 10009,05 грн.

Між тим оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 2713,94 грн. та інфляційні втрати у сумі 11508,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2024 р. (суддя ОСОБА_2.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1486/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 травня 2024 р. о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 р. (суддя ОСОБА_2.) відкладено судове засідання на 28.05.2024 р.

02.05.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про вступ у праву як представника (вх.№ 17955/24), в якій позивач просить внести відомості про адвоката Сороколіта Євгена Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) до додаткових відомостей про учасника справи (як представника позивача) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) та надати доступ матеріалів справи в електронному вигляді (електронної справи) № 917/1326/23, зокрема, підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет".

07 травня 2024 р. до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1486/24 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 р. (суддя ОСОБА_2.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 18426/24 від 07.05.2024 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №916/1486/24.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 р. (суддя ОСОБА_2.) відкладено судове засідання на 09.07.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 р. (суддя ОСОБА_2.) зупинено провадження у справі № 916/1486/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 р. (суддя ОСОБА_2.) поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.04.2026 р.

10.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 12380/26 від 10.04.2026 р.) до господарського суду надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1486/24 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 р. (суддя ОСОБА_2.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 12380/26 від 10.04.2026 р.) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1486/24.

13.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № 12564/26), в яких позивач зазначає, що на виконання умов договору протягом лютого 2021 року - серпня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 79973,89 грн. Водночас, як вказує позивач, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" датою окупації Генічеського району визначено з 24.02.2022.

Так, позивач зауважує, що дійсно у даній справі № 916/1486/24 постачання газу відповідачу відбувалося і в період тимчасової окупації територіальної громади, яка розпочалася з 24.02.2022, проте у період 24.02.2022 по 20.03.2022 не існувало саме Закону України, який би забороняв транспортувати/переміщати чи поставляти товар до окупованої територіальної громади Херсонської області.

Як стверджує позивач, Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції Закону від 31.11.2021 № 1618-ІХ), який діяв у період 25.02.2022 по 20.03.2022, забороняв постачати товари тільки до окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Натомість Закон України № 2138-ІХ від 15.03.2022 "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" (набрав чинності 20.03.2022) встановлено заборону постачання (транспортування) товару на окуповані території Луганської області, Донецької області, Запорізької області та Херсонської області.

Крім того, позивач наголошує, що постанова від 03.10.2025 Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23 є не релевантна до даного спору у справі № 916/1486/24, адже у період 27.02.2022 по 20.03.2022 не існувало саме Закону України, який би забороняв транспортувати/переміщати чи поставляти товар до окупованої територіальної громади. Тобто, мова йде саме про відсутність закону, а не будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2026 р. (суддя ОСОБА_2.) повідомлено сторін про призначення судового засідання на 14.05.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 р. (суддя ОСОБА_2.) судове засідання відкладено но 28.05.2026 р.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 98 від 17.06.2026 р., у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 № 1182/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, з метою дотримання строків, визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1486/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року справу № 916/1486/24 передано на розгляд судді Петрову В.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 р. прийнято справу № 916/1486/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до фізичної особи-підприємця Перепелиці Розуле Еюпівни про стягнення заборгованості у загальному розмірі 74124,16 грн. до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснити спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 липня 2026 р. об 11:00 год.

01.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 23039/26), відповідно до якої позивач провести судове засідання по справі № 916/1486/24, що призначене на 14.07.2026 р. об 11:00 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та надати доступ до матеріалів справи № 916/1486/24 в підсистему "Електронний суд" адвокату Кемінь В.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 23039/26 від 01.07.2026 р.) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1486/24.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2026 р. замінено відповідача у справі № 916/1486/24 з фізичної особи-підприємця Перепелиці Розуле Еюпівни на фізичної особу Перепелицю Розуле Еюпівну ; відкладено розгляд справи на 08 вересня 2026 р. о 10:30 год.

Разом з тим господарський суд повідомляє, що задля отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) Перепелиці Розуле Еюпівни господарський суд 14.07.2026 р. звернувся до Управління державної міграційної служби у Херсонській області та Генічеської міської військової адміністрації із відповідними запитами.

Так, 15.07.2026 р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від Генічеської міської військової адміністрації надійшла відповідь на запит суду стосовно місця проживання (перебування) Перепелиці Розуле Еюпівни (вх. № 24292/26), згідно з якою Перепелиця Розуле Еюпівна , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому 17.07.2026 р. на електронну адресу господарського суду від Управління державної міграційної служби у Херсонській області надійшла відповідь на запит суду стосовно місця проживання (перебування) Перепелиці Розуле Еюпівни (вх. № 25156/26), відповідно до якої за наявними відомостями відомчої інформаційної системи ДМС станом на 16.07.2026 Перепелиця Розуле Еюпівна , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 р. № 01-11/265/2026, 17.07.2026 до суду засобами поштового зв`язку від Управління Державної міграційної служби у Херсонській області надійшло повідомлення (16.07.2026 вих. № 6501.13-2137/65.3-26) по справі № 916/1486/24 (вх.ГСОО № 25156/26 від 17.07.2026); під час реєстрації встановлено, що у повідомленні помилково зазначено номер справи 916/1486/26, тоді як відповідно до даних КП "ДСС" правильним номером справи є 916/1486/24.

12.08.2026 р. від представника Перепелиці Розуле Еюпівни до господарського суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 27749/26), відповідно до якої заявник просить суд внести його дані РНОКПП НОМЕР_2 до додаткових відомостей про представника учасника справи Перепелиці Розуле Еюпівни для доступу до електронної справи № 916/1486/24; перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

07.09.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 30112/26), відповідно до якої позивач просить суд провести судове засідання у справі № 916/1486/24, що призначене на 08.09.2026 о 10:30 год., в режимі відеоконференції за участю іншого представника позивача - Філіпчук Н.М.

07.09.2026 р. від Перепелиці Розуле Еюпівни до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30177/26), згідно з яким представник відповідача просить поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, пропущений з поважних причин; прийняти відзив на позовну заяву до матеріалів справи; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі. Крім того, відповідач просить суд у зв`язку із перебуванням його представника - адвоката Реви С.Л. на стаціонарному лікуванні відкласти розгляд справи на іншу дату задля можливості участі у справі в режимі відеоконференцзв`язку з поданням окремого клопотання після закінчення лікарняного.

Так, відповідач зазначає, що Перепелиця Р.Е. зареєстрована та фактично перебуває на території, що віднесена до тимчасово окупованих територій України рф з 24.02.2022 року по теперішній час, на якій інтернет-зв`язок можливий лише за допомогою VPN-програм, в іншому випадку відвідування українських сайтів несе загрозу життю та здоров`ю особи. При цьому відповідач зауважує, що факт належного оформлення та направлення позивачем (постачальником) на адресу відповідача (споживача) двох примірників акту приймання-передачі газу є обов`язковою умовою для настання у відповідача (споживача) обов`язку оплатити спожитий природний газ. Крім того, за ствердженнями відповідача, акт за лютий 2022 року складений за повний місяць, тобто включає в себе дні, в які територіальна громада вже перебувала під окупацією. Як зазначає відповідач, останній не був належним чином повідомлений позивачем про виниклий обов`язок оплатити спожитий у період з 01.02.2022 по 23.02.2022 природний газ, не отримав належних документів, які би давали йому підставу для виконання свого зобов`язання щодо оплати газу.

Крім того, посилаючись на постанову Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, а також ст. 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідач зауважує на неможливості проведення оплат за спожитий газ з території Генічеської громади з 24.02.2022 року, а також про відсутність у позивача правових підстав для поставки природного газу відповідачу з 24.02.2022 року.

Так, суд у судовому засідання 10.09.2026 року поновлено строк на подання відзиву та долучено його до матеріалів справи № 916/1486/24.

У судовому засіданні господарського суду 08.09.2026 р. по справі № 916/1486/24 протокольно оголошено перерву до 10 вересня 2026 року о 15:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 р. повідомлено відповідача - фізичну особу Перепелицю Розуле Еюпівну про те, що розгляд справи № 916/1486/24 відбудеться у судовому засіданні 10 вересня 2026 р. о 15:00 год.

08.09.2026 р. від Перепелиці Розуле Еюпівни через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 30415/26), відповідно до якої відповідач просить суд прийняти участь його представника у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 р. задоволено заяву Перепелиці Розуле Еюпівни про участь у судовому засіданні по справі № 916/1486/24, яке призначене на 10 вересня 2026 р. о 15:00 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

10.09.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. 30731/26). Так, позивач зазначає, що акти приймання-передачі природного газу підписані з боку позивача та були направлені на адресу електронної пошти відповідача, натомість відповідач зі свого боку не повернув підписані акти приймання передачі газу, водночас неповернення / відсутність актів не може бути умовою для не сплати за вже поставлений газ.

При цьому, за ствердженнями позивача, відповідач має доступ до лічильника та може особисто контролювати кількість спожитого газу. Між тим позивач вказує, що пункт 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу визначає, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання. Також позивач зауважує, що відповідач після отримання актів приймання-передачі газу не подавав заперечення на них, а тому обсяги спожитого газу вважаються угодженими та встановленими згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС згідно з п. 2.10 договору.

Крім того, як наголошує позивач, у матеріалах справи міститься інформація з Інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу подобово, відповідно до якої, зокрема, споживачем з ЕІС-кодом 56XO000634SIQ00V спожито природний газ в обсягах, які співпадають з обсягами, що зазначені в актах приймання-передачі газу.

Також позивач вказує, що, враховуючи умови п. 2.5 договору та ч. 2 ст. 664 ЦК України, можна дійти висновку, що не підписання сторонами акта прийому-передачі природного газу не може бути підставою для звільнення відповідача від розрахунків за поставлений газ та від відповідальності відповідно до законодавства.

Разом з тим щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини позивач зазначає, що сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання. Тим більше, як стверджує позивач, відповідач не повідомляв його, як це передбачено умовами договору, протягом трьох днів про настання форс-мажорних обставин.

Між тим позивач стверджує, що на законодавчому рівні до 20.03.2022 було чітко зафіксовано, що окупованою територією є виключно АР Крим та лише з 07.05.2022 на законодавчому рівні було прямо та системно закріплено, що сухопутні території України, тимчасово окуповані Російською Федерацією поза межами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, охоплюються правовим режимом тимчасово окупованої території в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

У судовому засіданні 10 вересня 2026 року господарським судом по справі № 916/1486/24 протокольно оголошено перерву до 09 жовтня 2026 року об 11:15 год.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2992767 від 07.07.2026, що наявний у матеріалах справи, державним реєстратором 05.03.2025 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Перепелиці Розуле Еюпівни (номер запису: 2004870060002003265).

Таким чином, оскільки на цей час у державному реєстрі здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача, суд, враховуючи, що за вищенаведеними нормами права зобов`язання ФОП за господарськими договорами із втратою такого статусу не припиняються, вважав необхідним замінити відповідача у справі № 916/1486/24 - фізичну особу-підприємця Перепелицю Розуле Еюпівну (РНОКПП НОМЕР_3 ) на правонаступника - фізичну особу Перепелицю Розуле Еюпівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.

В силу ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/2260/17, від 21.08.2019 у справі N 922/4239/16, від 25.02.2020 у справі N 916/385/19, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі N 646/6644/17 (провадження N 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 214/4137/17).

При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/5179/20).

Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2437/17, від 03.02.2021 у справі № 902/655/19, від 01.06.2021 у справі № 910/15940/20, від 07.09.2021 у справі № 918/139/21).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Як зазначено судом вище, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2992767 від 07.07.2026) 05.03.2025 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ФОП за рішенням Перепелиці Р.Е.

Так, у даній справі господарським судом встановлено, що на момент укладення відповідачем спірного договору останній згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, незважаючи на припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Перепелиці Розуле Еюпівни.

Так, громадянка Перепелиця Розуле Еюпівна згідно з відповідями Генічеської міської військової адміністрації та Управління державної міграційної служби у Херсонській області значиться зареєстрованою за адресою: Україна, Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, буд. 212.

Наразі господарський суд зауважує, що Геніченський район Херсонської області включений до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є 24.02.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України? № 1207-VII від 15.04.2014 р. якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України? Перепелиця Розуле Еюпівна була повідомлена про розгляд судом даної справи шляхом публікацій на офіційному веб-сайті судової влади України.

Крім того, відповідно до відповіді (вх. № 2992807 від 07.07.2026) щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери проінформовано, що згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, Перепелиця Розуле Еюпівна (РНОКПП НОМЕР_4 ) не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб.

Також відповідач - фізична особа Перепелиця Розуле Еюпівна повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвал суду на електронну адресу відповідача, яка значиться в укладеному між сторонами договорі постачання природного газу: ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за № 916/1486/24/38771/26 від 23.06.2026, за вих. № 916/1486/24/40256/26 від 15.07.2026.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Перепелицею Розуле Еюпівною (споживач) укладено договір постачання природного газу № 101/ПГ-1953-К, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природній газ, видобутий на території України) та/або імпортований природній газ, споживач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору від 22.02.2021 р. за цим договором обсяг споживання газу споживачем в кожному окремому розрахунковому періоді за ціною відповідно до п. 4.4.6 не може перевищувати 10 тис.куб.м. Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором становить 2250___.тис.куб.м, у тому числі по розрахункових періодах тис.куб.м: у січні 2021 року - 300; у лютому 2021 року - 300; у березні 2021 року - 150; у квітні 2021 року - 150; у травні 2021 року - 150; у червні 2021 року - 150; у липні 2021 року - 150; у серпні 2021 року - 150; у вересні 2021 року - 150; у жовтні 2021 року - 150; у листопаді 2021 року - 150; у грудні 2021 року - 300.

Згідно з п. 1.3 договору від 22.02.2021 р. загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором та обсяги постачання по розрахункових періодах, зазначені в п. 1.2 цього договору, можуть змінюватися в порядку, передбаченому цим договором.

У п. 1.4 договору від 22.02.2021 р. сторони погодили, що фактичний загальний обсяг постачання природнього газу за цим договором складається з обсягів постачання природнього газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб в якості палива та/або в якості сировини, а не для продажу (п. 1.6 договору від 22.02.2021 р.).

Пунктом 1.8 договору від 22.02.2021 р. визначено, що обов`язковою умовою для постачання газу споживачу за цим договором, є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору на розподіл природнього газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газотранспортної системи), на підставі яких споживач набуває право санкціоновано відбирати газ з газорозподільної або газотранспортної системи та присвоєння споживачу (його об`єктам споживання) EIC- кодів.

Відповідно до п. 1.9 договору від 22.02.2021 р. визначено наступне місцезнаходження точки комерційного обліку споживача: Херсонська область, Геніченський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, 110 А; EIC- код точки комерційного обліку (код типу Z): 56xo000634g00v; назва точки виходу з газотранспортної системи: ФОП Перепелиця Р.Е. Однак, у рядку назви точки виходу з газотранспортної системи міститься виправлення, шляхом перекреслення "ФОП Перепелиця Р.Е." та напису зробленого від руки "Херсонгаз".

Відповідно до п. 2.1 договору від 22.02.2021 р. постачання та споживання замовлених обсягів газу протягом місяця здійснюється, виходячи із середньодобової норми, які визначаються шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 2.5 договору від 22.02.2021 р.).

Положеннями п. 2.6 договору від 22.02.2021 р. передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюються шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природнього газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Згідно з п. 2.7 договору від 22.02.2021 р. для складання акту приймання-передачі природнього газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з інформаційної платформи оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

У відповідності до п. 2.9 договору від 22.02.2021 р. споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природнього газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природнього газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності) або надати в письмовій формі мотивовану відповідь від підписання акту приймання-передачі природнього газу.

Відповідно до п. 2.10 договору від 22.02.2021 р. у випадку не повернення споживачем підписаного акту приймання-передачі природнього газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природнього газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленими та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природнього газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Дані інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів природнього газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлене інше.

У п. 3.1 договору від 22.02.2021 р. сторони погодили, що ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього договору публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього договору.

Сторони домовились, що ціна за 1 тмс.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника в порядку п. 4.4.6 цього договору, є обов`язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою ) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення додаткової угоди до цього договору (п. 3.2 договору від 22.02.2021 р.).

Відповідно до п. 3.4 договору від 22.02.2021 р. до ціни газу, визначеної у п. 3.1 цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013 - 136,576 грн. за 1 тис.куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,39 грн. за 1000 куб.м на добу.

У п. 3.5 договору від 22.02.2021 р. визначено, що споживач зобов`язується сплатити за цим договором за 1000 куб.м газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 3.1 цього договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3.4 цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю) (п. 3.7 договору від 22.02.2021 р.).

Згідно з п. 3.9 договору від 22.02.2021 р. остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору.

Відповідно до п. 3.13 договору від 22.02.2021 р. фактична вартість даного договору визначається шляхом складання вартості обсягів газу, поставлених постачальником споживачу протягом строку дії даного договору.

За умовами пункту 4.2 договору від 22.02.2021 р. споживач зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 6.1 договору від 22.02.2021 р. при порушенні договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В разі порушення споживачем порядку строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п. 6.2 договору від 22.02.2021 р.).

Пунктом 8.3 договору від 22.02.2021 р. передбачено, що у випадку недосягнення згоди шляхом переговорів спір передається на вирішення в господарський суд і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України та з урахуванням умов цього договору.

За умовами п. 10.1 договору від 22.02.2021 р. останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2022 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому сторона, яка має намір розірвати договір, письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.

Так, договір постачання природного газу № 101/ПГ-1953-К від 22.02.2021 року підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки постачальника.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання умов договору № 101/ПГ-1953-К від 22.02.2021 р. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з лютого 2021 року по серпень 2022 року включно було поставлено, а ФОП Перепелицею Розуле Еюпівною прийнято природний газ на загальну суму 79973,89 грн.

На підтвердження постачання відповідачу природного газу у період з лютого 2021 року по серпень 2022 року на загальну суму 79973,89 грн. позивачем надано до матеріалів позову акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу № 3802 за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 997,33 грн. (у т.ч. ПДВ 166,22 грн.), обсяг споживання - 0,11176 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 6178 за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 1497,01 грн. (у т.ч. ПДВ 249,50 грн.), обсяг споживання - 0,18382 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 7872 за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 1028,16 грн. (у т.ч. ПДВ 171,36 грн.), обсяг споживання - 0,12625 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 9600 за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 850,72 грн. (у т.ч. ПДВ 141,79 грн.), обсяг споживання - 0,08989 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 10907 за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму 2113,22 грн. (у т.ч. ПДВ 352,20 грн.), обсяг споживання - 0,18180 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 12023 за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 2076,82 грн. (у т.ч. ПДВ 346,14 грн.), обсяг споживання - 0,14746 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 13000 за серпень 2021 року від 31.08.2021 на суму 2162,06 грн. (у т.ч. ПДВ 360,34 грн.), обсяг споживання - 0,12928 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 14069 за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 2231,51 грн. (у т.ч. ПДВ 371,92 грн.), обсяг споживання - 0,11817 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 15233 за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2930,99 грн. (у т.ч. ПДВ 488,50 грн.), обсяг споживання - 0,09894 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 17277 за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 5893,13 грн. (у т.ч. ПДВ 982,19 грн.), обсяг споживання - 0,16014 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 30211 за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 8295,48 грн. (у т.ч. ПДВ 1382,58 грн.), обсяг споживання - 0,22018 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 1260 за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 16979,34 грн. (у т.ч. ПДВ 2829,89 грн.), обсяг споживання - 0,31824 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 3278 за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 9821,45 грн. (у т.ч. ПДВ 1636,91 грн.), обсяг споживання - 0,22352 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 5291 за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 12320,99 грн. (у т.ч. ПДВ 2053,50 грн.), обсяг споживання - 0,29232 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 6980 за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 4665,83 грн. (у т.ч. ПДВ 777,64 грн.), обсяг споживання - 0,10615 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 8241 за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1787,88 грн. (у т.ч. ПДВ 297,98 грн.), обсяг споживання - 0,04250 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 9257 за червень 2022 року від 31.06.2022 на суму 1909,24 грн. (у т.ч. ПДВ 318,21 грн.), обсяг споживання - 0,04747 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 10167 за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1132,98 грн. (у т.ч. ПДВ 188,83 грн.), обсяг споживання - 0,03636 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу № 11070 за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1279,75 грн. (у т.ч. ПДВ 213,29 грн.), обсяг споживання - 0,04044 тис.куб.м.

Наразі господарський суд зазначає, що акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2021 та від 30.04.2021 підписані постачальником та споживачем, а також скріплені печаткою постачальника. Разом з тим акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021, від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, 31.06.2022, від 30.07.2022, від 31.08.2022, від 31.09.2022 споживачем не підписані.

На адвокатський запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 20.01.2023 (вх. № ТОВВХ-23-1352 від 26.02.2026) Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надано відповідь щодо обсягів природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56XS000634SIQ00V за період з 24.02.2021 по 31.12.2022, внесеного в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56X93000008780B) та становить: з 24.02.2021 по 28.02.2021 - 111,76 куб.м; з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 183,82 куб.м; з 01.04.2021 по 30.04.2021 - 126,25 куб.м; з 01.05.2021 по 31.05.2021 - 89,89 куб.м; з 01.06.2021 по 30.06.2021 - 181,80 куб.м; з 01.07.2021 по 31.07.2021 - 147,46 куб.м; з01.08.2021 по 31.08.2021 - 129,28 куб.м; з 01.09.2021 по 30.09.2021 - 118,17 куб.м; з 01.10.2021 по 31.10.2021 - 98,94 куб.м; з 01.11.2021 -30.11.2021 - 160,14 куб.м; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 220,18 куб.м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 318,24 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 223,52 куб.м; з01.03.2022 по 31.03.2022 - 292,32 куб.м; з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 106,15 куб.м; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 42,50 куб.м; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 47,47 куб.м; з01.07.2022 по 31.07.2022 - 36,36 куб.м; з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 40,44 куб.м, що відповідає обсягам, вказаним в актах приймання-передачі природного газу за відповідні періоди.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 3.7 договору від 22.02.2021 р. оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю) споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до банківської виписки за період з 18.03.2021 по 20.01.2022 (а.с. 90-122) фізичною особою-підприємцем Перепелицєю Розуле Еюпівною здійснено наступні оплати за договором постачання природного газу № 101/ПГ-1953-К від 22.02.2021 р. у загальному розмірі 30081,70 грн.:

- 18.03.2021 р. на суму 2219,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата ЗГ.РАХ№4984 ВІД 28/02/2021 ФОП Перепелиця Р.Е.";

- 21.04.2021 р. на суму 275,34 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э.";

- 24.05.2021 р. на суму 1028,20 грн. із призначенням платежу: "Газ природній Перепелиця Розуле Еюпівна; рах № 11044 від 10/05/2021; зг. дог. № 101/ПГ-1953-К від 22/02/2021";

- 22.06.2021 р. на суму 850,72 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э.";

- 15.07.2021 р. на суму 2113,32 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э.";

- 19.08.2021 р. на суму 2077,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э.";

- 13.09.2021 р. на суму 2162,06 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э.";

- 19.10.2021 р. на суму 2162,06 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э. ";

- 26.10.2021 р. на суму 70,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э. ;

- 24.11.2021 р. на суму 2931,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э.";

- 24.12.2021 р. на суму 5893,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э. ";

- 20.01.2022 р. на суму 8300,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата за природний газ, згідно договору від 2012-02-22/101/ПГ-1953-К заборгованість за газ, Перепелиця Р.Э. ".

Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за договором постачання природного газу № 101/ПГ-1953-К від 22.02.2021 р. повністю, тоді як відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково на суму 30081,70 грн.

Таким чином, у даному випадку вбачається, що відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений природний газ за період з лютого 2021 по грудень 2021 року включно, при цьому станом на січень 2022 року наявна переплата у розмірі 5,27 грн., яка, як вбачається з розрахунку заборгованості, врахована у подальших періодах позивачем.

Наразі господарський суд зазначає, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об`єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв провадження у справі № 916/1486/24).

Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Господарський суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.

Таким чином, господарський суд не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. Генічеський район тимчасово окупований у період з 24.02.2022 р. по теперішній час.

Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Крім того, господарський суд вважає, що факт тимчасово окупації Генічеського району у період з 24.02.2022 по теперішній час є загальновідомою обставиною.

Таким чином, позивачем нараховано заборгованість за поставлений природний газ споживачу, який розташований на території Генічеського району за період, коли територія, у тому числі, вже знаходилася під окупацією РФ.

В свою чергу, позивач не заперечує той факт, що борг за природний газ нараховано стосовно об`єктів, які розташовані на території Генічеського району за період, коли територія вже знаходилася під окупацією РФ.

Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Зазначене вище також узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 р. у справі № 916/1125/24, від 26.02.2026 у справі № 916/5148/23, від 25.02.2026 р. у справі № 2319/24.

Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію після 24 лютого.

Таким чином, враховуючи те, що факт окупації Генічеського району у період з 24.02.2022 по теперішній час є загальновідомим фактом, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, господарський суд зазначає, що за даний період відсутні підстави для нарахування заборгованості з надання на окуповану територію послуг, в тому числі і послуг з газопостачання, а відтак відсутні підстави і для нарахування заборгованості за такий період.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за поставлений природний газ за 24-те, 25-те, 26-те, 27-ме та 28-ме лютого 2022 року та за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2022 року у розмірі 24717,16 грн., що розрахована шляхом додавання нарахованої позивачем вартості природного газу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2022 року та за 24-те, 25-те, 26-те, 27-ме та 28-ме лютого 2022, оскільки окупація села Стрілкове почалася з 24.02.2022 р.

Так, господарський суд зазначає, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ у січні 2022 року становить 16979,34 грн.

Разом з тим судом із наданого розрахунку заборгованості встановлено, що за період з лютого 2021 року по грудень 2021 року позивачем поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 30076,43 грн., при цьому останнім сплачено заборгованість у загальному розмірі 30081,70 грн. З огляду на викладене господарський суд зазначає, що станом на січень 2022 року у Перепелиці Р.Е. була наявна переплата у розмірі 5,27 грн., враховуючи вказане така переплата у розмірі 5,27 грн. зараховується судом в рахунок заборгованості відповідача за січень 2022 року. Відтак, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за поставлений позивачем природний газ у січні 2022 року становить 16974,07 грн. (16979,34 грн. - 5,27 грн.).

Водночас щодо заборгованості за лютий 2022 року суд зазначає, що позивачем нараховано вартість за поставлений природний газ у сумі 9821,45 грн. з врахуванням 24-го, 25-го, 26-го, 27-го та 28-го лютого (період окупації), з огляду на що судом самостійно розраховано вартість поставленого природного газу за період з 01 лютого 2022 р. по 23 лютого 2022 р., що складає 8200,95 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за спожитий природний газ у лютому 2022 року становить 8200,95 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" позовних вимог до фізичної особи Перепелиці Розуле Еюпівни про стягнення суми основного боргу у розмірі 25175,02 грн. (16974,07 грн. + 8200,95 грн.) за поставлений природний газ, що є сумою заборгованості за січень 2022 року та з 01 по 23 лютого 2022 року.

Водночас стосовно посилань відповідача на неотримання актів приймання-передачі суд зауважує, що за умовами п. 2.5 договору від 22.02.2021 р. перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ. При цьому п. 4.2.7 договору від 22.02.2021 передбачає, що обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. До того ж, сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.

Також щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 господарський суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

При цьому господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Між тим судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Частиною першою статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, у разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2, 7.3 укладеного сторонами договору наявність форс мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чиним законодавством України. Сторони повинні повідомити про наявність форс-мажорних обставин протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Не повідомлення або невчасне повідомлення про настання форс мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили, а саме про обставини, на які відповідач посилається як форс-мажорні, саме відразу після їх виникнення (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; окупації російською федерацією території Генічеської міської територіальної громади Генічеського району Херсонської області, внаслідок чого відповідач не виконав грошове зобов`язання щодо сплати за поставлений природний газ.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення спірного договору з підстав неможливості його виконання у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлений природний газ суд зазначає наступне.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору від 22.02.2021 р. в разі порушення споживачем порядку строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні та серпні 2022 року, розрахунок якої додано до позову.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору передбачено також розмір річних - 3%, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Наразі суд зазначає, що оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення основної заборгованості зі сплати поставленого природного газу за період березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2022 року, відтак відсутні підстави і для нарахування за вказаний період 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Водночас господарським судом враховується, що строк оплати за зобов`язаннями лютого місяця 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації села Стрілкове Генічеського району Херсонської області, на території якого розташована точка комерційного обліку споживача. З огляду на викладене, строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у лютому місяці 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання відповідачем - Перепелицею Р.Е. вказаних грошових зобов`язань.

Суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства - справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2022 року, а саме: пені за період з 24.02.2022 по 21.08.2022, 3% річних за період з 24.02.2022 по 31.01.2024, інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 31.01.2024.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню саме за зобов`язаннями вересня, жовтня, листопада 2021 року та січня 2022 року. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його частково помилковим (з підстав нарахування за період окупації), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок пені на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 16974,07 грн. за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 року, сума якої становить 18,60 грн.

Наразі суд вважає помилковим розрахунок пені за зобов`язаннями лютого березня, квітня, травня, червня, липня, серпня 2022 року, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану у період окупації, з огляду на що відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як пеня, нарахована за період окупації.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов`язаннями вересня, жовтня, листопада 2021 року та січня 2022 року у загальному розмірі 28,84 грн.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його вірним в частині нарахування за зобов`язаннями вересня, жовтня та листопада 2021 року, а також січня 2022 року до періоду окупації, проте частково помилковим, а саме в частині здійснення нарахування у період окупації. З огляду на викладене судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 16974,07 грн. за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 року, розмір яких становить 2,79 грн. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, у загальному розмірі 4,51 грн.

Між тим, дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його помилковим з підстав їх нарахування за період окупації, з огляду на що суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат за всіма заявленими позивачем зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на що підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1029,77 грн. (25208,37 грн. х 3028,00 грн. / 74124,16 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до фізичної особи Перепелиці Розуле Еюпівни про стягнення заборгованості у загальному розмірі 74124,16 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Перепелиці Розуле Еюпівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у розмірі 25175/двадцять п`ять тисяч сто сімдесят п`ять/грн. 02 коп., пеню у сумі 28/двадцять вісім/грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 4/чотири/грн. 51 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1029/одна тисяча двадцять дев`ять/грн. 77 коп.

3. У задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до фізичної особи Перепелиці Розуле Еюпівни відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 р.

Суддя В.С. Петров