Ухвала суду № 140532417, 12.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"12" жовтня 2026 р. Справа № 910/11400/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ»про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Собінова, будинок №1; код ЄДРПОУ 34681481)

до Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок №31, офіс №218; код ЄДРПОУ 45570957)

про стягнення 40 910 825,70 гривень

без повідомлення (виклику) сторін

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКАМ» 08.09.2026 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» про стягнення заборгованості у розмірі 40 910 825,70 гривень за договором субпідряду №3 від 12.08.2024, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 910/11400/26.

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 постановлено: матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» до Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» про стягнення 40 910 825,70 гривень разом із доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» про забезпечення позову разом із доданими до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Київської області для розгляду разом із матеріалами позовної заяви.

До Господарського суду Київської області 09.10.2026 надійшли вищевказана позовна заява та заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» про забезпечення позову разом із доданими до них документами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2026 справу №910/11400/26 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором субпідряду №3 від 12.08.2024.

Позивач зазначає, що ним на виконання взятих на себе зобов`язань здійснено у повному обсязі роботи, передбачені договором субпідряду №3 від 12.08.2024 на загальну суму 71 938 780, 96 гривень, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт. При цьому, відповідач за виконані роботи розрахувався частково на загальну суму 35 028 517,56 гривень, що підтверджується випискою банку з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ».

Таким чином, підрядником (відповідачем) Консорціумом «БІЛДІНГ ЮА» не здійснено оплату у повному обсязі протягом встановленого строку, внаслідок чого у останнього перед субпідрядником (позивачем) Товариством з обмеженою відповідальністю «АКАМ» утворилась заборгованість у розмірі 36 910 263,40 гривень, що додатково підтверджується підписаним сторонами без будь-яких зауважень та застережень актом звірки взаємних розрахунків від 09.07.2026 (за період 12.08.2024-09.07.2026).

Наведене стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення 40 910 825,70 гривень, з яких: основний борг у розмірі 36 910 263,40 гривень, пеня у розмірі 2 850 073,72 гривень, 3% річних у розмірі 434 648,36 гривень та інфляційні втрати у розмірі 715 840,22 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок №31, офіс №218; код ЄДРПОУ 45570957) в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 40 910 825,70 гривень, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках та у будь-яких інших фінансово-кредитних установах України, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач додатково зазначив.

Згідно з даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua, Державною установою «Національне військове меморіальне кладовище» (замовник будівництва) за проведення будівельних робіт по об`єкту: «Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища» (І черга будівництва, 1-2 пускові комплекси) перераховано Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» кошти в обсязі 803 469 264,39 гривень. Незважаючи на систематичне отримання колосального обсягу бюджетного фінансування за вказаним вище об`єктом будівництва, відповідач свідомо ухиляється від здійснення розрахунків з позивачем (субпідрядником), який фактично виконав роботи у повному обсязі. Така безпідставна відмова від виконання грошових зобов`язань за договором субпідряду №3 від 12.08.2024, за наявності достатнього ліквідного ресурсу свідчить про недобросовісну поведінку відповідача. Враховуючи значний розмір заборгованості, а також те, що грошові кошти на банківських рахунках є абсолютно високоліквідним активом, який у сучасних умовах електронного банкінгу може бути оперативно перерахований або виведений на рахунки афілійованих осіб, пов`язаних суб`єктів чи пов`язаних контрагентів, позивач має обґрунтовані та реальні побоювання, що відповідач, дізнавшись про відкриття провадження у справі, вживатиме активних заходів щодо швидкого виведення наявних грошових коштів з власних рахунків та/або штучного створення кредиторської заборгованості перед третіми особами для унеможливлення майбутнього стягнення. Зазначене свідчить про існування реальних обставин та дійсної загрози, а не лише суб`єктивних припущень позивача щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову. За таких умов, невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту коштів створить ситуацію, за якої рішення суду у разі його задоволення залишиться декларативним, а відновлення порушеного права позивача та реальне стягнення коштів стане повністю неможливим через відсутність активів у відповідача. Натомість накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог забезпечить співмірний, ефективний та законний баланс інтересів сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та доводи учасників справи, суд дійшов висновку про наступне.

За приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №905/491/19).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 вказаного Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України ).

Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначив, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову суд має встановити, зокрема, наявність спору між сторонами, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав, співмірність обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, а також оцінити розумність, обґрунтованість та адекватність відповідного заходу, його зв`язок із предметом позову та ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі його незастосування.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Отже, саме по собі звернення із майновою вимогою не є безумовною підставою для забезпечення позову. Суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про реальну загрозу істотного ускладнення чи неможливості виконання можливого рішення суду, а також перевірити відповідність запропонованого заходу забезпечення позову характеру заявлених вимог.

У даному випадку між сторонами наявний спір щодо виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором субпідряду №3 від 12.08.2024. При цьому, відповідно до наведених заявником обставин, відповідач передбачені договором платежі повністю не здійснив, унаслідок чого заборгованість перед позивачем залишається непогашеною. З огляду на те, що предметом позову є стягнення грошових коштів, строк виконання відповідних грошових зобов`язань за договором настав, а заявником зазначено про відсутність наміру відповідача погасити залишок боргу, суд вбачає наявність обґрунтованого припущення щодо можливого зменшення майнової бази відповідача до моменту виконання рішення суду у разі задоволення позову. Між тим, суд не виходить із припущення про намір відповідача приховати чи відчужити належне йому майно, а враховує об`єктивну можливість розпорядження ним власними грошовими коштами та майном, що за відсутності заходів забезпечення може ускладнити виконання можливого рішення суду.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, які спрямовані на стягнення з відповідача грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти відповідача безпосередньо пов`язане з предметом спору та спрямоване на забезпечення можливості фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд враховує, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача лише в межах суми заявлених позовних вимог, тобто заявлений захід не виходить за межі майнових вимог, заявлених у цій справі.

Водночас суд ураховує, що заявлений захід забезпечення позову обмежений визначеною грошовою сумою та спрямований на збереження можливості виконання судового рішення в разі задоволення позову. Оцінюючи співмірність такого заходу, суд виходить із характеру заявлених вимог, їх розміру, зв`язку арешту грошових коштів із предметом спору та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін. При цьому застосування заходу забезпечення позову не повинно виходити за межі, необхідні для досягнення його мети.

Верховний Суд звертав увагу, що співмірність заходу забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від його вжиття з наслідками, які можуть настати у разі його невжиття, а також відповідність такого заходу правам та інтересам, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд також бере до уваги, що накладення арешту має тимчасовий характер та спрямоване виключно на збереження можливості виконання судового рішення до вирішення спору по суті.

За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлений захід забезпечення позову відповідає предмету та характеру заявлених позовних вимог, є співмірним із ними, а його невжиття за встановлених у цій справі обставин може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Тож суд вважає необхідним визначити межу забезпечення позову загальною сумою заявлених майнових вимог та не допустити фактичного накладення арешту на майно у розмірі, що перевищує ціну позову.

Частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У частині першій статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову обмежене визначеною судом сумою, має тимчасовий характер та спрямоване на збереження можливості виконання можливого рішення суду. З урахуванням характеру заявлених позовних вимог, обсягу застосованих заходів та встановленої межі забезпечення позову суд не встановив обставин, які б зумовлювали необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням того, що предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 40 910 825,70 гривень, заявлені заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Судом враховується, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів (у разі задоволення позовних вимог) прямо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Консорціуму «БІЛДІНГ ЮА» (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок №31, офіс №218; код ЄДРПОУ 45570957) в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 40 910 825,70 гривень (сорок мільйонів дев`ятсот десять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень сімдесят копійок), що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках та у будь-яких інших фінансово-кредитних установах України, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКАМ» (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Собінова, будинок №1; код ЄДРПОУ 34681481)

Боржник: Консорціум «БІЛДІНГ ЮА» (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок №31, офіс №218; код ЄДРПОУ 45570957)

Ухвала відповідно до частини першої статті 144 Господарського процесуального кодексу України є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з дня, наступного за днем набрання нею чинності, з урахуванням положень частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набрала чинності з моменту її прийняття - 12.10.2026.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua.

Суддя С.М. Фурсова