Рішення № 140531656, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/16397/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 154 863,03 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.05.2026),

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 09.09.2026,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 137 368,44 грн, з яких 134 738,28 грн складає страхове відшкодування, 714,06 грн - пеня, 741,06 грн - штраф за порушення виконання умов договору, 538,95 грн - інфляційні втрати та 609,09 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання договірних обов`язків за договором страхування наземних транспортних засобів за програмою "Автомікс" № АМ.994299512.20223 від 13.06.2025.

Ухвалою суду від 08.01.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16397/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

26.01.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем до суду було подане клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін.

26.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому Компанія заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін у справі № 910/16397/25.

03.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» позивачем була скерована заява про збільшення позовних вимог та відповідь на відзив.

Компанія через систему «Електронний суд» 09.02.2026 скерувала до суду клопотання про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи.

10.02.2026 (сформовано 09.02.2026) через систему «Електронний суд» до суду відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив.

12.02.2026 Товариство через систему «Електронний суд» подало до суду заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

27.05.2026 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, поданою через систему «Електронний суд».

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Керуючись наведеними приписами процесуального закону, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає прийняттю, а тому подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі - 143 332,42 грн, пені в розмірі 1605,32 гривні, 1605,32 грн штрафу, три проценти річних у розмірі - 1319,44 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 000,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 призначено судове засідання у справі на 09.09.2026.

07.09.2026 (сформовано 04.09.2026) від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до суду через систему «Електронний суд» було подане клопотання про відкладення судового засідання, оскільки представник не зможе прибути в судове засідання 09.09.2026 о 14 год. 10 хв. у зв`язку із перебуванням представника ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Приходи О.В. у відпустці згідно наказу № 1403-В від 02.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026 суд, розглянувши подане клопотання відповідача про відкладення судового засідання, дійшов висновку про відсутність підстав відкладення, оскільки відповідач є юридичною особою та не позбавлений права скерувати до судового засідання іншого представника.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, за висновками суду, неявка відповідача, беручи до уваги реалізацію ним своїх процесуальних прав щодо подання відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив, не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 09.09.2026.

Розглянувши клопотання відповідача що призначення судової транспортно-трасологічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав його задоволення з огляду на таке.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу ІІ "Інженерно-технічні експертизи" Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі - Інструкція), основним завданням транспортно-трасологічної експертизи є: ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі; визначення взаємного розташування ТЗ у момент їх контактування; визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів; розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контактування.

Отже вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. Тому призначати транспортно трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об`єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, у яких зафіксовано сліди.

Водночас, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що 23.01.2026 автомобіль позивача було відремонтовано товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Діамант», що підтверджено актом виконаних робіт № 191992 від 23.01.2026, згідно якого вартість запчастин, матеріалів та робіт становить 143 332,42 грн, рахунком фактурою № ДМ00000126 від 06.01.2026 і платіжними інструкціями № 26223 від 07.01.2026 на суму 73697,52 грн та № 26479 від 26.01.2026 на суму 69 634,90 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2025 між Товариством з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було укладено договір страхування наземних транспортних засобів за Програмою «АВТОМІКС» № AM.994299512.20223 (далі - договір страхування).

Відповідно до цього договору було застраховано чотири транспортних засоби позивача. Додатковою угодою від 18.07.2025 № LS.1 до договору страхування наземних транспортних засобів № AM.994299512.20223 від 13.06.2025, якою був застрахований транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 , марки Toyota, модель Camry 2025 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , початок періоду страхування - 19.07.2025, Закінчення періоду страхування - 15.06.2026, Страхова сума - 2 001 800,00, Тариф (%) - 2,31, Страхова премія - 46 248,71.

Додатковою угодою від 22.07.2025 № LP.2 до договору страхування наземних транспортних засобів за програмою "Автомікс" № AM.994299512.20223 від 13.06.2025 Сторони погодились внести зміни до договору страхування № AM.994299512.20223 від 13.06.2025, а саме з 22.07.2025: 1.1. вважати вірним наступний державний реєстраційний номер забезпеченого транспортного засобу Toyota Camry (Номер кузова/шасі НОМЕР_2 ): " НОМЕР_3 ", а всі інші умови Договору страхування залишаються без змін.

24.10.2025 мав місце страховий випадок внаслідок якого застрахований транспортний засіб позивача Toyota Camry (Номер кузова/шасі НОМЕР_2 ) реєстраційний номерний знак " НОМЕР_3 " зазнав механічних пошкоджень. На той час водій транспортного засобу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється працівником позивача і має право керування даним транспортним засобом звернувся до правоохоронних органів з приводу пошкодження автомобіля.

24.10.2025 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся позивач із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового. До вказаної заяви позивачем було додано фотокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 серії СТІ № 694292; фотокопію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.10.2025; фотокопію пояснення водія ОСОБА_1 транспортного засобу Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 від 24.10.2025, які були ним надані представнику поліції; фотокопію схеми місця ДТП; фотокопію таблиці учасників ДТП та ТЗ; фотокопію посвідчення водія ОСОБА_1 ; фото пошкоджень ТЗ Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 .

27.10.2025, позивач надав фотокопію рахунку-фактури № ДМ00090352 від 27.10.2025 ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» на суму 134738,28 грн. з ПДВ ( 112281,90 грн. без ПДВ). 29.10.2025 о 15:00 представником асистуючої відповідачу компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна» Войтик Т.М. в присутності довіреної особи власника ТЗ водія ОСОБА_1 було здійснено огляд транспортного засобу ToyotaCamry (VIN НОМЕР_2 ) д.н.з. НОМЕР_3 . Огляд було оформлено протоколом огляду КТЗ від 29.10.2025. ОСОБА_2 також здійснив фотофіксацію пошкоджень автомобіля Toyota Camry (VIN НОМЕР_2 ) д.н.з. НОМЕР_3 . Довірена особа власника ТЗ - позивача ТДВ «ЧЗМК», водій ОСОБА_1 , підписав Протокол огляду КТЗ від 29.10.2025 без будь-яких зауважень та заперечень.

Листом від 12.11.2025 вих. № 1174/19 ПрАТ «СК «ПЗУ України» звернулося до ДП «Центр експертних досліджень» з метою проведення експертного транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_3 . 05.12.2025 за результатами транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля Toyota Camry д/н НОМЕР_3 судовим експертом Автономовим Миколою Васильовичем складено висновок експерта № 051-25 (надалі - Висновок експерта № 051-25 ).

18.12.2025 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» підготувало лист за вихідним № 2082 31, яким повідомило позивача, що у зв`язку з поданням неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку та відповідно до пп. 11.1.3. п. 11.1. Договору страхування (Оферта), ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування по випадку, що мав місце 24.10.2025.

Не погоджуючись із такими висновками відповідача, Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить стягнути страхове відшкодування в розмірі - 143 332,42 грн, пені в розмірі 1605,32 гривні, 1605,32 грн штрафу, три проценти річних у розмірі - 1319,44 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 000,53 грн.

Відповідач у свою чергу заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач порушив умови договору страхування та повідомив Страховику неправдиві відомості по випадку, що мав місце 24.10.2025, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» правомірно та у відповідності до вимог ЦК України, Закону України «Про страхування», Договору страхування відмовила Позивачу у виплаті страхового відшкодування

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 14.11.2018 року в справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 року в справі № 760/14438/15-ц, від 06.02.2019 року в справі № 554/5323/14, від 19.06.2019 року в справі № 643/17966/14-ц та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.03.2021 року в справі № 904/2073/19.

Відповідно до пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (пункт 59 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування").

Частинами 1, 4 статті 89 Закону України "Про страхування" встановлено, що загальні умови страхового продукту визначаються на підставі внутрішньої політики з андеррайтингу та внутрішньої політики з розроблення та впровадження страхових продуктів, розроблених та затверджених страховиком відповідно до вимог до розроблення таких політик, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Страховик зобов`язаний розміщувати та зберігати на своєму веб-сайті у відкритому доступі всі редакції загальних умов страхового продукту із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Загальні умови страхового продукту включають:

1) визначення понять і термінів, що вживаються в договорі страхування;

2) умови страхового покриття за договором страхування;

3) права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов договору;

4) порядок внесення змін, дострокового припинення чи розірвання договору, їх правові наслідки;

5) порядок відмови від договору страхування;

6) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку;

7) порядок розрахунку та умови здійснення страхових виплат;

8) підстави відмови у страховій виплаті;

9) порядок укладення договору страхування;

10) винятки із страхових випадків та обмеження страхування;

11) порядок вирішення спорів;

12) контактні дані для звернення у разі настання події, що має ознаки страхового випадку.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Згідно з частиною 7 статті 93 Закону України "Про страхування" перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

Умовами статті 92 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик за договором страхування зобов`язаний:

1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк;

2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування;

3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.

Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов`язки страховика.

Відповідно до пункту 2.1. договору страхування (Оферта) На страхування можуть бути прийняті наступні ризики:

2.1.1. «Незаконне заволодіння» (скорочено - «НЗ») - втрата застрахованого ТЗ та його ДО внаслідок крадіжки, грабежу, розбою;

2.1.2. «Дорожньо-транспортна пригода» (скорочено - «ДТП») - подія, що сталася під час руху транспортного засобу , внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

2.1.3. «Інші випадкові події» (скорочено - «ІВП») - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок:

2.1.3.1. «ПДТО» - протиправних дій третіх осіб, за винятком випадків, передбачених п.п. 2.1.1. та 2.1.2. цієї Оферти;

2.1.3.2. «СЛ» - стихійного лиха (удару блискавки, бурі, шторму, урагану, зливи, граду, землетрусу, селю, обвалу, зсуву, паводка, повені), за винятком випадків, передбачених п.п. 2.1.3.3. - 2.1.3.4 цієї Оферти;

2.1.3.3. «ДТЧ» - дія термічного чинника (самозаймання, а також інші раптової дії термічного чинника, що знаходиться назовні застрахованого ТЗ (пожежа, вибух), за винятком випадків, передбачених п.п. 2.1.3.1.- 2.1.3.2 цієї Оферти;

2.1.3.4. «ВП» - зовнішнього впливу на застрахований ТЗ сторонніх предметів (у тому числі викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспорту чи мимовільне падіння дерев або предметів, напад тварин), за винятком випадків, передбачених п.п. 2.1.3.1. - 2.1.3.3. цієї Оферти;

2.1.3.5. «ПС» - пошкодження салону застрахованого ТЗ особами, перевезення яких було викликане потребою надання першої невідкладної медичної допомоги.

Відповідно до підпункту 3.3.5. пункту 3.3. Договору страхування (Оферта) страхове відшкодування не виплачується, якщо обсяг і характер пошкоджень згідно з експертним дослідженням (трасологічним, автотехнічним тощо) та/або будь-яким іншим висновком/звітом/актом незалежного компетентного спеціаліста не відповідають заявленим Страхувальником причинам і обставинам страхового випадку.

Відповідно до підпунктів 7.3.1., 7.3.2., 7.3.3., 7.3.12 пункту 7.3. договору страхування (Оферта) страховик має право: перевіряти інформацію, надану Страхувальником, а також виконання ним вимог та умов Договору; з`ясовувати причини, обставини і наслідки випадку, який має ознаки страхового, звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 Закону України «Про страхування»; відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених Договором та законодавством України; відмовити у виплаті страхового відшкодування:- у випадку не виконання Страхувальником (або його довіреною особою/Водієм/Вигодонабувачем) будь-якої вимоги, зазначеної у п.10.1 цієї Оферти.

Відповідно до підпункту 10.1.8.1. пункту 10.1. Договору страхування (Оферта) Страхувальник (або його довірена особа/Водій /Вигодонабувач) зобов`язаний надати повну та достовірну інформацію щодо обставин події, що має ознаки страхового випадку.

Статтею 102 Закону України "Про страхування" передбачено, що договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.

У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону.

Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.

У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом.

Розмір страхової виплати не може перевищувати обсяг зобов`язань страховика, визначених договором страхування або відповідно до законодавства.

Страхові виплати за договорами страхування, об`єктом страхування за якими є життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення, здійснюються незалежно від суми, яку має отримати застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, чи страхової виплати за іншими договорами страхування або сум, отриманих від інших осіб як відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1-3 статтею 104 Закону України "Про страхування" порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України.

У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;

3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об`єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);

6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;

7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов`язковість укладення яких визначена законом.

Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.

Отже, страховик та страхувальник як сторони договору страхування за взаємною згодою можуть самостійно визначати предмет договору страхування, права та обов`язки сторін, підстави для виплати/відмови у виплаті страхового відшкодування тощо.

Заперечуючи проти позову, Компанія посилалася, зокрема, на повідомлення Товариством страховику неправдивої інформації про обставини настання заявлених пошкоджень застрахованого автомобіля.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що після огляду пошкодженого ТЗ 29.10.2025 представником асистуючої відповідачу компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна» Войтик Т.М., листом від 12.11.2025 вих. № 1174/19 ПрАТ «СК «ПЗУ України» звернулося до ДП «Центр експертних досліджень» з метою проведення експертного транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля ToyotaCamry д.н.з. НОМЕР_3 .

На вирішення експерту були поставлені наступні питання: « 1. Чи відповідають, з технічної точки зору, комплекс утворених пошкоджень на автомобілі «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_4 , VIN-код: № НОМЕР_2 обставинам, які викладені в повідомленні/пояснені Бу-гай Р.П.? 2. Чи міг утворитися комплекс пошкоджень на автомобілі «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_4 , VIN-код: № НОМЕР_2 , за обставин викладених в повідомленні/пояснені ОСОБА_1 , з технічної точки зору?»

05.12.2025 за результатами транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля Toyota Camry д/н НОМЕР_3 судовим експертом Автономовим Миколою Васильовичем складено висновок експерта № 051-25 (далі - Висновок експерта № 051-25 ).

Згідно з висновком експерта № 051-25 обставини утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних по обох боках кузова автомобіля Toyota Camry (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 »), з технічної точки зору, не відповідають обставинам заявленої пригоди, наведеним у поясненнях водія ОСОБА_1 , і, відповідно, автомобіль не міг зазнати механічних пошкоджень в рамках пригоди, яка заявлена такою, що мала статися 24.10.2025 у період часу з 9-30 год. по 9-57 год., тобто протягом 27 хвилин, коли даний автомобіль Toyota Camry у нерухомому положенні мав знаходитися біля буд. №2 по вулиці Івасюка м. Шептицький Львівської області, з причин докладено наведених в дослідницькій частині. В дослідницькій частині Висновку експерта № 051-25 зазначено: переднє праве крило, передні праві двері та накладка правого порогу кузова, як і лівий бік облицювання переднього бамперу автомобіля Toyota Camry (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 ») не могли зазнати механічних пошкоджень на місці та за обставин заявленої пригоди, а саме під час наїзду на протязі 27 хвилин на передню ліво-кутову частину кузова і на передню половину правого боку кузова нерухомого автомобіля Toyota Camry якогось невідомого рухомого об`єкту, зокрема, невідомого автомобіля легкого типу.

Відтак, вищенаведені встановлені у висновку експерта № 051-25 обставини, на переконання Компанії, свідчать про надання страховику неправдивих відомостей про факт та обставини настання заявленого випадку, що зумовило відмову Компанії у виплаті спірного страхового відшкодування.

Разом із тим, відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд зазначає, що вищевказані заперечення відповідача проти позову та його посилання на повідомлення страхувальником страховику неправдивої інформації про факт та обставини настання заявленого випадку з огляду на встановлені висновку експерта № 051-25 не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу ІІ "Інженерно-технічні експертизи" Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі - Інструкція), основним завданням транспортно-трасологічної експертизи є:

ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі;

визначення взаємного розташування ТЗ у момент їх контактування;

визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів;

розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контактування.

Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об`єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, у яких зафіксовано сліди.

Пунктом 2.3 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що для вирішення відповідних питань експерту надаються самі слідоутворювальні об`єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експериментальні зліпки цих об`єктів (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишились сліди зазначених об`єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що при підготовці висновку експерта № 051-25 експерт досліджував рух транспортних засобів та встановлення механізму контактної взаємодії транспортних засобів, однак не досліджував слідоутворювального об`єкта. При цьому дослідження здійснювалось за результатами аналізу представлених фотознімків та наданих документів.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень відповідача проти позову, які зводяться до повідомлення страхувальником страховику неправдивої інформації про факт та обставини настання заявленого випадку.

Вищевказані обставини, на переконання відповідача, додатково свідчать про невиконання страхувальником та водієм застрахованого автомобіля передбачених умовами Договору обов`язків, що призвело до неможливості встановлення страховиком причин та обставин заявленого випадку.

Інші посилання відповідача на відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства про стягнення страхового відшкодування також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень Компанії проти позову Товариства в частині вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 143 332,42 грн.

За таких обставин, суд зазначає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Компанії страхового відшкодування в сумі 143 332,42 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 319,44 грн трьох процентів річних та 7 000,53 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 04.11.2025 по 26.05.2026.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до договору страхування Страховик приймає рішення про визнання або невизнання події страховим випадком протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від Страхувальника (або Вигодонабувача) всіх документів, що встановлюють факт настання, причини, обставини страхового випадку та розмір шкоди (збитків), визначених у розділах 9 та 10 Оферти.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто 03.11.2025 строк виконання зобов`язання - виплата страхового відшкодування є таким, що настав.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає його таким, що повністю відповідає приписам чинного, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було.

Отже, стягненню з Компанії на користь позивача підлягає 1 319,44 грн трьох процентів річних та 7 000,53 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 04.11.2025 по 26.05.2026.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1 605,32 грн та 1 605,32 грн штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до частини 7 статті 102 Закону України "Про страхування" у разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати розмір санкцій, а також і порядок їх обрахунку, безпосередньо у Договорі.

Відповідно до п.п. 12.1. та 12.2. договору страхування Страховик несе відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати пені у розмірі 0,01% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період прострочення. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати штрафу у розмірі 0,01% від суми не виконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає положенням Договору. Разом із тим, за встановлених обставин справи, а також враховуючи погоджений сторонами механізм нарахування цієї неустойки та відсутність наданого відповідачем контррозрахунку означеної штрафної санкції, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" про стягнення 154 863,03 грн.

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" про стягнення 154 863,03 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.05.2026) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" страхове відшкодування у розмірі 143 332,42 грн, 1605,32 грн пені, штраф у розмірі 1605,32 грн, три проценти річних у розмірі 1319,44 грн, 7 000,53 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.10.2026.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ