Ухвала суду № 140531374, 13.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

13.10.2026 Справа № 905/1673/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», м.Краматорськ

про визнання незаконною та протиправною відмову щодо виправлення помилки, допущеної у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні №57765385 та зобов`язання вчинити певні дії

зацікавлена особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Харків

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк», м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть», м.Краматорськ

про стягнення заборгованості у розмірі 550043,70грн, яка складається з відсотків за користування кредитом в сумі 341356,10грн, інфляційних збільшень заборгованості в сумі 159340,27грн, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 49347,33грн; розірвання договору кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010

за участю представників:

від стягувача (позивача): не прибув;

від боржника (відповідача): не прибув;

від органу виконання: не прибув

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №905/1673/18 за позовом позивача, Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м.Київ в особі філії - Донецького обласного управління АТ Державний ощадний банк, м.Краматорськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть», м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 550043,70грн, яка складається з відсотків за користування кредитом в сумі 341356,10грн, інфляційних збільшень заборгованості в сумі 159340,27грн, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 49347,33грн; розірвання договору кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть».

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2018 по справі №905/1673/18 позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть», м.Краматорськ задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть, м. Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м.Краматорськ заборгованість за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010 за відсотками за користування кредитом в розмірі 341356,10грн, інфляційні втрати в загальному розмірі 156434,84 грн, 3% річних в загальному розмірі 49247,17 грн, судовий збір в розмірі 9967,58 грн. Розірвано договір кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть, м. Краматорськ. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

08.01.2019 на виконання зазначеного рішення був виданий відповідний наказ.

До Господарського суду Донецької області 21.09.2026 надійшла скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк», м.Краматорськ від 18.09.2026 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Харків, у якій скаржник просить:

- визнати незаконною та протиправною відмову відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України у розгляді заяви АТ «Ощадбанк» щодо виправлення помилки, допущеної у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні № 57765385 (вих. № 55/5.3- 04/104027/2026 від 28.07.2026);

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторію Валеріївну виправити допущену у процесуальних документах - Постанові про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 та Акті про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 01.04.2026, винесених у зведеному виконавчому провадженні № 57765385, помилку, про що винести відповідну постанову:

У Постанові про передачу нерухомого майна боржника в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 у ЗВП № 57765385 п. 2.2 такої постанови викласти у наступній редакції:

« 2.2. Залишок заборгованості по зведеному виконавчому провадженню №57765385 складає 1553911,14 грн»;

В Акті про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 абзацу 4 резолютивної частини Акту викласти у наступній редакції: «Залишок заборгованості по зведеному виконавчому провадженню № 57765385 після передачі майна складає 1553911,14грн»;

- постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні №57765385 (або інших процесуальний документ, яким буде внесено відповідні вищезазначені зміни) надіслати на адресу боржника та стягувача.

У скарзі (реквізитах) відсутнє посилання на номер господарської справи, в межах якої подано відповідну скаргу, зазначено лише, що така скарга подається по зведеному виконавчому провадженню № 57765385, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання наказів, виданих на виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 905/3777/14, рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/1659/17, рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1673/18 про стягнення з ТОВ «ВФ «Донремпуть» на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором.

Вказану скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м.Київ в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк», м.Краматорськ відділом документального забезпечення (канцелярією) суду зареєстровано в межах справи № 905/1673/18 та передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Курило Г.Є.

В подальшому 22.09.2026 від скаржника, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк», м.Краматорськ надійшла заява з поясненнями про розгляд Господарським судом Донецької області справи №908/3137/21 з проханням врахувати таку інформацію.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.09.2026 враховуючи предмет оскарження та його безпосередній зв`язок із виконанням рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1673/18, вирішено розгляд скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» здійснювати в межах даної справи; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2026 об 11:00 год.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду від 23.09.2026 була доставлена до електронних кабінетів сторін та виконавчої служби в підсистемі «Електронний суд» 23.09.2026, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету, отже учасники справи та виконавча служба були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання.

07.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від виконавчої служби надійшов відзив, в якому державний виконавець просить у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання незаконною та протиправною відмову щодо виправлення помилки, допущеної у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні №57765385 та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити у повному обсязі. У відзиві зазначено, що стягувач здійснив переоформлення майна у нотаріуса. У відповідності до частини 9 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно. Наполягає, що державним виконавцем не було допущено граматичних чи арифметичних помилок у процесуальному документі, оскільки зміна інформації щодо залишку заборгованості після передачі майна по зведеному виконавчому документу не є «граматичною чи арифметичною помилкою». Державний виконавець розподілив кошти пропорційно до суми, що підлягає стягненню за кожним документом. У виконавця відсутне право на свій розсуд зарахувати всю суму лише в одне провадження.

Крім того, просить розглянути справу без участі уповноваженого представника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, означене клопотання суд задовольняє.

У судове засідання 13.10.2026 представники учасників справи та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Харків не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 19.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» (надалі - ТОВ «ВФ «Донремпуть», Позичальник, Боржник) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - АТ «Ощадбанк», Банк, Скаржник) було укладено договір кредитної лінії № 3/2010 (надалі Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов`язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, між Позичальником та Банком було укладено іпотечний договір від 19.11.2010 № 3-01/2010, посвідчений 19.11.2010 державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. (надалі Іпотечний договір), за умовами якого ТОВ «ВФ «Донремпуть» передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме приміщення офісу загальною площею 442,4 кв. м, розташоване за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2.

У зв`язку з порушенням ТОВ «ВФ «Донремпуть» зобов`язань за Кредитним договором Банк звернувся за захистом своїх порушених прав з позовними заявами до господарських судів.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №905/3777/14 від 06.05.2015 стягнуто з ТОВ «ВФ «Донремпуть» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк заборгованість по кредиту у розмірі 1218651,93 грн, поточну заборгованість за відсотками у розмірі 24039,16 грн, прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49756,14 грн, заборгованість за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195,00 грн, пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966,26 грн, пеню за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941,49 грн та судовий збір у розмірі 34592,65 грн.

19.05.2015 на виконання вказаного судового рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49049691 за наказом Господарського суду Запорізької області №905/3777/14 від 19.05.2015.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1659/17 від 21.08.2017 стягнуто з ТОВ «ВФ «Донремпуть» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» відсотки за користування кредитом в розмірі 291366,16 грн, інфляційні втрати в загальному розмірі 1492955,05 грн, 3% річних в загальному розмірі 164190,76 грн, пеню в загальному розмірі 3345,73 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 29277,87грн.

04.10.2017 на виконання вказаного судового рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Головним державним виконавцем виконавчої служби Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55072908 за наказом Господарського суду Донецької області №905/1659/17 від 04.10.2017.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1673/18 від 11.12.2018 стягнуто з ТОВ «ВФ «Донремпуть» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010 за відсотками за користування кредитом в розмірі 341356,10 грн, інфляційні втрати в загальному розмірі 156434,84 грн, 3% річних в загальному розмірі 49247,17 грн, судовий збір в розмірі 9967,58 грн.

08.01.2019 на виконання зазначеного рішення був виданий відповідний наказ.

19.04.2019 державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58948636 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1673/18 від 08.01.2019.

Виконавчі провадження з виконання наказів, виданих на виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №905/3777/14 (ВП №49049691), рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/1659/17 (ВП №55072908), рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/1673/18 (ВП №58948636) про стягнення з ТОВ «ВФ «Донремпуть» на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за Кредитним договором об`єднані у зведене виконавче провадження №57765385.

У ході зведеного виконавчого провадження №57765385 проведено прилюдні торги з продажу предмету іпотеки, а саме:

- І торги, що були призначені на 16.04.2021 за початковою ціною продажу майна 3442551,00 грн, які не відбулись у зв`язку з відсутністю учасників;

- ІІ торги, що були призначені на 19.05.2021 за початковою ціною 2754040,80 грн, які не відбулись у зв`язку з відсутністю учасників;

- ІІІ торги, що були призначені на 22.06.2021 за початковою ціною 2409785,70 грн, які не відбулись у зв`язку з відсутністю учасників, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №543231.

01.07.2021 ТОВ «ВФ «Донремпуть» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до АТ «Ощадбанк» та ВПВР, з вимогами:

- заборонити Банку набуття права власності на зазначене нежитлове (офісне) приміщення на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»;

- заборонити ВПВР проводити будь-які дії щодо реалізації набуття Банком

права власності на зазначене нежитлове (офісне) приміщення на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

У зв`язку з поданням Позичальником позовної заяви, проведення виконавчих дій відкладалось ВПВР.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, у справі №905/1263/21 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВФ «Донремпуть» відмовлено повністю.

29.10.2021 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ, звернулось до господарського суду з позовною заявою до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області про зобов`язання відповідача видати позивачу протокол, акт про реалізацію предмета іпотеки та інші, передбачені законом документи, для оформлення свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів нерухомого майна (приміщення офісу) загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2409785,70 грн, шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.02.2026 у справі №908/3137/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов`язано Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області винести постанову державного виконавця (ВП № 57765385) про передачу нерухомого майна (приміщення офісу) загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2 409 785,70 грн, Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення боргу.

Зобов`язано Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області видати Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» акт про передачу нерухомого майна (приміщення офісу), загальною площею 442,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, за початковою ціною 2409785,70 грн, в рахунок погашення боргу (ВП№57765385).

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2026 у справі №908/3137/21 набрало законної сили 17.03.2026.

У ході виконання рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2026 у справі № 908/3137/21 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Безручко Вікторією Валеріївною (Виконавець) винесено постанову про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, у відповідності до яких, серед іншого, Виконавцем здійснено пропорційний розподіл суми в рахунок погашення боргу та визначено загальний розмір залишку заборгованості по виконавчим документам, а саме: наказ №905/3777/14, виданий 19.05.2015 Господарським судом Запорізької області (ВП 49049691) 560140,53 грн; наказ №905/1659/17, виданий 04.10.2017 Господарським судом Донецької області (ВП 55072908) 775404,43 грн; наказ №905/1673/18, виданий 08.01.2019 Господарським судом Донецької області (ВП 58948636) 218366,18 грн.

28.07.2026 Банк в рамках зведеного виконавчого провадження №57765385 звернувся до відділу ПВР із заявою за вих. № 55/5.3-04/104027/2026 від 28.07.2026 про виправлення помилки, допущеної у процесуальних документах, винесених у такому зведеному виконавчому провадженні, в якій наголошував, що розподіл суми в рахунок погашення боргу та загальний розмір залишку заборгованості по виконавчим документам в рамках зведеного виконавчого провадження не є обов`язковими реквізитами у розумінні приписів п.п. 6-8 Інструкції від 02.04.2012 за №512/5 (тобто законодавець не передбачає виключного та безумовного обов`язку Виконавця в частині зазначення розподілу суми в рахунок погашення боргу та загального розміру залишку заборгованості відповідно).

08.09.2026 на адресу АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь відділу примусового виконання рішень, якою повідомлено про неможливість розгляду заяви від 28.07.2026 з посиланням на частину п`яту статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із зазначеним, скаржник просить визнати незаконною та протиправною відмову відділу примусового виконання рішень у розгляді заяви від 28.07.2026 та зобов`язати головного державного виконавця Безручко Вікторію Валеріївну виправити допущену у постанові та акті від 01.04.2026 помилку шляхом зазначення залишку заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 57765385 у розмірі 1553911,14 грн.

Розглянувши матеріали справи №905/1673/18, скаргу та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі є відмова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у розгляді заяви АТ «Ощадбанк» від 28.07.2026 про виправлення помилки у постанові про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 та акті про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 01.04.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Згідно приписів ч. 1, ч. 2 п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Приписами ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 18 цього Закону передбачено обов`язок виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати у встановлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону станом на момент подачі скарги банком) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Водночас положеннями абзацу третього частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, наведена норма встановлює спеціальний порядок усунення технічних недоліків процесуальних документів виконавчого провадження, а саме граматичних чи арифметичних помилок, та не передбачає можливості за допомогою такого механізму змінювати зміст прийнятого державним виконавцем процесуального документа або переглядати по суті здійснені ним виконавчі дії.

При цьому виправлення помилки у розумінні абзацу третього частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути способом зміни визначених державним виконавцем розмірів заборгованості, порядку її погашення або змісту прийнятого процесуального документа.

Суд звертає увагу на те, що диспозиція вищевказаної правової норми не припускає під виглядом виправлення граматичних чи арифметичних помилок вносити будь-які інші зміни до процесуальних документів.

Оскільки дана стаття не визначає видів помилок та описок, то, відповідно до загальноприйнятих правил, арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки.

Описка - це зроблена виконавцем механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка у постанові, яка допущена під час його письмово - вербального викладу. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, тощо.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі №489/8251/23 застосував положення абзацу третього частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких начальник відділу або виконавець може виправити у процесуальних документах граматичні чи арифметичні помилки з винесенням відповідної постанови.

Суд звертає увагу, що посилання Відділу примусового виконання рішень у відповіді від 01.09.2026 на частину п`яту статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», як на правову підставу неможливості розгляду заяви є невірним, оскільки Законом України від 15.03.2022 № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2, згідно з яким, зокрема, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Разом з тим сама по собі неправильність посилання державного виконавця на конкретну частину статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не є достатньою підставою для задоволення скарги, оскільки під час її розгляду суд має встановити, чи існували передбачені законом підстави для вчинення відповідної дії чи бездіяльності та чи призвели такі дії або бездіяльність до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів скаржника.

При цьому суд враховує, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діє не на підставі загальних положень цивільного законодавства, а в межах спеціального правового регулювання, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», Господарським процесуальним кодексом України та прийнятою на виконання цього Закону Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Саме спеціальними нормами законодавства про виконавче провадження визначено повноваження державного виконавця, порядок вчинення ним виконавчих дій, порядок звернення стягнення на майно боржника, розподілу стягнутих сум, а також порядок оформлення та виправлення процесуальних документів виконавчого провадження.

Суд також зазначає, що реалізація майна, яке перебуває в іпотеці, здійснюється відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, визначених в Законі України "Про іпотеку".

Водночас, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №908/1245/15-г вказано, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з цим посилання стягувача на положення Цивільного кодексу України не може саме по собі визначати порядок здійснення виконавчих дій або змінювати встановлений спеціальним законодавством порядок виконання судових рішень. Під час здійснення примусового виконання судового рішення державний виконавець зобов`язаний діяти у межах повноважень та у спосіб, визначені спеціальними нормами законодавства про виконавче провадження.

Як убачається зі змісту скарги та матеріалів справи, АТ «Ощадбанк» фактично не вказує на наявність у постанові про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 та акті про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 технічної, граматичної або арифметичної помилки.

Натомість, доводи скаржника зводяться до незгоди із зазначенням державним виконавцем залишку заборгованості за окремими виконавчими провадженнями, що входять до складу зведеного виконавчого провадження №57765385, та до вимоги визначити такий залишок єдиною сумою у розмірі 1553911,14 грн.

При цьому в оскаржуваних постанові та акті зазначено, що залишки заборгованості становлять: за ВП № 49049691 560140,53 грн; за ВП №55072908 775404,43 грн; за ВП №58948636 218366,18 грн. Зазначені суми у сукупності становлять 1553911,14 грн.

Отже, із наведеного не вбачається арифметичної помилки у визначених державним виконавцем сумах залишку заборгованості. Навпаки, зазначені в постанові та акті суми за окремими виконавчими провадженнями у своїй сукупності відповідають сумі 1553911,14грн, яку скаржник просить зазначити як загальний залишок заборгованості.

Таким чином, вимога АТ «Ощадбанк» фактично спрямована не на виправлення арифметичної помилки, а на зміну способу відображення вже визначених державним виконавцем сум: замість зазначення залишку заборгованості за кожним виконавчим провадженням, що входить до складу зведеного виконавчого провадження №57765385, скаржник просить зазначити одну загальну суму.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця.

При цьому суд не вбачає, яким чином зазначення залишку заборгованості окремо за кожним виконавчим провадженням порушує право АТ «Ощадбанк» як стягувача.

Усі три виконавчі провадження №49049691, №55072908 та № 58948636 входять до складу зведеного виконавчого провадження №57765385, а визначені державним виконавцем залишки заборгованості не виключають та не зменшують право стягувача на отримання належних йому сум за відповідними виконавчими документами.

Сам по собі спосіб відображення залишку заборгованості за кожним виконавчим провадженням окремо, за умови що сукупний розмір таких залишків відповідає сумі 1553911,14 грн, не свідчить про зменшення обсягу прав стягувача та не позбавляє його можливості вимагати подальшого виконання відповідних судових рішень у встановленому законом порядку.

Суд також враховує, що зведене виконавче провадження є формою об`єднання виконавчих проваджень щодо одного боржника, однак таке об`єднання саме по собі не означає припинення окремих виконавчих проваджень та не змінює змісту виконавчих документів, на підставі яких здійснюється примусове виконання судових рішень.

У зв`язку з цим визначення залишку заборгованості окремо за кожним виконавчим провадженням дозволяє встановити, у якій частині відповідне судове рішення залишилося невиконаним, та не суперечить самому факту перебування таких виконавчих проваджень у складі одного зведеного виконавчого провадження.

Щодо доводів скаржника про правильність зарахування вартості переданого майна суд зазначає таке.

Відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» порядок розподілу стягнутих з боржника коштів та черговість задоволення вимог стягувачів визначаються законом. У разі недостатності стягнутої з боржника суми для задоволення всіх вимог вона розподіляється з урахуванням установленої законом черговості та розміру вимог за відповідними виконавчими документами.

Частинами першою та другою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

За положенниями статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

На переконання суду факт об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не означає, що залишок заборгованості за кожним виконавчим документом перестає існувати як самостійний показник.

Таким чином, з наведених скаржником даних убачається, що вартість переданого нерухомого майна була пропорційно врахована при визначенні залишку заборгованості за кожною із сум належної стягувачу, оскільки після передачі майна державним виконавцем визначено конкретні залишки за відповідними виконавчими провадженнями.

Скаржник не наводить розрахунку, відповідно до якого після зарахування вартості переданого майна залишок за одним із виконавчих проваджень повинен становити іншу суму, ніж визначена державним виконавцем. Не наведено також даних, які б свідчили про те, що вартість переданого майна була зарахована в рахунок погашення заборгованості двічі, не за відповідним виконавчим документом або в іншому розмірі, ніж той, що підлягав зарахуванню.

Отже, доводи скаржника не свідчать про неправильність самого розрахунку залишку заборгованості чи про неправильне зарахування вартості переданого майна.

Фактично скаржник виходить із того, що результат такого зарахування має бути відображений у процесуальних документах не окремими залишками за кожним виконавчим провадженням, а одним показником 1553911,14 грн.

Проте така вимога стосується форми відображення результату проведених виконавчих дій, а не арифметичної помилки у здійсненому розрахунку.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 як на підтвердження необхідності зазначення у процесуальних документах єдиної загальної суми залишку заборгованості є необґрунтованим.

Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачені статтями 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника.

Водночас наведений висновок стосується саме порядку розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів за наявності інших зведених виконавчих проваджень, і не містить висновку про те, що у процесуальних документах зведеного виконавчого провадження залишок заборгованості має бути обов`язково зазначений однією загальною сумою.

Більше того, у справі № 904/7326/17 предметом розгляду були питання порядку виконання декількох виконавчих документів щодо одного боржника різними виконавцями (приватним та державним), передачі виконавчих проваджень та застосування правил черговості задоволення вимог стягувачів.

Посилання скаржника на положення пунктів 6 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, також не свідчить про наявність арифметичної чи іншої очевидної помилки у постанові та акті від 01.04.2026.

Питання про те, чи повинні були зазначені у постанові та акті відомості викладатися саме у редакції, запропонованій скаржником, а також питання правильності визначення залишку заборгованості та порядку зарахування вартості переданого майна стосуються змісту та правомірності вчинених державним виконавцем виконавчих дій. Водночас з наведених у скарзі обставин не вбачається, що визначення залишку заборгованості за кожним виконавчим провадженням призвело до неправильного зарахування вартості переданого майна або до зменшення обсягу належних стягувачу вимог.

Отже, заява АТ «Ощадбанк» фактично спрямована на зміну змісту постанови про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 шляхом заміни окремо визначених залишків заборгованості єдиним показником у розмірі 1553911,14 грн.

За таких обставин суд не встановив у діях чи бездіяльності виконавчої служби порушення права АТ «Ощадбанк» як стягувача. Зазначення у постанові та акті залишку заборгованості за кожним виконавчим провадженням саме по собі не позбавляє стягувача права на подальше примусове виконання відповідних судових рішень, а визначені суми у сукупності становлять 1553911,14 грн, на зазначенні якої як єдиного показника наполягає скаржник.

Відтак відсутні правові підстави для зобов`язання державного виконавця викласти пункт 2.2 постанови про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 та відповідний абзац акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 01.04.2026 у редакції, запропонованій скаржником.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 339, 339-1, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» на бездіяльність державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 57765385 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.10.2026 підписано вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено та підписано 13.10.2026.

Суддя Г.Є. Курило