Ухвала суду № 140530193, 07.10.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 713/1582/25

Провадження № 2/673/86/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання Осієвської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

22 липня 2025 року від Вижницького районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку передано для розгляду у Деражнянський районний суд Хмельницької області за підсудністю.

В позові ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9719806 від 13.04.2024 року, яка утворилась на день подачі позову в розмірі 34 754 грн. 40 коп., з яких: 6 300 грн. заборгованість за тілом кредиту, 28 454 грн. 40 коп. заборгованість за відсотками, 3000 грн. штрафні санкції, а також судові витрати по справі.

Ухвалою від 05 серпня 2025 року позов прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

12.06.26р. позивач подав заяву, в якій перерахував розмір спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.23р., з огляду на норми якого відповідно до п.17 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено поетапне зменшення розміру процентної ставки. Тому, за результатами перерахунків, просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 21 030 грн.. з яких: 6 300 грн. заборгованість по тілу кредиту та 14 730 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

07.10.2026 року на адресу суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сідлецькою О.В. подано клопотання про приєднання до справи доказів, а саме: квитанції №875536757.1 від 05.10.26р., з якої вбачається, що відповідач сплатив заявлену до стягнення заборгованість за кредитним договором №00-9719806 від 13.04.24р. у зменшеному позивачем розмірі в сумі 21030,00 грн. в зв`язку з чим просить закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Позивач, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повноважного представника в судове засідання не направив, заяви про закриття провадження у справі в зв`язку із сплатою заявленої до стягнення заборгованості також до суду не подав.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованими листами, надісланими за зареєстрованим місцем його проживання.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.2 ч.1 стт.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Саме такі висновки щодо застосування спірних норм права (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України) викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справа № 638/3792/20.

Таким чином матеріалами справи встановлено, що станом на час розгляду справи вимоги позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повністю виконані (відповідний борг відповідачем погашений), а отже і відсутній предмет спору у цій справі, що унеможливлює вирішення справи по суті, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

За таких обставин, відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у цій справі підлягає закриттю.

Також суд роз`яснює, що згідно до ч. 2 ст. 256 ЦК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на сплату судового збору та правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України «Про судовий збір».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем при зверненні з позовом сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., а також заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В зв`язку з відсутністю клопотання позивача, питання про повернення судового збору судом не вирішується. Водночас, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права окремо звернутися із таким клопотанням після закриття провадження у справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2025 року між Адвокатським об`єднанням «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 та додаткову угоду до даного Договору, якою визначено зобов`язання адвокатського бюро по підготовці справ щодо стягнення заборгованості з боржників, в тому числі, і з ОСОБА_1 .

Згідно акта наданих послуг від 07.04.2025 року, вартість наданих адвокатським об`єднанням юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7 000 грн.

Судом враховується заявлене клопотання відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа є типовою, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, враховуючи клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

З огляду на критерії співмірності, розумності та фактичний обсяг наданих юридичних послуг, суд вважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 3 500 грн.

Керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закрити в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» витрати на правничу допомогу в сумі 3 500 грн. (за реквізитами: код ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12.10.26р.

Суддя: Л. В. Грицишина