Рішення № 140529399, 12.10.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/958/26

№ провадження 2/196/839/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент",

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.02.2025 р. між ТОВ " ФК "Процент" та відповідачкою було укладено кредитний договір №27995, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000.00 грн. строком на 730 днів, шляхом переказу коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "А-Банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.00 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір підписано електронним цифровим підписом позичальника.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №27995 від 05.02.2025 р. в розмірі 38 275.92 грн., з яких 27 635.92 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 06.04.2025 р. по 11.05.2026 р., 10 640.00 грн - штраф, судовий збір в розмірі 2 422.40 грн., 10 000.00 грн. витрат на правничу допомогу

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.90-91).

Представник позивача - адвокат Руденко К.В. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести судове засідання без його участі, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с.2-22).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про місце, день та час слухання справи була повідомленою належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України (а.с. 104, 111-112). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзиву на позов не подавала.

12 жовтня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2025 р. між ТОВ "ФК "Процент" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №27995 (а.с.23-28).

Відповідно до умов Договору Товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 7 000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності; процентна ставка за користування кредитом становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 730 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальнику (п.1.1 - 1.6 договору).

Товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов договору (п.2.1.2 договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "652808".

До договору додається таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "652808" (а.с.28-29).

Паспортом споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. визначено основні умови кредитування (а.с.31-33).

Довідкою ТОВ "Пейтек" від 26.05.2026 р. №20260526-954, підтверджено переказ коштів 05.02.2025 р. в розмірі 7000 грн. на картку відповідачки НОМЕР_2 (а.с.34).

Також довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 23.07.2026 р. повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та 05.02.2025 р. здійснено зарахування коштів на суму 7000 грн., що також підтверджується випискою за договором (а.с.99-103).

З розрахунку заборгованості за вищевказаним договором, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором у сумі 45 219.58 грн., з яких: 6943.66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27632.92 грн. - заборгованість за відсотками, 10 640.00 грн. - заборгованість за штрафом (а.с. 35-46).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір №27995 від 05.02.2025 р. був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договори між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачкою підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договору.

Позивач просить в позові стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №27995 від 05.02.2025 р. за відсотками в розмірі 27635.92 та штрафні санкції 10 640.00 грн.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачкою умов договору в частині своєчасного повернення нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені в договорі терміни.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Відповідно до п.3.5. кредитного договору №27995 від 05.02.2025 р. передбачено сплачу позичальником штрафу за невиконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та відсотків (а.с.23-28).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ "ФК "Процент" просило стягнути із відповідачки за кредитним договором №27995 від 05.02.2025 р., зокрема і суму заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 10640.00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 10 640 грн. задоволенню не підлягають.

У свою чергу, відповідачка будь-яких доказів на спростовування розрахунку заборгованості здійсненого позивачем, суду не надала.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір №27995 від 05.02.2025 р., за умовами якого відповідачка зобов`язалась прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «ФК «Позика» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за відсотками за кредитним договором №27995 від 05.02.2025 р. в розмірі 27635.92 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000.00 грн. надано договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 р. (а.с.48-49); акт приймання-передачі наданих послуг №144 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 р. (а.с.52); витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №144 від 30.04.2026 р. (а.с.53); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 адвоката Руденка К.В. (а.с.50).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 10000.00 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 37 від 25.05.2026 р. про сплату судового збору загальною сумою 2662.40 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 72.20 % позовних вимог (27635.92 грн. від 38275.92 грн. складає 72.20 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 1922.25 грн. (2662.40 грн. х 72.20 % : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" заборгованість за кредитним договором №27995 від 05.02.2025 р. в сумі 27635.92 грн., судовий збір в розмірі 1922.25 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000.00 грн. а всього 31 558.17 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім грн. 17 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент", місцезнаходження: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела,4, ЄДРПОУ 41466388.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева