Рішення № 140528999, 12.10.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3382/25

провадження №2/176/195/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Павловської І.А., розглянувши в місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Профіт капітал" звернулось до суду з позовом, де просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 169673,48 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Р20.21840.003968120 строком до 23 травня 2022 року.

Відповідно до умов вказаного договору кредиту, банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 33094,00 грн. на поточні потреби, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, плату за кредитне обслуговування та інші платежі відповідно до умов договору.

Банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 33094,00 грн. у строки, визначені договором.

Разом з тим, позичальник не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором.

Також 22 квітня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № Р20.21840.005155439 строком до 22 квітня 2023 року.

Відповідно до умов вказаного договору, банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 49999,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит разом з процентами, платою за кредитне обслуговування та іншими платежами відповідно до умов договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 49999,00 грн. у строки, визначені договором.

Разом з тим, позичальник не виконав належним чином своїх зобов`язань за вказаним договором.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за договором № Р20.21840.003968120 від 23 травня 2018 року та відповідно до довідки-розрахунку заборгованості станом на 19 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 61814,09 грн., яка складається з:

-заборгованості за основним боргом 24617,37 грн.;

-заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 11420,97 грн.;

-заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 25775,75 грн.

За договором № Р20.21840.005155439 від 22 квітня 2019 року станом на 19 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 107859,39 грн., яка складається з:

-заборгованості за основним боргом 45782,55 грн.;

-заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 21228,25 грн.;

-заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 40848,59 грн.

19 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «Оптіма Факторинг» прийняло права вимоги, зокрема за договорами № Р20.21840.003968120 від 23 травня 2018 року та № Р20.21840.005155439 від 22 квітня 2019 року.

22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги за договорами № Р20.21840.003968120 від 23 травня 2018 року та № Р20.21840.005155439 від 22 квітня 2019 року.

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22 грудня 2023 року відповідно до Договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами, укладеними між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 169673,48 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року по справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Савчак Ярослав Олегович, проти позовних вимог заперечила.

Зазначила, що позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором, у тому числі 103049,14 грн заборгованості за кредитом та процентами і 66624,34 грн комісії за обслуговування кредиту.

Відповідач вважає безпідставним нарахування та стягнення з неї комісії за обслуговування кредиту, оскільки така комісія, на її думку, фактично стосується обслуговування кредитної картки та рахунку, надання інформації про стан кредитної заборгованості, її обліку та опрацювання відповідних запитів. Зазначає, що такі дії не є самостійними послугами, за які з позичальника може стягуватися окрема плата.

Також відповідач вказує, що інформація про поточний розмір заборгованості, здійснені та належні до сплати платежі та інші відомості щодо виконання кредитного договору має надаватися позичальнику безоплатно. У зв`язку з цим вважає, що вимоги позивача в частині стягнення комісії є необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначає, що навіть у разі врахування комісії як складової заборгованості її розмір є неспівмірним із розміром заборгованості за тілом кредиту. Зокрема, за її розрахунками, сума комісії становить 66624,34 грн, тоді як заборгованість за тілом кредиту 70399,92 грн. Вважає, що стягнення комісії у такому розмірі призводить до істотного збільшення загального розміру заборгованості та є неспівмірним із розміром отриманого кредиту.

Відповідач також заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаної роботи. Зазначає, що позивач є фінансовою компанією, яка спеціалізується на придбанні проблемної заборгованості та систематично звертається до суду з аналогічними позовами, а тому підготовка позовної заяви у цій справі не є складною.

Разом із відзивом відповідачем подано заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу. У зазначеній заяві відповідач просить зменшити заявлений позивачем розмір таких витрат з 14000,00 грн до 2500,00 грн, посилаючись на нескладність справи, типовий характер спору, ціну позову та обсяг фактично виконаної представником позивача роботи.

Також у відзиві відповідач зазначила, що позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі отримала 17 вересня 2025 року, у зв`язку з чим вважає відзив поданим у встановлений строк. На випадок висновку суду про пропуск строку на подання відзиву просила поновити або продовжити такий строк.

Відповідач повідомила про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які вона планує понести у цій справі, у сумі близько 8000,00 грн, та зазначила, що докази понесення таких витрат будуть подані додатково.

За результатами розгляду справи відповідач просила позовні вимоги задовольнити частково, у межах 103 049,14 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 2500,00 грн, надати їй можливість подати докази понесених витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення та судові витрати покласти на позивача.

У відповіді на відзив представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» зазначив, що з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Зазначив, що 23 травня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Р20.21840.003968120, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 33094,00 грн на поточні потреби.

Посилався на те, що умовами зазначеного договору передбачено обов`язок позичальника здійснювати щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту, процентів та плати за обслуговування кредитної заборгованості. Відповідні платежі визначені графіком щомісячних платежів.

Також зазначив, що 22 квітня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Р20.21840.005155439, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 49999,00 грн.

Представник позивача вказав, що умовами зазначеного договору також передбачено щомісячне обслуговування кредитної заборгованості та відповідну плату за таке обслуговування.

Зазначив, що розмір та порядок сплати відповідних платежів були зазначені безпосередньо у кредитних договорах, графіках платежів та інших документах, які є складовими кредитних договорів.

На думку представника позивача, відповідач була належним чином ознайомлена з умовами кредитних договорів, погодилася з ними та підтвердила це власним підписом.

Крім того, представник позивача зазначив, що після укладення кредитних договорів відповідач здійснювала платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, у тому числі сплачувала тіло кредиту, проценти та плату за обслуговування кредитної заборгованості.

У зв`язку з цим представник позивача вважав доводи відповідача щодо безпідставності нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості необґрунтованими.

Також зазначив, що позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, який містить відомості про розмір заборгованості відповідача за кредитними договорами.

При цьому представник позивача звернув увагу на те, що відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, який би спростовував розрахунок, наданий позивачем.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру таких витрат та просить їх зменшити.

Зазначив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс» укладено договір про надання правової допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року.

На виконання умов зазначеного договору сторонами складено акт № 1 від 24 липня 2025 року приймання-передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого вартість правничої допомоги у справі щодо ОСОБА_1 становить 14000,00 грн.

Представник позивача зазначив, що вказану суму ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним документом, який надано до суду.

На думку представника позивача, заявлений розмір витрат відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи та є обґрунтованим.

У зв`язку з цим просив не зменшувати розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що у відзиві представником відповідача визначено орієнтовний розмір таких витрат у сумі 8000,00 грн.

Вважає зазначену суму завищеною та необґрунтованою, оскільки, на його думку, обсяг фактично виконаної представником відповідача роботи не відповідає заявленому розміру витрат.

Зазначив, що представником відповідача у справі фактично підготовлено та подано відзив на позовну заяву, а тому заявлений розмір витрат не відповідає обсягу виконаної роботи.

Крім того, представник позивача вказав, що надані відповідачем документи не підтверджують фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки не містять належного підтвердження передачі або сплати відповідних коштів.

З огляду на викладене вважає, що підстав для стягнення з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн немає.

За результатами розгляду доводів, викладених у відзиві, представник позивача просив суд позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задовольнити в повному обсязі, доводи відповідача відхилити, відмовити у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, а також не зменшувати заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, виходячи із положень статей 12, 13, 76-81, 89, 263 ЦПК України, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача як на особу, яка заявляє вимогу про стягнення грошової заборгованості, покладається обов`язок довести не лише факт існування первісного зобов`язання, а й конкретний розмір заборгованості, склад кожної її складової, порядок та період її нарахування, а також набуття ним права вимоги до відповідача.

Судом встановлено, що 27 грудня 2019 року між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитодавцем було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачці були надані грошові кошти на умовах, визначених договором.

Факт укладення кредитного договору підтверджується копією відповідного договору та документами, які містяться в матеріалах справи. Відповідачка факт укладення договору та отримання кредитних коштів по суті не заперечує, а також визнає наявність заборгованості перед кредитором у межах суми 103049,14 грн.

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін, зміст якого становлять погоджені сторонами умови, а договір вважається укладеним за умови досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим сам по собі факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів не є достатньою підставою для стягнення всієї суми, зазначеної позивачем у позовній заяві. Суд зобов`язаний встановити, з яких саме складових складається заявлена до стягнення заборгованість, чи передбачені такі платежі договором та законом, а також чи підтверджені вони належними і допустимими доказами.

Щодо факту видачі кредитних коштів суд зазначає, що надані позивачем документи підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин та фактичне надання відповідачці кредитних коштів. При цьому матеріали справи також містять відомості про здійснення відповідачкою платежів на виконання кредитного договору.

Отже, факт виникнення основного зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів суд вважає доведеним.

Разом із тим суд не може погодитися з підходом, за якого поданий кредитором розрахунок заборгованості автоматично визнається належним доказом її розміру. Розрахунок заборгованості є документом, складеним стороною спору, а тому підлягає перевірці судом нарівні з іншими доказами. Такий розрахунок повинен дозволяти встановити початковий розмір кредиту, здійснені позичальником платежі, їх спрямування, залишок основної заборгованості, процентну ставку, періоди нарахування процентів, підстави та періоди нарахування інших платежів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач визначив ціну позову у розмірі 169673,48 грн Водночас відповідачка визнає наявність заборгованості лише у межах 103049,14 грн, заперечуючи фактичну та правову обґрунтованість решти заявленої суми.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, а відповідно до частини першої статті 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Визнання відповідачкою заборгованості у сумі 103049,14 грн не звільняє суд від обов`язку перевірити правову природу та розмір цієї суми, однак свідчить про відсутність спору між сторонами щодо існування грошового зобов`язання щонайменше в межах зазначеної суми, за умови встановлення її відповідності умовам договору та закону.

Щодо строку кредитування суд виходить із того, що строк дії кредитного договору має істотне значення для визначення періоду, протягом якого кредитодавець мав право нараховувати договірні проценти за користування кредитом саме на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, для вирішення питання про обґрунтованість нарахованих процентів суд повинен встановити не лише погоджену сторонами процентну ставку, а й період, за який такі проценти нараховані.

Сам факт наявності у розрахунку позивача певної суми процентів не доводить її правильності, якщо з розрахунку неможливо встановити, за який саме період та на яку фактичну суму залишку основного боргу вони нараховані.

Суд також враховує, що після спливу строку, на який був укладений кредитний договір, правова природа вимог кредитора потребує окремої оцінки. Закінчення строку кредитування не припиняє самого зобов`язання позичальника повернути отримані кошти, однак не означає автоматичного існування у кредитора права безстроково нараховувати договірні проценти за користування кредитом у тому самому порядку, який діяв протягом строку кредитування.

Тому суд перевіряє розрахунок процентів із урахуванням строку кредитування, фактичного залишку основного боргу та здійснених відповідачкою платежів.

Встановивши, що позивач не надав суду достатніх первинних даних, які б дозволяли беззаперечно перевірити правильність усієї заявленої суми процентів за кожний розрахунковий період, суд не може покласти в основу рішення виключно односторонній розрахунок кредитора в частині, яка не підтверджена іншими належними доказами.

Щодо комісій та інших платежів за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас наведене положення закону не означає, що будь-яка встановлена кредитодавцем плата за «обслуговування кредиту» автоматично є законною та підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, та надає відповідну виписку з рахунку.

Частиною п`ятою статті 12 цього Закону встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

Отже, для стягнення комісії суд має встановити, які саме послуги фактично надавалися позичальнику, чи є вони додатковими або супутніми послугами, пов`язаними з отриманням, обслуговуванням чи поверненням кредиту, чи передбачені вони договором у належній та зрозумілій формі та чи не є відповідна плата фактично платою за інформаційні або інші дії, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати безоплатно.

Надання лише загального посилання у договорі на «обслуговування кредитної заборгованості» без конкретизації змісту послуг, їх періодичності та факту їх надання саме по собі не доводить наявності у кредитодавця права на стягнення відповідної плати.

За таких обставин суд не знаходить достатніх правових та доказових підстав для задоволення позовної вимоги в частині комісій та інших платежів за обслуговування кредиту, якщо позивачем не доведено, що така плата відповідає конкретним додатковим чи супутнім послугам, фактично наданим відповідачці.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим для підтвердження права на звернення до суду саме як нового кредитора позивач повинен надати належні докази безперервного переходу права вимоги від первісного кредитора до нього, а також докази того, що до нього перейшла саме вимога до конкретного боржника за конкретним кредитним договором.

Судом досліджено надані позивачем договори факторингу, реєстри боржників та інші документи, якими позивач обґрунтовує своє правонаступництво.

Зміст наведених документів свідчить про існування правочинів щодо передачі права вимоги за кредитними зобов`язаннями.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду про те, що сам факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для боржника безумовного обов`язку сплатити борг саме в тому розмірі, який зазначений у договорі відступлення або реєстрі боржників. Розмір вимоги повинен бути встановлений виходячи з первісного зобов`язання та доказів його фактичного виконання або невиконання.

Також суд бере до уваги, що за своєю правовою природою договір факторингу передбачає передачу права грошової вимоги за умови фінансування клієнта фактором за плату, а тому суд повинен оцінювати не лише назву правочину, а його зміст та фактичні ознаки.

У цій справі надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують перехід до нього права вимоги за кредитним зобов`язанням відповідачки, у зв`язку з чим суд визнає позивача належним кредитором у спірних правовідносинах.

Разом із тим перехід права вимоги не змінює обсягу прав боржника. Новий кредитор набуває право вимоги лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували у первісного кредитора. Відтак позивач не набуває права вимагати від відповідачки платежів, які не були належним чином передбачені первісним кредитним договором або які не могли бути нараховані відповідно до закону.

Отже, суд відокремлює питання належності позивача як кредитора від питання розміру заборгованості. Наявність у позивача права вимоги сама по собі не підтверджує правильності всього заявленого ним розрахунку.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та наявність невиконаного грошового зобов`язання підтверджені належними доказами.

Водночас заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 169673,48 грн не може бути стягнутий у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність та правильність усіх складових такого розрахунку.

При цьому суд враховує визнання відповідачкою заборгованості у розмірі 103049,14 гривень.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати, що відповідне визнання зроблено з метою приховування обставин справи або під впливом помилки, насильства чи обману.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що визнання відповідачкою заборгованості у розмірі 103049,14 грн здійснено під впливом помилки, обману, насильства або з метою приховування інших обставин справи.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним та таким, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, розмір заборгованості у сумі 103049,14 гривень.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості понад зазначену суму суд відмовляє, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами правову підставу та розмір відповідних нарахувань.

Такий висновок відповідає принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оскільки суд не може перебирати на себе обов`язок сторони щодо доведення заявлених нею вимог, а також не може вважати доведеними обставини лише на підставі складеного стороною розрахунку без його перевірки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 3028,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

При цьому, суд врахував складність справи, а саме те, що вона є типовою, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, а тому визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 3000,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 137, 141, 258265, 352355 ЦПК України, статтями 204, 207, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, положеннями Закону України «Про споживче кредитування», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: вулиця Набережно-Лугова, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39992082, заборгованість у розмірі 103049 (сто три тисячі сорок дев`ять) гривень 14 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: вулиця Набережно-Лугова, 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39992082 судові витрати, що складаються із:

-судового збору у розмірі 1839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) гривень 00 копійок;

-витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Судовий збір у розмірі 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) гривень покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА