Ухвала суду № 140526710, 12.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 462/8703/26

Провадження № 2/461/4836/26

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

12.10.2026 року місто Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., дослідивши матеріали позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахування недоплачених коштів по субсидії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовної заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахування недоплачених коштів по субсидії, з підстав викладених у позовній заяві.

Вивчивши та дослідивши матеріали позовної заяви, вирішуючи питання відкриття провадження у даній справі, виходжу з нижченаведеного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи, суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін та предмету спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Згідно частини 2 статті 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Відповідно до змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить перерахувати недоплачені кошти по субсидії за 2025 / 2026 за зимовий період в розмірі 5 758 грн 95 копійок.

Зазначені позовні вимоги, відповідно до предметної підсудності встановленої ст. 19, ч. 2 ст. 20 КАС України, підсудні Львівському окружному адміністративному суду, як адміністративному суду першої інстанції.

Таким чином, позивачем до суду подано позов, який за предметною підсудністю не підсудний (не належить до юрисдикції) Галицькому районному суду м. Львова.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі №536/1267/18.

Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід`ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Наведений вище висновок ґрунтується також на наступному.

Частиною 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Присутність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є передумовою судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб (ч. 1 ст. 2 КАС України)

Суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Суб`єкт владних повноважень це уповноважений носій публічної влади.

Перелік суб`єктів владних повноважень, вказаних у п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не є вичерпним (абсолютним) оскільки у адміністративно-правові відносини можуть вступати й інші суб`єкти владних повноважень, не передбачені цією нормою.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У свою чергу, оцінка природи норми права й спірних правовідносин у підсумку дозволяють зробити правильний висновок чи реалізовував суб`єкт владних повноважень публічні повноваження та чи належить спір до юрисдикції адміністративного суду.

Зі змісту пред`явленої ОСОБА_1 позовної заяви, не вбачається в порядку якого судочинства остання звернулась до суду з цим позовом.

Разом з тим, ОСОБА_1 подала позовну заяву до загального суду першої інстанції та таку зареєстровано судом як цивільну справу у категорії - про відшкодування шкоди.

За п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У такому разі суддя роз`яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, оскільки суддею встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то у відкритті провадження слід відмовити. Також, слід роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом до Львівського окружного адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства.

Позивач сплатила судовий збір в розмірі 331 грн 00 коп. (платіжна інструкція №77 від 24.09.2026).

За п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі відмови у відкритті провадження сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка її сплатила. Отже, виходячи з наведених положень чинного законодавства, з метою уникнення надмірного формалізму при вирішенні питання відкриття провадження, вважаю за доцільне вирішити питання про повернення судового збору позивачу.

Керуючись ст.186, 258-261, 353, 354 ЦПК України,

постановив:

відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахування недоплачених коштів субсидії.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 право на звернення з даним позовом до Львівського окружного адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства.

Повернути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця К. Левицького, будинок 18, код ЄДРПОУ 38008294):

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 331 гривня 00 копійок, згідно квитанції про оплату № 77 від 24 вересня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Стрельбицький