Ухвала суду № 140526004, 07.10.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2739/26

2/703/2095/26

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Демиденка А.І.,

представника відповідача адвоката Шахова О.М.,

третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Фермерського господарства «Агро-Носачів», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромай», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоус Василь Пантелеймонович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційного запису,

у с т а н о в и в :

01.05.2026 позивач через представника, адвоката Демиденка А.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Фермерського господарства «Агро-Носачів», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромай», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоус Василь Пантелеймонович.

Предметом позову є визнання недійсним як фраудаторного, договору купівлі-продажу статутного капіталу ФГ «Агро-Носачів», що укладений 13.04.2024 між ОСОБА_4 як відчужувачем - засновником фермерського господарства та ОСОБА_5 як набувачем, посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоусом В.П., а також застосування наслідків недійсності правочину та скасування реєстраційного запису про право власності.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрите провадження в справі, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи та призначене підготовче судове засідання.

06.10.2026 представником відповідача ОСОБА_5 , адвокатом Шаховим О.М., з використанням системи «Електронний суд» подане клопотання про закриття провадження в справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки спір стосується визнання недійсним правочину щодо розпорядження ОСОБА_4 часткою статутного фонду (капіталу) в розмірі 100% та похідних від неї корпоративних прав ФГ «Агро-Носачів». Заявляючи відповідний позов, позивач прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі ФГ «Агро-Носачів» для відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваного правочину.

За усталеною практикою Верховного Суду, зокрема сформульованою в постановах від 05.11.2025 в справі №922/925/25, від 03.11.2020 в справі №922/88/20, від 08.09.2021 в справі №515/1060/19, від 29.09.2021 в справі №361/6229/19, від 29.06.2022 в справі №757/69759/17-ц, справи в спорах щодо правочину, незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є лише спори щодо таких дій, спрямовані на набуття зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, що мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, підстави вбачати останні в даному провадженні відсутні.

Просив провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач та його представник, позицію яких підтримав третя особа, приватний виконавець Плесюк О.С., проти задоволення клопотання заперечували з тих підстав, що спірні правовідносини виникли з приводу визнання недійсним як фраудаторного, договору купівлі-продажу статутного капіталу ФГ «Агро-Носачів», що укладений 13.04.2024 між відповідачами-фізичними особами. Даний правочин спрямований на уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_4 , який є боржником щодо позивача ОСОБА_1 , борг стягнутий судовим рішенням, що набрало законної сили, однак не виконане. Незважаючи на те, що оспорюваний правочин стосується купівлі-продажу частки в статутному капіталі фермерського господарства та похідних від права власності на таку частку корпоративних прав між відповідачами, які є фізичними особами, ОСОБА_1 , як третя особа, яка не є стороною відповідного правочину чи суб`єктом підприємницької діяльності, правомірно звернувся до місцевого загального суду із позовом про визнання правочину недійсним.

Третя особа, приватний нотаріус Білоус В.П. доводи клопотання про закриття провадження в справі підтримав.

Відповідачі ОСОБА_4 , ФГ «Агро-Носачів», СТОВ «Агромай», в судове засідання в черговий раз не прибули, представників не направляли, причини неявки не повідомлені. З письмовими заявами чи клопотаннями будь-якого змісту до суду не зверталися.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали в тій мірі, що необхідна для прийняття належного процесуального рішення, суд приходить до наступного.

Між сторонами виник спір щодо визнання недійсним правочину, а саме договору купівлі-продажу статутного капіталу юридичної особи - фермерського господарства, що укладений між фізичними особами, відчужувачем як засновником фермерського господарства та фізичною особою покупцем, а відповідні позовні вимоги заявлені фізичною особою, яка не є стороною оспорюваного правочину.

Правовідносини щодо вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, зокрема, підстав та правових наслідків недійсності правочину, регулюються розділом четвертим ЦК України.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19).

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 13 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Правильне визначення юрисдикційності спору залежить від установлення того, чи виник між сторонами спір, що стосується саме корпоративних відносин.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа підприємець (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Чинним законодавством унормовано і корпоративні правовідносини щодо прав на частку у статутному фонді юридичних осіб.

У статті 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Як слідує із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді.

У членів фермерського господарства, зареєстрованого як юридична особа, які передали до статутного (складеного) капіталу майно, виникають корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства.

За результатами системного аналізу Закону України «Про фермерське господарство» є підстави стверджувати, що член фермерського господарства має сукупність правомочностей, пов`язаних з його членством у фермерському господарстві-юридичній особі, зокрема: право на участь в управлінні фермерським господарством, право на участь у розподілі прибутку, право на вихід з фермерського господарства, право на одержання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві, тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2018 та від 10.09.2019 у справі №923/875/17, від 07.10.2021 у справі №922/3059/16, від 21.06.2023 у справі №912/318/22, від 02.10.2025 у справі №912/1059/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №904/1615/22).

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі №922/88/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до висновку про застосування норм права, що сформульований ВС 03.06.2020 в справі №640/18223/15-ц, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи». Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вказаний підхід зберігається усталеним у судовій практиці.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанова КЦС ВС від 18 жовтня 2023 року у справі №495/1703/22).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

На переконання суду, питання про розподіл часток в статутному капіталі фермерського господарства, що зареєстроване як юридична особа, правовідносини ОСОБА_4 , який відчужив статутний капітал та внаслідок цього позбавився корпоративних прав, що витікали з права на частку в статутному капіталі юридичної особи, та ОСОБА_5 , який такі набув, не є предметом даного позову, бо такими є відносини, що виникли у зв`язку із оскарженням правочину про відчуження складеного капіталу третьою особою.

У даному випадку первинним є спір щодо недійсності правочину, що укладений між фізичними особами, такий існує між фізичними особами та двома суб`єктами господарювання, а не спір про корпоративні відносини, що виникають з приводу наявності в особи права на частку в майні чи статутному капіталі, що наділяє суб`єкта відповідними корпоративними правами.

Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 255, 260, 261, 353 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 , адвоката Шахова О.М. про закриття провадження в справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 12.10.2026.

Суддя І.В.Овсієнко