Ухвала суду № 140524177, 07.10.2026, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа №534/2439/26

Провадження №1-кп/534/194/26

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року місто Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні №12026170520000197 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,

встановив:

(1) Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

1.До Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області 07.08.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру судових розслідувань за №12026170520000197 від 12.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.

2.Горішньоплавнівським міським судом Полтавської області 11.08.2026 постановлено ухвалу, якою призначено підготовче судове засідання в цьому кримінальному провадженні на 12 серпня 2026 року о 16 год 00 хв. Продовження підготовчого засідання відкладалося судом на 14.09, потім на 06.10.2026.

3.У підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , в якому просив продовжити строк запобіжного захожу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого на 60 днів. Розмір застави просив не визначати, посилаючись на те, що злочин вчинено із застосуванням насильства.

3.1.Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до тяжких злочинів, ухвалою суду Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 12.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.10.2026.

У поданому клопотанні прокурор зазначає, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на цей час не зменшилися і продовжують існувати, зокрема, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду зважаючи на тяжкість покарання, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, він є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, що свідчить про його схильність до переховування, незаконно впливати та потерпілу, оскільки він знає її місце проживання та яку ще не допитано. Застосування більш м`яких запобіжних засобів є неможливим, оскільки жоден із них не здатний запобігти визначеним ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та упередити його вплив на учасників процесу чи спроби втечі.

3.2.Копію клопотання про продовження строку тримання під вартою суд надав обвинуваченому під час судового засідання із дотриманням вимог частини 2 статті 184 КПК України щодо забезпечення права бути обізнаним стосовно вирішення відповідного питання не пізніше ніж за три години до початку його розгляду судом.

3.3.Захисник підтвердив факт отримання цього клопотання від прокурора

4.Захисником подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час з покладенням додаткових обов`язків, передбачених статтею 194 КПК, або, у разі залишення застосованого запобіжного заходу, зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів.

4.1.Обґрунтовуючи клопотання щодо існування підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, захисник посилався, що судом при продовженні строку тримання під вартою було застосовано заставу в максимальному розмірі, що може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Вказує, що обвинувачений 173 дні тримається в установі виконання покарань, що, на думку захисника, є порушенням «принципу поваги до свободи особистості».

Зазначає, що у ОСОБА_5 є неповнолітня донька, яка проживає зі своєю матір`ю та якій обвинувачений допомагає матеріально. Також у ОСОБА_7 є батько ОСОБА_8 , 1970 р.н., інвалід ІІ групи, якому необхідна допомога.

4.2.Отже, враховуючи зазначене, захисник вважає обґрунтованими підстави для зміни застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

4.3.Прокурор підтвердив факт отримання клопотання захисника про зміну запобіжного заходу не пізніше ніж за три години до початку його розгляду судом (частина 2 статті 201 КПК України).

(2) Позиції учасників судового розгляду

5.Прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Зазначав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, обвинувачений немає міцних соціальних зв`язків, є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, намагався переховуватися від слідства. Зважаючи на це, вказував, що наявна висока ймовірність, що обвинувачений може переховуватися від суду, та, оскільки потерпілу ще не допитано судом, останній може на неї незаконно впливати. Вважає, що заявлені ризики не зменшилися.

6.Зважаючи на це, прокурор заперечував проти клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт. Також наголошував, що зазначені в клопотанні обставини не зменшують та не скасовують ризиків, що стали підставою для застосування до обвинуваченого тримання під вартою. Вказав, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу

7.Обвинувачений, його захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначали про недоведеність прокурором існування ризиків, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений пояснив, що є військовослужбовцем, військову частину залишив за сімейними обставинами за домовленістю із керівництвом частини, зазначав, що десь є довідка від керівництва, яка це підтверджує.

Підтвердив, що обізнаний про місце проживання потерпілої, вказував, що має власне житло в селі Кияшки, зокрема будинок, що йому належить. Це житло відмінне від місця проживання потерпілої, впливу на потерпілу не вчинятиме.

8.Сторона захисту підтримала клопотання про зміну запобіжного заходу із зазначених у ньому підстав. Просили замінити запобіжний захід на домашній арешт у нічний час або на цілодобовий домашній арешт. Сторона захисту наголошувала, що обвинуваченому треба частіше спілкуватися з неповнолітньою донькою та батьком, який є хворим, та, можливо, потребує матеріальної допомоги або догляду, які може здійснювати обвинувачений. Захисник зазначав, що йому не відомо чи отримує батько обвинуваченого пенсію, не володіє також відомостями щодо інших джерел доходу, не обізнаний стосовно потреби в сторонньому догляді.

9.Потерпіла підтримала клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Зазначала, що боїться обвинуваченого, вважає, що останній здійснюватиме на неї вплив, не зупиниться на скоєному.

Застосовані судом норми, оцінка та мотиви суду

10.Суддя дослідила клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, заслухала пояснення прокурора та пояснення захисника щодо клопотання кожного з цих учасників, з`ясувала думку інших учасників провадження щодо кожного із зазначених клопотань, дійшла таких висновків.

11.Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд доходить таких висновків.

12.Згіно з вимогами частини 3 статті 199 КПК України, до якої відсилає законодавець щодо розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

13.Розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (частина 4 статті 199 КПК України).

Частиною п`ятою статті 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

14.Як встановлено в частинах 1,3 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

15.Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

16.Згідно з частиною 2 статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

17.Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

18.Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 15.04.2026 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжувався ухвалами слідчого судді від 08.06. та від 08.07.2026 (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

19.Ухвалою суду від 12.08.2026 обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

20. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, яке згідно з нормами статті 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання до восьми років позбавлення волі.

21.Обвинувальний акт надійшов до суду, за фактом надходження обвинувального акта наразі здійснюється підготовче судове засідання, під час якого за клопотаннями учасників кримінального провадження розглядається питання про застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу (пункти 3-4 цієї ухвали).

22.Європейський суд з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, вказав, що «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

23.Зважаючи на це, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв визначення обґрунтованої підозри, суддя, не встановлюючи на цій стадії кримінального провадження наявності в діях обвинуваченого складу злочину та ступінь його вини, та не досліджуючи доказів щодо цього, у межах вирішення під час підготовчого провадження питання про продовження запобіжного заходу доходить висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.

24.Обгрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначає, що продовжують існувати та не зменшилися такі ризики, зокрема що обвинувачений:

1) може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) незаконно впливати на потерпілу в цьому кримінальному провадженні (пункти 1,3 частини першої статті 177 КПК України).

25.Суд, перевіривши наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує в клопотанні прокурор та не зменшилися за твердженням останнього, доходить таких висновків.

26.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до дій, що перешкоджатимуть судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

25.У даному випадку суд, при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні, на предмет їх незменшення або з`явлення нових ризиків, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, враховує, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 наразі перебуває в суді першої інстанції на стадії підготовчого судового провадження, отже питання про визначення обсягу обставин та порядку дослідження доказів не вирішувалося, потерпіла та свідки не допитувалися, документи не досліджувалися, тощо.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду.

26.Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів та його продовження, якщо такий ризик не зменшився.

27.Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії»).

28.Отже, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості у вчиненні злочину, яке інкримінуються ОСОБА_5 , та, оцінюючи його в сукупності з іншими обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, зокрема відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність роботи, схильність обвинуваченого до переховування, висновок стосовно чого зроблено судом виходячи з доводів прокурора та пояснень обвинуваченого (пункт 7 цієї ухвали), доходить висновку про наявність з високою долею ймовірності ризику переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Суддя критично оцінює пояснення обвинуваченого стосовно залишення військової частини за погодженням із командуванням частини, позаяк суперечать твердженням останнього щодо аналогічного питання про відсутність дозволу залишати військову частину, наданим суду під час розгляду попереднього клопотання в підготовчому судовому засіданні, що зазначено в ухвалі від 12.08.2026.

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілу та свідків.

29.Суд погоджується з доводами щодо наявності ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, свідків.

30.Зокрема, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від потерпілих та осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК, статті 352,353 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

31.За таких обставин, ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.

32.За переконанням суду, з переходом кримінального провадження на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх учасників та осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

33.Суд наголошує, що наразі триває стадія підготовчого провадження, потерпіла та свідки ще не допитані судом, а тому ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, продовжує існувати, не зменшився.

34.На підтвердження висновку суду щодо актуальності цього ризику свідчать також поведінка та пояснення обвинуваченого стосовно потерпілої, надані під час розгляду клопотання, а також пояснення надані власно потерпілою ОСОБА_4 щодо необхідності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою (пункт 9 цієї ухвали).

35.Отже, доходжу переконання, що заявлені ризики, які слугували підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, продовжують існувати.

А те, що обвинувачений наразі тримається під вартою не зменшує зазначених ризиків.

Щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, домашній арешт протягом певного часу доби.

36.Відповідно до статті 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

37.За змістом клопотання захисника та доводів, наведених у судовому засіданні, підставами для зміни запобіжного заходу є: застосування судом у рішенні про продовження строку тримання під вартою (ухвала від 12.08.2026) застави у максимальному розмірі; також наявність в обвинуваченого неповнолітньої доньки, якій останній допомагає матеріально, та хворого батька, який начебто потребує допомоги.

38.Натомість зазначені обставини не є підставою для зміни запобіжного заходу, позаяк,

1) по суті зводяться до незгоди із судовим рішенням про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою із застосуванням альтернативного заходу, зокрема з ухвалою суду в цьому судовому провадженні від 12.08.2026. Водночас незгода із судовим рішенням реалізується шляхом його оскарження у встановленому порядку;

2) самі по собі ті факти, що в обвинуваченого є неповнолітня донька та батько, який страждає на захворювання, не впливає на зроблені судом висновки та не є підставою для зміни запобіжного заходу.

39.До того ж, захисник просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, але не зазначає адресу житла, яке заборонятиметься залишати у разі визначення такого заходу.

40.Не надано також доказів взагалі на підтвердження наявності в обвинуваченого житла та його належності останньому або іншим особам, про що зазначав обвинувачений та що має значення для вирішення питання про можливість застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

41.У судовому засіданні обвинувачений та його захисник зазначили, що на даний час відсутні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, просили змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт.

Натомість доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у пунктах 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, суду надано не було.

42.Суддею аналізувалася можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого виду запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора, зокрема, але не виключно, запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Проте, встановлені в судовому засіданні вищезазначені обставини дозволяють дійти висновку, що застосування більш м`якого виду запобіжного заходу не буде дієвим, не може запобіґти вищевказаним ризикам.

43.З огляду на це, доходжу переконання, що процесуальні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Тому стороні захисту треба відмовити в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

44.Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

45.Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (пункт 1 частини 4 статті 183 КПК України).

46.Зазначена процесуальна норма не встановлює безумовної заборони визначення застави, а надає суду відповідне право з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

47.Зважаючи на обставини, встановленні під час розгляду клопотання в цілому, стадію кримінального провадження, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу, як альтернативний запобіжний захід.

48.Відповідно до частини 1 статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

49.Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

50.Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

51.Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які треба врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до статті 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

52.У Рішенні № 9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 Конституційний суд України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що: «ля запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження».

53.Так, ухвалою Горішньоплавнівського міського суду від 12.08.2026 обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн.

54.У судовому засіданні захисник зазначив, що така сума є занадто великою, таких коштів обвинувачений не має.

55.Суддя бере до уваги, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, є військовослужбовцем, відтак мав грошове забезпечення.

56.За таких обставин, з метою дотримання юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави триманню під вартою, з урахуванням тяжкості висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, встановлених ризиків, а також даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, беручи до уваги тривалість його перебування під вартою, суд вважає за можливе зменщити розмір застави до 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 складає 199 680 грн, що є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

57.Згідно з частиною 1 статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

58.Отже, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, вони не зменшилися, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, враховуючи вимоги статті 178 КПК України та з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на шістдесят діб з визначенням розміру застави у 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст ст.176-178,182,183,184,194,199,201,315,372 КПК України, суд

постановив:

1.Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026170520000197 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.

2.Клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

3.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

4.Строк дії ухвали визначити до 05 грудня 2026 року включно.

5.Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн, яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: ПІБ платника, призначення платежу, суд) обвинуваченим або заставодавцем, який зобов`язується надати суду документ, що це підтверджує.

6.У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області.

7.У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти на нього покладаються строком до 05 грудня 2026 року такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першим викликом;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 ;

- заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 відвідувати місця проживання та перебування потерпілої ОСОБА_4 .

8.Роз`яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання обвинуваченим перелічених вище обов`язків, заставу буде звернуто в дохід держави.

9.Копію ухвали направити Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відома та виконання.

10.Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_5 та його захиснику.

11.Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

12.Повний текст ухвали складено 12.10.2026.

Суддя ОСОБА_9