Ухвала суду № 140524167, 12.10.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/1043/26

Провадження №1-кп/533/97/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 (у режимі ВКЗ) ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (у режимі ВКЗ),

представника органу пробації ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_2 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2026 року до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.09.2026 за № 12026170520000515, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Підготовче судове засідання призначено на 12.10.2026.

08 жовтня 2026 року від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1.Зміст поданого стороною обвинувачення клопотання

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 25.04.2018 Козельщинським районним судом Полтавської області, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі (термін рахувати з 15.11.2017) вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

21 серпня 2026 року у період часу з 11:00 до 15:00 години ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , побачив на території домоволодіння мотоцикл марки «ІЖ Планета 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, 1991 року випуску, який відповідно до технічного паспорту належить ОСОБА_7 , та перебуває у постійному користуванні ОСОБА_8 . При цьому територія домоволодіння огорожею не обмежена, у зв`язку з чим ОСОБА_4 безперешкодно підійшов до вказаного мотоцикла, де виявив ключ у замку запалювання. У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачуючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності викриття зі сторони власника та інших осіб, ОСОБА_4 , діючи повторно, зайшов на неогороджену територію вказаного домоволодіння, за допомогою ключа, який знаходився у замку запалювання мотоциклу марки «ІЖ Планета 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , привів двигун у робочий стан та почав рух на ньому, тим самим умисно, протиправно, всупереч волі власника заволодів вказаним транспортним засобом, вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-26/16536-АВ від 27.08.2026, становить 17786 грн 50 коп. У подальшому ОСОБА_4 був виявлений працівниками Національної поліції України у с. Козельщина Кременчуцького району Полтавської області та зупинений шляхом переслідування по АДРЕСА_2 . Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Прокурор наголошував, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, відповідальність за які передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Прокурор зазначав, що відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 177 КК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на той факт, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Козельщинського суду Полтавської області від 25.04.2018, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі (строк відбування призначеного покарання обчислювався з 15.11.2017), підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого повторно, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі за вчинення умисних кримінальних правопорушень. Метою продовження застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою є наявність ризиків, визначених пп. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також прокурор звертав увагу суду, що на даний час ОСОБА_4 перебуває у статусі особи, яка самовільно залишила місце служби (СЗЧ), у зв`язку з чим фактично ухиляється від виконання встановлених законом обов`язків та перебуває поза місцем проходження військової служби. Зазначена обставина додатково свідчить про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, з огляду на специфіку обставин і особу підозрюваного.

На думку прокурора, зазначені ризики, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою є найбільш прийнятним в даному випадку, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, запобігти спробам продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.

Також прокурор звертав увагу суду, що наявність обставин, які прямо вказують на необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 в тому числі з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

-наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення;

-тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним за ч. 2 ст. 289 КК України - до восьми років позбавлення волі;

-вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 - підозрюваний є працездатною та фізично розвинутою особою;

-відсутність у підозрюваного ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків у сукупності з наявністю попередніх судимостей, неодноразовим відбуванням покарання у виді позбавлення волі, повторним вчиненням умисного кримінального правопорушення та перебуванням у статусі СЗЧ.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, неможливо застосувати ОСОБА_4 з таких підстав:

- особисте зобов`язання неможливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 повторно вчинив тяжкий злочин та може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- особиста порука - на адресу слідчого відділення та прокуратури не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_4 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість;

- застава слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_4 чи його рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;

- домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.

У зв`язку з викладеним прокурор просив задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 діб без внесення застави.

2.Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи заявленого клопотання та просив його задовольнити.

Захисниця обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просила обрати більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт. Уважала, що наявність ризиків прокурором не доведена, обвинувачений сприяв розслідуванню, погодився на проведення слідчого експерименту; не перебував у розушуку, проживав у сестри ОСОБА_9 у с. Козельщина, зможе з`являтися безперешкодно до суду. Всі попередні ризики наразі не існують.

Обвинувачений підтримав захисницю. Повідомив, що переховуватися не збирається, буде жити у сестри. Пояснив також причини, з яких перебуває у СЗЧ.

3.Мотиви та оцінка суду

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно зі ч. 3 ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Частиною шостою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У свою чергу частиною 4 ст. 183 КПК України виначено такі виключення: слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суду необхідно перевірити:

1) чи набула особа статусу підозрюваного, обвинуваченого?

1) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?

2) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?

3) чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?

4) чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?

5) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на обвинуваченого, у випадку внесення застави?

Дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, обвинувальний акт, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, обвинуваченого

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення, обвинувальний акт передано до суду, триває підготовче судове провадження. Отже, на даному етапі питання набуття статусу підозрюваного не є актуальним.

3.2.Щодо наявності обґрунтованої підозри

Судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавав слідчий суддя в межах здійснення судового контролю.

3.3. Щодо наявності ризиків

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що обвинувачений може (1) переховуватися від суду, (2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, (3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

3.3.1. Щодо ризику переховуватися від суду

ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.

Суд уважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує за інкриміноване кримінальне правопорушення. Так, санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім того, зазначений ризик підтверджується тим, що на даний час ОСОБА_4 перебуває у статусі особи, яка самовільно залишила місце служби (СЗЧ), у зв`язку з чим фактично ухиляється від виконання встановлених законом обов`язків та перебуває поза місцем проходження військової служби. Також судом установлено, що окрім судимості за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.04.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ОСОБА_4 був також засуджений вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 30.06.2023 у справі № 533/557/23 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. І хоча від призначеного судом покарання обвинувачений був звільнений у зв`язку з усуненням караності діяння законом, наявність такого епізоду характеризує обвинуваченого як схильного до порушення закону.

Також ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв`язків, неодружений, не має, тобто його ніщо не тримає від залишення постійного місця проживання з метою переховування від суду. Зважаючи на вчиненні кримінальних правопорушень в минулому схильний до протиправної поведінки.

3.3.2. Щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність цього ризику судом не встановлена, прокурором не доведена.

3.3.3. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Обвинувачений був неодноразово засуджений та у період непогашеної та не знятої судимості знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що свідчить про наявність досить реального ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим.

У зв`язку з викладеним вище суд приходить до висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризик переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

- наявність у сторони обвинувачення доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, про що свідчить на даному етапі провадження пред`явлення обвинувачення;

- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним за ч. 2 ст. 289 КК України;

- на день розгляду клопотання обвинуваченому виповнилось 32 роки; інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу суду не надано;

- обвинувачений працездатного віку, але не працює;

- раніше судимий;

- утриманців не має;

- у зареєстрованому шлюбі не перебуває;

- зареєстрованого місця проживання не має;

- наразі перебуває у статусі особи, що самовільно залишила військову частину;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується, особа 17786,50 грн.

3.5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу

На переконання суду, досліджені під час судового засідання та описані у п. 3.3 цієї ухвали ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого від суспільства, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду справи, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених судом обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, зазначених у п. 3.4. цієї ухвали, застосування менш суворого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним поза процесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити постійний візуальний контроль над обвинуваченим. Крім того, обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків. Тимчасове проживання без реєстрації у сестри не нівелює ризик переховування від суду та не є достатнім для того, щоб суд обрав більш м`який запобіжний захід тримання під вартою, про що просила сторона захисту. Перебуваючи під домашнім арештом, неможливо запобігти спробам обвинуваченого з метою уникнення покарання за вчинення злочину залишити місце, визначене судом, з метою переховування, зважаючи на його схильність до втечі, про що може свідчити статус СЗЧ.

Застава сама по собі не буде дієвим заходом для запобіганню встановленим судом ризикам. Крім того, як правильно зазначив прокурор, сам обвинувачений про готовність внести заставу для того, щоб продемонструвати суду своє бажання внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання покладених на нього обов`язків, - не повідомляв.

Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Крім того, письмові звернення від будь-яких осіб про взяття на порку обвинуваченого до суду не надходили.

Отже, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням особистих характеристик обвинуваченого, враховуючи воєнний стан у країні, а також те, що ризики, встановлені ухвалою слідчого судді при обранні та продовженні обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, суд висновує, що обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд уважає, що прокурором доведено, що встановлені при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та тільки такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Судом не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Як вказувалось вище, за інкримінований обвинуваченому злочин передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Аргументи захисниці щодо відсутності підстав для продовження тримання обвинуваченого під вартою та недоведення наявності ризиків суд відхиляє з підстав, що наведені вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на викладене суд, вислухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, зважаючи на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, і для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд уважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів.

3.6. Щодо альтернативного запобіжного заходу

Частина 3 ст. 183 КПК України зобов`язує суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор у клопотанні просив не визначати розмір застави. У судовому засіданні просив призначити заставу, за наявності на те підстав.

Судом не встановлено будь-яких виключень, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, які надавали б суду право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Тож суд зобов`язаний визначити обвинуваченому розмір застави.

Ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту не надано будь-яких відомостей про майновий стан обвинувачення.

В той же час, ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого, розмір шкоди, про який йдеться в обвинувальному акті, а також той факт, що попередньо визначену слідчим суддею в ухвалі суду від 31.08.2026 (справа № 534/2579/26) заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів обвинувачений не вніс, то суд уважає достатнім та об`єктивно обґрунтованим визначити йому, як альтернативу, заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 гривень, оскільки внесення застави у такому розмірі ймовірно може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Визначений розмір застави є середнім розміром, визначеним законом для такої тяжкості злочинів, та є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення та відомості наведені вище судом.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку зі встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, суд уважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатись за межі Кременчуцького району Полтавської області без дозволу до прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченого і здатні запобігти реалізації встановлених вище судом ризиків.

За наведених вище обставин, суд робить висновок про існування підстав для часткового задоволення поданого клопотання прокурора.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 315, 331, 372, 376, 615 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 грудня 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120,00 гривень.

Сума застави може бути внесена обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, ідентифікаційний код 26304855, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA398201720355289002000015950, призначення платежу «застава»:

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі обвинувачений звільняється з-під варти і вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатись за межі Кременчуцького району Полтавської області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим.

Копію ухвали після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1