Рішення № 140519943, 12.10.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3076/26

2-о/683/170/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника заявника ОСОБА_1 -

адвоката Прокоф`єва О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/3076/26, 2-о/683/170/2026 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ОСОБА_2 , який є його сином, 24 січня 2025 року був мобілізований на військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). У травні 2025 року він отримав повідомлення №1/1912 від 12.05.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що його син ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти у Донецькій області. Згідно акту про настання смерті №692/22597 від 06 вересня 2026 року, підписаного очевидцями загибелі його сина та затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , перебуваючи у районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання від отриманих поранень загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 годині 03 хвилини. Водночас через бойову обстановку його тіло залишилося на позиції та не було евакуйоване, у зв`язку з чим факт смерті документально не оформлено.

На переконання заявника, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про загибель його сина ОСОБА_2 , однак відсутність офіційно оформленого факту смерті унеможливлює отримання свідоцтва про смерть у встановленому порядку та реалізацію ним своїх прав.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Прокоф`єв О.Л. заяву підтримав, просить її задовольнити, посилаючись на те, що факт смерті ОСОБА_2 не викликає жодних сумнівів, оскільки підтверджується актом про настання смерті від 06 вересня 2026 року, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 .

Заінтересована особа - Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника, при вирішенні заяви покладається на думку суду.

Заслухавши представника заявника, дослідивши надані докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13 липня 1983 року, заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Форми 5 №3507 від 31 травня 2025 року солдат ОСОБА_2 з 24 січня 2025 року перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно рапорту командира 5 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 від 10.05.2025 №692/13155-в вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18:03 в районі населеного пункту Григорівка Донецької області в результаті стрілецького бою на ПДП «ІНФОРМАЦІЯ_6» під час виконання бойового завдання отримав поранення несумісні з життям солдат ОСОБА_2 . Тіло загиблого військовослужбовця знаходиться на підконтрольній позиції, однак у зв`язку із високою інтенсивністю ворожих обстрілів зі сторони збройних сил російської федерації евакуація тіла не проведена, у зв`язку із чим загиблий військовослужбовець вважається зниклим безвісти.

Відповідно до витягу із журналу бойових дій за 09.05.2025 та 10.05.2025 вбачається, що 09 травня 2025 року у період часу з 18:03 по 19:31 противник силами до 1 відділення без підтримки техніки та артилерії проводив штурмові дії в напрямку Золотарівка-Григорівка на ПДП «ІНФОРМАЦІЯ_6»; по противнику наносилось ураження, успіху не мав, відійшов, втрати особового складу - один безвісно зниклий. Запис за 10 травня 2025 року: «Зниклі безвісти - … стрілець-помічник гранатометника 2 аемвід 3 аемв 5 аемр 2 аемб НОМЕР_1 с-т ОСОБА_2 (загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18.03-19.31 під час штурмових дій з боку пр.-ка на ПДП «ІНФОРМАЦІЯ_7 (2 аемб НОМЕР_1 ). Тіло не евакуйовано, рахується зниклим безвісти)».

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1907 від 15 травня 2025 року солдата ОСОБА_2 визнано таким, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі ведення воєнних (бойових) дій, зник безвісти за відсутності ознак умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо).

Також у наказі йдеться про те, що на підставі рапорту командира 5 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 від 10.05.2025 №692/13155-в встановлено, що 09 травня 2025 року військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації стрілець-помічник гранатометника 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), виконував бойове завдання на пункті дистанційного пілотування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Близько 18:03 цього ж дня внаслідок штурмових дій кількістю до відділення без підтримки техніки підрозділів бойових сил російської федерації з напрямку населеного пункту Золотарівка Луганської області, які призвели до стрілецького бою, з вищезазначеним військовослужбовцем було втрачено зв`язок. Негайні оперативні пошукові заходи для виявлення місця знаходження солдата ОСОБА_2 не дали результатів, у зв`язку з чим він вважається зниклим безвісти. Вищевказана подія зафіксована в журналі бойових дій військової частина НОМЕР_1 та підтверджується поясненнями військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 та лейтенанта ОСОБА_3 .

У наказі також зазначено, що обставин та фактів, які б свідчили про ухилення від військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство), перебування у списках поранених суміжних підрозділів зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 не встановлено.

12 травня 2025 року на адресу заявника надійшло сповіщення сім`ї №1/1912, у якому повідомлено, що його син ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти у Донецькій області.

По факту зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 13 травня 2025 року за №12025243100000272 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

06 вересня 2026 року за підписами старшого лейтенанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_5 складено акт про настання смерті №692/22497, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 , згідно якого вказані особи засвідчили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 18:03 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув за наступних обставин: «О 18:03 ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті штурмових дій підрозділами збройних сил російської федерації на пункт дистанційного пілотування в районі населеного пункту Григорівка Донецької області, під час виконання бойового завдання від отриманих поранень загинув військовослужбовець військової служби за мобілізацією стрілець-помічник гранатометника 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 . В зв`язку з активними бойовими діями та щільним вогнем противника, було неможливо провести евакуацію загиблого в безпечне місце для подальшого спрямування в морг. Тіло знаходиться поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області на ділянці місцевості, яка перебуває вогневим контролем російсько-окупаційних військ».

За повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2026 №692/24155 достовірність факту та обставин загибелі солдата ОСОБА_2 була засвідчена та документально підтверджена в акті про настання смерті, складеному військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 . Окремий акт службового розслідування щодо загибелі ОСОБА_2 відсутній. Відомості та матеріали, які б підтверджували проведення відеозйомки місця розташування тіла солдата ОСОБА_2 у військовій частині відсутні.

Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять, заявником не надано.

Також заявником не надано витягу з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить інформацію щодо перебування військовослужбовців у полоні.

В матеріалах справи відсутнє також документальне підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався до Старокостянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і йому у цьому було відмовлено.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть

(форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає чотири категорії справ окремого провадження, за результатами розгляду яких ухвалюється судове рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вищеперелічені категорії справ є відмінними між собою та передбачають певні особливості щодо їх розгляду, пов`язані в першу чергу з предметом доказування й, відповідно, доказами, що можуть надаватися до суду на підтвердження фактів, що до нього входять.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Вимоги до змісту заяви визначені законодавцем у частині першій-другій статті 318 ЦПК України, відповідно до якої у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Порушуючи перед судом питання про встановлення факту смерті фізичної особи, заявник має обґрунтувати свою заяву посиланнями на відповідні докази, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому, як зауважено Верховним Судом у постанові від 10 червня 2021 року у справі №591/1461/19, слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Відтак, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише у тому випадку, якщо суд на підставі незаперечних доказів установить обставини, які достовірно свідчать про смерть особи у точно визначений час

та за певних обставин, а також про неможливість реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Водночас, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна (стаття 305 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на наведене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №506/358/22 дійшов висновку, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, за відсутності достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Наведений висновок неодноразово підтримувався Верховним Судом також у постановах від 16 грудня 2024 року у справі № 204/10297/23, від 29 жовтня 2025 року у справі № 334/9435/24, від 02 жовтня 2026 року у справі №755/16373/25, що свідчить про сталість практики Верховного Суду щодо того, що належним способом захисту прав заявника у випадку, коли наявні лише припущення про факт смерті фізичної особи, зокрема у зв`язку з воєнними діями, за відсутності достовірних доказів, які свідчать про цей факт, є звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України).

Заявник ОСОБА_1 , порушуючи перед судом питання про встановлення факту смерті військовослужбовця, фактично посилається на наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1907 від 15 травня 2025 року, з якого вбачається, що солдата ОСОБА_2 визнано таким, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі ведення воєнних (бойових) дій, зник безвісти за відсутності ознак умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо), а також на акт про настання смерті від 06 вересня 2026 року №692/22497, у якому військовослужбовці ОСОБА_3 та ОСОБА_5 засвідчили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 18:03 ОСОБА_2 загинув від отриманих

поранень, а його тіло не евакуйоване і знаходиться поблизу населеного пункту Григоріка Донецької області на ділянці місцевості, яка перебуває під вогневим контролем російських військ.

Однак, акт про настання смерті був складений військовослужбовцями майже через півтора роки після зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 і у ньому зазначено ті ж обставини, за яких 15 травня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 було визнано ОСОБА_2 таким, що зник безвісти. При цьому, службове розслідування за фактом можливої загибелі під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 не проводилось.

Таким чином, докази, надані заявником до суду хоча і містять інформацію про вірогідну загибель ОСОБА_2 , разом із тим передбачають визнання його безвісно зниклим, що не дає суду можливості достовірно встановити факт його смерті.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки він, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті військовослужбовця, не надав належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би достовірно встановити факт його смерті.

Разом з тим, заявник не позбавлений права звернутися до суду із заявою про оголошення особи померлою на загальних підставах і в строки, визначені частиною першою статті 46 ЦК України.

З огляду на викладене, керуючись 76-80, 89, 263-265, 315, 317 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його

проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: пров. Подільський,1 м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 21323049.

Текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: