Рішення № 140518706, 02.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2026 Справа №607/11366/26 Провадження №2/607/5460/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №5108511 від 25.04.2021 в розмірі 75183,05 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 25.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 5108511 (далі - Договір № 5108511). За умовами Договору № 5108511 відповідачу наданий кредит у сумі 15000,00 грн на строк 30 днів. Визначена процентна ставка у розмірі 2,00% від суми кредиту за 1 день користування кредитом. ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Договором № 5108511 у повному обсязі. 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу за №13-01/2022-79, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №5108511 від 25.04.2021 перейшло до ТОВ «Вердикт капітал». 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №10-03/2023/01, відповідно до умов якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №5108511 від 25.04.2021. 10.03.2026 між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №10-03/26, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №5108511 від 25.04.2021, заборгованість за яким складає 75183,05 грн, з яких: 11668,00 заборгованість за тілом кредиту; 60665,05 грн заборгованість за відсотками та 2850 грн заборгованість за комісіями. У зв`язку із наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської область від 01.06.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позову заяву, згідно з яким він позовні вимоги визнав частково, лише в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11668,00 грн, вказавши на необґрунтованість вимог щодо стягнення відсотків, комісій та витрат на правничу допомогу. Також просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог на підставі ст. 267 ЦК України.

22.06.2026 від представника позивача Ушакової М.І. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, заперечивши щодо застосування позовної давності та вказавши на те, що з 24.02.2022 по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Також, вказала на те, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не наводить обґрунтувань неспівмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження цього.

23.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав на те, що проценти за період поза строком кредитування стягненню не підлягають. Заяву про застосування позовної давності та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу підтримав.

26.06.2026 від представника позивача Ушакової М.І. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких вказала, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також зазначає, що відповідач не наводить обґрунтування не співмірності витрат на правничу допомогу із складністю справи та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження цього.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

24.04.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 5108511. Вказаний кредитний договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U87054.

Підписанням Договору № 5108511 відповідач підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією, передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 5.1 Договору).

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1 Договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн (п. 1.2 Договору).

Кредит надається строком на 30 днів з 25.04.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.05.2021 (п. 1.3, 1.4 Договору).

Комісія за надання кредиту 2850,00 грн та нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 9000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п.1.6 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору).

Продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах: Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (п. 2.3, 2.3.1 Договору).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 уклав договір №5108511 від 25.04.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора № U87054, 25.04.2021, який було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 .

Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 5108511 від 25.04.2021, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 25.05.2021 та суму до сплати: кредит 15000,00 грн; комісія за надання кредиту 2850,00 грн; проценти 9000,00 грн.

Додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 5108511 від 25.04.2021, який є паспортом споживчого кредиту № 5108511, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів.

Анкета-заява на кредит № 5108511 від 25.04.2021 включає аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено особисті дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви № 5108511.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 2907/09-04 від 09.04.2026 підтверджено перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 25.04.2021 в сумі 15000,00 грн (номер договору 5108511).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Мілоан», за період з 25.04.2021 до 23.10.2021, за Договором № 5108511 виникла заборгованість у загальному розмірі 50680,25 грн, а саме: тіло кредиту 11668,00 грн; проценти за користування кредитом 36162,25 грн; комісія 2850,00 грн. Проценти нараховані за період з 26.04.2021 до 23.10.2021.

Також відповідачем внесено кошти у загальному розмірі 14364,00 грн (14.07.2021, 09.08.2021, 11.09.2021, 08.10.2021 по 833,00 грн, які зараховано на погашення тіла кредиту, по 2658,00 грн - зараховано на сплату процентів, по 100,00 грн - сплата комісії за пролонгацію).

13 січня 2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 13-01/2022-79.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором Клієнт - Первісний Кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 79914297,90 грн, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами позики, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Згідно п. 2.2 Договору, відповідно до умов цього договору Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від Боржників, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнтові.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 13.01.2022 за Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3580.

Як вбачається з Реєстру боржників, який є Додатком № 3 до Договору № 13-01/2022-79 від 13.01.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5108511 у загальній сумі 50680,25 грн, з яких: 11668,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36162,25 грн - заборгованість по процентах, 2850,00 грн - заборгованість по комісії.

Згідно з розрахунком станом на 10.03.2023, заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 5108511, складає у загальній сумі 75183,05 грн, з яких: 11668,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36162,25 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; 2850,00 грн - заборгованість з комісії; нараховані відсотки зг. кр. дог. 24502,80 грн.

Таким чином за період з 13.01.2022 до 23.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відповідачу відсотки, що складає суму 24502,80 грн.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (далі - Новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 10.03.2023 за Договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 Первісний кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора кількістю 29 141.

Як вбачається з Реєстру боржників, який є Додатком № 3 до Договору № 10-03/2023/01, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5108511 у загальній сумі 75183,05 грн, з яких: 11668,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60665,05 грн - заборгованість по процентах; 2850,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями.

10.03.2026 між ТОВ «Коллект Центр» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - Новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/26.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 10.03.2026 за Договором № 10-03/26 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.03.2026 Первісний кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора кількістю 3371.

Як вбачається з Реєстру боржників, який є Додатком № 3 до Договору № 10-03/26, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №5108511 у загальній сумі 75183,05 грн, з яких: 11668,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60665,05 грн - заборгованість по процентах; 2850,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за період з 10.03.2026 по 02.05.2026 за кредитним договором №5108511, відповідач має заборгованість у загальній сумі 75183,05 грн, з яких: 11668,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60665,05 грн - заборгованість за відсотками; 2850,00 грн - заборгованість за комісією.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд встановив, що 25.04.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №5108511.

Факт перерахунку коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 15000,00 грн на виконання кредитного договору підтверджено довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 09.04.2026 та визнається відповідачем.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до умов договору чотири рази здійснив дії з метою пролонгації строку його дії та сплатив передбачені умовами договору платежі. Однак, станом на 31.10.2021 він належним чином не виконав свої зобов`язання згідно із кредитним Договором про споживчий кредит №5108511 від 25.04.2021, внаслідок чого виникла заборгованість.

Від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу за №13-01/2022-79 від 13.01.2022 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу за №10-03/2023/01 від 10.03.2023 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Від ТОВ «Коллект Центр» до позивача ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу за №10-03/26 від 10.03.2026 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Вердикт Капітал» додаткових договорів, спрямованих на продовження строку кредитування після 23.10.2021. Тому суд не вбачає підстав для нарахування кредитором згідно договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачу протягом періоду з 13.01.2022 до 23.02.2022 процентів на суму 24502,80 грн.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Такі висновки викладені у постанові ВС від 17.09.2025 у справі № 905/1197/24.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 11668,00 грн та процентів в розмірі 36162,25 грн, які нараховані в межах строку кредитування (з урахуванням пролонгації), обґрунтовані та вказані суму боргу належать до стягнення, поряд з тим, позовні вимоги на суму 24502,80 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2850,00 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2850,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2850,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин тривав до 30.06.2023.

Також, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому, строк позовної давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Щодо інших доводів учасників справи, то аналізуючи їх зміст, суд зауважує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; тому, аналізуючи такі доводи та викладаючи у рішенні суду, суд опирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5108511 від 25.04.2021 в розмірі 47830,25 грн, яка складається із: 11668,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 36162,25 грн заборгованості за процентами, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

З приводу вимог про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, аналіз статті 137 ЦПК України вказує на те, що учаснику справи можуть бути відшкодовані витрати на правничу допомогу, яка виконана саме адвокатом, а не іншим фахівцем в галузі права.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025; заявка на надання юридичної допомоги №239 від 01.04.2026; витяг з акту про надання юридичної допомоги №33 від 30.04.2026, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 25000,00 грн.

Проте, надані позивачем докази не підтверджують того, що саме адвокатом та яким саме виконана робота (надані послуги), чи є у нього (неї) відповідний статус.

Відповідно до п. 2.8. Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, надання правової допомоги Клієнту здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання.

За таких обставин, у суду відсутні відомості про те, що витрати, які просить стягнути позивач із відповідача, пов`язані саме із правничою допомогою адвоката. Тому, у задоволенні вимоги позивача про стягнення цих витрат суд відмовляє.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1693,78 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 грн * 47830,25 грн/75183,05 грн).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №5108511 від 25.04.2021 у розмірі 47830 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять) грн 25 коп., з яких: 11668,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 36162,25 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1693 (одна тисяча шістсот дев`яносто три) грн 78 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.10.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай