Рішення № 140518522, 12.10.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2155/26

Провадження № 2/601/1171/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокуКременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Клим Т.П.

за участю секретаря судового засідання Мельничук Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Кременці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4442470 від 04 березня 2024 року в розмірі 18 045 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 04 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4442470. Згідно з договором кредит надано у сумі 1800 грн на строк 360 днів, з 04 березня 2024 року по 27 лютого 2025 року. Позивач зазначає, що первісний кредитор перерахував кредитні кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, відповідач зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 18 045 грн, з яких: 1800 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 620 грн проценти, нараховані первісним кредитором, 5625 грн проценти, нараховані позивачем за 125 календарних днів.

25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як зазначено в позові, укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором.

Позивач просить задовольнити позов, стягнути 2662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання позивача задоволено та витребувано з АБ «УКРГАЗБАНК», інформацію стосовно громадянина Цокала ОСОБА_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

На підставі статей 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення зі слідуючих міркувань.

Судом встановлено, що 04 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 4442470 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Як вбачається з пп. 1.2, 1.3 договору, сума кредиту становить 1800 грн, строк кредитування 360 днів, періодичність сплати процентів кожні 30 днів.

Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом (п. 1.4 договору), а саме:

- стандартну процентну ставку 2,50% за кожен день користування кредитом;

- знижену процентну ставку 1,75% за кожен день користування кредитом за умов виконання передбачених договором вимог щодо першого платежу до 02 квітня 2024 року (включно) або протягом трьох наступних календарних днів.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 18 000 грн, а з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 17 595 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

Відповідно до умов пунктів 3.1, 3.2 Договору, нарахування процентів, за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році тобто метод «факт/факт».

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток №1 до договору), дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 27 лютого 2025 року, сума кредиту становить 1800 грн, сума нарахованих процентів 16200 грн, реальна річна процентна ставка 99923,40%.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, сума кредиту становить 1800 грн, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 912,50% річних (2,50 % в день); загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 16200,00 грн. Вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 11115.

Згідно листа ТОВ «Пейтек Україна» №1662-0111 від 01 листопада 2024року встановлено, що 04.03. 2024 року було здійснено переказ на суму 1800 грн, зарахування на картку НОМЕР_2 .

Як убачається з розрахунку заборгованості за договором №4442470 станом на 25 жовтня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за твердженням позивача включає 1800 грн заборгованість за тілом кредиту та 10620 грн заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором.

25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №25/10/2024.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з умов п. 1.2. Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, - підтверджує факт переходу від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» підписали акт прийому - передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №4442470, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 13320,00 грн, з яких: 1800 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 620 грн заборгованість за відсотками та 900 грн заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 15).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» встановлено, що позивачем після отримання прав вимоги до відповідача нараховано проценти в сумі 5625,00 грн за 125 календарних дні (26.10.2024 по 27 лютого 2025 року) в межах строку дії Договору та згідно умов Договору.

Відповідно до рішення №251124/1 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року, найменування товариства змінено на: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 04 березня 2024 року підписано договір про надання споживчого кредиту за №4442470, шляхом підписання вказаних документів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про надання споживчого кредиту на суму 1800 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В силу вимог ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З матеріалів справи встановлено, що 04 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №4442470, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1800 грн шляхом перерахування ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 1800 грн є обґрунтовані та їх слід задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками, слід зазначити таке.

Підпунктом 6 п. 5 Закону №3498-ІX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-ІX) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України № 3498-ІX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 23 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, максимально можливий розмір нарахованих відсотків у межах вказаного договору за підрахунками суду становить:

- за період з 04 березня 2024 року по 02 квітня 2024 року (включно) 945 грн (1800 х 1,75% х 30 днів);

- за період з 03 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року (включно) 900 грн (1800 х 2,5% х 20 днів);

- за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (включно) 3240 грн (1800 х 1,5% х 120 днів);

за період з 21 серпня 2024 року по 26 лютого 2025 року (включно) 3420 грн (1800 х 1% х 190 днів);

А тому, сума заборгованості за відсотками, яка не суперечить закону та підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених позовних вимог становить 8505,00 (945+900+3240+3420) грн.

Від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору №4442470 від 04 березня 2024 року, на підставі договору факторингу за №25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року та реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Таким чином, позивач, як новий кредитор, вправі вимагати повернення відповідачем заборгованості за кредитним договором №4442470 від 04 березня 2024 року у розмірі 10 305 грн, з яких: 1800 грн заборгованість за тілом кредиту, 8505,00 грн заборгованість за відсотками.

Відповідачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або ж її відсутності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що позивач на підставі укладеного договору факторингу, набув права нового кредитора до відповідача, ту обставину, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4442470 від 04 березня 2024 року у розмірі 10 305 грн, з яких: 1800 грн заборгованість за тілом кредиту, 8505 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести у даній справі становить 10 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал»;

- рахунок на оплату №№10/12-2024 від 10 грудня 2024 року;

- заявка №10744 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року;

-копію акту прийому передачі виконаних робіт.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1520,42 грн (10305 * 2662,40 / 18045) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5710,72 грн (10305 *10000 / 18045), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за №4442470 від 04 березня 2024 року у розмірі 10 305 (десять тисяч триста п`ять) гривні, з яких: 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень заборгованість за тілом кредиту, 8505 (вісім тисяч п`ятсот п`ять) гривні заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 1520 (одна тисяча п`ятсот двадцять) гривень 42 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5710 (п`ять тисяч сімсот десять) гривень 72 копійки.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», вул. Загородня, 15, офіс 118/2 м.Київ, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий: