Рішення № 140517657, 30.09.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1646/24

Провадження № 2/444/874/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

30 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

з участю представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , який поданий в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна і ринкової вартості та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

19.04.2024 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_3 звернувся в інтересах ОСОБА_4 до Жовківського районного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , третьої особи Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна і ринкової вартості та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 13.07.1998р. придбав будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.09.2005 року, до складу входив житловий будинок - 6 кімнат житловою площею 120,7кв.м. кухня, а також літньої кухні, сарай, вбиральня. В подальшому вказаний житловий будинок вибув з його володіння поза його волею.

17.02.2000 року Жовківський районний суд наклав, арешт на цей будинок та заборонив ОСОБА_5 , проводити будь-які дії щодо даного будинку. Разом з тим, під час дії ухвали, про забезпечення позову ОСОБА_5 приватизовано земельну ділянку, що виділена для обслуговування вказаного будинку, площею 0,1573 га, йому було видано державні акти на земельні ділянки, що підтверджується Державний актом на право приватної власності на землю виданого громадянину України від 03.05.2000 року №71, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.04.2020 року №НВ-4612911012020. Також під час існування ухвали про заборону ОСОБА_5 було здійснено реконструкцію належного позивачу сараю в магазин.

В подальшому рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004р. по справі № 2-2/2004р., що набуло законної сили 18.04.2005р. позов ОСОБА_6 поданого в інтересах недієздатного ОСОБА_4 було задоволено. Визнано недійсними договори купівлі-продажу вказаного будинку та зобов`язано ОСОБА_5 повернути вказаний житловий будинок ОСОБА_4 . Ухвалою Верховного суду України від 22.05.2008 року по справі №6-11585вов07 Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18.04.2005 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.04.2006 року залишено без змін.

30.01.2008р. ОСОБА_5 отримав свідоцтво про власності на нього, яке 31.01.2008 зареєстрував у КП ЛОР «БТІ та ЕО», що підтверджується Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 31.10.2005 року, рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 21.11.2008 року та Рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 05.06.2009 року, яка вирішила затвердити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, по зміні цільового призначення з «обслуговування для індивідуального житлового будинку» для «обслуговування магазину», площею 0,0250 га, за адресом АДРЕСА_1 .

Також, ОСОБА_5 став власником земельної ділянки площею 0,0250 га за адресом: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 02.06.2010 року, суд ухвалив: заяву представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволити. Накладено арешт на земельні ділянки за адресом: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується накладання арешту на нерухоме майно магазин, яке належало ОСОБА_5 , що підтверджується Державним актом від 11.09.2009 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.10.2009 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.11.2009 року.

Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 03.12.2012р. справа №2-9/11, що набуло законної сили, було стягнуто з ОСОБА_4 551 875 грн. витрат на поліпшення житлового будинку до складу яких увійшли витрати на вимощення подвір`я тротуарною плиткою, огородження подвір`я металевою огорожею, встановлення металевих воріт та двох металевих хвірток, висаджування саду та інших робіт (визначені у висновку №016/12 комплексної експертизи по вказаній цивільній справі).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.09.2014р. серії НОМЕР_1 . Приватним нотаріусом Якимів Н.Б. була заведена спадкова справа №43/2014. За наявними відомостями єдиним спадкоємцем його майна є ОСОБА_1 , яка 17.11.2014р. подала заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 тільки вступила в спадщину, але не зареєструвала.

Однак, існування права власності на земельну ділянку під цим будинком та перебудовою сараю в магазин, перешкоджало ОСОБА_4 вільно користуватися його власністю, що спонукало ОСОБА_4 звернутися до суду за захистом свої прав.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2022р. позовні вимоги ОСОБА_4 до виконавчого комітету Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , треті особи: Дублянська міська рада Жовківського району Львівської області, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсним державних актів про право власності на землю, свідоцтва про право власності на магазин та скасування реєстрації права власності задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ-Д-1008 від 03.05.2000 виданий на ім`я ОСОБА_5 в частині земельної ділянки площею 0,1000 га. переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4622710200:01:003:0065. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 року в справі №1308/1048/2012 рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2022р. та постанову Львівського апеляційного суду від 30.06.2023 року залишено без змін.

На даний час, частина майна ОСОБА_4 , а саме господарська споруда «сарай» під літерою «Б» площею земельної ділянки 0,0250 га з кадастровим номером 4622710200:01:003:0049 була переобладнана під магазин цільове призначення земельної ділянки для комерційного використання та перебуває у власності відповідача, відповідно до цього, позивач у відповідності до вимог ст. 22, 23 ЦК України має право ставити питання про стягнення грошової компенсації відповідно до дійсної оцінки майна, оскільки відновити дане майно вже не має можливості.

Отже, позивачі вважають, що за час добросовісного набутого вищевказаного майна, про яке вони піклувались, утримували, витрачали кошти, поліпшували та збільшили його ринкову вартість по оцінкам з 2006 року по сьогоднішній день, ринкова вартість господарських будівель-магазину та земельних ділянок, що знаходяться за адресом АДРЕСА_1 та земельні ділянки кадастр яких: 4622710200:01:003:0049 та 4622710200:01:003:0064 складає 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень). Позивачі зазначають, що вони робили безліч поліпшень у магазині та земельних ділянках, які є невід`ємною частиною, таких як: септики, свердловини, паркани, тротуарна плитка, побілка, двері та інші поліпшення за всі ці 18 років, оскільки кожен об`єкт потребує догляду та значних вкладень. Ціни взяті середньо-ринкові з мережі інтернет, які є публічними за 2024 рік та проаналізовані за 18 років. Але оскільки суду це не буде слугувати доказом, буде подаватися додатково клопотання про проведення відповідних експертиз для встановлення точної ціни.

Отже, за період використання магазину, земельних ділянок, були зроблені невід`ємні поліпшення, що також призвело до збільшення ринкової вартості магазину, споруд та земельних ділянок у розмірі 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень).

На підтримання заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що він є інвалідом 2 групи Армії України, переніс важкий стрес, оскільки 18 років дбав про своє майно. Вважає, що йому завдано моральної шкоди та страждань за весь проміжок часу на суму 100 000 гривень.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 суму у розмірі 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень) витрат на поліпшення магазину та збільшення ринкової вартості завдяки вищезазначеним роботам № 7А по АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номера: 4622710200:01:003:0049 та 4622710200:01:003:0064

Також просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 суму у розмірі 100 000 гривень (сто тисяч гривень) моральної компенсації.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 року для розгляду даної справи визначено головуючого суддю Оприска З.Л.

Ухвалою судді від 24.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

02.07.2024 року відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Ясиновському Р.Б. на підставі ухвали суду про задоволення заяви про самовідвід судді Оприска З.Л. (арк. спр. 11, том 2).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 року, справу передано для розгляду судді Олещук М.М. на підставі ухвали судді від 03.07.2024 року про самовідвід (арк. спр. 13-16, том 2).

Ухвалою судді Олещук М.М. від 10.07.2024 року дану цивільну справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання у справі на 05.08.2024 року (арк. спр. 17-18).

09.12.2024 року ухвалою підготовчого судового засідання заяву ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , про призначення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи - задоволено. Призначено у справі за позовом ОСОБА_3 , який поданий в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна і ринкової вартості та моральної шкоди, судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу.

На адресу суду надійшов лист від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про те, що станом на 18.12.2025 року рахунок вартості проведення експертизи не сплачений, відповідно до п.1.13 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 №53/5, ухвалу суду від 09.12.2024 року залишено без виконання та повернуто надані матеріали суду.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 20.01.2026 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , який поданий в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна і ринкової вартості та моральної шкоди, призначено справу до підготовчого судового розгляду.

18.02.2026 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про зупинення провадження, в якому він просив зупинити провадження на невизначений термін, поки позивачем не буде зібрано всю необхідну суму для оплати експертизи.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 02.04.2026 року в задоволені клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження на невизначений строк відмовлено, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

До суду від відповідачки ОСОБА_1 28.06.2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зазначає, що не погоджуючись з викладеними в позовній заяві фактами і вимогами. Вказує, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю необхідно звернутися до нотаріуса, яким було заведено спадкову справу, із заявою про видачу свідоцтва, надати документи, які будуть підтверджувати право власності спадкодавця на належне йому майно, а також сплатити необхідні платежі. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до листа приватного нотаріуса Якимів Н.Б. від 07.04.2015 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його спадкоємцем є дружина ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла. Відповідач приходить до висновку, що твердження позивача про те, що ОСОБА_4 , як «добросовісний набувач», вправі вимагати від ОСОБА_1 здійснених ними витрат на поліпшення, що мали місце за період перебування вказаного майна у володінні позивача, в сумі, на яку збільшилась його вартість у зв`язку із проведеними покращеннями, є безпідставними та надуманими. Позивач, ОСОБА_4 навпаки, діє не добросовісно, фактично ухиляється від виконання рішення суду, що набрало законної сили по питанню стягнення коштів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо укладання з відповідачем договорів чи інших правовстановлюючих документів на проведення оцінки майна, з метою оцінки визначення ринкової вартості майна для відшкодування витрат. Також позивачем не представлено проектної документації на капітальний чи поточний ремонт нежитлових приміщень відповідача на виконання робіт. Окрім цього, відповідач не надавав ні письмової, ні усної згоди на здійснення невід`ємних поліпшень свого майна. Не було проінформовано відповідача про намір укласти договір на право проведення оцінки із суб`єктом оціночної діяльності. Згідно з описом прийнятих документів (з відміткою "відповідає"), позивачем не надано переліку передбачуваних поліпшень та кошторис витрат на їх проведення, проектно-кошторисну документацію, погоджену у встановленому порядку відповідно до законодавства України, експертний звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень. Не створювались комісії для проведення обстежень об`єктів, власником яких являється ОСОБА_1 , про доцільність проведення «невід`ємних» поліпшень приміщень.

Відповідачка просить в задоволенні позову про відшкодування витрат на поліпшення майна й ринкової вартості в розмірі 600 000 гривень та моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

02.07.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 . У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи відповідача є безпідставними, бо правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, а також хибних твердженнях, доводах й додатках, які хочуть ввести в оману суд. Оскільки все що вказав відповідач, взагалі не стосується справи. Відповідач взагалі не заперечила жодного доводу з позовної заяви і навіть їх не відобразила жодним чином у відзиві. Більша частина тексту відзиву це формальність і те, що взагалі не стосується суті спору. Всі додатки та докази взагалі не мають жодного значення по суті спору.

25.09.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якій представник просить розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.

30.09.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Синицької Р.В., в якій вона просить здійснити розгляд справи без участі Жовківського відділу державної виконавчої служби у ЛРЛО ЛМУ МЮУ.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , проаналізувавши доводи, наведені позивачем та відповідачкою, обґрунтування, які викладені у заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 82 ЦПК України встановлює підстави звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30.07.1998 року, ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Будинок складається з шести кімнат житловою площею 120,7 кв.м., кухні, при будинку є літня кухня, сарай, вбиральня (арк. спр. 22, том 1).

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 у справі №2-2/2004р. встановлено наступні обставини (арк. спр. 30-33, том 1).

З доручення, виданого 31.07.1998 року вбачається, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_9 розпоряджатися належним йому спірним будинковолодінням.

ОСОБА_9 05.11.1998 року за дорученням від ОСОБА_4 продав спірне будинковолодіння ОСОБА_10 , від імені якої діяла ОСОБА_11 .

07.02.2000 року ОСОБА_9 від імені та за дорученням ОСОБА_12 продав спірне будинковолодіння ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 17.02.2000 року накладено арешт на будинковолодіння АДРЕСА_1 та заборонено вчиняти будь-які нотаріальні дії відносного цього будинку (арк. спр. 23, том 1).

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 у справі №2-2/2004р. визнано недійсним доручення на розпорядження будинком АДРЕСА_1 , видане 31 липня 1998р. ОСОБА_4 ОСОБА_9 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 05 листопада 1998р. між ОСОБА_9 , який діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , яка діяла від імені ОСОБА_10 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 07 лютого 2000р. між ОСОБА_10 , від імені якої діяв ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ; зобов`язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 та скасування його реєстрації за даною адресою.

Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.04.2005 року та ухвалою Верховного Суду України від 28.04.2006 року (арк. спр. 40-41, том 1).

15.09.2005 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 30.07.1998 року (арк. спр. 29).

Однак, за час, коли право власності на спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 , останній набув права власності на земельну ділянку під цим будинком.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28.12.2022 року встановлено такі обставини.

ОСОБА_5 був власником таких земельних ділянок:

-кадастровий номер 4622710200:01:003:0065, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га.;

-кадастровий номер 4622710200:01:003:0064, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0323 га.;

-кадастровий номер 4622710200:01:003:0049, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, площею 0,025 га.

ОСОБА_5 на підставі спірного державного акту (від 03.07.2000 року) набув право власності на дві земельні ділянки, а саме 0,10 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0573 га. для ведення особистого підсобного господарства.

А в подальшому, земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0573 га. була розподілені на дві окремі земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,025 га. для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та площею 0,0323 га. для ведення особистого селянського господарства (0,025 + 0,0323 = 0,0573).

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2023 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково і визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ-Д-1008 від 03.07.2000 року виданий на ім`я ОСОБА_5 в частині земельної ділянки площею 0,1000 га., переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4622710200:01:003:0065. У задоволенні іншої частини позовних вимог, зокрема: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0250 га, кадастровий номер 4622710200:01:003:0049; визнати недійсним земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0323 га, кадастровий номер 4622710200:01:003:0064; визнати недійсним свідоцтво про право власності на магазин по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності, відмовлено.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2009 року, ОСОБА_5 є власником магазину, площею 161,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 (том 1, арк.спр. 42).

Із Витягу про право власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_5 03.11.2009 року зареєстрував право власності на вище вказаний магазин (арк. спр. 45, том 1).

Отже, ОСОБА_5 приватизував земельну ділянку, площею 0,0250 га, для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4622710200:01:003:0049, що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю від 11.09.2009 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (арк. спр. 44, 93, том 1).

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області 03 грудня 2012 року (арк. спр. 86-88, том 1) задоволено частково позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про відшкодування витрат на поліпшення майна. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 - 551 тис. 875 грн. /п`ятсот п`ятдесят одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять грн. 00 коп./ витрат на поліпшення будинку АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 - 3457,20 грн. /три тисячі чотириста п`ятдесят сім грн. 20 коп./ судових витрат пов`язаних із проведенням будівельно-технічної експертизи.

Вказане вище рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11.09.2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2013 року рішення Жовківського районного суду Львівської області 03 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11.09.2013 року залишено без змін.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає, що, починаючи з 2006 року по 2024 рік, упродовж 18 років, його сім`я добросовісно володіла вказаним нерухомим майном (магазином та земельними ділянками), яке за наслідками розгляду судового спору залишилось у власності ОСОБА_5 , і, відповідно, проводили поліпшення (утримання, проведення поточних ремонтів тощо), внаслідок чого вартість майна істотно зросла, тому вважає, що відповідачка ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, зобов`язана відшкодувати вартість поліпшень, яку позивач визначає як ринкову вартість вказаного нерухомого майна, та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є відшкодування вартості поліпшень нерухомого майна, належного ОСОБА_5 , а саме: магазину та земельної ділянки, площею 0,0250 га, для обслуговування магазину, що знаходяться на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0323 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (арк. спр. 85, том 1).

Із заяви про прийняття спадщини, адресованої приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Якимів Н. Б. від 17 листопада 2014 року за № 138, встановлено, що дружина ОСОБА_5 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (арк. спр. 83, том 1).

17 листопада 2014 року відкрито спадкову справу № 43/2014 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, яка залишилася після смерті її чоловіка, що стверджується листом приватного нотаріуса Яким Н.Б. (арк. спр. 85 зворот, том 1).

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів з відповідачки у розмірі 700 000,00 грн., що складається з 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень) витрат на поліпшення магазину та збільшення ринкової вартості магазину за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номера: 4622710200:01:003:0049 та 4622710200:01:003:0064, а також з моральної компенсації у розмірі 100 000 гривень (сто тисяч гривень).

За позицією позивача, стягнення грошових коштів за збільшення вартості належного ОСОБА_5 майна відповідатиме діям останнього щодо стягнення з ОСОБА_4 витрат на поліпшення повернутого житлового будинку в розмірі 551875 грн.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм процесуального закону, саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77, 81 ЦПК України).

Обставини, на які посилаються та які стверджують сторони, можуть і повинні бути доведені лише належними, допустимими, достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України).

Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за час добросовісного набутого вищевказаного майна, про яке вони піклувались, утримували, витрачали кошти, поліпшували та збільшили його ринкову вартість по оцінкам з 2006 року по сьогоднішній день, ринкова вартість господарських будівель-магазину та земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки кадастр яких: 4622710200:01:003:0049 та 4622710200:01:003:0064 складає 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень). Позивачі зазначають, що вони робили безліч поліпшень у магазині та земельних ділянках, які є невід`ємною частиною, таких як: септики, свердловини, паркани, тротуарна плитка, побілка, двері та інші поліпшення. Ціни взяті середньо-ринкові з мережі інтернет, які є публічними за 2024 рік та проаналізовані за 18 років. Отже, за період використання магазину, земельних ділянок, були зроблені невід`ємні поліпшення, що також призвело до збільшення ринкової вартості магазину, споруд та земельних ділянок у розмірі 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень).

З огляду на вказане вище, суд зазначає, що з`ясування питань про вартість поліпшень у магазині та вартість поліпшень на земельних ділянках потребує спеціальних знань, і відповідь на ці питання можливо отримати за результатами проведеної відповідної експертизи, про що також стверджує позивач у позовній заяві.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року задоволено заяву ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , про призначення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи та призначено у справі судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, однак така не була проведена експертами через несплату рахунку вартості проведення експертизи.

Поданий до позовної заяви Висновок № 016/12 комплексної експертизи по цивільній справі № 2-9/2011 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та за зустрічним позовом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 був доказом та предметом оцінки судом під час розгляду справи №2-9/2011, в якій ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

Надані позивачем фотографії, які оглянуті в судовому засіданні, не є достатнім доказом для задоволення позовних вимог про відшкодування витрат на поліпшення майна і ринкової вартості.

Крім того, інших доказів щодо витрат на поліпшення майна, про що зазначено у позовній заяві, суду позивачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки 600 000 гривень витрат на поліпшення магазину та збільшення ринкової вартості та земельних ділянок кадастрові номери: 4622710200:01:003:0049 та 4622710200:01:003:0064.

Щодо стягнення з відповідачки в користь позивача моральної шкоди суд враховує наступне.

Так, на підтримання заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що він є інвалідом 2 групи Армії України, переніс важкий стрес, оскільки 18 років дбав про своє майно. Вважає, що йому завдано моральної шкоди та страждань за весь проміжок часу на суму 100 000 гривень.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 - ч. 5 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами три та дев`ять Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 5 означеної постанови Пленуму Верховного Суду України, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Позивачем надано до позовної заяви Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10 квітня 2024 року (арк. спр. 108, том 1).

Проте, наявність зазначеної вище виписки не підтверджує заявленої до відшкодування суми моральної шкоди 100 000,00 грн., а заподіяння моральної шкоди позивачу у вказаному розмірі не доведено доказами, які б давали змогу оцінити завдану позивачу моральну шкоду із характером, глибиною і тривалістю душевних страждань та переживань позивача.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , який звернувся в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа: Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна і ринкової вартості та моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 79, 81, 82, 89, 229, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 , який поданий в інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення магазину та збільшення ринкової вартості за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номери: 4622710200:01:003:0049 та 4622710200:01:003:0064 у розмірі 600 000 гривень (шістсот тисяч гривень) та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень (сто тисяч гривень) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Позивач: ОСОБА_3 (який діє в інтересах ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа: Жовківське районне управління ДВС у Львівській області, адреса: Львівська область, м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 35, 80300, ЄДРПОУ: 34921779.

Повне рішення суду складено 12.10.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.