Ухвала суду № 140515898, 23.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.09.2026

ЄУН 337/2092/26

2/337/3804/2026

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, в межах якої позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №834683404 від 03.10.2021 в загальній сумі 68 783,13грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16 589,50грн., заборгованості за відсотками 52 193,63грн.

17.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пузіна Д.М. до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав, пославшись на його недоведеність.

Одночасно відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пузіна Д.М. подав до суду клопотання про витребування у позивача, а за необхідності у первісного кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оригінал електронного кредитного договору № 834683404 від 03.10.2021 з усіма невід`ємними електронними складовими, метаданими та даними про підписання одноразовим ідентифікатором; оригінали електронних заяв/акцептів/додаткових угод або інших електронних даних, якими оформлено кожне збільшення кредитної суми з 1 000,00 грн до загальних 22 000,00 грн; оригінали платіжних інструкцій, оформлених відповідно до вимог НБУ, щодо кожного із заявлених 15 перерахувань; оригінал договору первісного кредитодавця з надавачем платіжних послуг, на виконання якого ініціювалися відповідні перекази; оригінали (електронні оригінали) договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020, № 10/07/25-Е від 10.07.2025, мотивувавши це тим, що позивач не довів обставини, на які посилається в обґрунтування позовних вимог, подавши копії електронних документів/їх паперових відображень, а відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій їх оригіналам, незмінність електронного змісту та зв`язок одноразового ідентифікатора з конкретною редакцією умов, оскільки первісна заявка містить суму 1000,00 грн і строк 30 днів, тоді як у розрахунку сформовано 15 окремих видач на загальну суму 22000,00 грн, включаючи видачі після спливу первісного 30-денного періоду.

18.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарової О.І. надійшли заперечення на вказане клопотання, в яких представник зазначив, що позивачем до позовної заяви долучив документи у електронній формі. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч.2 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Отже, головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Таким чином, наданий позивачем кредитний договір № 565368017 від 08.12.2021 є оригінальним документом. Крім того, позивач на підтвердження переходу прав вимоги надав витяги з реєстрів, що відповідають формам погодженим договорами факторингу та відповідають законодавству України. До того ж реєстри в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги, а також персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Тому надання повних реєстрів неможливо.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та/чи його представник в судове засідання не прибув, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, просив в позові відмовити.

Суд вважає можливим вирішити вищевказане клопотання у відсутність сторін.

Проаналізувавши доводи сторін, суд приходить до такого.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, згідно з ч.2,3 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1,2 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,2,6 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, з системного аналізу вказаних положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали письмових чи електронних доказів, належним чином засвідчена копія письмового доказ, електронна копія електронного доказу, засвідчена кваліфікованим електронним підписом, а також належним чином засвідчена паперова копія електронного доказу.

При цьому, необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Верховним Судом у постановах від 29.03.2021 у справі №554/5090/16-к, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 та інших було розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Зокрема, зазначено, що один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

У даній справі позовну заяву та додані до неї документи позивачем подано через підсистему «Електронний суд» в електронному вигляді та скріплено кваліфікованим електронним підписом. Відтак, наявний в справі електронний примірник кредитного договору вважається його оригіналом. Цей договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, підписаний сторонами електронним підписом, в т.ч. відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

В даному випадку представник відповідача не аргументував належним чином, які саме обставини викликають сумнів у достовірності інформації та відповідності наявних в справі електронних документів їх оригіналам, що відповідно до ст.100 ЦПК України є підставою для їх витребування судом.

Враховуючи вищевказане, в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д.М. слід відмовити.

Керуючись ст.2,12,13,81,83,84,95,100 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича про витребування доказів відмовити повністю.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Мурашова