Ухвала суду № 140514399, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2026 року Справа № 520/32487/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Годунов Віталій Сергійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 29.04.2024 року по 29.07.2026 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2024 року по 29.07.2026 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч наведеним приписам у позовній заяві не зазначено номер телефону позивача та його електрону адресу.

Крім того, адресою місця знаходження/проживання позивача вказано таку ж саме адресу, як й у його представника.

Згідно із приписами п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення суду має бути зазначено, крім іншого, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII у виконавчому документі, крім іншого, зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Отже, як під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, так і під час розгляду справи судом має бути встановлено на підставі наданих документів, крім іншого, місце проживання/перебування сторін по справі/стягувача у виконавчому провадженні - фізичних осіб.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV:

місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;

місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

Згідно із п. 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 2 березня 2016 року (які діяли до 14 березня 2022 року), відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Таким чином, для підтвердження місця проживання, зареєстрованого до 1 грудня 2021 року, можна подавати відомості про місце проживання, які були внесені до паспорта громадянина України у формі книжечки, після 1 грудня 2021 року - витяг з реєстру територіальної громади або з Єдиного державного демографічного реєстру.

Крім, того суд зазначає, що невиконання представником позивача вимог щодо зазначення повної адреси місця проживання/перебування позивача, засобів зв`язку фактично створює перешкоди для належного здійснення судом процесуальної комунікації з позивачем.

Більш того, відсутність зазначених відомостей створює ризик того, щодо позивач не буде належним чином проінформований про рух справи, постановлені судом процесуальні рішення та інші процесуальні дії, що, своєю чергою, може перешкодити йому своєчасно реалізувати передбачені законом процесуальні права, у тому числі право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення, докази, заперечення, а також оскаржувати судові рішення у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги ст. 160 КАС України щодо зазначення відповідних відомостей, спрямовані не на створення надмірних формальностей для особи, яка звертається до суду, а на забезпечення належної реалізації права на судовий захист та ефективної участі особи у судовому процесі.

Суд підкреслює, що дотримання вимог ст. 160 КАС України мають значення не лише для технічного забезпечення зв`язку суду з учасником справи, а й для забезпечення добросовісної процесуальної поведінки всіх учасників справи та запобігання можливому зловживанню процесуальними правами.

Отже, вимога щодо зазначення у позовній заяві повних відомостей про позивача, його засоби зв`язку не є суто формальною вимогою, а є складовою встановленого законом порядку звернення до суду, дотримання якого забезпечує можливість належної реалізації учасником справи його процесуальних прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Всупереч вимогам ст. 161 КАС України, представником позивача не надані докази на які він посилається у позові, а саме: докази проходження служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 29.04.2024 року по 29.07.2026 року, копію довідки про присвоєння РНОКПП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1, 2 с. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов`язаний подати до позовної заяви, заяву про поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, процесуальним законом передбачено обов`язок позивача не лише порушити перед судом питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а й навести обставини, які перешкоджали своєчасній реалізації на судовий захист, та надати докази на підтвердження таких обставин.

Обґрунтовуючи необхідність поновлення строку звернення до суду, позивач посилається на проходження військової служби в умовах воєнного стану, наявність службових обмежень та ускладнений доступ до правової допомоги, а також на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24.

Суд ураховує, що проходження військової служби в умовах воєнного стану, з огляду на особливий характер такої служби, специфіку виконання військовослужбовцями покладених на них обов`язків, можливе перебування в районах ведення бойових дій, відсутність належних умов для підготовки процесуальних документів та обмеження доступу до правової допомоги, за певних обставин може об`єктивно ускладнювати або унеможливити своєчасне звернення до суду.

Водночас наведені позивачем обставини не містять достатньої конкретизації того, яким саме чином проходження військової служби та пов`язані з нею обмеження об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду протягом відповідного періоду.

Суд вказує, що саме по собі проходження військової служби не зумовлює автоматичного поновлення пропущеного строку звернення до суду, а наведені обставини підлягають оцінці з урахуванням їхнього характеру, тривалості, впливу на можливість реалізації права на судовий захист та підтвердження належними доказами.

Отже, вирішуючи питання про поновлення такого строку, суд має оцінити не лише наявність у позивача статусу військовослужбовця, а й характер обставин, на які він посилається, їхню тривалість, час виникнення, вплив а можливість своєчасного звернення до суду, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та пропуском відповідного процесуального строку.

Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 29.11.2024 року у справі № 120/359/24, у якій зазначено, що проходження військової служби особою, призваною на військову службу за мобілізацією, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з огляду на обмеження доступу до правової допомоги, особливості виконання службових обов`язків та інші обставини, зумовлені характером військової служби.

Разом із тим, наведений правовий висновок не свідчить про безумовне поновлення строку звернення до суду в кожному випадку проходження особою військової служби, оскільки питання поважності причин пропуску строку вирішується судом з урахуванням установлених обставин конкретної справи.

Однак, у позовній заяві представник позивача обмежився загальним посиланням на безперервне проходження військової служби ОСОБА_1 протягом воєнного стану та наявність пов`язаних із цим службових обмежень, не конкретизувавши, які саме обставини перешкоджали йому звернутися до суду в межах установленого законом строку, упродовж якого періоду існували такі перешкоди та яким чином вони впливали на можливість реалізації ним права на судовий захист.

Зокрема, представником позивача не наведено конкретних відомостей щодо особливостей проходження ОСОБА_1 військової служби у відповідний період, які об`єктивно перешкоджали підготовці та поданню позовної заяви, або звернення для цього до адвоката, а також не зазначено обставини та докази на підтвердження цих обставин, які б давали змогу встановити, що пропуск строку звернення до суду був зумовлений саме такими перешкодами, а не іншими причинами.

Суд підкреслює, що саме по собі посилання на ускладнений доступ до правової допомоги без зазначення конкретних обставин, які зумовили такі обмеження, та їхнього впливу на можливість своєчасного звернення до суду не дає змоги належним чином оцінити поважність причин пропуску строку.

Більш того, наведені представником позивача обставини не містять достатнього обґрунтування причин, з яких своєчасне звернення до суду було неможливим протягом усього відповідного періоду, а також обставин, які свідчили б про вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію права на судовий захист після припинення або послаблення відповідних перешкод.

Суд також бере до уваги посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року № 1-р/2025, яким визначено неконституційною частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Проте, саме по собі посилання на зазначення рішення Конституційного Суду України не звільняє суд від необхідності визначити застосовний до спірних правовідносин строк звернення до суду з урахуванням предмета спору, характеру заявлених вимог та правового регулювання відповідних правовідносин. Тому наведений представником позивача аргумент підлягає оцінці у взаємозв`язку з нормами законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та не може розглядатися як самостійна й безумовна підстава для висновку про відсутність пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов висновку, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 29.04.2024 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведене у позовній заяві обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду потребує конкретизації, а представнику позивача необхідно надати можливість зазначити обставини, які на його думку, об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та подати відповідні докази їх підтвердження.

Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням адреси проживання/перебування позивача, а також його номер телефону та адресу електронної пошти а також надати докази на які представник позивача посилається у позові, а саме: докази проходження служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_2 , а також надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обставини, які на думку представника позивача об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та подати відповідні докази їх підтвердження.

Керуючись статтями 2, 5, 126, 132, 143, 160, 161, 169, 248, 251, 256, 294 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням адреси проживання/перебування позивача, а також його номер телефону та адресу електронної пошти, а також надати докази на які представник позивача посилається у позові, а саме: докази проходження служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_2 , копію довідки про присвоєння РНОКПП ОСОБА_1 , а також надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обставини, які на думку представника позивача об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та подати відповідні докази їх підтвердження.

У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тарасенко І.М.