Рішення № 140514325, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 жовтня 2026 р. справа № 520/27540/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (вул. Василя Стуса, буд. 2, с-ще Шевченкове, Куп`янський р-н, Харківська обл., 63601, код ЄДРПОУ 45098470) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В

Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Украни Антосіком Олегом Анатолійовичем.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з постановою державного виконавця від 30.06.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81371316, оскільки на момент її винесення вже діяла ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 про відстрочення виконання судового рішення на один рік. Позивач вважає, що за таких обставин державний виконавець не мав законних підстав для відкриття виконавчого провадження, а мав повернути виконавчий документ стягувачу до закінчення строку відстрочення. Також, позивач зазначив, що подальше зупинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа не усувають протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що постанова державного виконавця від 30.06.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81371316 винесена правомірно. Відповідач послався на те, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №520/30086/25, виданого 02.06.2026 Харківським окружним адміністративним судом, яким позивача зобов`язано вчинити дії, спрямовані на набуття права комунальної власності на гідротехнічну споруду. Відповідач зазначив, що після отримання відповідної ухвали суду 15.07.2026 державним виконавцем було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він підтримав заявлені позовні вимоги та не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

Інші заяви по суті справи від учасників не надходили.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист № 520/30086/25, виданий Харківським окружним адміністративним судом 02.06.2026, про зобов`язання Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області вчинити дії, спрямовані на набуття права комунальної власності на гідротехнічну споруду, розташовану на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 6325786000:01:002:0196 площею 9,2328 га на території Шевченківської селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області.

16.06.2026 Харківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу у справі № 520/30086/25, якою відстрочено виконання судового рішення на один рік з моменту постановлення ухвали.

30.06.2026 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Антосіком Олегом Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81371316, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Того ж дня державним виконавцем винесено постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору в розмірі 34 588 грн.

01.07.2026 Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про закриття виконавчого провадження, до якої також додала копію ухвали суду від 16.06.2026 про відстрочення виконання судового рішення.

15.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. У подальшому, 06.10.2026, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Вважаючи постанову державного виконавця від 30.06.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81371316 протиправною, Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Частинами 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі за текстом - Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Аналіз вказаних приписів Закону № 1404-VIII вказує на обов`язок державного виконавця у разі надходження до нього заяви стягувача та виконавчого документа винести не пізніше наступного робочого дня постанову про відкриття виконавчого провадження. При цьому, ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлює законодавчий обов`язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження прийняти постанову про стягнення із боржника виконавчого збору за примусове виконання рішення а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Частиною першою статті 33 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Право на подання заяви про відстрочення виконання рішення суду передбачене статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 навела висновки про те, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Питання щодо відкриття виконавчого провадження у разі відстрочення виконання судового рішення було предметом дослідження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/1217/18.

Так, у постанові від 30.09.2020 в межах згаданої справи Верховний Суд зазначив, що відкриття виконавчого провадження в силу статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється на підставі виконавчого документа, строк на подання якого відповідно до приписів статті 12 цього ж закону встановлений для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Водночас, відстрочка надана судом складає зміст виконавчого документа, та не є ні вимогою, недоліком чи невідповідністю, у разі наявності яких державний виконавець може повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а є виключним процесуальним інструментом, який застосовується судом (як безпосередньо в рішенні суду, так й окремою ухвалою в процесі виконання рішення) у виконавчому документі за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Натомість, приписами пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася. При цьому, наведена норма не містить конкретного визначення на якій стадії виконавчого провадження (перед відкриттям виконавчого провадження чи під час його проведення) державному виконавцю її слід застосовувати.

Водночас, пункт 6 частини першої статті 34 Закону зобов`язує державного виконавця зупинити виконавче провадження у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Вказана норма застосовується у разі надходження до державного виконавця судового рішення про відстрочку виконання рішення саме після відкриття виконавчого провадження.

З аналізу наведених приписів чинного законодавства та з урахуванням обставин цієї справи суд доходить висновку, що за наявності ухвали суду про відстрочення виконання судового рішення, строк дії якої не закінчився, відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження до завершення встановленого судом строку відстрочення.

Судом установлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі № 520/30086/25 відстрочено виконання судового рішення на один рік з моменту постановлення зазначеної ухвали.

Отже, на момент винесення старшим державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026 установлений судом строк відстрочення виконання судового рішення не закінчився.

У цьому контексті суд зазначає, що надання відстрочки виконання судового рішення означає перенесення в часі можливості його примусового виконання на визначений судом строк. Відповідно, до закінчення такого строку відсутні правові підстави для вчинення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалу про відстрочення виконання судового рішення постановлено до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, на дату винесення оскаржуваної постанови державний виконавець мав урахувати встановлену судом відстрочку, яка унеможливлювала примусове виконання судового рішення до закінчення визначеного судом строку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 804/1217/18, відповідно до якої за наявності судового рішення про відстрочення його виконання примусове виконання такого рішення має здійснюватися після закінчення строку, на який надано відстрочку.

Отже, з урахуванням того, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі № 520/30086/25 виконання судового рішення відстрочено на один рік з моменту постановлення зазначеної ухвали, станом на 30.06.2026 дату відкриття виконавчого провадження № 81371316 установлений судом строк відстрочення не закінчився. За таких обставин відкриття виконавчого провадження до закінчення визначеного судом строку відстрочення суперечить правовим наслідкам постановлення відповідної ухвали та не узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду.

Суд ураховує доводи відповідача щодо того, що 15.07.2026, державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, а 06.10.2026 постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Водночас, зазначені обставини не свідчать про правомірність оскаржуваної постанови. Зупинення вчинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа стягувачу відбулися після відкриття виконавчого провадження, а тому є подальшими процесуальними діями, які не змінюють обставин, що існували на момент прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому, суд звертає увагу, що зупинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа стягувачу мають різні правові підстави та наслідки, однак жодна із зазначених процесуальних дій сама по собі не усуває необхідності перевірки законності постанови про відкриття виконавчого провадження. Подальше реагування державного виконавця на отриману ухвалу суду не може бути підставою для висновку про правомірність первісного відкриття виконавчого провадження за наявності встановленої судом відстрочки виконання рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо подальшого зупинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа стягувачу не спростовують установлених судом обставин і не є достатніми для висновку про правомірність оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026, у зв`язку з чим постанова державного виконавця про відкриття зазначеного виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (вул. Василя Стуса, буд. 2, с-ще Шевченкове, Куп`янський р-н, Харківська обл., 63601, код ЄДРПОУ 45098470) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання незаконною та скасування постанови.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Антосіка Олега Анатолійовича від 30.06.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81371316.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) на користь Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (вул. Василя Стуса, буд. 2, с-ще Шевченкове, Куп`янський р-н, Харківська обл., 63601, код ЄДРПОУ 45098470) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ