Ухвала суду № 140514270, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині

12 жовтня 2026 рокуСправа № 520/29585/26Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо проведення перерахунків пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, замість показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2016 2018 роки у розмірі 6188,89 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01.05.2020 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2016 2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою судді від 22.09.2026 адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

02.10.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначаї про те, що у довідці по заробітній платі відповідач зазначив: «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП: 2,654448 (1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 * 1,197 * 1,0796 * 1,115 * 1,121)». Коефіцієнти 1,0796, 1,115 і 1,121 з цього переліку ті самі, що оголошені у публікаціях для перерахунків з 01.03.2024, з 01.03.2025 і з 01.03.2026. Отже, розбіжності між оголошеними у цих публікаціях і застосованими до моєї пенсії коефіцієнтами, яка могла б викликати в мене сумнів, не було. Жодна з наведених публікацій не містить згадки про те, що при щорічних перерахунках пенсій, призначених у 2019 році, пенсійні органи збільшують інший показник, ніж той, що враховувався для обчислення пенсії, і що таке застосування є протиправним і потребує оскарження в суді. Відтак протягом усього цього часу у позивача не виникало сумніву в правильності проведеної відповідачем індексації: з офіційних роз`яснень позивач знав, що показник, який застосовується для обчислення його пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, визначений Кабінетом Міністрів України, що це стосується всіх пенсіонерів і що звертатися до відповідача для цього не потрібно. Також позивач вважає, що особа, яка виходить з офіційних роз`яснень органу державної влади, не може зазнавати несприятливих наслідків через те, що ці роз`яснення розходяться з практикою самого органу. Якби в цих роз`ясненнях було зазначено, що пенсійні органи при індексації збільшують не той показник, який враховувався для обчислення пенсії, позивач одразу звернувся б до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 установлено наступне. Суд наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 87 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Звернувшись до суду з цим позовом 17.09.2026 позивач заявив вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01.05.2020 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2016 2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

З огляду на викладене вище, ураховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, приходжу переконання про те, що права позивача у цій справі можуть бути захищені судом з 17.03.2026 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01.05.2020.

Суд відмічає, що позивач звернувся з пропуском 6-місячного строку щодо позовних вимог за період з 01.05.2020 до 16.03.2026 (вимоги, які перебувають поза межами 6-місячного строку звернення до адміністративного суду).

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як наслідок, не звернення позивачем до суду із позовною заявою зумовлена власною пасивною поведінкою позивача та не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року по справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач у клопотання про поновлення строку зверення до суду із адміністративним позовом наводить аргументи про те, що особа, яка виходить з офіційних роз`яснень органу державної влади, не може зазнавати несприятливих наслідків через те, що ці роз`яснення розходяться з практикою самого органу. Якби в цих роз`ясненнях було зазначено, що пенсійні органи при індексації збільшують не той показник, який враховувався для обчислення пенсії, позивач одразу звернувся б до суду за захистом своїх прав.

Попри те, в ухвалі про залишення адміністративного позову до суду суд виходив із того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, адже отримує виплату пенсії щомісячно. З цього приводу позивачем не наведено жодних поважних підстав, що він не міг дізнатися, або були перешкоди, щоб дізнатися про це.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, приходжу до переконання про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог за період з 01.05.2020 до 16.03.2026.

У рішенні Європейського суду з прав людини Чуйкіна проти України ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 36, Series A № 18).

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за спірний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.

Отже, позивачем недоліки не усунено, так як причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за вищевказані періоди, вказані в клопотанні позивача, суд визнає не поважними.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу

За наведених обставин, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.05.2020 до 16.03.2026, необхідно повернути позивачу.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 165, 169, 186 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 01.05.2020 до 16.03.2026 повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала складена та підписана суддею 12.10.2026.

Суддя М. І. Садова