Ухвала суду № 140514156, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження у справі

12 жовтня 2026 р. Справа № 520/32959/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розмежування з 19.08.2026 пенсії (щомісячної пенсійної виплати) ОСОБА_1 , обчисленої відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на складові частини: «визначена органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень нормативно-правових актів» та «перерахована за рішенням суду», а також щодо здійснення виплати її частини з видаткіу на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати з 19.08.2026 виплату пенсії (щомісячної пенсійної виплати) ОСОБА_1 , обчисленої відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без розмежування її на складові частини: «визначена органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень нормативно-правових актів» та «перерахована за рішенням суду», з видатку на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених за спеціальними пенсійними програмами, зокрема відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що на виконання судових рішень, зокрема рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №200/929/26, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026, а також раніше ухвалених судових рішень у справах № 200/2522/25 та № 200/956/26, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено перерахунок її пенсії, загальний розмір якої становить 80 242,46 грн. Водночас у вересні 2026 року позивачці виплачено 17 023,60 грн основного розміру пенсії та додатково 865,60 грн у рахунок пенсії, перерахованої на виконання судового рішення. Таким чином, виплата пенсії фактично здійснюється частинами: основна сума виплачується окремо, а сума перерахунку на виконання судових рішень окремо, пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Унаслідок цього позивачка вважає, що у вересні 2026 року їй недоплачено 62 353,26 грн належної пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому зазначене положення підлягає застосуванню не лише у випадках, коли спір за своєю предметною чи суб`єктною природою належить до іншого виду судочинства. Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що формулювання «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» охоплює також випадки, коли заявлені вимоги не можуть бути предметом самостійного позовного провадження, оскільки процесуальним законом для їх вирішення установлено спеціальний порядок судового захисту.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні засади закріплені статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Спеціальний процесуальний механізм такого контролю в адміністративному судочинстві визначений розділом IV КАС України.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Такий контроль може здійснюватися, зокрема, у порядку, встановленому статтями 382 та 383 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Часиною першою статті 383 КАС України прямо передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

При цьому, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

Аналіз змісту позовної заяви та долучених до неї доказів свідчить, що підставою для звернення позивачки до суду є неналежне, на її думку, виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області судових рішень у справах № 200/929/26, №200/2522/25 та № 200/956/26, що полягає у виплаті пенсії, перерахованої на виконання зазначених судових рішень, не в повному розмірі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що предметом спору є не правомірність здійсненого перерахунку пенсії позивачки, загальний розмір якої становить 80 242,46 грн, а правомірність застосування відповідачем механізму виплати такої пенсії частинами, зокрема з урахуванням положень пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, а також повнота виплати пенсії позивачці за відповідний період.

При цьому, суд враховує, що правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26 про те, що у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених КАС України.

Судова палата підтримала підхід, сформульований у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі №620/13341/25, відповідно до якого визначальним при вирішенні питання про належний спосіб судового захисту є не сам по собі зміст нормативно-правового акта, який суб`єкт владних повноважень застосував під час виконання рішення, а процесуальна природа правовідносин, у межах яких були вчинені відповідні дії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області під час виплати пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на виконання судових рішень у справах № 200/929/26, № 200/2522/25 та № 200/956/26, а також на забезпечення виплати пенсії в повному розмірі, визначеному за результатами такого перерахунку. Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем установленого нормативно-правовими актами механізму виплати пенсії, перерахованої на виконання судових рішень, тоді як доводи позивачки стосуються правомірності виплати пенсії частинами, її повноти та відповідності такого порядку виплати вимогам законодавства.

Відтак, наведені позивачем обставини не свідчать про виникнення нового самостійного публічно-правового спору, який підлягає вирішенню шляхом подання окремого позову, а порушені питання мають вирішуватися в межах установлених КАС України процедур судового контролю за виконанням судових рішень.

Таким чином, оскільки заявлені позовні вимоги стосуються обставин, пов`язаних із виконанням рішення суду, вони підлягають розгляду в порядку, передбаченому статтями 382 та 383 КАС України, а не в межах нового позовного провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в порядку окремого позовного провадження, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст.170, ст.243, ст.248, ст.256, ст.294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ