Ухвала суду № 140513732, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення позову

12 жовтня 2026 року Справа № 520/33034/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову за зпявою ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якому просить суд:

- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі, позов у якій буде подано у строк, визначений ст. 153 КАС України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 13.08.2026 Заявник пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами цього огляду, на підставі наявних захворювань, а саме: Семінома лівого яєчка T3NxM1 (mts у заочеревинний простір ліворуч), Стан після орхофунцкулектомії ліворуч 10.09.2007, Курси ПХТ 10.2007- 03.2008, Курс ДПГ ХОКОЦ 23.09.2009-21.10.2009, Клінічна група ІІІ (три) С62.9 та відповідно до статті 8а Графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення № 402), Заявника було визнано непридатним до військової служби.

Однак, під час затвердження зазначеного рішення 12 регіональною ВЛК (м. Харків) 10 вересня 2026 року було прийнято постанову № 2026-0910-1423-3574-0, згідно з якою Свідоцтво про хворобу № 2026-0831-0815-3018-0 від 01.09.2026 не затверджено, оскільки пункт а статті 8 встановлений необґрунтовано та Заявника направлено на контрольний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В ході контрольного огляду спеціалістами ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 діагноз Заявника був підтверджений при огляду лікаря уролога, однак його висновок не був долучений до картки обстеження та медичного огляду. За результатами обстеження Заявник визнаний придатним до військової служби.

02.10.2026 Заявнику вручена повістку № 9136194, згідно з якою йому необхідно з`явитися 12.10.2026 о 14.00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження медичного огляду.

Оскільки на даний час Заявник не отримав рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , він не може подати позов, але існує реальна загроза призову Заявника на військову службу, що унеможливить захист його права на оскарження рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , враховуючи протиправність прийнятого ВЛК рішення без врахування діагнозу Заявника.

Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд зазначає, що розглядаючи питання про забезпечення позову та оцінюючи письмові докази, необхідно пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів, про які він просить, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом.

Суд вказує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Представником заявника до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, в тому числі на підтвердження того, що до заявника можуть бути вчинені дії, що порушують його права.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обґрунтування заяви зводиться до можливості незаконності дій визначених представником заявника, як третіх осіб. Протиправність оскаржуваних дій та рішень може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Також суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить належних посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, а посилання представника позивача на те, що останнього може бути направлено для проходження військової служби, базується на припущеннях.

Отже, належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Посилання на те, що відносно позивача можуть вчинятись незаконні дії, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.

З огляду на викладені обставини станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

За таких підстав та враховуючи, що ані заявником ані представником заявника не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 КАС, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 150, ст. 151, ст. 154, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сагайдак В.В.