Ухвала суду № 140513417, 07.10.2026, Петрівський районний суд Кіровоградської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуселище ПетровеСправа №: 941/779/26Провадження № 1-в/941/143/26Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

з участю: секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

представника ДУ «Петрівська ВК (№ 49)» - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

засудженого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в селищі Петрове Олександрійського району Кіровоградської області клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку у порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України,-

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку у порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України, яке мотивоване тим, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_6 прибув для відбування покарання до ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)». Згідно з нормами Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, засуджені до довічного позбавлення волі перші п`ять років відбувають покарання в одно- або двомісних приміщеннях камерного типу (ПКТ). Проте, посилаючись на відсутність маломісних камер в установі, адміністрація помістила його до багатомісного ПКТ.

Згідно з довідкою ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)», ОСОБА_6 лише 01.01.2023 було переведено з приміщень камерного типу, «в яких тримаються дві особи», до багатомісних приміщень, і на цій підставі строк ОСОБА_6 на переведення до звичайних жилих приміщень відсунуто на 01.01.2028.

У відповіді ДУ «Криворізька УВП (№3)» від 21.05.2021 за підписом начальника установи ОСОБА_7 , засуджений ОСОБА_6 утримувався з 14.02.2014 у наступних камерах:

камера № 509 - розрахована на 4 особи;

камери № 503 та № 506 - розраховані на 8 осіб;

камера № 516 - розрахована на 5 осіб.

Засуджений ОСОБА_6 стверджує, що він жодного дня, починаючи з 2014 року, не перебував у двомісній камері. Фактично відбував покарання у багатомісному ПКТ з першого дня прибуття в установу. Адміністрація установи ще у IV кварталі 2018 року (згідно зі Списком за підписом в.о. начальника установи ОСОБА_8 ) офіційно внесла його до переліку осіб, які підлягають розгляду щодо зміни умов тримання, оскільки він вже тоді фактично відбув понад 5 років покарання. Відповідно до закону, після спливу 5 років відбування покарання (тобто у 2019 році), начальник установи був зобов`язаний в обов`язковому порядку винести постанову про його подальше юридичне переведення/залишення у багатомісному ПКТ із зарахуванням строку для подальшого переведення до звичайних жилих приміщень колонії. Проте таку постанову винесено не було, а адміністрація виправдовує свою бездіяльність етапуваннями ОСОБА_6 до ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» для участі в судових засіданнях. У 2021 році він знову повернувся до ДУ «Криворізька УВП (№ 3)», але адміністрація знову проігнорувала свій прямий обов`язок. У 2022 році почалось повномасштабне вторгнення РФ, місто Херсон та Херсонський СІЗО були окуповані військами РФ. Після повернення на підконтрольну територію України, адміністрація установи ще обнулила йому терміни відбування покарання, а саме, за паперами провели переведення лише у 2023 році, штучно віднявши роки відбутого покарання, внаслідок чого, замість визначених законом 5 років камерного утримання, він відбуває покарання в камерних умовах (ПКТ) уже 16 років, тоді як вже понад два роки мав перебувати у звичайних жилих приміщеннях на звичайних умовах тримання.

У зв`язку з наведеним Засуджений ОСОБА_6 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність адміністрації установи щодо не винесення своєчасної постанови про зміну мені умов тримання;

- визнати протиправною практику «обнулення» чи переривання строків його відбування покарання через участь у судах та перебування в окупованому СІЗО м. Херсон;

- зобов`язати адміністрацію установи негайно усунути порушення, зарахувати весь фактичний календарний час його перебування у багатомісному ПКТ з 14 лютого 2014 року (згідно з офіційною довідкою про номери камер від 21.05.2021) та негайно перевести з приміщень камерного типу (ПКТ) до звичайних жилих приміщень колонії для подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні прокурор та представник ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» заперечили проти задоволення клопотання засудженого.

Засуджений клопотання підтримав. Захисник клопотання засудженого підтримала та прохала суд перевести засудженого з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно поданого клопотання вбачається, що засуджений ОСОБА_6 у порядку, передбаченому ст.ст.537, 539 КПК України, оскаржує дії та бездіяльність посадових осіб державної установи виконання покарань, та просить суд зобов`язати останніх вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.537 КПК України передбачено вичерпний перелік питань, які має право вирішувати суд під час виконання вироків.

Правовими положеннями п.13-1 ч.1 ст.537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 539 КПК України встановлено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Отже, кримінальний процесуальний закон, передбачаючи можливість судового контролю за окремими питаннями, які виникають під час виконання вироку, водночас прямо визначає процесуальну форму розгляду відповідної категорії спорів - адміністративне судочинство.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ст. 4 КАС України публічно-правовим спором є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, а спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади, його посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цьому провадженні предметом оскарження є дії та бездіяльність адміністрації державної установи щодо переведення засудженого з приміщень камерного типу (ПКТ) до звичайних жилих приміщень колонії для подальшого відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 01.02.2023 начальником ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» було винесено постанову про переведення засудженого ОСОБА_6 з маломісних ПКТ сектору максимального рівня безпеки до багатомісних ПКТ сектору максимального рівня безпеки. З моменту винесення вказаної постанови на думку засудженого розпочалось порушення його прав щодо своєчасного його переведення до звичайних жилих приміщень колонії для подальшого відбування покарання.

Спір щодо дій та бездіяльності адміністрації державної установи має ознаки публічно-правового спору, оскільки виник між особою, яка вважає порушеними свої права, та суб`єктом, який при прийнятті оскаржуваного рішення реалізовував публічно-владні функції на підставі закону.

При цьому заявлені засудженим вимоги за своєю правовою природою відповідають способу захисту, передбаченому ст. 5 КАС України, а саме - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

КПК України не містить окремої процесуальної процедури перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень у межах кримінального процесуального судочинства.

Формулювання «у порядку адміністративного судочинства» не може тлумачитися як автоматичне віднесення такого спору до компетенції суду, який діє в межах виконання вироку за правилами КПК України, оскільки юрисдикція суду визначається не лише фактом перебування особи у статусі засудженого, а й предметом спору, суб`єктним складом правовідносин та характером заявлених вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи, а також суди при здійсненні правосуддя зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Отже, суд, який розглядає питання у порядку кримінального процесуального законодавства на стадії виконання вироку, не може перебирати на себе повноваження адміністративного суду щодо перевірки законності дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо такий порядок прямо не передбачений КПК України.

При цьому варто наголосити, що КАС України встановлені чіткі та конкретні вимоги щодо форми та змісту позовних заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 5 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Статтями 160 та 161 КАС України передбачені вимога до позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви.

Крім того, згідно п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір.

Щодо клопотання захисника про переведення судом засудженого з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії, суд звертає увагу що відповідно до розділу 3 Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженої

наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 № 222/5, засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки за рішенням Апеляційної комісії ДПтС України територіальному органу управління, прийнятого за поданням адміністрації виправної колонії, переводяться з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п`яти років строку покарання. Тобто вирішення такого роду питань не відноситься до компетенції суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання засудженого та роз`яснити засудженому його право на звернення до суду з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в порядку адміністративного судочинства з дотриманням правил подачі відповідно до ст.ст.159-161 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 5, 159-160 КАС України, ст.ст. 2, 537, 539 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку у порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України, - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_6 право на звернення до суду з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в порядку адміністративного судочинства з дотриманням правил подачі відповідно до ст.ст.159-161 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 діб, через Петрівський районний суд Кіровоградської області.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 13 год. 30 хв. 12.10.2026.

Суддя ОСОБА_1