Рішення № 140511300, 12.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р. № 520/10368/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України (ЄДРПОУ 44168316, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення, у т.ч., одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році у розмірі 2 270,00 грн., у 2022 році у розмірі 2 481,00 грн., у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн, у 2024-2025 роках у розмірі 3 028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3 328,00 грн, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", "Про Державний бюджет України на 2026 рік", за період з 20.11.2021 року по 20.03.2026 року;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (ЄДРПОУ 44168316, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за період з 19.11.2021 року по 13.04.2026 року, у т.ч. одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році у розмірі 2 270,00 грн., у 2022 році у розмірі 2 481,00 грн., у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн, у 2024-2025 роках у розмірі 3 028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3 328,00 грн, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (ЄДРПОУ 44168316, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грошовий атестат для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році у розмірі 2 270,00 грн., у 2022 році у розмірі 2 481,00 грн., у 2023 році у розмірі 2 684,00 грн, у 2024-2025 роках у розмірі 3 028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3 328,00 грн, встановленого абз. 4 ч. 1. Ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 18.11.2021 №29-к ОСОБА_1 з 19.11.2021 прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено на посаду детектива Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44142,00 грн на місяць.

Згідно з наказом Бюро економічної безпеки України від 19.11.2021 №30-к позивача з 20.11.2021 переведено на іншу посаду детектива Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом у розмірі 44142,00 грн на місяць.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 30.11.2021 №80-к позивача з 01.12.2021 переведено на посаду детектива Департаменту детективів Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом у розмірі 44142,00 грн на місяць.

Відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 27.01.2022 №13-к позивача переведено на посаду детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом у розмірі 46244,00 грн на місяць.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 19.07.2022 №322-к позивача переведено на посаду детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом у розмірі 44142,00 грн на місяць.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 01.12.2022 №606-к ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу лейтенант Бюро економічної безпеки України.

Згідно з наказом Бюро економічної безпеки України від 15.03.2024 №38-к/ДСК-ДП позивача переведено на іншу посаду детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом у розмірі 44142,00 грн на місяць.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 28.11.2024 №456-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання середнього начальницького складу: старший лейтенант Бюро економічної безпеки України, а наказом від 05.02.2026 №69-к спеціальне звання старшого начальницького складу майор Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 02.04.2026 №114-к/ДСК-ДП позивача з 13.04.2026 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України за власним бажанням на підставі підпункту 7 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

На день звільнення вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 15 років 7 місяців 11 днів.

У день звільнення, 13.04.2026, позивач отримав витяг із наказу про звільнення, витяг із послужного списку архівної особової справи, повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 13.04.2026 №39, розрахункові листи за період із листопада 2021 року по квітень 2026 року, а також грошовий атестат від 13.04.2026 №23.

Ознайомившись із зазначеними документами, позивач не погодився з розміром нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Крім того, пунктом 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Позивач вважає, що застосування відповідачем розрахункової величини 2102,00 грн не відповідає приписам частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та пункту 2 Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, оскільки вказаними нормами передбачено застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

На переконання позивача, унаслідок неправильного визначення розміру посадового окладу відповідач у заниженому розмірі обчислив також інші складові його грошового забезпечення, зокрема доплату за спеціальне звання, надбавку за вислугу років, доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премію, а також одноразову грошову допомогу при звільненні.

Позивач також вважає, що відповідач повинен підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грошовий атестат із зазначенням розміру грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня кожного відповідного календарного року.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, правове регулювання якої здійснюється спеціальним законодавством.

Відповідач стверджує, що частина третя статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та пункт 2 Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, визначають механізм формування посадового окладу, однак конкретне грошове значення прожиткового мінімуму, яке має застосовуватися для такого розрахунку, встановлюється законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

За позицією відповідача, оскільки оплата праці працівників Бюро економічної безпеки України регулюється спеціальним законом, для визначення посадових окладів таких працівників підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, установлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки для працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Відповідач зауважує, що законами про Державний бюджет України не було змінено чи зупинено дію статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», а лише визначено числове значення передбаченої нею розрахункової величини.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначив, що її розмір є похідним від розміру місячного грошового забезпечення позивача. Оскільки, на думку відповідача, грошове забезпечення позивача було правильно обчислено із застосуванням величини 2102,00 грн, правові підстави для перерахунку одноразової грошової допомоги також відсутні.

Стосовно вимоги про підготовку та направлення грошового атестата до органу Пенсійного фонду України відповідач указав, що станом на дату звільнення позивач мав 15 років 7 місяців 11 днів календарної вислуги та не досяг 45-річного віку, а тому не набув права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, відповідач зазначив, що грошовий атестат від 13.04.2026 №23 уже був виданий позивачу у зв`язку зі звільненням та на його вимогу, а не в межах процедури призначення чи перерахунку пенсії. З огляду на це відповідач вважає вимогу про підготовку і направлення нового грошового атестата передчасною та необґрунтованою.

У відповіді на відзив представник позивача не погодилася з доводами відповідача та наполягала, що спеціальне правове регулювання оплати праці осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, передбачене статтею 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, не допускає застосування іншої розрахункової величини, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

У поданих запереченнях відповідач підтримав викладені у відзиві доводи та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначені Законом України від 28 січня 2021 року №1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (далі Закон №1150-IX).

Частиною першою статті 31 Закону №1150-IX передбачено, що держава забезпечує достатні матеріальні умови для належного виконання працівниками Бюро економічної безпеки України службових обов`язків.

Згідно із частиною другою статті 31 Закону №1150-IX особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, одержують грошове забезпечення. Його розмір визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та інтенсивності служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня та інших умов проходження служби.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону №1150-IX умови та розміри грошового забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому посадовий оклад таких осіб не може бути меншим ніж 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

За приписами частини четвертої статті 31 Закону №1150-IX грошове забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, складається, зокрема, з посадового окладу, доплати за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, доплати за науковий ступінь та премії.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06 жовтня 2021 року №1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України», якою затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України.

Пунктом 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 року №42, установлено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно зі схемою посадових окладів.

Отже, законодавець і Кабінет Міністрів України визначили розрахунковою величиною для встановлення посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки встановлювалися такі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року: у 2022 році 2481 грн; у 2023 році 2684 грн; у 2024 році 3028 грн; у 2025 році 3028 грн; у 2026 році 3328 грн.

Водночас законами про Державний бюджет України поряд із загальним прожитковим мінімумом для працездатних осіб встановлювалася окрема розрахункова величина, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів.

Саме на таку спеціальну розрахункову величину посилається відповідач, обґрунтовуючи застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача показника 2102 грн.

Суд зазначає, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 4 цього Закону визначено порядок установлення прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення, до яких належать, зокрема, працездатні особи. Такої соціальної або демографічної групи, як працівники інших державних органів, Закон №966-XIV не визначає.

Водночас спеціальна норма частини третьої статті 31 Закону №1150-IX безпосередньо пов`язує мінімальний розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, із прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим на 1 січня календарного року. Аналогічну розрахункову величину передбачає пункт 2 Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068.

Закони про Державний бюджет України на відповідні роки не вносили змін до частини третьої статті 31 Закону №1150-IX та не зупиняли дію цієї норми. Не внесено відповідних змін і до передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №1068 формули визначення посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

З огляду на викладене, встановлена бюджетним законом розрахункова величина для визначення посадових окладів працівників інших державних органів не може підміняти прожитковий мінімум для працездатних осіб, прямо визначений спеціальним законом та урядовою постановою як складова формули обчислення посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ.

Застосування до спірних правовідносин показника 2102 грн фактично призводить до визначення посадового окладу позивача всупереч імперативній гарантії, закріпленій частиною третьою статті 31 Закону №1150-IX.

При цьому суд ураховує, що предметом спору є грошове забезпечення особи, яка проходила службу в Бюро економічної безпеки України та мала спеціальне звання, а не заробітна плата державного службовця чи суддівська винагорода. Тому висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справах щодо застосування спеціальної розрахункової величини при визначенні суддівської винагороди, не можуть бути поширені на ці правовідносини, оскільки вони виникли з інших правових підстав та регулюються іншими спеціальними нормами.

Із наказу Бюро економічної безпеки України від 01 грудня 2022 року №606-к убачається, що спеціальне звання лейтенанта Бюро економічної безпеки України позивачу присвоєно 01 грудня 2022 року.

До цієї дати позивач проходив службу на посадах у БЕБ, однак спеціального звання Бюро економічної безпеки України не мав.

Положення частин другої четвертої статті 31 Закону №1150-IX та пункту 2 Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068, регулюють грошове забезпечення саме осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

Отже, передбачений цими нормами порядок визначення посадового окладу шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт може бути застосований до позивача лише з дня присвоєння йому спеціального звання, тобто з 01 грудня 2022 року.

Суд зауважує, що факт зайняття позивачем посади детектива до присвоєння спеціального звання не є достатньою підставою для поширення на цей період норм, які регулюють грошове забезпечення осіб, що мають спеціальні звання.

Тому вимоги позивача в частині перерахунку грошового забезпечення за період із 19 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року включно задоволенню не підлягають.

Натомість починаючи з 01 грудня 2022 року позивач набув статусу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, у зв`язку із чим його посадовий оклад мав визначатися відповідно до частини третьої статті 31 Закону №1150-IX та пункту 2 Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068.

Застосування відповідачем у період із 01 грудня 2022 року по 13 квітня 2026 року розрахункової величини 2102 грн замість установленого законом на 1 січня відповідного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб призвело до неправильного визначення посадового окладу позивача та, як наслідок, інших складових його грошового забезпечення, розмір яких залежить від посадового окладу.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку грошового забезпечення за період із 01 грудня 2022 року по 13 квітня 2026 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірах, установлених на 1 січня відповідного року, є протиправною.

Належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Бюро економічної безпеки України здійснити перерахунок грошового забезпечення за період із 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн; за період із 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2684 грн; за період із 01 січня 2024 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3028 грн; за період із 01 січня 2026 року по 13 квітня 2026 року у розмірі 3328 грн, шляхом множення відповідної розрахункової величини на встановлений для займаної позивачем посади коефіцієнт, із перерахунком усіх залежних від посадового окладу складових грошового забезпечення та виплатою різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 14 травня 2025 року №81 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

Зазначеним Порядком передбачено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, звільняються зі служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено зі служби за власним бажанням 13 квітня 2026 року, а його календарна вислуга на день звільнення становила 15 років 7 місяців 11 днів. Відповідач визнав право позивача на відповідну допомогу та здійснив її нарахування і виплату.

Одноразова грошова допомога при звільненні є похідною від розміру місячного грошового забезпечення особи на день звільнення. Оскільки посадовий оклад позивача станом на день звільнення мав визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 грн, відповідачем невірно розрахований розмір одноразової грошової допомоги.

Тому одноразова грошова допомога при звільненні також підлягає перерахунку виходячи з належного розміру місячного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення, із виплатою різниці та урахуванням уже виплаченої суми.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві грошовий атестат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам, звільненим зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати, якщо на день звільнення вони мають вислугу 25 календарних років і більше.

Пунктом «б» частини першої статті 12 Закону №2262-XII передбачено можливість призначення пенсії особам у разі досягнення ними на день звільнення 45-річного віку, за наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить відповідна служба.

На день звільнення позивачу виповнилося 33 роки, а його календарна вислуга становила 15 років 7 місяців 11 днів. Таким чином, позивач не календарної вислуги, необхідних для призначення пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, ані встановленого пунктом «б» цієї частини 45-річного віку.

Доказів призначення позивачу пенсії відповідно до Закону №2262-XII, звернення до органу Пенсійного фонду України за її призначенням чи перерахунком, а також надходження до відповідача вимоги уповноваженого органу про підготовку документів для призначення або перерахунку пенсії матеріали справи не містять.

Тому позовні вимоги про зобов`язання Бюро економічної безпеки України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві грошовий атестат для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання позовної заяви в електронній формі позивач сплатив судовий збір у розмірі 3194,88 грн. Зазначена сума розрахована позивачем за три самостійні вимоги немайнового характеру по 1064,96 грн за кожну вимогу.

За наслідками розгляду справи суд задовольнив по суті дві вимоги позивача, які стосуються визнання протиправним нездійснення належного розрахунку грошового забезпечення та зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні.

Водночас у задоволенні окремої вимоги про зобов`язання відповідача підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України грошовий атестат для перерахунку пенсії суд відмовив.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути дві третини сплаченої суми судового збору, що становить 2129,92 грн.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

До позовної заяви не надано копії договору про надання правничої допомоги, документів про погоджений розмір гонорару, акта приймання-передачі наданих послуг, рахунку, платіжних документів або детального опису виконаних адвокатом робіт. Не зазначено в матеріалах справи й конкретної суми витрат на професійну правничу допомогу, заявленої до відшкодування.

Отже, станом на час вирішення справи документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу судом не встановлено, тому підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01 грудня 2022 року по 13 квітня 2026 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірах, установлених на 1 січня відповідного року.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн; за період із 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2684 грн; за період із 01 січня 2024 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3028 грн; за період із 01 січня 2026 року по 13 квітня 2026 року у розмірі 3328 грн, шляхом множення відповідної розрахункової величини на встановлений для займаної позивачем посади коефіцієнт, із перерахунком усіх залежних від посадового окладу складових грошового забезпечення та виплатою різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисленої з розміру місячного грошового забезпечення, визначеного без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 виходячи з перерахованого розміру місячного грошового забезпечення станом на 13 квітня 2026 року, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 грн, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплаченої суми.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 31) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях